Рішення

від 02.05.2023 по справі 909/69/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.05.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/69/22 (909/118/23)

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом розпорядника майном Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» 76014, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд.229 код 00218271 арбітражного керуючого Демчан Олександр Іванович 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108, кабінет №17

до відповідачів 1. Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» 76014, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул.Євгена Коновальця, буд. 229 код 00218271

2. Товариства обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» 6018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд 1 код 35764799

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

за участю:

представника відповідача ТОВ "Перлина ІФ" Саварин С.С. - ордер на надання правової допомоги , від 02.03.2023, адвокат

арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ

До Господарського суду Івано-Франківської області звернувся розпорядник майном Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» з позовною заявою до ПАТ "ІФАЗ та ТОВ "Перлина" з наступними позовними вимогами :

- Визнати недійсним договір №1 від 16.10.2020, який укладено між Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229; код 00218271) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд 1; код 35764799) щодо купівлі-продажу 540 позицій рухомого майна вартістю 989181,86 грн.

- Визнати недійсним договір №2 від 16.10.2020, який укладено між Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229; код 00218271) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд 1; код 35764799) щодо купівлі-продажу 406 позицій рухомого майна вартістю 901013,00 грн.

- Визнати недійсним договір №3 від 16.10.2020, який укладено між Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229; код 00218271) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд 1; код 35764799) щодо купівлі-продажу 298 позицій рухомого майна вартістю 986560,30 грн.

- Визнати недійсним договір №4 від 16.10.2020, який укладено між Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, м.Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229; код 00218271) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд 1; код 35764799) щодо купівлі-продажу 34 позицій рухомого майна вартістю 884617,06 грн.

- Визнати недійсним договір №5 від 16.10.2020, який укладено між Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229; код 00218271) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» (76018. м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського. буд 1: код 55764799) щодо купівлі-продажу 10 позицій рухомого майна вартістю 854320,80 грн.

- Визнати недійсним договір №6 від 16.10.2020, який укладено між Приватним іхи знерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод» (76014. м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229; код 00218271) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд 1; код 35764799) щодо купівлі-продажу 41 позиції рухомого майна вартістю 850042,22 грн.

- Визнати недійсним договір №7 від 16.10.2020, який укладено між Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229; код 00218271) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд 1; код 35764799) щодо купівлі-продажу штампу ТО 1654-4035 форм для півсфери ИА вартістю 999000,00 грн.

- Визнати недійсним договір №8 від 16.10.2020, який укладено між Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229; код 00218271) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд 1; код 35764799) щодо купівлі-продажу 26 позицій рухомого майна вартістю 483864,10 грн.

- Визнати недійсним договір №10 купівлі-продажу нематеріальних активів від 16.10.2020, який укладено між Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229; код 00218271) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд 1; код 35764799), сума договору 779392,80 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023 справу № 909/118/23 передано на розгляд судді Шкіндер П.А. на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2023 відкрито провадження у справі 909/118/23 за правила загального позовного провадження у межах справи про банкрутство ПАТ "ІФАЗ"

28.03.2023року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, судом у задоволенні клопотання ТОВ "Люнер" про залучення до участі у справі у якості ІІІ особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відмовлено, розгляд справи по суті призначено на 11.04.2023року.

Перший відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та вважає, що оспорювані ним договори купівлі-продажу мають ознаки фраудаторного правочину та просив суд позов задовольнити повністю.

Другий відповідач ТОВ "Перлина ІФ" у відзиві на позов зазначив, що позивачем не надано доказів з посиланням на недоведення заявником заподіяння йому збитків оспорюваним договором, укладення його для нарощування заборгованості та відсутності ознак фраудаторного правочину. В зв`язку з чим, другий відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 02.05.2023, відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укрекоенергопром» та Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» уклали Договір про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 6Ф/160829 в сумі 9 000 000,00 грн.(том 16 ст.153-154)

02.02.2017 сторони уклали Додаткову угоду до договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги №6Ф/160829 від 29.08.20І6р. про те, що сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.1, Договору та викласти його в такій редакції: « 1.1. Сторона-1 надає Стороні-2 фінансову допомогу на поворотній основі в сумі 25 000 000,00 грн., а Сторона-2 зобов`язується повернути Стороні-1 таку ж суму грошових коштів в передбачений даним Договором строк. Проценти за фінансову допомогу не нараховуються та не сплачуються»(том 16 ст.155).

13 лютого 2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укрекоенергопром» (ТОВ «ІК «Укрекоенергопром) та Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» уклали Договір про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 1Ф/00218271 в сумі 10 000 000,00 грн., повернення суми безпроцентної поворотної фінансової допомоги сторонами визначено до 31 грудня 2017 року(п. 2.2 Договору).

Проценти за фінансову допомогу не нараховуються та не сплачуються. ( п.1.1. Договору) (том 16, ст.149-152).

28 вересня 2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укрекоенергопром» (ТОВ «ІК «Укрекоенергопром) та Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» уклали Договір про надання безпроцентної поворотної позики № 28/09-2017 в сумі 1 750 000,00 грн., повернення суми безпроцентної поворотної позики сторонами визначено до 28 лютого 2018 року ,п. 4.1 Договору (том 16 ст.164-167).

18.02.2020року ТОВ «Інжинірингова компанія «Укрекоенергопром» (первинний кредитор) та ТОВ "Перлина - ІФ" уклали наступні договори:

- Договір відступлення права вимоги №2 від 18 лютого 2020 року, відповідно до якого

первинний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, в повному обсязі відступає, а Новий Кредитор набуває в. повному обсязі право грошової вимоги Первісного Кредитора за Договором про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 6Ф/160829 від « 29» серпня 2016 року, укладеним між Первісним Кредитором та ПАТ "ІФАЗ". Відповідно до п.1.2. вказаного договору згідно цього Договору відступається сума заборгованості Боржника за Основним договором, яка становить 5 464 464,39 грн.

- Договір відступлення права вимоги №3 від 18 лютого 2020 року, відповідно до якого

первинний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, в повному обсязі відступає, а Новий Кредитор набуває в. повному обсязі право грошової вимоги Первісного Кредитора за Договором про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 1Ф/00218271 від « 13» лютого 2017 року, укладеним між Первісним Кредитором та ПАТ "ІФАЗ". Відповідно до п.1.2. вказаного договору згідно цього Договору відступається сума заборгованості Боржника за Основним договором, яка становить 6 650 000,00 грн.

- Договір відступлення права вимоги №4 від 18 лютого 2020 року, відповідно до якого первинний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, в повному обсязі відступає, а Новий Кредитор набуває в повному обсязі право грошової вимоги Первісного Кредитора за Договором про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 28/09-2017 від 28.09.2017 від « 28» вересня 2017 року, укладеним між Первісним Кредитором та ПАТ "ІФАЗ". Відповідно до п.1.2. вказаного договору згідно цього Договору відступається сума заборгованості Боржника за Основним договором, яка становить 1750000,00грн.(том 16 ст.140-148).

24.03.2020року ТОВ «Інжинірингова компанія «Укрекоенергопром» (первинний кредитор) та ТОВ "Перлина - ІФ" уклали Договір відступлення права вимоги №5, відповідно до якого первинний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, в повному обсязі відступає, а Новий Кредитор набуває в повному обсязі право грошової вимоги Первісного Кредитора за Договором про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 03/30-17 від 01.02.2017, укладеним між Первісним Кредитором та ПАТ "ІФАЗ". Відповідно до п.1.2. вказаного договору згідно цього Договору відступається сума заборгованості Боржника за Основним договором, яка становить 2124884,41 грн. (том 16 ст.156-158)

ТОВ "Перлина-ІФ" відповідно до укладених із ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» Договорів купівлі-продажу (поставки) №1,2,3,4,5,6,7,8,10 від 16 жовтня 2020 року, (том 16 ст.67-92) придбало майно (товарно-матеріальні цінності) зазначене у специфікаціях до вказаних Договорів (том 16 ст.42-66), що знаходиться - склад, за адресою: вул. Є.Коновальця, 229 м. Івано-Франківськ.

Згідно умов даних Договорів, право власності на майно та усі можливі ризики, пов`язані з випадковим знищенням або пошкодженням майна переходять від Продавця (ПРАТ «Івано-Франківський арматурний завод») до Покупця (ТОВ "Перлина-ІФ") з дати поставки (передачі) майна.

Між ПРАТ «Івано-Франківський арматурний завод» та ТОВ «Перлина-ІФ» був підписаний Договір зберігання майна від 16 жовтня 2020 року, за умовами якого майно, згідно підписаних Актів прийому-передачі майна, що відповідають специфікаціям до Договорів купівлі-продажу (поставки) №1,2,3,4,5,6,7,8,10 від 16 жовтня 2020 року, було передано на зберігання (склад, за адресою: вул. Є.Коновальця, 229 м. Івано-Франківськ) ПРАТ «Івано-Франківський арматурний завод».

Відповідно до Акту від 26 лютого 2021 року, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №878/09-19-07-05/35764799, Головним Управлінням ДПС в Івано-Франківській області 15 лютого 2021 року, підтверджено наявність товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 6 196 005,00 грн., що знаходяться на зберіганні на складі ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» за адресою: вул. Є.Коновальця, 229 м. Івано-Франківськ. Згідно наданого інвентаризаційного Акту ТОВ "Перлина-ІФ" здійснила розрахунки із ПРАТ «Івано-Франківський арматурний завод» шляхом взаємозаліку.

01 березня 2021року між ТОВ «Перлина-ІФ» та ПРАТ «Івано-Франківський арматурний завод» було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01 березня 2021р., Акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 01 березня 2021р..

Згідно пункту 1 даної Угоди, ТОВ "Перлина-ІФ" відповідно до Договору №1,2,3,4,5,6,7,8,10 від 16 жовтня 2020 року та Договору №16/10/20 від 16 жовтня 2020 року мала заборгованість перед ПРАТ «ІФАЗ» водночас ПАТ "ІФАЗ" відповідно до Договору відступлення права вимоги №2, №3, №4, №5 від 18 лютого 2020 року мав заборгованість перед ТОВ "Перлина-ІФ".

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2023 визнані грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина -ІФ» до ПАТ "ІФАЗ" у розмірі 6647956,66грн. заборгованості та 4 962,00грн. судового збору.

Позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що, станом на дату укладання оспорюваних договорів у боржника уже існувала заборгованість перед наступними кредиторами: ТОВ «Люнер» (підтверджується рішенням господарського суду Івано-

Франківської області від 12.05.2022 у справі №909/1218/21), ТОВ «Днепропресс сталь» підтверджується ухвалою попереднього засідання від 14.09.2022 у справі №909/69/22), ТОВ

"Перлина ІФ» (борг з 2016 року підтверджується ухвалою попереднього засідання від 2022 у справі №909/69/22) ТОВ «Ліваро» (підтверджується ухвалою підготовчого засідання від 21.06.2022 у справі №909/69/22), АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (підтверджується рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.09.2022 у справі 69/22(909/1214/21). Загальна суму заборгованості перед зазначеними кредиторами, яка була станом на дату укладення оспорюваних договорів становила більше 15 млн грн.

Крім того, розпорядником майна боржника зазначено, що станом на дату відчуження майна боржника - 16.10.2020, засновником ТОВ «Перлина ІФ» значився ОСОБА_1 , син якого - ОСОБА_2 виконував повноваження члену наглядової ради ПАТ «ІФАЗ», що підтверджується протоколом №27/04 від 27 квітня 2018 року засідання наглядової ради ПАТ «ІФАЗ» та був керівником юридичного відділу боржника.

Крім того, розпорядником майна боржника посилається на те, що ОСОБА_2 значиться засновником ТОВ «Наса» (код 22179181) та у ЄДРЮОФОПтаГО зазначено адресу місця реєстрації останнього: АДРЕСА_1 , що є аналогічним місцю реєстрації ОСОБА_1 у відомостях з ЄДРПОЮОФОПтаГО щодо ТОВ «Перлина ІФ».

Позивач зазначає, що за результатом укладення оспорюваних договорів ПАТ«ІФАЗ» будь яких коштів не отримувало. У якості розрахунків за відчужене майно між ПАТ «ІФАЗ» та ТОВ «Перлина ІФ» було проведено взаємозалік по заборгованості між ними.

Крім того, позивач вказує, що дебіторську заборгованість ТОВ «Перлина ІФ» до ПАТ «ІФАЗ» придбало за договорами відступлення права вимоги за договорами фінансової допомоги та поставки, які були укладені ще у 2016-2017 роках, за якими ПАТ «ІФАЗ», заборгувало ТОВ «Інжинірингова компанія «Укрекоенергопром» керівником та учасником якого у зазначені періоди був ОСОБА_3 , який одночасно працював у ПАТ«ІФАЗ» на посаді радника голови правління з 06.04.2020 по 01.02.2021.

У позовній заяві вказано, що відповідно до поданої до контролюючих органів документів звітності, головним бухгалтером ПАТ «ІФАЗ» була ОСОБА_4 , яка у той же час відповідно до видаткових накладних укладених до оспорюваних договорів отримала усе майно зі сторони ТОВ «Перлина ІФ» як головний бухгалтер, тобто, зазначена особа виконувала повноваження головного бухгалтера на ПАТ «ІФАЗ» та ТОВ «Перлина ІФ» одночасно.

