Постанова

від 09.05.2023 по справі 160/14624/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 травня 2023 року м. Дніпросправа № 160/14624/21Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській областіна рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021р. у справі №160/14624/21за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Союз Дніпро» до: про:Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

25.08.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Союз Дніпро» (далі - ТОВ «БКСД») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, далі ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. /а.с. 1-14 том 1/

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2021р. вищезазначений позов було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків адміністративного позову / а.с. 38 том 1/.

У встановлений судом строк позивачем недоліки адміністративного позову були усунуті / а.с. 40-45том 1/ та 29.09.2021р. за вищезазначеним адміністративним позовом Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі №160/14624/21 та справу призначено до судового розгляду /а.с. 47 том 1/.

Позивач, посилаючись адміністративному позові, з урахуванням остаточної заяви про уточнення позовних вимог / а.с. 2-3 том 4/, на те, що за результатами проведеної податковим органом документальної планової виїзної перевірки підприємства за період з 01.01.2017р. по 31.12.2020р. було складено акт №1509/0-36-07-02/38677547 від 12.05.2021р. у якому було відображено виявлені у ході перевірки порушення підприємством вимог чинного законодавства та на підставі цього акту відповідачем прийнято: - рішення №0103950718 від 13.07.2021р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; - податкове повідомлення-рішення №0110270718 від 26.07.2021р.; - рішення №0110260718 від 26.07.2021р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;- податкове повідомлення-рішення №0110220702 від 26.07.2021р.; - податкове повідомлення-рішення №0110250702 від 26.07.2021р.; - податкове повідомлення-рішення №0110210702 від 26.07.2021р.. Позивач вважає, що висновки податкового органу за результатами перевірки, які викладені у акті перевірки, гуртуються лише на припущеннях відповідача, а прийняті ним на підставі цього акту рішення є необґрунтованими та безпідставними оскільки підприємством своєчасно заповнено та подано до контролюючого органу звітність з єдиного внеску за червень 2019р. з усіма необхідними таблицями та додатками, норми чинного податкового законодавства не передбачають можливості застосування до платника податків штрафної санкції за самостійне виправлення помилок у раніше поданій звітності і виявлення у такій звітності помилок не може бути підставою для повторного стягнення з платника податків єдиного внеску, який був сплачений у строки та в розмірі, які визначено чинним законодавством. Також позивачем під час перевірки було надано належні первинні документи , які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з контрагентами - ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «ТРЕЙНКОМ», ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН», ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД», ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД», протягом перевіряємого періоду та свідчать про фактичне виконання зобов`язань і подальше використання позивачем отриманих від цих контрагентів товарів, робіт та послуг у власній господарській діяльності, що призвело до зміни активів підприємства та надавало підприємству право на формування податкової звітності у відповідних звітних періодах з урахуванням результатів господарської діяльності підприємства з цими контрагентами. Щодо податкового повідомлення-рішення №0110250702 від 26.07.2021р., то це рішення позивач вважає протиправним, у зв`язку з тим, що його прийнято не в рамках проведення контролюючим органом камеральної перевірки. Також позивач вважає, що не відображення в графах податкових розрахунків за формою № 1-ДФ за період 3 квартал 2019р. нарахування і виплати засновнику підприємства дивідендів та доходу виплаченого фізичній особі-підприємцю не призвело до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань ні платника податку, ні його контрагентів. Тому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати: - рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №0103950718 від 13.07.2021р.; - податкове повідомлення-рішення №0110270718 від 26.07.2021р.; - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску№0110260718 від 26.07.2021р.;- податкове повідомлення-рішення №0110220702 від 26.07.2021р.; - податкове повідомлення-рішення №0110250702 від 26.07.2021р.; - податкове повідомлення-рішення №0110210702 від 26.07.2021р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2021р. у справі №160/14624/21 здійснено заміну відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015), правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) / а.с. 55-54 том 4/.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021р. у справі № 160/14624/21 адміністративний позов задоволено частково; - визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0103950718 від 13.07.2021р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; - визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0110260718 від 26.07.2021р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0110270718 від 26.07.2021р. (форми «ПС»); - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0110220702 від 26.07.2021р. (форми «Р»); - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0110210702 від 26.07.2021р. за (форми «Р»); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «БКСД» (код ЄДРПОУ 38677547) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 22698,77 грн. судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9780грн. /а.с. 185-200 том 4/.

Відповідач, не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 22.12.2021р. подав апеляційну скаргу /а.с. 1-14 том 5/, але ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022р. у справі №160/14624/21 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021р. у справі № 160/14624/21 повернуто заявнику на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 298 КАС України. /а.с. 54-55 том 5/.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області 16.08.2022р. повторно подано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021р. у цій справі /а.с. 70-88 том 5/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.08.2022р. з метою забезпечення розгляду апеляційної скарги відповідача з суду першої інстанції витребувано матеріали справи №160/14624/21 / а.с. 90 том 5/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 30.08.2022р. / а.с. 93 том 5/.

Оскільки судді Панченко О.М. та Чередниченко В.Є., які входять до складу колегії суддів, що розглядає справу №160/14624/21, станом на 07.09.2022р. перебували у відпустці, із застосуванням системи автоматизованого розподілу судових справ Третього апеляційного адміністративного суду здійснено повторний автоматизований розподіл справи №160/14624/21 та визначено колегію суддів, яка розглядає цю справу у складі: головуючий суддя Коршун А.О. (доповідач), судді Чабаненко С.В., Суховаров А.В. / а.с. 94,95 том 5/ і ухвалами суду апеляційної інстанції від 07.09.2022р. у справі №160/14624/21 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021р. у справі №160/14624/21 /а.с. 96 том 5/ та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 13 годин 30 хвилин 25.10.2022р. /а.с. 97 том 5/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строки було повідомлено учасників справи /а.с. 98-101 том 5/.

Відповідач, у апеляційній скарзі зазначив, що рішення суду першої інстанції у цій справі ним оскаржується в частині задоволених судом позовних вимог / а.с. 70-75 том 5/ та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі в частині задоволених позовних вимог з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 22.12.2021р. в частині задоволених позовних вимог та у цій частині позовних вимог постановити нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні через їх необґрунтованість та безпідставність.

Відповідно до рішення зборів суддів Третього апеляційного адміністративного суду №1 від 07.03.2022р. із застосуванням системи автоматизованого розподілу судових справ у цій справі здійснено повторний автоматизований розподіл і визначено склад колегії суддів, що розглядає справу: головуючий суддя Коршун А.О. (доповідач), судді Іванов С.М. та Панченко О.М. / а.с. 102,103 том 5/.

Через не явку у судове засідання о 13 годин 30 хвилин 25.10.2022р. представника позивача розгляд цієї справи відкладено на 13-00 годин 08.11.2022р. / а.с. 110 том 5/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 111-114 том 5/.

08.11.2022р. через не явку представника позивача у судове засідання та відсутність належних доказів щодо повідомлення позивача про день, годину та місце розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції розгляд справи №160/14624/21 у судовому засіданні перенесено на 13-00 годин 13.12.2022р. / а.с. 120 том 5/, про що судом повідомлено учасників справи, у тому числі позивача за відомою суду адресою його місцезнаходження /а.с. 121,122 том 5/, з аналогічних підстав 13.12.2022р. розгляд цієї справи було відкладено на 13-00 годин 10.01.2023р. / а.с. 129 том 5/, про що судом було повідомлено учасників справами / а.с. 130-132 том 5/.

У зв`язку з тим, що суддя Іванов С.М., який входить до складу колегії суддів, що розглядає справу №160/14624/21, станом на 10.02.2023р. перебуває у відпустці справу з апеляційного розгляду знято та розгляд цієї прави у судовому засіданні перенесено на 14 годин 30 хвилин 07.02.2023р. / а.с. 133 том 5/, про що судом повідомлено учасників справи /а.с. 134-136 том 5/ .

07.02.2023р., через відсутність доказів щодо повідомлення позивача про день, годину та місце розгляду цієї справи у судовому засіданні о 14 годин 30 хвилин 07.02.2020р., апеляційний розгляд цієї справи відкладено на 15-00 годин 14.03.2023р. / а.с. 137 том 5/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с.138,139 том 5/.

У зв`язку з тим, що станом на 14.03.2023р. суддя Коршун А.О., який входить до складу колегії суддів, що розглядає справу №160/14624/21, перебуває у відпустці цю справу з апеляційного розгляду знято та розгляд прави у судовому засіданні перенесено на 15-00 годин 18.04.2023р. / а.с. 140 том 5/, про що судом повідомлено учасників справи /а.с. 141-144 том 5/, а 18.04.2023р. через не явку у судове засідання представника позивача розгляд цієї справи у судовому засіданні відкладено на 15-00 годин 09.05.2023р. / а.с. 151 том 5/, про що повідомлено учасників справи / а.с. 152- 154 том 5/.

У зв`язку з тим, що судді Іванов С.М. та Панченко О.М., які входять до складу колегії суддів, що розглядає справу №160/14624/21, станом на 09.05.2023р. перебували у відпустці, із застосуванням системи автоматизованого розподілу судових справ Третього апеляційного адміністративного суду здійснено повторний автоматизований розподіл справи №160/14624/21 та визначено колегію суддів, яка розглядає цю справу у складі: головуючий суддя Коршун А.О., судді Сафронова С.В., Чепурнов Д.В. / а.с. 155,156 том 5/

У судовому засіданні 06.12.2022р. представник відповідача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 22.12.2021р. в частині задоволених позовних вимог скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні цієї частини вимог адміністративного позову;

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Позивач неодноразово повідомлявся судом про день, годину та місце розгляду цієї справи за відомою суду адресою місцезнаходження м. Дніпро, проїзд Шаховий 63, але усі поштові конверти не були вручені позивачу за цією адресою місцезнаходження та повернулись до суду апеляційної інстанції із відміткою щодо відсутності адресата за вказаною адресою / а.с. 101, 123, 124, 132, 136, 144, 154 том 5/. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі - ТОВ «БКСД», зареєстрований як юридична особа 18.04.2013р., код ЄДРПОУ 38677547, підприємство є платником податків, у тому числі податку на додану вартість (далі - ПДВ), основним видом економічної діяльності підприємства є (коди за КВЕД): 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Посадовими особами податкового органу відповідача у справі, у період з 12.04.2021р. по 30.04.2021р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БКСД» щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.12.2020р., валютного за період з 01.01.2017р. по 31.12.2020р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017р. по 31.12.2020р., іншого законодавства з 01.01.2017р. по 31.12.2020р., за результатами якої складено акт перевірки №1509/04-36-07-02/38677547 від 12.05.2021р. (далі акт перевірки).

З наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 104-205 том 1/ вбачається, що відповідачем за результатами проведеної перевірки зроблено висновки по порушення позивачем:

1) п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1. ст. 135, п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), в наслідок чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5152164 грн.;

2) п. 188.1. ст. 188. п.п. 192.1.1. п. 192.1. ст. 192, п. 198.2., п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), в наслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4884577 грн.;

3) відповідно до 120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України буде застосовано штрафну санкцію за не реєстрацію податкових накладних;

4) абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, р.ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015р., в частині подання податкових розрахунків за формою №1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за період 3 квартал 2019 року не в повному обсязі, а саме: без відображення нарахування та виплати засновнику підприємства дивідендів у розмірі 213903, 75 грн. та без відображення доходу, виплаченого підприємцю-фізичній особі у сумі 727234 грн.;

5) п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010р., з урахуванням п. 1 р. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015р., що призвело до несвоєчасного надання звітів по ЄСВ за червень 2019 року;

6) п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010р., в частині несвоєчасного нарахування єдиного внеску в звітах по ЄСВ на суми нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, у межах максимальної величини та відображеного підприємством самостійно у звітах по ЄСВ у відповідних місяцях у розмірі 31953,97 грн. (в тому числі: у жовтні 2018 року в сумі 24292,76 грн., у вересні 2020 року в сумі 7661,21 грн.);

7) ч. 2 ст. 6 та ч. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 28177, 9 грн. за період з 21.03.2020р. по 10.04.2020р.;

8) п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 а п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.4, п.п. 1.5, п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), що призвело до несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання по військовому збору в розмірі 22461, 97 грн. за період з 01.02.2020р. по 31.12.2020р. (по терміну сплати до 31.12.2020р., з урахуванням сплати за період з 01.01.2021р. - 09.04.2021р.);

9) п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49, п.п. 267.6.4 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р.(із змінами та доповненням з), а саме ТОВ «БКСД» несвоєчасно подано податкові декларації з транспортного податку за 2018 рік та 2019 рік.

Позивач у справі, не погодившись із висновками контролюючого органу, які зроблені ним у ході перевірки, подав до податкового органу заперечення до акту перевірки / а.с. 225-231 том1/ та на підставі акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0110220702 від 26.07.2021р. (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з ПДВ на загальну суму 6105721, 25 грн., у тому числі : податкове зобов`язання 4884577, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1221144, 25 грн. / а.с. 232 том 1/;

- податкове повідомлення-рішення №0110270718 від 26.07.2021р. (форми «ПС»), яким до позивача застосовано штрафну санкцію за платежем податок на доходи фізичних осіб (із доходів платника податку у вигляді з/п) в сумі 1020, 00 грн. / а.с. 234 том 1/;

- податкове повідомлення-рішення №0110210702 від 26.07.2021р. (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6387578,50 грн. , у тому числі: податкове зобов`язання 5125164, 00 грн., штрафна санкція 1235414, 50 грн. / а.с. 236 том 1/.

- податкове повідомлення-рішення №0110250702 від 26.07.2021р. (форми «ПС»), згідно з яким до позивача застосовано штрафу санкцію за платежем транспортний податок з юридичних осіб у розмірі 680,00 грн. / а.с. 238 том 1/;

- рішення №0103950718 від 13.07.2021р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано штрафну санкцію (штраф) у розмірі 170, 00 грн. / а.с. 240 том 1/;

- рішення №0110260718 від 26.07.2021р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафну санкцію (штраф) у розмірі 9101,35грн. / а.с. 243 том1/;

і саме ці рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій справі / а.с. 1-14 том 1, а.с. 2-3 том 4/.

