Постанова

від 16.05.2023 по справі 640/5496/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5496/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року (повний текст складено 30 листопада 2022 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверо-Прінт» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва у з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2019 №0682615147/1.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані не підтвердженням господарської операції з ТОВ «Церейра-С», оскільки документи від ТОВ «Церейра-С» підписані ОСОБА_1 , яка під час допиту в рамках кримінального провадження №12017150000000087, внесеного до ЄРДР 26.01.2017 повідомила, що підприємство на її ім`я було зареєстроване за грошову винагороду. Також скаржник зазначив, що ТОВ «Церейра-С» з січня 2018 року не подає до контролюючих органів податкову звітність і звернув увагу на наявність ухвал суду, в яких зазначено, що ТОВ «Церейра-С» входить до схеми мінімізації податкових зобов`язань підприємств реального сектору економіки.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ТОВ «Церейра-С» дійсно надавало позивачу послуги, про що було складено акт виконаних робіт та відповідну податкову накладну. В той же час, жодних досудових розслідувань та кримінальних проваджень відносно ТОВ «Церейра-С» та її посадових осіб, в тому числі ОСОБА_1 , не проводиться, а сама ОСОБА_1 стверджує про безпідставність звинувачень щодо неправомірної діяльності ТОВ «Церейра-С».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2019 №452, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аверо-Прінт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Церейра-С», що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за 2016 рік, за результатами якої складено акт №25/26-15-14-07-01-10/37388311 від 31.01.2019 (а.с.14-24), в якому зафіксовано порушення позивачем п.44.1 ст. 44 , пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33980,00 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 33980,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0682615147/1 від 22.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 50970,00 грн, в тому числі за основним платежем - 33980,00 грн, за штрафними санкціями - 16990,00 грн (а.с.13).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що матеріалами справи фактично спростовано наявність порушень з боку позивача по взаємовідносинах із ТОВ «Церейра-С», що в свою чергу свідчить про протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.1 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу пп.140.4.4 п.140.4 ст.140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років.

З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Церейра-С».

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками господарських операцій між позивачем та ТОВ «Церейра-С» сторонами 30.09.2016 складено та підписано акт №ОУ-0000341 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого позивачу надано послуги з розробки, впровадження та модифікації системи по керуванню даними 1с-Бітрикс на загальну суму 226537,00 грн, в тому числі ПДВ - 37756,17 грн (а.с.35). Вказаний акт підписано від імені ТОВ «Церейра-С» директором - ОСОБА_1.

В акті перевірки відображено, що оплата наданих послуг здійснювалась на підставі рахунку-фактури №СФ-0000646 від 29.08.2016 та проведена відповідно до платіжного доручення від 29.08.2016 №321 на суму 226537,00 грн (а.с.17).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «Церейра-С» первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які були надані контролюючому органу під час перевірки та відображені в акті перевірки від 31.01.2019 №25/26-15-14-07-01-10/37388311. Наведені докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими, здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається з висновків акту перевірки та обґрунтувань відповідача, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність вказаної господарської операції базуючись на наступних обставинах:

- лист від ГСУ ФР ДФС України від 26.11.2018 № 36751/7/99-99-23-01-17, за яким отримано інформацію, про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017150000000087 від 26.01.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 205, ч. 1 ст. 205, ч.3 ст. 209 КК України. За даними вказаного листа повідомляється, що в рамках цього досудового розслідування проведено допит ОСОБА_1 , директора ТОВ «Церейра-С», в якості свідка;

- протоколу допиту директора ТОВ «Церейра-С» від 17.07.2018 року, за яким директором повідомлено, що немає ніякого відношення до господарської діяльності підприємства;

- ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 24.04.2018 року у справі №761/13445/18, в якій зазначено, що слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання, подане до суду, посилався на досудове розслідування, за яким встановив, що група осіб впровадила злочинну схему з мінімізації податкових зобов`язань підприємств реального сектору економіки, серед яких, в т.ч. ТОВ «Церейра-С»;

- ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2017 року у справі №757/68019/17-к про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні №420170000000000160, де зазначено, що встановлено факт формування ТОВ «Неман Україна» податкового кредиту з ПДВ на адресу підприємства ТОВ «Марсель», яке в подальшому по ланцюгу постачання формує його для підприємств, для розкрадання бюджетних коштів по вказаному вище кримінальному провадженні, в т.ч ТОВ «Церейра-С»;

- даних, що податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, ТОВ «Церейра-С» до органів ДФС по кількості працівників за 4 квартал 2017 року не подано;

- даних, що ТОВ «Церейра-С» останню звітність з податку на додану вартість подано за грудень 2017 року, починаючи з січня 2018 року до органів ДФС звітність не подавалась. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та декларацію з податку на прибуток за 2017 рік до ДПІ за місцем обліку не подано.

Дослідивши вказані аргументи відповідача, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Матеріали справи не містять копії листа ГСУ ФР ДФС України від 26.11.2018 № 36751/7/99-99-23-01-17, натомість в матеріалах справи наявний лист ДФС України від 26.09.2018 №29814/7/99-99-26-01-17 (а.с.53), адресований ГУ ДФС у м.Києві, в якому зазначено, що Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017150000000087 від 26.01.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 212, ч.3 ст.28, ч.3 ст. 212, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст. 212 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що організована група осіб створила та придбала ряд суб`єктів підприємницької діяльності в тому числі ТОВ «Церейра-С» (код 39998830) з метою прикриття незаконної діяльності, пособництві в ухиленні від сплати податків шляхом надання суб`єктам реально діючого сектору економіки (вигодонабувачам) послуг зі штучного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, а також у безпідставному переведенні безготівкових коштів у готівку. Допитано в якості свідка засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Церейра-С» (код 39998830), ОСОБА_2 , яка показала, що до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого відношення не мас, жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, печаткою ніколи не володів та не розпоряджався, підприємство зареєструвала за грошову винагороду. Досудовим розслідуванням встановлено, що вищевказана організована група використовуючи реквізити та печатки ТОВ «Церейра-С» (код 39998830) незаконно проводили безтоварні фінансово-господарські операції 3 підприємствами реального сектору економіки, що призвело до ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Колегія суддів зазначає, що в даному листі викладено інформацію про допит в якості свідка засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Церейра-С» (код 39998830), ОСОБА_2 , в той час, як засновником, директора та головного бухгалтера ТОВ «Церейра-С» у період господарських взаємовідносин з позивачем була ОСОБА_1 .

Також суд звертає увагу, що листи ДФС України не є належними та допустимими доказами, які фіксують відповідні факти, зокрема щодо діяльності окремих товариств в рамках організованої групи з метою прикриття незаконної діяльності, пособництві в ухиленні від сплати податків шляхом надання суб`єктам реально діючого сектору економіки (вигодонабувачам) послуг зі штучного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Відповідачем подано до суду ксерокопію протоколу допиту свідка від 17.07.2018 (а.с.54-56), відповідно до якого в рамках кримінального провадження №12017150000000087 ОСОБА_1 надала пояснення, що жодного відношення до ТОВ «Церейра-С» остання не має, реєстрацію товариства здійснила за грошову винагороду, підприємницькою діяльністю не займалась, ключами та паролями від клієнт-банк не користувалась.

Разом з тим, вказана ксерокопія протоколу допиту свідка жодним чином не засвідчена та, як повідомив представник відповідача в судовому засіданні, саме така незасвідчена копія протоколу була взята до уваги контролюючим органом при здійсненні перевірки позивача.

На переконання суду, незасвідчена ксерокопія протоколу допиту свідка не може бути взята до уваги, оскільки такий доказ не відповідає вимогам належності, допустимості та достовірності доказів.

Крім того, матеріали справи містять копії письмових пояснень ОСОБА_1 , в яких вона зазначила, що не визнає текст протоколу допиту від 17.07.2018, оскільки він не відповідає дійсності, несе спотворену інформацію та не відповідає фактично наданим нею показам. Вказаний протокол вона підписувала під тиском та звинуваченнях у злочинах, великих кредитах (а.с.61).

В матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 до Прокуратури м.Києва та СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві про неправомірні дії працівників СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві, із доказами відправки їх адресатам на наступний день після підписання протоколу допиту в якості свідка (а.с.62-76).

Позивачем надано до суду нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_1 від 19.07.2018 року, в якій остання зазначила, що вона особисто організовувала та реєструвала такі підприємства, як ТОВ «Церейра-С», ТОВ «Церейра Груп», ТОВ «Сіа Адвертайзінг» для здійснення господарської діяльності. Від імені товариств видавала довіреності на реєстрацію печатки та електронних ключів, особисто підписувала всі фінансово-господарські документи Товариств, вела діяльність в рамках статутних видів діяльності. ОСОБА_1 зазначила, що до реєстрації підприємств її ніхто не змушував, це було її рішення (а.с.77).

Листами ГУ ДФС у м.Києві від 17.08.2018 №42089/Б/26-15-23-0124 та від 22.08.2018 №43348/Б/26-15-23-0524 ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 17.07.2018 року не здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях відносно ТОВ «Церейра-С», ТОВ «Церейра Груп», ТОВ «Сіа Адвертайзінг», а також не проводились слідчі дії за участю ОСОБА_1 (а.с.82-83).

В матеріалах справи наявний диск із звукозаписом допиту свідка ОСОБА_1 у судовому засіданні в рамках розгляду адміністративної справи №640/3904/19, в якому ОСОБА_1 підтвердила, що до 2018 року являлась засновником та директором ТОВ «Церейра-С» та мала господарські взаємовідносини з ТОВ «Аверо-Прінт» (а.с.86).

На переконання суду, наведені обставини в повному обсязі спростовують зафіксовані у протоколі допиту свідка від 17.07.2018 факти, та вказаний протокол не може бути врахований при встановленні реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Церейра-С» та правомірності формування ТОВ «Аверо-Прінт» показників податкової звітності.

Крім того, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є КПК України.

У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до ч.10 ст.101 КПК України висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Таким чином, протоколи допиту, висновки експерта, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за відповідними кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності товариств.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права наведені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17, від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Наявність окремих ухвал, постановлених судом в рамках кримінальних проваджень, в яких відображено залучення ТОВ «Церейра-С» до злочинної схеми мінімізації податкових зобов`язань підприємств реального сектору економіки також не може бути належним доказом нереальності господарських операції між позивачем та його контрагентом, оскільки в них не зафіксовано будь-яких фактів щодо фіктивності таких господарських операцій та саме вирок суду, який набрав законної сили, є в даному випадку належним доказом у справі.

Будь якої інформації щодо наявності такого, що набрав законної сили вироку суду, в якому встановлено обставину щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Церейра-С» відповідачем надано не було, а судом не встановлено.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта на не подання ТОВ «Церейра-С» податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, за 4 квартал 2017 року та податкової звітності з січня 2018 року, оскільки спірні господарські взаємовідносини мали місце у 2016 році та жодних порушень за вказаний період з боку ТОВ «Церейра-С» відповідачем не наведено.

Разом з тим, посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договорами.

Контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосереднього контрагента, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо вказаного контрагента позивача, в якому досліджувались відповідні господарські операції, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентами, не може мати наслідків для товариства, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або його контрагент не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Порушення контрагентами правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем в повному обсязі підтверджено факт господарських взаємовідносин із ТОВ «Церейра-С», отримання відповідних послуг та їх оплату. Матеріали справи підтверджують рух коштів, зміну майнового стану сторін, відповідність господарських операцій вимогам законодавства, а тому висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Церейра-С» фактично відбулись, мали наслідком зміни в майновому стані сторін правочину, спричинили підстави для відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а тому позивач правомірно сформував по вказаним господарським операціям показники бухгалтерської та податкової звітності, внаслідок чого висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства є безпідставними, а спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

В п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 травня 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма