Постанова

від 22.05.2023 по справі 916/2951/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2951/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І.; Разюк Г.П.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Від позивача Пронюк В.Я.;

Від відповідача не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023

у справі №916/2951/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія " Нафтогаз України"

до Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

про стягнення 537 737,29 грн.,

(суддя місцевого господарського суду: Петренко Н.Д., Господарський суд Одеської області),

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 3047/22) до Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області грошових коштів у розмірі 537 737,29 грн, з яких:

- 400 357,83 грн. - заборгованість за спожитий природний газ;

- 69 180,12 грн. - пеня;

- 5 934,69 грн. - 3 % річних;

- 62 264,65 грн. - інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано тим, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором ГТС за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача, і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 173-175, 193, 216, 222, 230-231, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст 11, 96, 202, 509, 525-526, 549, 610-612, 625, 629, 655-697, 712, 714 Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 по справі №916/2951/22 позовні вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» задоволено в повному обсязі, стягнуто з Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» грошові кошти у розмірі 537 737,29 грн., з яких: 400 357,83 грн. - заборгованість за спожитий природний газ; 69 180,12 грн. - пеня; 5 934,69 грн. - 3 % річних; 62 264,65 грн. - інфляційні втрати, стягнуто з Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» судовий збір у розмірі 8 066,06 грн.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи встановлено належне у повному обсязі виконання позивачем зобов`язання за договором, а також встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. Приймаючи до уваги відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача та доказів на спростування доводів позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 400 357,83 грн. підлягають задоволенню, як обгрунтовані та доведені.

Крім того, в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд здійснив перевірку розрахунків інфляційних, 3% річних та пені і зазначив, що вказані розрахунки позивача є вірними.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/2951/22 скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідач не погоджується з рішенням місцевого господарського суду та зазначає, що заборгованість за спожитий газ у розмірі 400357,83 грн. погашено ще в грудні 2022 року, що підтверджується копією платіжного доручення за №1296 від 26.12.2022 та копією платіжного доручення за №1297 від 26.12.2022. Погашення заборгованості було проведено на підставі Акту приймання-передачі природного газу за №2000 від 22.12.2022.

Також апелянт вказує, що заборгованість за постачання природного газу виникла не з вини відповідача, а саме з вини та бездіяльності позивача, оскільки останнім не було направлено та не повідомлено відповідача про укладання типового договору постачання природного газу, не виставлялися рахунки, на підставі яких відповідач зміг би оплатити заборгованість. Про розмір заборгованості та про наявність необхідних документів для оплати за поставку природного газу відповідач дізнався коли отримав копію позовної заяви з додатками та відразу ж зв`язався з представником позивача щодо надання актів приймання-передачі природного газу для оплати в подальшому заборгованості, яку було відразу сплачено відповідачем.

На думку заявника апеляційної скарги, немає жодних правових підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивача 69180,12 грн. пені, 5934,69 грн. 3% річних, 62264,65 грн. інфляційних втрат, оскільки несплачена заборгованість виникла саме з вини позивача, якому не було повідомлено про укладання договору поставки, не надсилалися кожного місяця рахунки на оплату та акти.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 року апеляційну скаргу Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 по справі №916/2951/22 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.

27.02.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 по справі №916/2951/22, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 12 099,10 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 по справі №916/2951/22; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2951/22.

06.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2951/22.

13.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 по справі №916/2951/22.

У відзиві позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, зазначає про їх безпідставність та необгрунтованість.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 призначено розгляд апеляційної скарги Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 по справі №916/2951/22 на 22.05.2023 року о 12-30 год у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

09.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника апелянта.

17.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз України" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 задоволено клопотання ТОВ "ГК" Нафтогаз України" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/2951/22 поза межами приміщення суду, розгляд справи призначено на 22.05.2023 року о 12-30 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Крім того, до апеляційної скарги апелянтом долучено додаткові докази на підтвердження сплати основного боргу, а саме: платіжне доручення №1296 від 26.12.2022 та платіжне доручення №1297 від 26.12.2022.

При цьому, заявник апеляційної скарги не порушує питання щодо необхідності долучення до матеріалів справи вказаних доказів, а також не зазначає підстав неподання відповідних доказів до суду першої інстанції.

Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на приписи ст.269 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність відповідного клопотання апелянта щодо необхідності долучення до матеріалів справи відповідних доказів із зазначенням підстав для неподання доказів до суду першої інстанції, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказані докази без розгляду.

09.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.

Представник позивача з`явився в судове засідання, яке призначене на 22.05.2023, підтримав доводи та вимоги, викладені ним письмово.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ГК "Нафтогаз України" (позивач, постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 року №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За умовами п. 3.1 Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п.3.3 Договору період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. Договору).

Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 Договору).

Відповідно до п.11.1 Договору, він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56ХS00015CURQ006.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 грудня 2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача, дослідженою судом.

Відповідно до пункту 4.3 Договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у період з 01.01.2022 року по 03.02.2022 року природний газ в об`ємі 9,409 тис.куб.м на загальну суму 400 357,3 грн. (з урахуванням вартості транспортування).

В матеріалах спарви наявні рахунки на оплату (природний газ), які виставлені позивачем відповідачу:

- № 6378 за період 1-31 січня 2022 року на суму 353 246,32 грн;

- № 10035 за період 1-28 лютого 2022 року на суму 47 111,51 грн.

Матеріали справи містять докази направлення вказаних рахунків відповідачу. (а.с. 81-83)

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № 119/4.3-14911-2022 від 19.09.2022 року про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику "останньої надії".

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за природний газ на загальну суму 400 357,3 грн., що стало підставою для нарахування за прострочення оплати за поставлений природний газ пені у сумі 69 180,12 грн, 5 934,69 грн. - 3 % річних; 62 264,65 грн - інфляційних втрат.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Так, з матеріалів справи вбачається, ТОВ «ГК "Нафтогаз України" (позивач, постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 року №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу":

- оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

- споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

26 жовтня 2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 від 9 грудня 2020 року № 1236".

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Господарським судом встановлено, що Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

24 грудня 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1378/27823.

За визначенням, наведеним у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом Оператора ГТС від 27.09.2022 року № ТОВВИХ-22-10353;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

З огляду на встановлені обставини, а також враховуючи обставини укладення договору постачання природного газу, не приймаються до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на неотримання та непідписання такого договору.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов пункту 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4. договору).

Як зазначалося раніше, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу у період з 01.01.2022 року по 03.02.2022 року природний газ в об`ємі 9,409 тис.куб.м на загальну суму 400 357,3 грн. (з урахуванням вартості транспортування), що підтверджується виставленими позивачем рахунками на оплату (природний газ):

- № 6378 за період 1-31 січня 2022 року на суму 353 246,32 грн;

- № 10035 за період 1-28 лютого 2022 року на суму 47 111,51 грн.

Матеріали справи містять докази направлення вказаних рахунків відповідачу. (а.с. 81-83)

Крім того, судова колегія звертає увагу, що інформація щодо кількості отриманого газу також була доведена Споживачу Оператором ГРМ (АТ «Одесагаз») відповідно до умов договору розподілу природного газу на підставі якого складені акти приймання-передачі послуг розподілу газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційній платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, в свою чергу до суду першої інстанції відповідач не надав докази погашення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведені норми чинного законодавства України, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку матеріалами справи встановлено належне у повному обсязі виконання позивачем зобов`язання за договором, а також встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 400 357,83 грн підлягають задоволенню, так як обгрунтовані та доведені.

Доводи апеляцйіної скарги стосовно ненаправлення позивачем рахунків на сплату судовою колегію не приймаються як такі, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 69 180,12 грн., 5 934,69 грн. - 3 % річних та 62 264,65 грн. - інфляційних втрат, з огляду на наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом апеляційної інстанції перевірено надані позивачем та здійснені судом першої інстанції розрахунки пені, інфляційних та 3% річних та встановлено, що вони є арифметично правильними та вірними, у зв`язку з чим рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 69 180,12 грн. (61 745,53 грн за період з 01.03.2022 року по 31.08.2022 року за рахунком за січень 2022 року; 7 434,59 грн за період з 01.04.2022 року по 31.08.2022 року за рахунком за лютий 2022 року), 3 % річних у сумі 5 934,69 грн. (5 342,24 грн. за період з 01.03.2022 року по 31.08.2022 року за рахунком за січень 2022 року; 592,45 грн. за період з 01.04.2022 року по 31.08.2022 року за рахунком за лютий 2022 року), інфляційних втрат у розмірі 62 264,65 грн. (57 016,66 грн. за період з 01.03.2022 року по 31.08.2022 року за рахунком за січень 2022 року; 5 247,99 грн. за період з 01.04.2022 року по 31.08.2022 року за рахунком за лютий 2022 року) є вірним та обгрунтованим.

Щодо посилань апелянта на погашення суми основного боргу до ухвалення судового рішення, суд апеляційної інстанції роз`яснює, що боржник не позбавлений права звернення до суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, яка виконана боржником в добровільному порядку, або надання доказів проведення оплати під час виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 у справі №916/2951/22 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 у справі №916/2951/22 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління з питань освіти, культури та молодіжної політики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 у справі №916/2951/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 у справі №916/2951/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2023 року.

Головуючий суддя:Н.М. Принцевська

Судді:Г.І. Діброва

Г.П. Разюк