Враховуючи, що судом першої інстанції, за результатом розгляду цієї справи прийнято рішення від 22.12.2021р. / а.с. 185-200 том 4/, яким адміністративний позов задоволено частково та визнано протиправними та скасовано:

-рішення відповідача №0103950718 від 13.07.2021р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано штрафну санкцію (штраф) у розмірі 170, 00 грн.;

-рішення №0110260718 від 26.07.2021р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафну санкцію (штраф) у розмірі 9101,35грн.;

-податкове повідомлення-рішення №0110270718 від 26.07.2021р. (форми «ПС»), яким до позивача застосовано штрафну санкцію за платежем податок на доходи фізичних осіб (із доходів платника податку у вигляді з/п) в сумі 1020, 00 грн.;

-податкове повідомлення-рішення №0110220702 від 26.07.2021р. (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з ПДВ на загальну суму 6105721, 25 грн.;

-податкове повідомлення-рішення №0110210702 від 26.07.2021р. (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6387578,50 грн.,

а відповідачем у справі це рішення суду оскаржується в апеляційному порядку в частині задоволених судом першої інстанції позовних вимог позивача / а.с. 70-75 том 5/, то колегія суддів відповідно до положень ст. 308 КАС України вважає за необхідне перевірити законність і обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Щодо наявності підстав для прийняття відповідачем рішення №0103950718 від 13.07.2021р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано штрафну санкцію (штраф) у розмірі 170, 00 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З акту перевірки вбачається, що у ході перевірки податковим органом встановлено факт несвоєчасного подання позивачем звітності по єдиному внеску за червень 2019р., а саме - ця звітність із терміном подання 22.07.2019р., подана платником податку 24.07.2019р. що є порушенням п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та п. 1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі Порядок №435) , і саме ці обставини стали підставою для прийняття відповідачем рішення №0103950718 від 13.07.2021р..

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010р. (далі - Закон №2464), і на платника єдиного внеску ч. 2 ст. 6 цього Закону покладено своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 розділу V Порядок №435 передбачено, що у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення звітного періоду помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому, таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку повинна містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо. Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не повинен містити таблиць 1 - 4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв`язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається. Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5 та 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючи документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.

Відповідно до п. 48.3 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Податкова декларація повинна містити такий обов`язковий реквізит як місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів закріплений у ст. 49 ПК України, та у відповідності до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.

Імперативний характер статей 48 та 49 ПК України означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п. 49.3 ст. 49 ПК України.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями ст. 48 та ст. 49 ПК України, є вичерпним і неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Також аналіз наведених вище норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що обов`язок щодо подання звіту покладено на суб`єкта господарювання, а прийняття звітності - на контролюючий орган.

Під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідна звітність з єдиного внеску з усіма таблицями та додатками подана позивачем 22.07.2019р., що підтверджується копією скріну з автоматизованої системи M.E.DOC. 11.02.046, яка використовується платниками податків для подання податкової звітності / а.с. 74 том 4/, та копіями отриманих квитанцій, при цьому поданій ним звітності були наявні та заповнені всі необхідні реквізити у повному обсязі, й скріплені ЕЦП уповноваженою особою ТОВ «БКСД» .

Автоматизована система M.E.DOC. (версія 11.02.046) це програмне забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді, яка при подачі звітності не дозволяє накласти електронний цифровий ключ в разі не заповнення всіх необхідних реквізитів декларації, звіту, відповідно до вимог ст. 48 ПК України, що нівелює можливість направлення такого документу до контролюючого органу.

З наданої суду та долученої до матеріалів справи квитанції № 2 / а.с. 195 том 3/ вбачається, що звітність з ЄСВ доставлено до ГУ ДФС у Дніпропетровській області 22.07.2019 о 17:27:05, однак за результатами обробки пакету документів, контролюючим органом не прийнято подану своєчасно звітність з ЄСВ за червень 2019р., ТОВ «БКСД» повторно подано звіт про суми нарахованої заробітної плати, документ доставлено до ГУ ДФС у Дніпропетровській області 22.07.2019 о 19:19:26, однак в цей день квитанції про не прийняття поданої вчасно звітності з ЄСВ за червень 2019 року не отримано, при цьому необхідно враховувати що операційний день триває з 0 до 23-ї години..

Верховний Суд неодноразово під час розгляду справ щодо податкових відносин висловлював позицію стосовно того, що у разі відсутності у межах операційного дня надісланої контролюючим органом квитанції, що підтверджує прийняття податкової декларації або відмову у її прийнятті, така податкова декларація вважається зареєстрованою датою її надсилання, що викладено ним у постановах від 17.12.2020р. у справі №802/1958/16-а та від 28.10.2020р. у справі № 620/817/19.

Пунктом 48.2 ПК України визначено, що обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Отже та обставина, що у звітності було виявлено помилки і вона вважається неподаною, не може бути підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій, не додержання платником податків приписів п. 49.4 cт. 49 ПК України щодо подання податкової звітності не є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, при умові наявності у поданих документах реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.07.2021р. у справі №826/5744/17, від 31.07.2018р. у справі №810/1570/16, від 01.10.2018р. у справі №821/1902/17.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що у відповідача у даному випадку були відсутні підстави для прийняття рішення № 0103950718 від 13.07.2021р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», і суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для визнання такого рішення відповідача неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо прийнятого відповідачем у справі рішення №0110260718 від 26.07.2021р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафну санкцію (штраф) у розмірі 9101,35грн.

Підставою для прийняття вищезазначеного рішення, відповідно до акту перевірки, стало встановлення у ході перевірки посадовими особами відповідача фактів відображення підприємством у звітності сум донарахування ЄСВ у зв`язку із виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах, а саме:

-у жовтні 2018р. у сумі 110421,6 грн., зазначені операції відображено у звіті №9245171794 від 20.11.2018р.;

-у вересні 2020р. у усім 34823,68грн., зазначені операції відображено у зв`язку №9263049203 від 20.10.2020р.

що на думку відповідача є порушенням п. 1 ч. 2 ст. 6, п.1 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 7 Закону №2464, яке призвело до несвоєчасного відображення баз нарахування ЄСВ у жовтні 2018р. та вересні 2020р. через несвоєчасне відображення суми доходу працівників у зв`язку із помилкою.

Обчислення єдиного внеску, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2464, здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абз. 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зокрема, на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Отже ТОВ «БКСД» у жовтні 2018р. та вересні 2020р. не у повному обсязі зазначило у звіті про суми нарахованої заробітної плати на які нараховується єдиний внесок, який був сплачений при виплаті заробітної плати працівникам, і ці помилки підприємством самостійно виправлено звітами за листопад 2018р. та жовтень 2020р. (відповідно), як і своєчасно та у повному обсязі сплачено єдиний внесок за найманих працівників.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що позивачем було своєчасно та у повному обсязі сплачено єдиний внесок за найманих працівників, що свідчить про відсутність підстав для застосування до ТОВ «БКСД» штрафних санкцій, а встановлення факту наявності у поданій позивачем звітності помилок, які були у подальшому виявлені та усунуті самостійно платником податків (позивачем), не може бути підставою для повторного стягнення з позивача єдиного внеску, який вже було сплачено у строки та в розмірі, визначені чинним законодавством.

Така позиція узгоджується із правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом під час вирішення подібних відносин та викладена у постанові від 29.07.2021р. у справі №826/5744/17.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для визнання рішення відповідача №0110260718 від 26.07.2021р. неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо прийнятого відповідачем за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення №0110270718 від 26.07.2021р. (форми «ПС»), яким до позивача застосовано штрафну санкцію за платежем податок на доходи фізичних осіб (із доходів платника податку у вигляді з/п) в сумі 1020, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

В ході проведеної відповідачем перевірки встановлено подання підприємством Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ з ознакою доходу 157) з недостовірними відомостями, а саме за 3 квартал 2019р. подано розрахунок з недостовірними відомостями:

-без відображення нарахування та виплати засновнику підприємства ОСОБА_1 дивідендів у розмірі 213903,75 грн.;

-не у повному обсязі відображена сума виплаченого доходу ФОП ОСОБА_2 відображена у розрахунку сума доходу 362456грн., а відповідно до банківської виписки сума виплаченого доходу становить 1089690грн.;

і за ці порушення на підставі п. 119.1 ст. 119 ПК України до позивача податковим повідомленням-рішенням №0110270718 від 26.07.2021р. (форми «ПС») застосовано штрафну санкцію за платежем податок на доходи фізичних осіб (із доходів платника податку у вигляді з/п) в сумі 1020, 00 грн. / а.с. 234,235 том 1/

Відповідно до п. 18.1 ст. 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Аналіз наведеної вище норми права дає підстави для висновку, що податковим агентом визнається особа, яка не лише виплачує дохід фізичній особі, але й нараховує, утримує та сплачує податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Пунктом 176.2 статті 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Під час розгляду цієї справи також встановлено, що ФОП ОСОБА_2 , щодо якого позивачем не була зазначена інформація у формі №1-ДФ, були надані копії документів, що підтверджують його державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, платником (позивачем у справі) правомірно відповідно до п. 177.8 ст.177 ПК України податок на доходи не утримувався, оскільки в даному випадку позивач не виступає податковим агентом щодо такої особи, тому, як наслідок, обов`язок щодо подання інформації про виплату доходу зазначеній фізичній особі-підприємцю за формою №1-ДФ у позивача відсутній.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та досліджені письмові докази /а.с. 173-194 том 3/, які свідчать про те, що арифметичні помилки у податковій звітності, а саме: - не відображення суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, а саме: не відображення суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям в графах форми № 1-ДФ з ознакою доходу 157, не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань ні платника податку, ні його контрагента - ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у контролюючого органу були відсутні.

Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 520/1186/19, від 07.04.2021р. у справі №809/942/17.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо необґрунтованості та безпідставності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №00110270718 від 26.07.2021р., що у свою чергу є підставою для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Щодо наявності підстав для прийняття відповідачем у справі 26.07.2021р.податкових повідомлень-рішень (форми Р):

- №0110220702, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з ПДВ на загальну суму 6105721, 25 грн.;

- №0110210702, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6387578,50 грн.;

то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З наданої суду ксерокопії акту перевірки /а.с. 104-205 том 1/ вбачається, що висновок про порушення підприємством (позивачем у справі) норм чинного Податкового кодексу України, яке призвело до заниження доходу протягом перевіряємого періоду, зроблено з огляду на те, що на думку податкового органу в ході проведення перевірки встановлено:

- нереальність здійснення господарських операцій позивачем із контрагентами - ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «ТРЕЙНКОМ», ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН», ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД», ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД», які фактично не є виробниками поставленого товару та наданих послуг, також відсутнє підтвердження придбання цього товару, послуг по ланцюгу постачання, що підтверджується наявною у відповідача податковою інформацією щодо цих контрагентів позивача, відповідно до якої встановлено відсутність факту (джерела) законного введення в обіг товару у попередніх ланках постачання та реального задекларованого виробництва, тому операції позивача із цими контрагентами направлені на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток та завищення податкового кредиту;

- реалізацію підприємством автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 за ціною, нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції, а саме: станом на 01.10.2020р.

Стосовно висновку відповідача про нереальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентами - ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «ТРЕЙНКОМ», ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН», ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД», ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД», протягом перевіряємого періоду колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями п. 44.6. ст. 44 цього ж Кодексу встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

До податкового кредиту, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, а визначається податковий кредит звітного періоду, з огляду на п. 198.3 ст. 198 ПК України, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

До складу податкового кредиту, відповідно до положень п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Нормами п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 4 вищезазначеного Закону передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ч. 1 ст.9 Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, і для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону , можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже аналіз наведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, такі господарські операції пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції, а наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податку повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено апеляційним судом, що протягом перевіряємого періоду внаслідок укладених фінансово-господарських договорів позивач у справі мав господарські взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «ТРЕЙНКОМ», ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН», ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД», ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД», при цьому необхідно зазначити, що предметом договорів, які були укладені позивачем у справі з цими контрагентами було виконання власними силами та засобами контрагентами позивача визначених умовами договорів будівельних та демонтажних робіт, і ці господарські зобов`язання виконані сторонами у повному обсязі, а саме контрагентами позивача виконано у повному обсязі та у визначені умовами договорів строки певні будівельні та демонтажні роботи, а позивачем у повному обсязі сплачена вартість цих робіт у безготівковій формі згідно платіжних доручень та у подальшому використано отримані від цих контрагентів послуги (роботи) у власній господарській діяльності, яка пов`язана із виконанням будівельних робіт на підставі укладених позивачем договорів, при цьому ці контрагенти позивача під час укладання договорів з позивачем та під час виконання сторонами своїх зобов`язань за цими правочинами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та платників податків, у тому числі ПДВ, і позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу, відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за вищезазначеними господарськими зобов`язаннями (правочинами), які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами і використання отриманих позивачем товарів та робіт (послуг) у власній господарський діяльності позивача, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи. /а.с. 250 том 1, а.с. 1-250 том 2, а.с. 1-72 том 3/.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на складений відповідачем акт перевірки позивача, викладені у цьому акті обставини щодо порушень позивачем податкового законодавства зроблені податковим органом лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача, але така інформація не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а підприємство не може автоматично бути визнано правопорушником лише на тій підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені певні порушення через отримання податковим органом податкової інформації, у якій містяться висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, оскільки навіть наявність такої інформації не звільняє такий податковий орган від виконання покладеного на нього нормами закону обов`язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, і зібрана податкова інформація щодо контрагента певного суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача у справі, не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Так, аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов`язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов`язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (отриманні послуги) покупець зобов`язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов`язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов`язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на покупця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) у даному випадку, що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом господарської діяльності позивача, колегія суддів робить висновок про те, що в результаті господарських операцій з контрагентами ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «ТРЕЙНКОМ», ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН», ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД», ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД», які були вчинені протягом перевіряємого періоду, у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, оскільки у даному випадку для позивача у справі визначальним є саме факт отримання від цих контрагентів послуг (робіт) перелік (кількість, якість, вартість) яких визначених умовами укладених господарських договорів, і подальше використання ним цих послуг (робіт) у власній господарській діяльності, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а ці обставини у свою чергу свідчать про наявність в таких діях суб`єкта господарювання - позивача у справі, ділової мети - одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, і при цьому позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості відслідковувати дотримання контрагентами вимог чинного законодавства України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведена правова позиція стосовно розв`язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на досліджені судом під час розгляду цієї справи належні письмові докази колегія суддів вважає, що висновки відповідача за результатами проведеної перевірки в частині нереальність здійснення господарських операцій позивачем із контрагентами - ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «ТРЕЙНКОМ», ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН», ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД», ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД», ґрунтуються лише на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи, а отже контролюючий орган не навів достатніх обставин, які б вказували на безтоварність господарських операцій.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018р. у справі № 802/1155/17-а відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Також необхідно зазначити, що висновок податкового органу стосовно відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 30.01.2018р. у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018р. у справі №826/7704/16.

При цьому колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у справі не доведено, а судом під час розгляду цієї справи, не встановлено наявності факту узгодженості дій платника податків (позивача у цій справі) з недобросовісним постачальником (якими на думку відповідача є вищезазначені контрагенти позивача) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань, яке може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, як і не надано відповідачем суду під час розгляду цієї справи належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб, тоді як позивачем у встановлений чинним процесуальним законодавством порядок та спосіб доведено факт виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами укладеними між позивачем та контрагентами - ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «ТРЕЙНКОМ», ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН», ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД», ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД», протягом перевіряємого періоду і використання позивачем товару отриманого від цих контрагентів у власній господарській діяльності, що призвело до зміни в структурі активів, зобов`язань позивача у справі.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом та долучені до матеріалів цієї справи, та приймаючи до уваги положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, зокрема положення п.44.1 ст. 44, пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 1 ст.77 КАС України, не було доведено безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат протягом перевіряємого періоду результатів господарської діяльності з контрагентами - ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «ТРЕЙНКОМ», ТОВ «ВАНХЕЛЛОУ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛОТУС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ВАВІЛОН», ТОВ «СТРОЙ-КОМПАНІ ЛТД», ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД», та безпідставність формування позивачем податкового кредиту з урахуванням результатів господарської діяльності з цими контрагентами у перевіряємий період.

Щодо встановленої відповідачем у ході перевірки реалізації підприємством автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 за ціною, нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції, а саме: станом на 01.10.2020р., що призвело на думку відповідача заниження позивачем фінансового результату до оподаткування за 4-й квартал 2020 на суму у розмірі 1169476 грн. / а.с. 59-64 том 1/.

Так судом під час розгляду цієї справи встановлено, що автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 4.46IL WAGON A/T Модель VDJ200L-GMTVZW (0E) JTMCV02J904248325, ТОВ «БКСД» придбано у жовтні 2018р. у ТОВ фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД» (код ЄДРПОУ 23946642) та у бухгалтерському обліку цей автомобіль зараховано на баланс підприємства на рахунок 105 «Транспортні засоби» за первісною вартістю 2170790,68 грн., а у жовтні 2020 р. цей автомобіль було продано ТОВ «Рентсервіс CM» (код ЄДРПОУ 43851750) за 302254грн. (в т.ч. ПДВ - 50375,67 грн.), про що видано видаткову накладну №1 від 08.10.2020р. та податкову накладну №3 від 08.10.2020р., яка зареєстрована в ЄРПН 30.10.2020 та включена до складу податкових зобов`язань відповідного звітного періоду.

У акті перевірки та під час розгляду цієї справи відповідач наголошував, що на дату реалізації (08.10.2020р.) вартість автомобіля позивачем амортизовано на загальну суму 716852,18 грн., в т.ч.: 2018 рік - 65168,38 грн., 2019 грн. - 358426,09 грн., 2020 рік - 293257,71 грн., з урахуванням чого залишкова (балансова) вартість автомобіля на дату його реалізації складала 1453938,50 грн., що свідчить про продав автомобіля за ціною нижчою ніж його балансова вартість.

Під час розгляду цієї справи судом також встановлено, що у зв`язку з проведенням щорічної інвентаризації згідно наказу №30/09/2-1 від 30.09.2020р. щодо Toyota Land Cruiser 200 4.5 6А/Т (5м) PREMIUM виникла необхідність у переоцінці та приведення вартості транспортного засобу до реальної вартості, та відповідальною особою підприємства (бухгалтер Фролова С.М.) проведено 01.10.2020р. переоцінку означеного транспортного засобу, за результатами чого відповідальними особами підприємства складено акт переоцінки від 01.10.2020р. у якому зазначено, що залишкова вартість автомобіля становила 1453938, 50 грн., а справедлива вартість становить 251878, 33 грн., при цьому під час проведення переоцінки підприємство керувалось Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», яке затвердженим наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000р. (далі П(С)БО 7) та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, які затверджено наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2003р. , і з урахуванням того, що індекс переоцінки складає 0,173239 то переоцінена вартість автомобіля розрахована таким чином: 2170790,68 грн (первинна вартість транспортного засобу) х 0,173239 (індекс переоцінки) = 376065, 08 грн., сума зносу автомобіля складає 124186,75грн., і залишкова вартість автомобіля після проведення переоцінки відповідно д п. 17 П(С)БО складає 251878,33 грн.

Зазначені вище обставини відображено в регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «БКСД», які були досліджені відповідачем в ході перевірки, наступним чином:

-операція з переоцінки автомобіля у бухгалтерському обліку відображена наступним чином:

- Д-т 131 К-т 105 - 749 436,37 грн.;

- Д-т 286 К-т 105 -251878,33 грн.;

- Д-т 975 К-т 105- 1169475,98 грн.

- операція з реалізації автомобіля у бухгалтерському обліку відображена наступними чином:

- Д-т 361 К-т 712- 302254,00 грн.;

- Д-т 712 К-т 643 - 50375,67 грн.;

- Д-т 712 К-т 791- 251878,33 грн.;

- Д-т 943 К-т 286 - 251878,33 грн.

Позивачем 08.10.2020р. вищезазначений автомобіль проданий ТОВ «Рентсервіс CM» за ціною без ПДВ - 251878,33 грн. (вартість автомобіля з ПДВ 302254, 00 грн.) на підставі договору від 08.10.2020р., про що також складено накладну №1 від 08.10.2020р. / а.с. 89 том 4/.

Положеннями п. 4 П(С) БО 7 визначено, що :

-основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);

-первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів;

-залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу);

-переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки;

-справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на певну дату.

Відповідно до пункту 16 П(С) БО 7, підприємство може переоцінювати об`єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об`єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об`єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об`єктів групи основних засобів, до якої належить цей об`єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об`єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другому реченні пункту 27 Положення (стандарту) 7.

Відповідно до пункту 17 П(С) БО 7, переоцінена первісна вартість та сума зносу об`єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об`єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об`єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об`єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об`єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об`єкта. При цьому для таких об`єктів, що продовжують використовуватися, обов`язково визначається ліквідаційна вартість.

Приймаючи до уваги наведене колегія суддів з огляду на те, що норма П(С)БО 7 щодо переоцінки основних засобів не є імперативною та має лише дозвільний характер, а кількісні критерії та якісні ознаки істотності інформації про господарські операції, події й статті фінансової звітності визначає керівництво підприємства, якщо такі критерії не встановлено П(С) БО, іншими нормативно-правовими актами, враховуючи що у даному випадку рішення про проведення переоцінки основних засобів ( автомобіля Toyota Land Cruiser 200 4.5 6А/Т (5м) PREMIUM ) ухвалено керівництвом підприємства позивача оскільки різниця між балансовою та справедливою вартістю транспортного засобу істотна, і у акті перевірки відсутні зауваження щодо оформлення первинними документами операції з переоцінки, щодо проведення розрахунків сум переоцінки, що свідчить про дотримання позивачем правил бухгалтерського обліку та національних стандартів під час переоцінки, тоді як висновок відповідача щодо неправильності відображення підприємством різниць, які виникають відповідно до ПК України в 4-ому кварталі 2020 року на суму 1169476 грн., у зв`язку з реалізацією вказаного вище транспортного засобу за ціною нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку є суб`єктивним висновком посадових осіб відповідача, які проводили перевірку суд вбачає необґрунтованим, оскільки експерти з даного питання контролюючим органом під час проведення перевірки не залучались, тому колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу не можуть гуртуватися на припущеннях, а мають посилатися на первинні документи.

За таких обставин, твердження відповідача про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування за 4-й квартал 2020р. на суму 1169476 грн. є безпідставними.

Отже з урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що відповідачем у справі ід час розгляду цієї справи судом в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було доведено правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (форми Р): №0110220702 та №0110210702 від 26.07.2021р., тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 22.12.2021р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, не містять інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного відповідачем аргументу, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021р. у справі №160/14624/21 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано 24.05.2023р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов