Рішення

від 23.05.2023 по справі 20/5007/1475-б/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 20/5007/1475-Б/12 (906/873/21)

За заявою: Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" Тищенко О.І.

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАМЕТ"

про визнання недійсним договору та повернення рухомого майна шляхом витребування з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство №20/5007/1475-Б/12

Суддя Гнисюк С.Д.

Представники:

- від заявника: Тищенко Оксана Іванівна (приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, ліквідатор ТОВ "ЮЛ СОФ").

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №20/5007/1475-Б/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ".

01.06.2021 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, надійшла заява від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" Тищенко О.І. №02-23/456 від 10.08.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050" про визнання договору недійсним та витребування майна, з додатками.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.09.2021 прийнято до свого провадження заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" Тищенко О.І. №02-23/456 від 10.08.2021 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050" про визнання договору недійсним та витребування майна.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.01.2022 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВАМЕТ" (код ЄДР110У 37243059; місцезнаходження: 01014, Україна, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, б. 2, оф. 38/1) в якості співвідповідача в частині розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" Тищенко О.І. №02-23/456 від 10.08.2021 про визнання договору недійсним та витребування майна.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023 розгляд справи відкладено; засідання суду призначено на23.05.2023; постановлено ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" Тищенко О.І. в разі отримання інформації про фактичне місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРЄМЯ 2050", надіслати на адресу суду такі відомості; рекомендовано учасникам провадження у справі, у випадку відсутності заперечень, надати суду письмову згоду про можливість розгляду справи без їх участі.

В засіданні суду 23.05.2023 розглядалась заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" Тищенко О.І. №02-23/456 від 10.08.2021 про визнання договору недійсним та витребування майна.

Представник ТОВ "Врємя 2050" та ТОВ "АКВАМЕТ" в засідання суду 23.05.2023 не з`явились. Про причини неявки суд не повідомлено.

Ліквідатор Тищенко О.І. в засіданні суду вимоги заяви підтримала та просила суд задовольнити її в частині витребування майна у ТОВ "Врємя 2050".

В засіданні суду встановлено, що п.28 прохальної частини заяви містить інформацію щодо витребування майна, яке наразі належить ТОВ "АКВАМЕТ", вимоги до якого не були ліквідатором заявлені.

Ліквідатор в засіданні суду зазначила, що враховуючи, що вимоги про витребування майна у ТОВ "АКВАМЕТ" не було нею заявлено, просила суд задовольнити заяву в частині витребування майна у ТОВ "Врємя 2050". У зв`язку з тим, що ТОВ "АКВАМЕТ" є добросовісним набувачем, питання про витребування у нього майна не підлягає розгляду. Також повідомила, що на даний час про фактичне місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050" їй не відомо.

Судом досліджено наступне.

29.10.2021 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050" надійшов відзив №20 від 25.10.2021.

13.01.2022 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050", надійшла заява №4 від 13.01.2022.

14.02.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАМЕТ" надійшов відзив №4 від 10.02.2022.

Представник ТОВ "Врємя 2050" в підготовчому засіданні 22.02.2022 надав усні пояснення. Зазначив, що додаткових доказів немає.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №20/5007/1475-Б/12 (906/873/21) до судового розгляду по суті.

Надалі представники ТОВ "Врємя 2050" та ТОВ "АКВАМЕТ" в судових засіданнях участі не приймали.

Ухвали Господарського суду Житомирської області направлялись відповідачам на поштову та на електронну адресу.

Згідно ч. 1, п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вказує, що з моменту закриття підготовчого засідання пройшов значний проміжок часу і у сторін було достатньо часу для надання суду усіх наявних доказів на підтвердження своїх доводів або заперечень з моменту призначення першого підготовчого засідання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

З огляду на те, що відповідачі скористались своїм правом та подали суду відзиви на заяву, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Суд, оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у даному судовому засіданні за наявними доказами.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора, оцінивши подані докази в їх сукупності, Господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 7 Кодексу про банкрутство, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч.2 ст. 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, при вирішенні спору суд з`ясовує характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були або ж можуть бути вони порушеними.

При цьому, слід виходити з положень ст.11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Матеріальний аспект захисту охоплюється положеннями глави 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

Відповідно до ст. 61 Кодексу про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; формує ліквідаційну масу; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

Отже, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.

Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має вчиняти обґрунтовані і логічні дії.

У своїй заяві ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" Тищенко О.І. зазначає про те, що ТОВ "ЮЛ СОФ" продав, а ТОВ "Врємя 2050" купив (договір №01/01/19 від 15.01.2019), згідно протоколу №1 проведення відкритих торгів у формі аукціону від 15.01.2019 на Товарній Біржі "Всеукраїнський Торгівельний Центр", цілісний майновий комплекс (згідно переліку). Постановою Верховного суду від 21.11.2019 визнано недійсними результати аукціону.

На підставі вказаного просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу №01/01/19 від 15.01.2019 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050"; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" рухоме майно (згідно переліку п.п.1-27, п.29).

ТОВ "Врємя 2050" у своєму відзиві зазначає про те, що з огляду на те, що заявник із будь-якими вимогами до звернення до Господарського суду із заявою, до ТОВ "Врємя 2050" не звертався, про наявність у нього будь-яких претензій щодо повернення майна товариству відомо не було. За таких обставин, придбане майно знаходиться у володінні товариства на даний час правомірно - на праві притримання, про що товариство відзивом також повідомляє заявника.

На підставі зазначеного просить суд у задоволенні заяви відмовити з наступних підстав - щодо частини вимог ТОВ "Врємя 2050" є неналежним відповідачем, а щодо іншої частини - між сторонами не визначено порядок одночасного повернення майна у обмін на сплачені грошові кошти, через що спірне майно на даний час знаходиться у ТОВ "Врємя 2050" на законних підставах - на праві притримання.

ТОВ "АКВАМЕТ" у своєму відзив зазначає про те, що 18.11.2019 між ТОВ "Врємя 2050" та ТОВ "АКВАМЕТ" було укладено договір купівлі-продажу № 45 (далі - Договір). Предметом цього договору був продаж брухту чорних металів виду 510 згідно ДСТУ 4121-2002, джерелом походження якого є колії та стрілочні переходи, що знаходяться за адресою: Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Райки, станція Рея. Згідно п. 1.2. Договору продавець (ТОВ "Врємя 2050") засвідчив покупцеві (ТОВ "АКВАМЕТ"), що на день підписання Договору, колії та стрілочні переходи належали йому на праві власності, нікому іншому не були продані та не були обтяжені правами на нього третіх осіб, не знаходилися під арештом, а також не існувало будь-яких інших перешкод для укладання цього Договору. Сума договору відповідно до п.4.1. Договору за вільною домовленістю Сторін складала 770 000,00грн., та була повністю сплачена ТОВ "АКВАМЕТ". Цю суму ТОВ "АКВАМЕТ" сплатило у повному обсязі, на підтвердження чого до цього відзиву додаються копії відповідних платіжних доручень. Відповідно до п.3.1. Договору, датою передачі Товару Сторони Договору визначили дату оформлення Сторонами Акту приймання брухту чорних металів. А згідно п.3.2. Договору, право власності на Товар переходить від продавця до покупця у момент передачі Товару. Товар, що був предметом Договору №45 було передано ТОВ "АКВАМЕТ" 18.11. 2021, тобто у день укладання Договору. Отже, на даний час ТОВ "АКВАМЕТ" є законним власником колії та стрілочних переходів, що знаходяться за адресою: Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Райки, станція Рея як джерела брухту чорних металів виду 510 згідно ДСТУ 4121-2002. У якості правової підстави для витребування із володіння іншого майна ТОВ "Врємя 2050", ТОВ "ЮЛ СОФ" зазначає Постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019, якою було визнано недійсними результати проведених 15 січня 2019 року торгів. З огляду на те, що ТОВ "АКВАМЕТ" набуло вище вказане майно у власність правомірно (ст. 328 ЦК України) та на законних підставах, розрахувалося за нього у повному обсязі із ТОВ "Врємя 2050", воно відповідно до ст.319 ЦК України, має право володіти, користуватися, та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та вчиняти щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Тому, виконавши свій обов`язок з оплати придбаного Товару, ТОВ "АКВАМЕТ" стало його власником. Посилається на ст. ст. 321, 387 ЦК України. ТОВ "АКВАМЕТ" набуло належне йому майно законно та з належних правових підстав. ТОВ "АКВАМЕТ" є добросовісним набувачем майна, що є предметом Договору №45 від 18.11.2019. Як тепер стало відомо ТОВ "АКВАМЕТ", спірне майно, що раніше належало банкруту ТОВ "ЮЛ СОФ", законним власником якого є ТОВ "АКВАМЕТ", було придбане ТОВ "Врємя 2050" на відкритих торгах у формі аукціону 15.01.2019, а отже було реалізоване у порядку, встановленому для виконання судових рішень, адже майно банкрута просто не могло бути виставлене на торги без ухвалення для цього відповідних судових рішень. Отже, це майно за будь-яких обставин не може бути витребуване від ТОВ "АКВАМЕТ", як законного власника цього майна. Крім того, у цьому контексті важливим для правильного застосування норм закону про право власності, а також правового інституту «добросовісного набувача» у спірних правовідносинах є правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду при ухваленні Постанови у господарській справі за №925/1351/19 від 02.11.2021. Як доведено було вище, TOB "АКВАМЕТ" є добросовісним набувачем, який набув майно, що є предметом даного спору законно, тому втрата майна через витребування його із правомірного та законного володіння, що потягне за собою необхідність шукати способи компенсації своїх витрат, понесених у зв`язку із придбанням майна та його утриманням після придбання, є неприйнятною, бо покладає на товариство індивідуальний та надмірний тягар, і буде неправомірним втручанням держави у право на мирне володіння майном, а отже - порушенням ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких умов вважає, у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "ЮЛ СОФ" суд повинен відмовити у повному обсязі.

Як вже досліджено в засіданні суду 23.05.2023, вимоги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАМЕТ" - відсутні.

З матеріалів справи (у тому числі справи №20/5007/1475-Б/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ") вбачається наступне.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.12.2012, зокрема, порушено провадження у справі про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" за правилами ст. 52 Закону про банкрутство.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 26.03.2013, зокрема, визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ", відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.09.2013, зокрема, припинено процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ", як відсутнього боржника та здійснено перехід до загальної процедури.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.02.2014, зокрема, призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (с.Райки, Бердичівського району) арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.03.2014, зокрема, визнано конкурсні грошові вимоги кредиторів; затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ".

15.01.2019 відбулися другі повторні відкриті торги у формі аукціону з продажу майна банкрута ТОВ "ЮЛ СОФ", на яких ТОВ "Врємя 2050" запропонувало найбільшу ціну за майновий комплекс боржника, що пропонувався до продажу - 944327,66 грн. та було визначене переможцем аукціону (т. 29 а.с.160-165 банкрутної справи).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050" запропонувало найбільшу ціну за майно, що пропонувалося до продажу - 944327,66грн. і тому було визнане переможцем аукціону.

Комплекс реалізований за ціною 944327,66 грн. без ПДВ.

На виконання результатів аукціону, 15.01.2019 між переможцем аукціону - Товариством з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050" та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" було укладено договір купівлі-продажу № 01/01/19 від 15.01.2019 та акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу №01/01/19 від 15.01.2019 (т.29 а.с. 156-158 банкрутної справи).

Постановою Верховного суду від 21.11.2021 визнано недійсними результати проведення відкритих торгів у формі аукціону з продажу майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" від 15.01.2019.

Дана обставина призвела до виникнення необхідності ліквідатору звернутися до Господарського суду Житомирської області за захистом порушеного права, шляхом подання позовної заяви про застосування наслідків недійсності результатів аукціону - визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна.

Отже, предметом розгляду заяви є - повернення майна до ліквідаційної маси банкрута, внаслідок визнання договору купівлі-продажу майна на аукціоні (результатами якого визнано недійсними), шляхом витребування у покупця.

Процедура реалізації майна була здійснена на підставі укладеного договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 73 Кодексу про банкрутство, правочин щодо продажу майна, вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за заявою боржника, арбітражного керуючого, кредитора або особи, інтереси якої були при цьому порушені.

У контексті вказаної норми не має значення, чи вимога про визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу заявлена одночасно із вимогою про визнання результатів аукціону недійсними, як похідна вимога, чи вимога про визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу заявлена в окремому позовному провадженні.

Визначальним у даному випадку є визнання результатів аукціону недійсними, яке завжди тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень статті 650 ЦК України (у редакції, що була чинна на дату проведення спірних торгів) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. Аналогічним чином, згідно частини 4 статті 656 ЦК України (у редакції, що була чинна на дату проведення спірних торгів), до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відтак торги є способом укладення договору і постають як передбачена законодавством послідовність дій (процедура), вчинених організатором та учасниками торгів з метою укладення цивільно-правового чи господарського договору. Ця послідовність дій (процедура) поділяється на переддоговірну стадію і власне стадію укладення договору.

Особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів (відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012).

З урахуванням наведеного, визнання результатів аукціону з продажу майна у справі №20/5007/1475-Б/12 про банкрутство недійсними, тягне за собою визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між переможцем аукціону - Товариством з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050" та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" № 01/01/19 від 15.01.2019.

