Рішення

від 18.05.2023 по справі 910/3439/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2023Справа № 910/3439/23

Суддя Н.Б. Плотницька, розглянувши справу

за позовомДочірнього підприємства "Кіровоградський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (25015, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Полтавська, будинок 38)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія Лінарс" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 77, офіс 728)простягнення 1 870 769 грн 42 коп.Представники сторін:від позивача:Федіченко О.П.від відповідача:не з`явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Кіровоградський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія Лінарс" про стягнення 1 870 769 грн 42 коп. заборгованості за договором надання послуг від 06.07.2020 № 552/1, в тому числі: 1 274 795 грн 26 коп. основного боргу, 80 041 грн 95 коп. 3 % річних та 515 932 грн 21 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем та відповідачем договором надання послуг від 06.07.2020 № 552/1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 274 795 грн 26 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 80 041 грн 95 коп. 3 % річних та 515 932 грн 21 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/3439/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023, в порядку статей 120-121 Господарського суду міста Києва, сторін повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 27.04.2023.

24.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання рол розгляд справи без участі представника позивача.

У підготовчому засіданні 27.04.2023 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.05.2023.

В судове засідання 18.05.2023 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги т просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2023 не з`явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 18.05.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06.07.2020 між Дочірнім підприємством "Кіровоградський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач у справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДБК Лінарс" (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір надання послуг № 552/1, за умовами якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договору, виготовити та передати у власність замовнику, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах визначених у цьому договору, прийняти асфальтобетон в кількості 5000 т.

У відповідності до пунктів 3.1-3.4 договору сторонами погоджено, що здача-приймання товару провадиться уповноваженим представниками замовника і виконавця в місці виготовлення товару. Товар вважається прийнятим після підписання замовником акту-прийому передачі товару. Датою передачі вважається дата вказана в акті прийму-передачі товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару.

Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати замовником після пред`явлення виконавцем, отримання від виконавця рахунку на оплату товару та підписання акту приймання передачі товару і передачі документів, зазначених в пунктом 4.2.договору.

До рахунку додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для жданого виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів виконавець зобов`язується відшкодувати спричинені замовнику збитку (витрати) (пункт 4.2 договору).

Умовами пункту 4.3 договору визначено, що замовник зобов`язується розрахуватись з виконавцем за отриманий товар не пізніше ніж через 10 днів з моменту отримання від виконавця документів відповідно до пунктів 4.1, 4.2 цього договору.

Відповідно до пункту 9.1. договором цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору надання послуг від 06.07.2020 № 552/1 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 3 773 549 грн 42 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін актами виконаних робіт (надання послуг) від 06.07.2020 № 102 на суму 38 814 грн 74 коп., від 07.07.2020 № 103 на суму 47 337 грн 98 коп., від 08.07.2020 № 104 на суму 89 097 грн 84 коп., від 09.07.2020 № 105 на суму 59 502 грн 60 коп., від 10.07.2020 № 110 на суму 48 078 грн 26 коп., від 13.08.2020 № 119 на суму 154 098 грн 54 коп., від 15.08.2020 № 120 на суму 149 096 грн 64 коп., від 17.08.2020 № 121 на суму 174 546 грн 30 коп., від 18.08.2020 № 122 на суму 175 626 грн 71 коп., від 19.08.2020 № 123 на суму 124 367 грн 24 коп., від 21.08.2020 № 124 на суму 158 780 грн 32 коп., від 22.08.2020 № 125 на суму 223 556 грн 92 коп., від 21.09.2020 № 136 на суму 73 908 грн 07 коп., від 24.09.2020 № 138 на суму 125 207 грн 56 коп., від 25.09.2020 № 139 на суму 96 396 грн 61 коп., від 26.09.2020 № 140 на суму 141 693 грн 83 коп., від 28.09.2020 № 141 на суму 176 907 грн 20 коп., від 29.09.2020 № 142 на суму 140 053 грн 20 коп., від 01.10.2020 № 146 на суму 46 417 грн 63 коп., від 03.10.2020 № 147 на суму 118 284 грн 94 коп., від 04.10.2020 № 148 на суму 140 653 грн 43 коп., від 05.10.2020 № 149 на суму 132 090 грн 18 коп., від 06.10.2020 № 150 на суму 130 489 грн 57 коп., від 07.10.2020 № 151 на суму 27 010 грн 26 коп., від 12.10.2020 № 152 на суму 4 321 грн 64 коп., від 13.10.2020 № 153 на суму 33 572 грн 75 коп., від 14.10.2020 № 154 на суму 121 166 грн 03 коп., від 15.10.2020 № 155 на суму 133 483 грн 11 коп., від 16.10.2020 № 156 на суму 100 438 грн 15 коп., від 18.10.2020 № 157 на суму 168 143 грн 87 коп., від 19.10.2020 № 158 на суму 102 118 грн 79 коп., від 20.10.2020 № 159 на суму 99 637 грн 85 коп. та від 21.10.2020 № 160 на суму 88 953 грн 79 коп., копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору надання послуг від 06.07.2020 № 552/1 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим, з урахуванням акту про зарахування зустрічних вимог від 31.12.2022 № 31/12-20, в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 274 795 грн 26 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати товару на суму 1 274 795 грн 26 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 80 041 грн 95 коп. 3 % річних та 515 932 грн 21 коп. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості послуг за договором надання послуг від 06.07.2020 № 552/1, та факту наявності заборгованості за отриманий товар у розмірі 1 274 795 грн 26 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача 516 932 грн 21 коп. інфляційних витрат, нарахованих за загальний період прострочення 01.01.2021 по 30.11.2022, та 80 041 грн 95 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення 01.01.2021 по 15.12.2022.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

Норми статті 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

При зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці)

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором надання послуг від 06.07.2020 № 552/1, вимоги позивача про стягнення з відповідача 516 932 грн 21 коп. інфляційних витрат, нарахованих за загальний період прострочення 01.01.2021 по 30.11.2022, та 80 041 грн 95 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення 01.01.2021 по 15.12.2022, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю "Дорожньо-будівельна компанія Лінарс" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 77, офіс 728, ідентифікаційний код 40264241) на користь Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (25015, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Полтавська, будинок 38, ідентифікаційний код 32039992) 1 274 795 (один мільйон двісті сімдесят чотири тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн 26 коп. заборгованості, 80 041 (вісімдесят тисяч сорок одна) грн 95 коп. 3 % річних, 515 932 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн 21 коп. інфляційних втрат та 28 061 (двадцять вісім тисяч шістдесят одна) грн 54 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 25.05.2023

Суддя Н.Плотницька