Постанова

від 24.05.2023 по справі 212/3118/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4236/23 Справа № 212/3118/22 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Мірута О. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого Мірути О.А.,

суддів:Тимченко О.О., Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засіданняТимофєєвої В.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Публічне Акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг"

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні Дніпровськогоапеляційного судув м.Кривий РігДніпропетровської областіцивільну справуза апеляційнимискаргами ОСОБА_1 таПублічного акціонерноготовариства «АрселорМіттал КривийРіг» нарішення Жовтневогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 20лютого 2023року усправі запозовом ОСОБА_1 до Публічногоакціонерного товариства«Арселор МітталКривий Ріг»про відшкодуванняморальної шкоди,заподіяної тяжкимушкодженням здоров`ю,пов`язаним звиконанням трудовихобов`язків,(суддяВедяшкіна Ю.В.)ухваленого вприміщенні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Публічного Акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров`ю, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що що з 21.09.1971 року по 23.04.1982 рік працював на підприємстві відповідача в РУ ім. Кірова на шахті №1 ім. Артема підземним бурильником. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 31 травня 1995 року він отримав вібраційне захворювання І ст. синдром ВСП, внутрішній епікондилез обох пліч, дв. кохлеарний неврит з легкою стадією зниження слуху. Відповідно Акту №25 від 15.03.2010 року Українського НДІ промислової медицини встановлено діагноз: сидеросилікоз першої ст. (пізній розвиток), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст. ЛН першого-другого ст. Вібраційна хвороба першої-другої ст. з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії з нейродистрофією у вигляді дв. плечолопаткового періартрозу , деф. артрозу, в поєднанні з періартрозами, ліктьових і колінних суглобів. Нейросенсорна приглухуватість другого ст. ( з помірним зниженням слуху). Внаслідок шкідливих факторів виробництва виникли хронічні захворювання, за висновком МСЕК від 13.06.1995 року встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 45% (з яких: 35% - радікул, 15% - ХОЗЛ) та 3 група інвалідності безстроково. 31.03.2010 року відповідно довідки МСЕК встановлено 65% втрати працездатності та третя група інвалідності безстроково.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, в період роботи позивача на підприємстві відповідача, втратив своє здоров`я, внаслідок чого не може самостійно про себе піклуватися, тому змушений звертається за допомогою до родини, що завдає йому моральних страждань. Все це негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані, тому просив суд стягнути на його користь з відповідача 280 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди без утримання податків, зборів та обов`язкових платежів.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн. з урахуванням податків і зборів фізичних осіб.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі 2000 гривень.

В іншійчастині позовувідмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги та наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди відповідачем, через отримане професійне захворювання та втрату працездатності, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 200 000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на необґрунтованість рішення суду просить рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на його користь до 280 000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В мотивування доводів апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 зауважує, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

При постановленні рішення суду не взято до уваги стан здоров`я позивача, відсоток втрати професійної працездатності, тривалості роботи у шкідливих умова праці на підприємстві відповідача, істотність вимушених змін у житті позивача, оскільки порушення стану здоров`я позивача є сталим, незворотніми, такими, що не можуть бути змінені в бік покращення. Внаслідок професійного захворювання позивач переносить фізичний біль. Періодичне лікування та курси відновлювальних процедур не дають жодної позитивної динаміки, що вказує на систематичні страждання позивача та відсутність покращення його здоров`я. Наявність фізичних страждань викликає моральні страждання, адже фізичний біль не можливо переносити без душевного болю.

Апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач не є правонаступником ДП Рудоуправління імені Кірова, яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи на шахті № 1 імені Артема.

Згідно наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 «Про подальшу реструктуризацію РУ ім. Кірова» частково передано об`єкти та виробничі потужності Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення статутного фонду. Відповідно до зазначеного наказу перехід прав і обов`язків від Державного підприємства до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» не відбувся.