З огляду на зазначене, суд не приймає заперечення ТОВ "Врємя 2050" щодо неналежного відповідача (в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу), так як вони не відповідають чинному законодавству України (визнання результатів аукціону з продажу майна недійсними, тягне за собою визнання недійсним договору купівлі-продажу).

Щодо вимоги заяви ліквідатора про витребування майна суд зазначає про наступне.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року у справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про витребування у ТОВ "Врємя 1050" рухомого майна, яке раніше належало ТОВ "ЮЛ СОФ" та було продане на аукціоні за договором купівлі-продажу.

Підставою вимоги про витребування зазначено визнання недійсними судовим рішенням результатів аукціону з продажу майна.

Як вже зазначалось, 15.01.2019 між переможцем аукціону - Товариством з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050" та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" було укладено договір купівлі-продажу № 01/01/19 від 15.01.2019 та акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу №01/01/19 від 15.01.2019.

Предметом зазначеного вище договору визначено продаж Продавцем та купівлю Покупцем, належного Продавцю рухомого майна, а саме: 1) металобрухт від генератора САК 87 - 150 кг; 2) побутове приміщення - 1 шт; 3) приміщення чергової зміни (кунг) - 1 шт; 4) приміщення операторської дробарки СМД - 1 шт; 5) пандус - 1шт; 6) металобрухт від вагів залізничних вагонних тензометричих ВТВ-1С - 180кг; 7) залізобетонні підземні галереї №1,2, 3 - 3шт; 8) двотавр металевий 25х10 - 37.5 м п.; 9) ємність для рідини пластикова у металевому армуванні 1000 куб.м. - 1 шт; 10) шафа сушильна - 1 шт; 11) шафа (стінка) ДСП офісна багатофункціональна - 1шт; 12) шафа (стінка) МДФ офісна багатофункціональна - 1 шт; 13) стіл комп`ютерний - 3 шт; 14) стіл комп`ютерний кутовий - 1шт; 15) піч мікрохвильова - 1 шт; 16) чайник електричний - 1 шт; 17) стільці офісні чорні - 6 шт; 18) крісло офісне - 1 шт; 19) комп`ютер (системний блок) - 4 шт; 20) м`який куток розкладний, сірий, оббивка синтетична - 1 шт; 21) стіл директора - 1шт; 22) шафа офісна багатофункціональна - 1 шт; 23) мonitor TFT -19 Acer X 193Ws silver(5ms) - 1 шт; 24) монитор TFT -19" LG FLATRON 19428 - 1 шт; 25) монитор TFT-17 - 1 шт; 26) монітор TFT - 19 Samsung 731 BF - 1 шт; 27) копір АЗ цифровий Canon iR2016Jwith coyer toner - 1 шт; 28) гідромолот Сандвік BR 3088 - 1шт.

Приписами ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно з статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положень частини першої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як вже зазначалось, постановою Верховного суду від 21.11.2021 визнано недійсними результати проведення відкритих торгів у формі аукціону з продажу майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" від 15.01.2019.

У постанові, колегія суддів дійшла до висновків, щодо порушень які були допущені при проведенні аукціону з продажу майна банкрута, а саме:

- можливості проведення втретє повторного аукціону Законом про банкрутство не передбачено;

- неналежне інформування (неповнота відомостей) про проведення аукціону з продажу майна боржника могла негативно вплинути на його результат.

В контексті справи, колегія суддів Верховного Суду оцінила порушення порядку продажу активів боржника ТОВ "ЮЛ СОФ" як істотні, що вплинули на результати торгів та стосувалися інтересів скаржника, відтак вважає ці обставини достатньою підставою для визнання недійсними результатів проведення відкритих торгів у формі аукціону з продажу майна банкрута ТОВ "ЮЛ СОФ" від 15.01.2019.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, встановлені вказаною вище постановою обставини щодо недійсності результатів аукціону, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду заяви ліквідатора у справі №20/5007/1475-Б/12 (906/873/21).

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходиться.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування (аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 923/630/17).

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Згідно правових висновків, наведених у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 року у справі №910/3496/17, віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна є договірні відносини і таке майно перебуває у володільця на підставі укладеного з власником договору.

Слід зазначити про те, що у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником. Отже, вибуття майна з володіння власника відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство.

ТОВ "Врємя 2050" наразі є незаконним володільцем рухомого майна (придбаного на аукціоні, результати якого визнано недійсним), з зв`язку з тим, що не має на те правової підстави, так як договір купівлі-продажу визнано недійсним.

З огляду на зазначене, суд не приймає заперечення ТОВ "Врємя 2050" щодо того, що між сторонами не визначено порядок одночасного повернення майна у обмін на сплачені грошові кошти, так як вони не відповідають чинному законодавству.

ТОВ "Врємя 2050" не позбавлене права звернутись з заявою до ТОВ "ЮЛ СОФ" в особі ліквідатора про стягнення коштів, сплачених за майно, придбане на аукціоні.

Крім того суд вважає за доцільне зазначити про те, що судове рішення про витребування майна повинно виконуватись державним виконавцем в порядку пункту 3 частини першої статті 10 та статті 60 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому поняття "витребування" відповідає поняттю "вилучення та передача предметів", вказаному у пункті 3 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" у переліку заходів примусового виконання рішення.

Рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, вказаних у рішенні. Зазначення у судовому рішенні (виконавчому листі) про витребування майна та зобов`язання передати його власнику, не може свідчити що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру, оскільки його виконання передбачає вчинення виконавцем дій щодо вилучення майна у боржника і передачі його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарським судом враховано висновки про застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду та Верховного суду, які стосуються правовідносин у даній справі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених Кодексом про банкрутство та Цивільним Кодексом України, для визнання договору недійсним, у зв`язку з чим вважає за необхідне заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" Тищенко О.І. №02-23/456 від 10.08.2021 про визнання договору недійсним та витребування майна - задовольнити частково. В решті вимог відмовити.

Враховуючи, що вимоги ліквідатора до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАМЕТ" не пред`явлено, судові витрати, у відповідності дост.129 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Врємя 2050".

Керуючись статтями 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" Тищенко О.І. №02-23/456 від 10.08.2021 про визнання договору недійсним та витребування майна задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №01/01/19 від 15.01.2019 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЛ СОФ» (13333, Житомирська область, Бердичівський район, с.Райки, вул.Центральна, буд.30; ідентифікаційний код 32569900) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВРЄМЯ 2050» (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, б.4; код ЄДРПОУ 37877340).

3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВРЄМЯ 2050» (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, б.4; код ЄДРПОУ 37877340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (13333, Житомирська область, Бердичівський район, с.Райки, вул.Центральна, буд.30; ідентифікаційний код 32569900) рухоме майно, а саме: 1) металобрухт від генератора САК 87 - 150 кг; 2) побутове приміщення - 1 шт; 3) приміщення чергової зміни (кунг) - 1 шт; 4) приміщення операторської дробарки СМД - 1 шт; 5) пандус - 1шт; 6) металобрухт від вагів залізничних вагонних тензометричих ВТВ-1С - 180кг; 7) залізобетонні підземні галереї №1,2, 3 - 3шт; 8) двотавр металевий 25х10 - 37.5 м п.; 9) ємність для рідини пластикова у металевому армуванні 1000 куб.м. - 1 шт; 10) шафа сушильна - 1 шт; 11) шафа (стінка) ДСП офісна багатофункціональна - 1шт; 12) шафа (стінка) МДФ офісна багатофункціональна - 1 шт; 13) стіл комп`ютерний - 3 шт; 14) стіл комп`ютерний кутовий - 1шт; 15) піч мікрохвильова - 1 шт; 16) чайник електричний - 1 шт; 17) стільці офісні чорні - 6 шт; 18) крісло офісне - 1 шт; 19) комп`ютер (системний блок) - 4 шт; 20) м`який куток розкладний, сірий, оббивка синтетична - 1 шт; 21) стіл директора - 1шт; 22) шафа офісна багатофункціональна - 1 шт; 23) мonitor TFT -19 Acer X 193Ws silver(5ms) - 1 шт; 24) монитор TFT -19" LG FLATRON 19428 - 1 шт; 25) монитор TFT-17 - 1 шт; 26) монітор TFT - 19 Samsung 731 BF - 1 шт; 27) копір АЗ цифровий Canon iR2016Jwith coyer toner - 1 шт; 28) гідромолот Сандвік BR 3088 - 1шт.

В решті вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВРЄМЯ 2050» (61052, м.Харків, вул. Благовіщенська, б.4; код ЄДРПОУ 37877340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛ СОФ" (13333, Житомирська область, Бердичівський район, с.Райки, вул. Центральна, буд.30; ідентифікаційний код 32569900) 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок грн. 00 коп.) судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.05.23

Суддя Гнисюк С.Д.