Рішення

від 19.05.2023 по справі 132/1393/23

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1393/23

Провадження № 2-о/132/61/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"19" травня 2023 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у судовому засіданні в місті Калинівка справу за заявою ОСОБА_1 (заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області) про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2023 року до суду звернулася ОСОБА_1 із заявою, в якій просить встановити факт, що звіти про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, які подані Овечацьким спиртовим заводом, код ЄДРПОУ 05519729, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , як працівника, за період: з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року, містять відомості про трудовий та страховий стаж ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . В обґрунтування цієї вимоги зазначила, що для впорядкування та перевірки документів, що стосуються стажу її роботи в листопаді 2022 року вона звернулась до Калинівського відділу обслуговування громадян ГУПФ України у Вінницькій області. Однак, при огляді поданих заявницею документів працівником УПФ було виявлено наступні факти, що вплинуть на тривалість її страхового стажу.

З 26.01.2004 року по 29.10 2021 року заявниця працювала бухгалтером на Овечацькому спиртовому заводі, який було приєднано та переіменовано в Державне підприємство лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої 11.02.1991 року, та архівною довідкою КУ «Калинівський районний трудовий архів» Калинівської міської ради Вінницької області № 815 від 12.10.2022 року. Однак, Овечацький спиртовий завод звітував перед Пенсійним фондом України про трудову діяльність за період з 2005 по 2007 рік як за працівника - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , що вбачається із копій індивідуальних звітів за період 2005-2007 роки. Проте, при обробці зазначених звітів допущено помилку в реєстраційному номері облікової картки платника податків заявниці, а саме зазначено НОМЕР_1 , замість вірного НОМЕР_4 , про що свідчать індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) від 18.11.2022 року та лист-відповідь ГУПФ України у Вінницькій області від 24.11.2022 року.

На даний час Овечацький спиртовий завод припинив свою діяльність та не може внести зміни у звіти до ПФУ.

Відтак, заявниця фактично позбавлена можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, так як три роки роботи не враховуються до її страхового стажу, через що вимушена звернутися до суду.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надавши заяву за вх. № 4458/23 від 19.05.2023 року відповідно до якої просить справу розглянути за її відсутності, вимоги заяви підтримує та просить їх задовольнити.

Заінтересована особа - уповноважений представник Головного управління ПФУ у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, надавши на електронну адресу суду заяву за вх. № Еп-1176/23 від 11.05.2023 року, згідно якої просять розгляд справи провести без участі представника управління та не заперечують щодо задоволення заяви.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, прийшов до висновку про задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2018 року по справі№545/1472/17 (провадження № 61-1584св17) зазначено, що «при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства».

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, судом достовірно встановлено, що для впорядкування та перевірки документів, що стосуються стажу роботи в листопаді 2022 року заявниця звернулась до Калинівського відділу обслуговування громадян ГУПФ України у Вінницькій області. Однак, при огляді поданих заявницею документів працівником УПФ було виявлено наступні факти, що вплинуть на тривалість її страхового стажу.

З 26.01.2004 року по 29.10 2021 року заявниця працювала бухгалтером на Овечацькому спиртовому заводі, який було приєднано та переіменовано в Державне підприємство лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої 11.02.1991 року, та архівною довідкою КУ «Калинівський районний трудовий архів» Калинівської міської ради Вінницької області № 815 від 12.10.2022 року. Однак, Овечацький спиртовий завод звітував перед Пенсійним фондом України про трудову діяльність за період з 2005 по 2007 рік як за працівника - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , що вбачається із копій індивідуальних звітів за період 2005-2007 роки. Проте, при обробці зазначених звітів допущено помилку в реєстраційному номері облікової картки платника податків заявниці, а саме зазначено НОМЕР_1 , замість вірного НОМЕР_4 , про що свідчать індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) від 18.11.2022 року та лист-відповідь ГУПФ України у Вінницькій області від 24.11.2022 року.

На даний час Овечацький спиртовий завод припинив свою діяльність та не може внести зміни у звіти до ПФУ.

Відтак, заявниця фактично позбавлена можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, так як три роки роботи не враховуються до її страхового стажу.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що встановлення факту, про який просить заявниця ОСОБА_1 , має для неї юридичне значення та не порушує прав та інтересів інших осіб, в тому числі, прав заінтересованої особи.

Аналіз перевірених і оцінених судом доказів та законодавства переконує суд, що заявником надані належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для встановлення факту, що має юридичне значення.

При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Осаковський проти України» від 17.07.2014 року (остаточне 17.10.2014 року), в пункті 71 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «позарозумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення вказаної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293-294, 315-319, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області) про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволити.

Встановити факт, що звіти про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, які подані Овечацьким спиртовим заводом, код ЄДРПОУ 05519729, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , як працівника, за період: з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року, містять відомості про трудовий та страховий стаж ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: