Рішення

від 18.04.2023 по справі 759/2801/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2801/23

пр. № 2/759/2030/23

18 квітня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Багінської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Спецхолдинг» про визнання приненими трудових відносин і виплати компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Спецхолдинг» в якому просить: - трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ «Спецхолдинг» визнати припиненими з 30.11.2022 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КзпП; - зобов`язати ТОВ «Спецхолдинг» внести відповідні зміни в Єдиний державний реєстр; - стягнути з ТОВ «Спецхолдинг» на мою користь 23100, 00 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті компенсації за невикористані відпустки при звільненні; - судові витрати стягнути з відповідача.

Позов мотивований тим, що позивач згідно рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Спецхолдинг» приступила до виконання обов`язків директора з 03.12.2014 року. 04.11.2022 року позивачем написана заява на ім`я засновника ТОВ «Спецхолдинг» ОСОБА_2 , про звільнення останньої з посади директора за власним бажанням останнім днем щорічної відпустки, 30.11.2022 року. На заяві зазначено підпис учасника товариства «Не заперечую». Зазначає, що ОСОБА_2 усно пообіцяв одноосібно скликати загальні збори учасників товариства, в порядок денний включити питання щодо звільнення позивача та проігнорував. Згідно наказу про звільнення №9-К, 30.11.2022 року позивач припинила виконання обов`язків директора ТОВ «Спецхолдинг» із записом в трудову книжку. 17.01.2023 року позивачем направлено цінним листом усамнику товариства ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , заяву з вимогою про скликання і проведення Загальних зборів учасника товариства, де на повістку дня ставила питання про звільненні і внесення даних в Єдиний державний реєстр. Однак, до цього часу ОСОБА_2 одноосібдно Збори учасників не провів, чим порушив право на працю позивача. Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація зі всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Оскільки станом на 30.11.2022 року, в день звільнення позивача, на поточному рахунку ТОВ «Спецхолдинг» залишок коштів становив 390, 69 грн., грошова компенсація за невикористані відпустки в сумі 23100, 00 грн. ОСОБА_1 не виплачена.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.02.2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача не надходило. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідача та/або позивач до суду не подавали.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецхолдинг».

Як вбачається з матеріалів справи, позивача призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецхолдинг» на підставі протоколу №4 від 02.12.2014 року зборів учасників Товариства.

Згідно наказу №4-01 від 03.12.2014 року, ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ «Спецхолдинг» з 03.12.2014 року.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 04.11.2022 року, просить надати щорічну відпустку з 07.11.2022 року тривалістю 24 календарних дні із подальшим звільненням з посали директора за власним бажанням з виплатою компенсації за невикористі дні відпустки останнім днем відпустки.

Згідно наказу №9-К про звільнення директора від 30.11.2022 року, ОСОБА_1 припиняє виконання обов`язків директора ТОВ «Спецхолдинг» з 30.11.2022 року згідно ст. 38 КЗпП з відома і за погодженням учасника товариства ОСОБА_2 та підлягає виплаті ОСОБА_1 компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за період 2014/2021 роки в розмірі 23100, 00 грн.

17.01.2023 року позивач засобами поштового зв`язку направила заяву про скликання загальних зборів учасника товариства і внесення даних про звільнення керівника в ЄДР на адресу засновника ТОВ «Спецхолдинг» ОСОБА_2 , що підтверджується копією заяви від 17.01.2023 року.

З позову вбачається, що станом на 18.04.2023 відповіді на зазначену заяву відповідачем отримані не були та відповідно заява про звільнення позивача розглянута не була.

Відповідно до ч. 1 cт. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт. 4 КЗпП України).

За змістом ч.1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, не допускається.

Частиною 1 ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а згідно до ч. 3 цієї статті - використання примусової праці забороняється.

Частина 2 статті 4 Конвенціі? про захист прав і основоположних свобод забороняє примусову чи обов`язкову працю.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом. Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру.

Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).

З урахуванням положень частини першої ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини, необхідно зробити висновок, що наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації відносно позивача як директора Товариства відноситься до його професійної діяльності та охоплюється поняттям «приватне життя».

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Таким чином, право позивача при зверненні до роботодавця про своє звільнення як найманого працівника, яке не знайшло законного вирішення, є порушенням гарантованих частиною 1 ст. 43 Конституції України його право щодо вільного обрання праці та заборони примусової праці.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей.

За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи те, що права позивача є порушеними в частині відсутності вирішення питання про припинення трудового договору, а тому обраним ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Встановлений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин, положення закону щодо письмового попередження власника про бажання позивача звільнитися підтверджується заявою про надання відпустки з подальшим звільненням з посади за власним бажанням, з відміткою засновника ТОВ «Спецхолдинг» ОСОБА_2 - «Не заперечую».

Згідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій ст. 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а відповідно до ч. 2 цієї статті - у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини з ТОВ «Спецхолдинг» у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням.

Виходячи з викладеного вище та приймаючи до уваги те, що позивач відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередила про це власника письмово, подавши відповідну заяву, яка залишена відповідачем без належного вирішення та відповідно, припинення трудових відносин за заявою позивача не оформлено у відповідності до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання припиненими трудових відносин.

Крім того, ОСОБА_1 пред`явлено вимогу про зобов`язання внести до Єдиного державного реєстру зміни про директора ТОВ «Спецхолдинг».

Припинення трудових відносин директора з товариством нерозривно пов`язано із виключенням з ЄДРПОУ відповідних даних, оскільки залишення запису в реєстрі може мати негативні наслідки для позивача. Зокрема, відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі про директора вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; наявність запису в ЄДРПОУ підпадає під обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності передбачених у статті 25 Закону України «Про запобігання корупції»; у разі ухилення підприємства від виконання зобов`язань, на керівника зазначеного в ЄДРПОУ можуть накладатись обмеження у праві виїзду за межі України у порядку встановленому у Законі України «Про виконавче провадження»; запис в ЄДРПОУ несе у собі ризики, пов`язані з потенційною відповідальністю підприємства перед державою в особі її фіскальних органів, оскільки органи ДПС отримують дані про керівника із ЄДРПОУ.

Судом встановлено, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура припинення трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, у позивача відсутня можливість внести зміни в Єдиному державному реєстрі щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Директора ТОВ «Спецхолдинг» в інший спосіб, крім звернення до суду.

У зв`язку з цим, з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання ТОВ «Спецхолдинг» внести відповідні зміни в Єдений державний реєстр, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача компенсації за невикоритсанні відпустки в розмірі 23100, 00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП Українип ри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України та частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статей 4, 6 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Згідно із статтею 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договром у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відбустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина перша статті 6 Закону України «Про відпустки», стаття 75 КЗпП України).

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. За пунктом 7 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, - встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставістатті 238 КЗпП Українимає право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Дослідженням письмових доказів в ході судового розгляду встановлено, що згідно наказу №9-К про звільнення директора від 30.11.2022 року, підлагає виплаті компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 23100, 00 грн.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які звільняють відповідача від обов`язку виплати ОСОБА_1 належну їй суму грошової компенсації після звільнення.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивач довела наявність заборгованості відповідача з виплат по компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 23100, 00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77-80, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Спецхолдинг» про визнання приненими трудових відносин і виплати компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні - задовольнити.

Трудові відносини ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з ТОВ «Спецхолдинг» (ЄДРПОУ 39124591) визнати припиненими з 30 листопада 2022 року у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.

Зобов`язати ТОВ «Спецхолдинг» внести відповідна зміни в Єдиний державний реєстр.

Стягнути з ТОВ «Спецхолдинг» (ЄДРПОУ 39124591) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 23100 (двадцять три тисячі сто) грн. 00 коп. в рахунок погашення заборгованості по виплаті компенсації за невикористані відпустки при звільненні.

Стягнути з ТОВ «Спецхолдинг» (ЄДРПОУ 39124591) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М.Журибеда