Отже, звертаючись до суду з відповідним позовом позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що спірні договіри купівлі-продажу є фіктивними правочиноми, які в свою чергу мають ознаки фраудаторного правочину, оскільки: ПАТ "ІФАЗ" на дату укладення договору мало кредиторські зобов`язання, водночас не мало можливості їх виконати, у товариствах працювали заінтересовані особи стосовно боржника.

Позивач зазначає, що визнання правочину боржника недійсним спрямоване на усунення негативних наслідків дій керівництва ПАТ "ІФАЗ", що направлені на створення штучної кредиторської заборгованості та уникнення розрахунків із кредиторами по заборгованості, яка вже існувала на момент укладення оскаржуваного правочину.

Позов у даній справі обґрунтовано наявністю підстав для визнання правочинів недійсними в силу положень статті 234 Цивільного кодексу України як фіктивних, оскільки їх вчинено без наміру створення правових наслідків для сторін, а також на шкоду кредиторам для створення штучної заборгованості боржника (фраудаторний правочин).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників даного судового провадження, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Фраудаторними правочинами у цивілістичній доктрині останніх років в українській судовій практиці називають правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Цивільний кодекс України не містить окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»).

Верховний суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 24.11.2021 за результатами розгляду справи № 905/2030/19 (905/2445/19) розмежував кваліфікацію фіктивних та фраудаторних правочинів.

Верховний суд зазначив, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення.

Якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним. Зокрема, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, Верховний Суд у застосуванні приписів статі 234 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах виходив, зокрема з того, що в разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм (зловживання правом).

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період), упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Таким чином, якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і відповідно до статей 3, 13 Цивільного кодексу України.

Вчинені боржником спірні договори за своєю правовою природою є договорами куплі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Враховуючи вищевикладене, звертаючись з заявою про визнання недійсним спірних договорів купівлі-продажу з підстав їх фіктивності, заявник має довести, що учасники цього правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Перлина-ІФ" відповідно до укладених із ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» Договорів купівлі-продажу (поставки) №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8,10 від 16 жовтня 2020 року, придбало майно (товарно-матеріальні цінності) зазначене у специфікаціях до вказаних Договорів, що знаходиться склад, за адресою: вул. Є.Коновальця, 229 м. Івано-Франківськ.

Вказані договори мають аналогічні положення, а саме - ціна майна визначається у національній валюті України та вказується у Специфікації до Договору з урахуванням ПДП ( п.2.1 Договорів), усі розрахунки передбачені цим договором, здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, за згодою сторін дозволяється проведення взаємозаліку ( п.2.4).

Згідно умов даних Договорів, право власності на майно та усі можливі ризики, пов`язані з випадковим знищенням або пошкодженням майна переходять від Продавця (ПРАТ «Івано-Франківський арматурний завод») до Покупця (ТОВ "Перлина-ІФ") з дати поставки (передачі) майна. ( п.3.4 Договорів).

01 березня 2021року між ТОВ «Перлина-ІФ» та ПРАТ «Івано-Франківський арматурний завод» було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01 березня 2021р., Акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 01 березня 2021р.. Згідно пункту 1 даної Угоди, ТОВ "Перлина-ІФ" відповідно до Договору №1,2,3,4,5,6,7,8,10 від 16 жовтня 2020 року та Договору №16/10/20 від 16 жовтня 2020 року мала заборгованість перед ПРАТ «ІФАЗ» водночас ПАТ "ІФАЗ" відповідно до Договору відступлення права вимоги №2, №3, №4, №5 від 18 лютого 2020 року мав заборгованість перед ТОВ "Перлина-ІФ".

Після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у ПАТ "ІФАЗ" залишилась заборгованість перед ТОВ "Перлина-ІФ" у розмірі 6647956,66грн. які визнані судом, як кредиторські вимоги.

Матеріалами справи підтверджено наявність у сторін спірних правочинів бажання з настання правових наслідків, обумовлених договором, що підтверджується його виконанням шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивачем не доведено, що Договори №1,2,3,4,5,6,7,8,10 від 16 жовтня 2020 року укладені між ТОВ «Перлина-ІФ» та ПРАТ «Івано-Франківський арматурний завод» є фіктивними правочинами, що сторони не бажали настання правових наслідків, обумовлених договором, усі сторони договору поінформовані про його фіктивність, письмовим текстом договору створювалась лише видимість правовідносин між сторонами.

З урахуванням зазначеного вище господарський суд дійшов висновку щодо безпідставності вимог про визнання договорів купівлі-продажу №1,2,3,4,5,6,7,8,10 від 16 жовтня 2020 року недійсним з підстав їх фіктивності.

Щодо категорії «заінтересованої особи стосовно боржника», суд зазначає наступне.

Визначення терміну "заінтересована особа" наведене в статті 1 КУзПБ, згідно з якою заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення терміну "пов`язані особи" - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку (п.п.14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься визначення поняття контролю, як вирішального впливу однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Позивач в обгрунтовуючи свої вимоги надав до суду, як додаток до позовної заяви , витяг з історією змін щодо ТОВ «Інжинірингова компанія «Укрекоенергопром», який на його думку доводить, що керівником о ТОВ «Інжинірингова компанія «Укрекоенергопром» у період у 2016-2017 був ОСОБА_3 .

Твердження позивача спростовуються наявними у справі: Договором від 29.08.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укрекоенергопром» та Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 6Ф/160829 в сумі 9 000 000,00 грн., Додатковою угодою до договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги №6Ф/160829 від 29.08.20І6р. від 02.02.2017, Договором від 13 лютого 2017р. про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 1Ф/00218271 в сумі 10 000 000,00 грн., Договором про надання безпроцентної поворотної позики № 28/09-2017 в сумі 1 750 000,00 грн. від 28 вересня 2017р., які підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Укрекоенергопром» Погорелий І.А.

Щодо твердження позивача що ОСОБА_3 на дату виникнення «підозрілої» заборгованості перед ТОВ «ІК «Укренергопром» по взаємозаліку щодо якої ТОВ «Перлина-ІФ» розрахувалася з ПАТ «ІФАЗ» за отримане за спірними договорами майном був одночасно керівником ТОВ «ІК «Укренергопром» та акціонером ПАТ «ІФАЗ» з часткою 24,9384% (витяг з офіційного веб-ресурсу (http://smida.gov.ua), суд зазначає наступне.

Згідно з інформації офіційного веб-ресурсу (http://smida.gov.ua) ОСОБА_3 був акціонером ПАТ «ІФАЗ» з часткою 24,9384% з четвертого кварталу 2018 по другий квартал 2019 року включно. Станом на третій квартал 2019 року частка 24,9384% акціонера ПАТ «ІФАЗ» належала ОСОБА_5 , а тому будь-яких управлінських рішень щодо надання фінансової допомоги або її отримання не приймав.

Щодо перебування ОСОБА_3 одночасно на посаді радника голови правління ПАТ "ІФАЗ" з 06.04.2020 по 01.02.2021рр. та керівника ТОВ «ІК «Укренергопром» в 2016-2017рр. позивачем належних та допустимих доказів до суду не надано. Крім того, позивач зазначає. що відповідно до поданої до контролюючих органів документів звітності, головним бухгалтером ПАТ "ІФАЗ" була ОСОБА_4 .. Одночасно ОСОБА_4 працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Перлина-ІФ» відповідно до видаткових накладних укладених до спірних договорів, де у графі «Отримав(ла)» в усіх накладних зазначено «головний бухгалтер» Совтисік Н.О. та наявний підпис особи і відтиск печатки ТОВ «Перлина-ІФ».

Разом з тим відповідач зазначив, що ОСОБА_4 не працювала у ТОВ "Перлина-ІФ". Позивачем надано видаткові накладні, які підпсані представниками ПАТ "ІФАЗ" головою правління Шилюк С.В. та головним бухгалтером Совтисік Н.О.

Отже, суду не надано доказів на підтвердження того, що вищевказані особи є заінтересованими особами щодо ПАТ "ІФАЗ" або того, що вказані особи мали будь-який сторонній вплив на ПАТ "ІФАЗ" з метою укладення договорів купівлі-продажу.

Крім того, у позовній заяві, позивач зазначив, що ознайомившись із виписками з рахунків ПРАТ «ІФАЗ» та документами податкової звітності, відповідно до яких, встановив, що боржник ПРАТ «ІФАЗ» після відчуження майна ТОВ «Перлина-ІФ"» фактично припинив господарську діяльність, оскільки рух коштів по рахунках боржника ПРАТ «ІФАЗ» не здійснювалися, а документи фінансової звітності до контролюючих органів не подавалися, внаслідок чого і почала накопичуватись заборгованість по сплаті податків та зборів по заробітній платі перед працівниками боржника, що підтверджується наявною у матеріалах справи про банкрутство документацією.

Проте, що позивач не надав разом із позовною заявою виписки і рахунків ПАТ «ІФАЗ» та документи податкової звітності на які він посилається.

Позивач додав до позовної заяви звіт про фінансовий стан ПРАТ «ІФАЗ» на 31 грудня 2020року. Однак, інформація із даного звіту не відображає звітність за цілий 2020 рік, оскільки операція у цій звітності відображає господарську діяльність ПРАТ «ІФАЗ» за друге півріччя 2019 року та перше півріччя 2020 року. Проте, оскаржувані договори були укладені у другому півріччі 2020 року і інформація про фінансовий стан та господарську діяльність ПРАТ «ІФАЗ» відображена у фінансових звітах за 2021 та 2022 роки, які позивач не надав.

Відповідно до рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2022 року у справі (909/1218/21) яке позивач додав до позовної заяви, зазначено , що платіжними дорученнями відповідачем ПАТ «ІФАЗ» перераховано на рахунок позивача ТОВ «ЛІОНЕР» - 9 788 305, 21 грн. орендної плати та перераховано на рахунок позивача ГОВ «ЛЮНЕР» 468 178,81 грн. за комунальні послуги. Рахунки за оренду та комунальні послуги виставлялися за період із січня 2021 року по серпень 2021 року.

16.11.2020 року між ТОВ «ЛЮНЕР» та ПАТ «ІФАЗ» укладено договір оренди нежитлового приміщення №183/1Ф/2020. На сторінці (5 абзац 8 та абзац )) вищевказаного рішення Господарського суду, зазначено, що відповідач ПАТ «ІФАЗ" сплатив позивачу ТОВ «Люнер» орендну плату - 912 562,53 грн. (т.2 а.с. 32-38) та оплатив комунальні послуги на суму 162 458,23 грн. (т.2 а.с.39-44).

Отже, відповідно до рішення Господарського суду від 12.05.2022 року у спразі №909/1218/21, заборгованість по сплаті орендної плати у ПРАТ «ІФАЗ» перед ТОВ «ЛІОНЕР» станом на момент 16.10.2020 року, не виникла. Крім того, один із Договорів оренди ПАТ «ІФАЗ» був укладений з ТОВ «Люнер» після укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу. Як вбачаєіься із рішення Господарського суду, ПАТ «ІФАЗ» погасив значну частину заборгованості по орендній платі та комунальних платежах.

Відповідно до ухвали Господарського суду від 14.09.2022 року у справі №909/69/22, станом на момент 16.10.2020р., заборгованість ПРАТ «ІФАЗ» перед ТОВ «Днерпропресссталь» становила 31 436.52 грн„ що є незначною у порівнянні із заборгованістю ПАТ «ІФАЗ» перед ТОВ «ПЕРЛИНА-ІФ». Крім того,, як зазначено в ухвалі суду, ПРАТ «ІФАЗ» сплачувалися ТОВ «Днерпропресссталь» кошти, згідно до платіжних доручень №2981 від 07.02.202С суму 348975,00 гривень, №3022 від 11.02.2020 суму 45375,00 гривень, №3037 від 12.02.2020 суму 47'040,00 гривень, №731 від 05.05.2020 суму 23520,00 гривень, №732 від 05.05.2020 суму 45375,00 гривень, №772 від 13.05.2020 суму 348975,00 гривень.

Становм на 16.10.2020року заборгованість на виконання умов договору укладеного між ПАТ «ІФАЗ» та АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» не виникла.

Після відчуження майна ТОВ «Перлина-ІФ"», ПАТ «ІФАЗ» продовжував здійснювати господарську діяльність. Отже, позивачем не доведено, що укладення спірних договорів призвело до повної або часткової неможливості виконати свої грошові зобов`язання перед іншими контрагентами, що би свідчило про вчинення такого правочину на шкоду інтересам кредиторів ПАТ "ІФАЗ" на той час.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному випадку позивачем не доведено позовних вимог.

Отже, під час розгляду справи судом не було встановлено тієї обставини, що спірні договори купівлі-продажу мають ознаки фраудаторного правочину.

Також судом не було встановлено обставин, які відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є підставами для визнання правочинів недійсними.

З огляду на викладені вище обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість і законність позовних вимог розпорядника майном Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод" арбітражного керуючого Демчана О.І. про визнання недійсним Договорів купівлі-продажу (поставки) №1,2,3,4,5,6,7,8,10 від 16 жовтня 2020 року.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача .

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 25.05.2023

Суддя Шкіндер П.А.