Після передачі 19.04.2001 року об`єктів та виробничих потужностей ДП «Рудоуправління імені Кірова» на баланс відповідача не відбулося правонаступництва в розумінні цивільного та господарського права вказаного державного підприємства до КГДМК «Криворіжсталь», отже, відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління ім. Кірова», а тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача.

Відповідач зауважує на тому, що відповідно до Постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2011 року Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників.

Судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди та як наслідок, винесення незаконного рішення.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України.

У судове засідання представник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не з`явився про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено,та вбачаєтьсяз трудової книжки, що ОСОБА_1 у період з 21.09.1971 по 23.04.1982 року працював на посаді підземного бурильника шахти № 1 ім. Артема та шахті ім. Кірова РУ ім. Кірова (правонаступником якої є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). 23.04.1982 року позивач був звільнений з підприємства за угодою сторін відповідно п.1 ст. 36 КЗОТ.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 31.05.1995 року, ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: вібраційне захворювання І ст. синдром ВСП, внутрішній епікондилез обох пліч, дв. кохлеарний неврит з легкою стадією зниження слуху. (а.с. 8-9).

Відповідно Акту №25 від 15.03.2010 року Українського НДІ промислової медицини встановлено діагноз: сидеросилікоз першої ст. (пізній розвиток), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст. ЛН першого-другого ст. Вібраційна хвороба першої-другої ст. з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії з нейродистрофією у вигляді дв. плечолопаткового пері артрозу , деф. артрозу, в поєднанні з пері артрозами, ліктьових і колінних суглобів. Нейросенсорна приглухуватість другого ст. ( з помірним зниженням слуху). Причина професійного захворювання робота на протязі 15 років 7 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони рівень якої перевищував нормативні ( а.с.6-7).

Висновком МСЕК від 13.06.1995 року позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 45 % та третя група інвалідності.

При повторному переогляді висновком МСЕК від 27.07.1998 року позивачу встановлено 45 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності з 01.07.1998 року по 01.07.2000 року.

Висновком МСЕК від 18.07.2000 року позивачу встановелно 40 % втрати професійної працездатності, з 01.07.2000 року безстроково, група інвалідності не встановлена.

Висновком МСЕК від 31.03.2010 року ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати працездатності та третя група інвалідності з 23.03.2010 року безстроково. (а.с.16-21).

Відповідно донаданих позивачемвиписних епікризіввбачається,що позивачвпродовж довгийчас проходитьлікування черезотримані хронічнізахворювання (а.с.22-29).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає залишенню без задоволення.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 440, 440-1, 450 ЦК Української РСР та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві травмою та професійними захворюваннями.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн., суд виходив зобставин отримання шкоди позивачем та тривалості праці позивача у шкідливих умовах праці, зокрема на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активність позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом у 1994 році, а у зв`язку з професійними захворюваннями у 1994 році та у 2010 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін щодо відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання із діагнозом туговухість І -IIст. мають застосовуватися норми ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст. 153, 173-1 КЗпП України та Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, в редакції станом на 1994 рік, а до правовідносин сторін щодо відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання із діагнозом радикулопатія попереково-крижова з помірно вираженими больовим синдромом та статико-динамічними порушеннями мають застосовуватися положення ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України.

Відповідно достатті 153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У відповідності дост.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку(стаття 173 КЗпП України).

У відповідності до положень п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції 1963 року, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14 від 24 грудня 2014 року.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6700,00 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 33500,00 грн., а максимальний - 1340000,00 грн.

Статтею 237-1 КЗпП України, в редакції станом на 2010 рік, встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Граничні розміри відшкодування моральної шкоди не встановлено.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Судом встановлено, що у зв`язку з професійними захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65%, та його визнано інвалідом третьої групи безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить курс лікування, однак покращення в стані здоров`я не спостерігається, а з урахуванням встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково, відновлення взагалі не можливе.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Виходячи обставин, встановлених Актом розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 31.05.1995 року, Актом розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 15.03.2010 року Форми П-4, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання, які призвели до втрати професійної працездатності та завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли також із вини роботодавця - Рудоуправління іменні ОСОБА_2 (правонаступником якого у даних правовідносинах є відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»),яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про те, що останнє не є правонаступником Рудоуправління іменні Кірова, де працював позивач в шкідливих умовах праці, колегією суддів відхиляються з огляду на наступні обставини, які встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції.

Так, 01.07.1975 року Промислове об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у Виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі Рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.

Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 Рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі Рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського.

В 1989 році Рудоуправління ім.Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправлінням ім.Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.

Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22 лютого 1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім.Кірова» ДАК Укрудпром.

28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім.Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова.

30 березня 2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30 березня 2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім.Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.

Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19 квітня 2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім.Кірова по всіх статтях балансу станом на 01 квітня 2001 року.

П.п 3.1.-3.2 розділу 3 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19 квітня 2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова» було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім.Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім.Кірова станом на 01 травня 2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Відповідно до Додатку №1 до Наказу №165 від 19 квітня 2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта ім.Артема на який працював позивач відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Згідно ст.37ЦК УРСР,в редакції1963року,юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації(злиття,поділу абоприєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції невірно застосовано положення ст.37 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, та не враховано, що фактично жодного приєднання одного підприємства до іншого не відбулося, а шахта імені Артема була лише структурним підрозділом, а тому не могла бути приєднана до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», колегією суддів відхиляються, оскільки фактично відбулася реорганізація РУ ім. Кірова та Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» шляхом виділення шахти імені Артема із складу РУ ім. Кірова та придання її до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», що не було заборонено чинним на той час законодавством.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.

Спростовуються й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв`язку з професійними захворюваннями підтверджений матеріалами справи. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодуванняморальної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 45 %, яку в подальшому було збільшено до 65% безстроково та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, також на безстроковий термін. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу та глибоких моральних страждань. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності та групи інвалідності безстроково,взагалі можливість такого відновлення.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманого професійного захворювання, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатностіу розмірі 65%, який встановлено безстроково, та визнання його особою з інвалідністю третьої групи також, безстроково, що свідчить про незворотність такого стану здоров`я, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи на підприємстві відповідача (10 років 07 місяців), що потягло втрату працездатності, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1ст. 376 ЦПК України,змінити рішеннясуду вчастині визначеногосудом розміруморальної шкодиі збільшити її з 200 000,00 грн. до 260 000,00 грн.

Разом з цим, судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положенняЗакону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»(далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 астатті 164 Податкового кодексу Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві.

Проте, як вбачається із резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в ньому не вірно зазначено що стягнення моральної шкоди проводиться з урахуванням податків і зборів фізичних осіб, у зв`язку з чим, колегія суддів, відповідно до п.4 ч.1ст. 376 ЦПК України, вважає за необхідне змінити рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року зазначивши, що стягнення моральної шкоди проводиться без утримання податку з доходу фізичних осіб.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, враховуючи обставини в даній справі, та приймаючи до уваги, втрату позивачем професійної працездатності, що в процентному вираженні становить, 55%, встановлення 3 групи інвалідності та характер немайнових втрат, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити такий розмір зі 200 000,00 грн до 260 000,00 грн.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача, то і в частині розміру судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, які слід стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави, рішення суду підлягає зміні з 2000,00 грн до 2 600,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги позивача з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3 900 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 20лютого 2023рокув частинірозміру відшкодуванняморальної шкоди,порядку виконаннята розмірусудового зборузмінити,збільшивши розмірвідшкодування моральноїшкоди,стягнутої зПублічного акціонерноготовариства «АрселорМітталКривий Ріг»на користь ОСОБА_1 зі 200000,00 гривень до260000,00(двістішістдесят тисяч)гривень, зазначивши, що стягнення моральної шкоди проводиться без утримання податку з доходу фізичних осіб, відповідно, збільшивши розмір судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави з 2000,00 гривень до 2600,00 (дві тисячі шістсот) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3900 (три тисячі дев`ятсот) гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 24 травня 2023 року.

Головуючий:

Судді: