Рішення

від 24.05.2023 по справі 454/2744/22

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/2744/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача на його користь 50 000грн. моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, внаслідок отриманого професійного захворювання.

Свої вимоги мотивує наступним.

З 10.01.2006 року до 26.01.2018 року працював на різних посадах на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля». З 26.01.2018р. був звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

28.02.2018 року позивачу було вперше встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання. Також, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, а саме 50% втрати професійної працездатності.

Через це, він неодноразово знаходився на стаціонарному та санітарно - курортному лікуванні. Вказує, що внаслідок отриманого професійного захворювання та трудового каліцтва, йому завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань. Він не в змозі вести активний спосіб життя, займатись улюбленою справою, змушений звертатись за медичною допомогою та витрачати значні кошти на лікування. Постійний кашель викликає небажану увагу людей, і він знаходиться у пригніченому та депресивному стані. Також професійне захворювання значною мірою вплинуло на життєві відносини, сімейні обставини , це викликає моральні переживання, почуття безвихідності і відсутності перспектив на майбутнє.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 28.09.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.11.2022р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив що проти позову заперечує, оскільки вважає вимогу позивача незаконною, необґрунтованою, та такою що не підлягає до задоволення.

Вважає, що вини шахти в тому, що позивач отримав травму на виробництві, оскільки зі сторони власника не було вчинено жодних протиправних дій і штучно не було створено шкідливих і небезпечних умов праці, які б спричинили нещасний випадок.

Також, зазначає, що факт спричинення моральної шкоди у зв`язку з травмою позивач підтверджує довідкою МСЕК , однак дане твердження позивача є хибним, оскільки довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і не підтверджує факту заподіяння моральної шкоди.

Крім цього, зазначає, що позивач не довів наявність факту спричинення йому моральної шкоди, чи страждань у результаті нещасного випадку, також не обґрунтував розмір моральної шкоди.

07.11.2022р. позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що всі заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не мають під собою жодного нормативного правового обгрунтування і не відповідають дійсності та грунтуються на припущеннях відповідача і тому суду не потрібно їх брати до уваги.

Ухвалою відмовленно у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з 10.01.2006 року до 26.01.2018 року та працював на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки МОЗ МСЕК, серія 12 ААА №355614 від 28.02.2018 року позивачу встановлено третю групу інвалідності

Згідно довідки МОЗ МСЕК, серія 10 ААА №267488 від 28.02.2018 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50%.

У зв`язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач був змушений періодично звертатися за медичною допомогою, що підтверджується довідками, повідомленнями, копіями та витягами з медичної карти амбулаторного хворого.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» (із змінами та доповненнями) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП ( 322-08 ) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як роз`яснено у пунктах 4 та 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральнихчи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)»).

Конституційний Суд України у пункті 4.1 Рішення від 27 січня 2004 року у справі № 1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначив, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні і фізичні страждання. Втрата працездатності, яка встановлена висновком медико-соціальною експертною комісією, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено.

Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що права ОСОБА_2 на безпечні умови праці було порушено, у зв`язку із чим він зазнав виробничої травми, і що вказані обставини призвели до втрати ним нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи відповідача про те, що вини ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» в заподіянні моральної шкоди немає, є необґрунтованими, оскільки позивач зазнав моральної шкоди внаслідок отримання значного ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків, а саме на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля».

Крім того, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявність моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками, та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Таким чином, позивач довів належними та допустимими доказами те, що під час виконання ним трудових обов`язків він зазнав ушкодження здоров`я, у результаті чого йому завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню підприємством.

Таким чином, позивач довів належними та допустимими доказами те, що під час виконання ним трудових обов`язків він зазнав ушкодження здоров`я, у результаті чого йому завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню підприємством.

Разом з цим, відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Як зазначено у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві відповідачем моральної шкоди унаслідок нещасного випадку під час виконання трудових обов`язків, що потягло за собою повну втрату професійної працездатності та встановлення інвалідності першої групи, а отже, про право позивача на її відшкодування. З врахуванням глибини завданих моральних страждань, вимог розумності і справедливості, належним розміром відшкодування моральної школи на думку суду буде розмір 50 000 гривень.

Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у справі копіями медичних документів та знаходить своє пояснення згідно із вищевказаними положеннями Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь держави 992 (дев`ятсот дев`яносто два) грн. 40коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Львіввугілля», ЄДРПОУ 32323256, місце знаходження: м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького, 26 Червоноградського району Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина