Постанова

від 24.05.2023 по справі 910/10848/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 910/10848/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інструмент»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023

у справі № 910/10848/22 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інструмент»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 214 536,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення основного боргу в сумі 149 533,27 грн. за поставлений за договором поставки № ПВРЗ (ВМТПЗ-1612/2121-ЮВ) від 29.11.2021, але неоплачений товар, інфляційних втрат в сумі 64 915,71 грн. та 0,1% річних в сумі 87,33 грн., нарахованих за період з 10.03.2022 по 14.10.2022.

У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що строк оплати за поставлений товар не настав, оскільки позивач не надав належним чином оформлених документів, визначених п. 4.2 спірного договору, сторонами було погоджено зміну термінів оплати спірного товару, на даний час товар ним оплачений у повному обсязі. Крім того відповідач послався на наявність форс-мажорних обставини, як на підставу для звільнення його від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

29.11.2022 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач, з посиланням на погашення відповідачем у повному обсязі заявленої до стягнення суми основного боргу, просив закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 149 533,27 грн. за відсутності предмету спору, стягнути з відповідача 0,1 % річних в сумі 87,33 грн. та інфляційні втрати в сумі 64 915,71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/10848/22 провадження у справі №910/10848/22 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 149 533,27 грн. закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору, в іншій частині позову відмовлено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено судовий збір у розмірі 2 243,00 грн.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції, встановив, що виходячи з умов спірного договору відповідач мав оплатити поставлений позивачем товар до 18.03.2022, проте відповідно до листа відповідача №01-06/1995 від 04.04.2022 та листа позивача №1/4-22 від 05.04.2022 між сторонами було погоджено інший строк розрахунків за отриманий відповідачем товар, а саме: реструктуризацію заборгованості за укладеним між сторонами договором на загальну суму 592 773,24 грн., внаслідок чого відповідач повинен був оплатити 148 193,31 грн. у квітні 2022 року, 148 193,31 грн. у травні 2022 року, 148 1930,31 грн. у червні 2022 року, 148 193,31 грн. у квітні 2022 року, та що станом на дату звернення до суду з цим позовом заборгованість в сумі 149 533,27 грн. відповідачем погашена не була.

Водночас з огляду та те, що після звернення позивача з відповідним позовом до суду відповідачем погашено основний борг у розмірі 149 533,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням відповідача від 17.11.2022, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав закриття провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 64 915,71 грн. та 0,1% річних в сумі 87,33 грн., суд першої інстанції виходив з того, що:

- у виконаному позивачем розрахунку не було враховано те, що з 04.04.2022 сторонами було погоджено інший строк оплати товару відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у листуванні сторін, однак у поданому позивачем до позовної заяви розрахунку 0,1% річних та інфляційних вказані обставини не враховані, період прострочення визначено невірно;

- саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення % річних та інфляційних втрат шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем до стягнення сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інструмент» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/10848/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та змінити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 0,1% річних в сумі 74,34 грн., інфляційні втрати в сумі 37414,00 грн. та суму судового збору 2 805,35 грн..

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені у рішення, не відповідають обставинам справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- позивач, саме із врахуванням такої обставини, як узгодження сторонами спору порядку та строків остаточного розрахунку, а також із врахуванням порушення відповідачем і такого узгодженого порядку оплати (порушення як за строками, так і за узгодженими до оплати сумами) надав суду розрахунок сум, заявлених до стягнення;

- розрахунок сум, що заявляються позивачем до стягнення перевіряється та оцінюється судом. Відповідний розрахунок був наданий суду.

Також у апеляційній скарзі позивач навів новий розрахунок інфляційних втрат та 0,1% річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023, справу № 910/10848/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10848/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/10848/22.

20.03.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інструмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/10848/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

10.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач, з посиланням на те, що:

- в апеляційній скарзі скаржник наводить зміст ряду норм ЦК України, ГК України, ГПК України та зазначає висновки суду першої інстанції, проте позивач не вказує саме які норми процесуального права були порушені і в чому це виявилося, які норми матеріального права були неправильно застосовані та в чому це полягало, які висновки суду першої інстанції та яким саме обставинам справи не відповідають;

- приймаючи рішення суд першої інстанції вірно зауважив, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення % річних та інфляційних втрат шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем до стягнення сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи;

- з наведених підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не підлягають задоволенню в частині стягнення 0,1% річних та інфляційних втрат,

просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Станом на 24.05.2023 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

29.11.2021 позивач (постачальник) та відповідача (покупець) уклали договір поставки №ПВРЗ(ВМТПЗ-162/2021-ЮВ) (далі Договір), в п . 1.1 якого погодили, що у відповідності з цим Договором постачальник зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Найменування товару: свердла, корпуса лез, знімачі, ключ. Кількість і асортимент товару передбачається у специфікації №1, яка додається до даного договору (додаток №1). Виробник товару: «Iscar» LTD Ізраїль, Zps-frеzovaci nвstroje a.s.Чехія, King tony tools co., LTD (Тайвань). Рік виготовлення: 2021-2022 рік. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Вантажоодержувачем товару є філія «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Платником товару є відповідача або філія «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.8 Договору).

У додатку №1 до Договору (специфікація №1) сторони погодили, що товаром, який поставляється, зокрема, є свердла, леза на загальну суму 897 507,00 грн..

Згідно з п. 5.1.1 Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ (відповідно до Інкотермс 2010). Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця (вул.Заводська, 5, смт.Панютине, м.Лозова, Харківська область) не пізніше 10 календарних днів з дня направлення рознарядки покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання, передбаченого п.5.1.2 Договору.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у специфікації №1 (додаток №1). Ціни в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України. Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна цього договору становить: 897 507,00 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 149 584,50 грн. (п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Договору).

Датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженими представниками видаткової накладної на товар, яка готується постачальником та надається разом з товаром покупцю (п. 5.1.4 Договору).

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що згідно видаткової накладної №444 від 31.12.2021 та товарно-транспортної накладної №129 від 31.12.2021 постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар на суму 592 773,24 грн. з ПДВ.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Договору форма розрахунків: у безготівковій формі. Покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної та при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.

Податкову накладну №47 від 31.12.2021 було зареєстровано постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 13.01.2022, що підтверджується квитанцією №1 від 13.01.2022.

Листом №01-06/1995 від 04.04.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запропонував реструктурувати заборгованість шляхом погашення рівними частинами до 25% щомісячно.

На вказаний лист позивач відповів листом №1/4-22 від 05.04.2022, у якому погодив реструктуризацію заборгованості за укладеним між сторонами Договором на загальну суму 592 773,24 грн., внаслідок чого покупець повинен був сплачувати по 148 193,31 грн. у квітні, травні, червні та липні 2022 року.

Позивач звернувся до відповідача із претензією №3/08-22 від 08.08.2022, у якій просив погасити заборгованість в сумі 296 386,62 грн., у відповідь на яку листом № 01-06/4733 від 09.09.2022 відповідач просив позивача надати додатковий час для погашення зазначеної заборгованості.

З матеріалів справи слідує, що станом на дату зверненні позивача до суду з цим позовом (14.10.2022 - примітка суду) неоплаченим залишався товар на загальну суму 149 533,27 грн., з огляду на що позивач і звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 149 533,27 грн., інфляційні втрати в сумі 64 915,71 грн. та 0,1% річних в сумі 87,33 грн., нараховані за період з 10.03.2022 по 14.10.2022.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, які викладені вище.

Суд першої інстанції при вирішенні спору сторін по суті:

- встановивши, що на станом на дату відкриття провадження у справі (28.11.2022) сума основного боргу, заявлена до стягнення становила 149 533,27 грн., проте після відкриття провадження у справі вказана сума була відповідачем позивачу сплачена закрив провадження в частині стягнення 149 533,27 грн. відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору;

- встановив, що, з огляду на невиконання відповідачем обов`язку по оплаті спірного товару позивач, відповідно до положень ст. 625 ЦК України та умов Договору, має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, проте у виконаному позивачем розрахунку не було враховано те, що з 04.04.2022 сторонами було погоджено інший строк оплати товару відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у листуванні сторін, однак у поданому позивачем до позовної заяви розрахунку 0,1% річних та інфляційних втрат вказані обставини не враховані, період прострочення визначено невірно та, з огляду на вказані обставини, відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 0,1% річних та інфляційних втрат.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 0,1% річних в сумі 87,33 грн. та інфляційних втрат в сумі 64 915,71 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині закриття проводження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 149 533,27 грн. апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині закриття проводження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу149 533,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7.3 Договору сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 відсотка річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Отже, для стягнення з відповідача 0,1 % річних та інфляційних втрат необхідно встановити чи обов`язок з оплати поставленого відповідачем товару був ним виконаний з порушенням погодженого сторонами у Договорі строку та, у випадку порушення такого строку, визначити періоди прострочення.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено вище, у Договорі сторонами погоджено, що відповідач оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної (п. 4.2).

Водночас відповідно до листа відповідача №01-06/1995 від 04.04.2022 та листа позивача №1/4-22 від 05.04.2022 між сторонами було погоджено інший строк розрахунків за отриманий відповідачем товар, а саме, реструктуризацію заборгованості на загальну суму 592 773,24 грн., внаслідок якої відповідач повинен був сплачувати по 148 193,31 грн. у квітні, травні, червні та липні 2022 року.

Згідно з ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, зобов`язання відповідача з оплати отриманого за Договором товару змінилося новим зобов`язанням з оплати такої суми боргу відповідно до погодженої сторонами реструктуризації заборгованості за вказаним Договором.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що оплату за поставлений товар відповідач здійснив наступним чином: 21.04.2022 - 148 193,21 грн.; 30.05.2022 - 148 193,31 грн.; 12.09.2022 - 68 693,31 грн.; 12.10.2022 - 78 160,04 грн.; 17.11.2022 - 149 533,27 грн.

З огляду на погоджену сторонами реструктуризацію заборгованості за Договором, а також дати і суми здійснених відповідачем вищенаведених часткових оплат, колегія суддів зазначає про те, що оплату в сумі 148 193,21 грн. за квітень 2022 та оплату в сумі 148 193,21 грн. за травень 2022 здійснено відповідачем своєчасно відповідно до погодженого сторонами графіку реструктуризації заборгованості за Договором.

Водночас оплату в сумі 148 193,21 грн. за червень 2022 року та в сумі 148 193,21 грн. за липень 2022 року здійснено не у повному обсязі та з простроченням погодженого сторонами графіку реструктуризації заборгованості за Договором, у зв`язку з чим відповідач є таким, що прострочив грошове зобов`язання:

- з 01.07.2022 по 31.07.2022 на суму 148 193,21 (сума, яка мала бути оплачена у червні 2022 року);

- з 01.08.2022 по 11.09.2022 на суму 296 386,62 грн. (148 193,21 (сума, яка мала бути оплачена у червні 2022 року)+ 148 193,21 (сума, яка мала бути оплачена у липні 2022 року));

- з 12.09.2022 по 11.10.2022 на суму 227 693,31 грн. (296 386,62 грн. (суми, які мали бути сплачені у червні та липні 2022 року)-68 693,31 грн. (часткова оплата 12.09.2022));

- з 12.10.2022 по 16.11.2022 на суму 149 533,27 грн. (227 693,31 грн.-78 160,04 грн. (часткова оплата 12.10.2022).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманого за Договором товару, позивач відповідно до приписів Договору та положень ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань 0,1 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

Колегія суддів критично оцінює твердження відповідача про те, що позивач не надав відповідачу належним чином оформлених документів, визначених п. 4.2 Договору та зауважує йому на тому, що жодний з наданих відповідачем позивачу листів щодо спірної заборгованості (№01-06/1995 від 04.04.2022, №01-06/4731 від 09.09.2022) не містив зауважень/заперечень відповідача щодо ненадання або надання неналежним чином оформлених документів, визначених п. 4.2 Договору.

При цьому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних є те, що наданий позивачем розрахунок 0,1 % річних та інфляційних втрат є невірним.

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: «З огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Враховуючи встановлені обставини погодженої сторонами реструктуризації заборгованості за Договором та обставини прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати платежів за погодженим сторонами графіком, колегія суддів здійснила власний розрахунок сум 0,1% річних та інфляційних втрат з урахуванням кінцевої дати (14.10.2022), по яку позивачем здійснювалось нарахування сум 0,1% річних та інфляційних втрат та встановила наступне.

За період з 01.07.2022 по 31.07.2022 інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 148 193,31 грн., становлять 1 037,35 грн., а 0,1% річних - 12,59 грн.

За період з 01.08.2022 по 11.09.2022 інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 296 386,62 грн., становлять 2 963,25 грн., а 0,1% річних - 31,00 грн.

За період з 12.09.2022 по 11.10.2022 інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 227 693,31 грн., становлять 4 323,17 грн., а 0,1% річних - 18,71 грн.

За період з 12.10.2022 по 14.10.2022 інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 149 533,27 грн., становлять 0,00 грн., а 0,1% річних - 1,87 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що несвоєчасне виконання ним обов`язків за спірним договором було наслідком обставин непереборної сили (форс-мажору) військової агресії Російської Федерації проти України, що є підставою для звільнення сторони від відповідальності у вигляді стягнення з неї інфляційних нарахувань та 0,1% річних, колегія суддів зазначає про таке.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення 0,1 % річних та інфляційних підлягають задоволенню за розрахунком колегії суддів в сумах 64,17 грн. та 8 323,77 грн. відповідно. Рішення суду першої інстанції в цих частинах підлягає зміні.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм процесуального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/10848/22 підлягає зміні, позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 0,1 % річних в сумі 64,17 грн. та інфляційні втрати в сумі 8 323,77 грн., провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 149 533,27 грн. закривається у зв`язку з відсутністю предмету спору, у задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Враховуючи вимоги та доводи, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інструмент» задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору за звернення з позовом та з апеляційною скаргою покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з огляду на суму заборгованості, яка існувала станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інструмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/10848/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/10848/22 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/10848/22 в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інструмент» (49051, м. Дніпро, вулиця Осіння, будинок 2-А, ідентифікаційний код 30536572) 0,1 % річних в сумі 64 (шістдесят чотири) грн. 17 коп., інфляційні втрати в сумі 8 323 (вісім тисяч триста двадцять три) грн. 77 коп., витрати по справі судового збору в сумі 2 368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн. 82 коп.

3. Закрити провадження у справі №910/10848/22 в частині стягнення з відповідача основного боргу у в сумі 149 533,27 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

4. В іншій частині позову відмовити.».

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інструмент» (49051, м. Дніпро, вулиця Осіння, будинок 2-А, ідентифікаційний код 30536572) витрати по справі судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 73 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/10848/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров