Рішення

від 17.05.2023 по справі 910/14854/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2023Справа № 910/14854/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/14854/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕС ДІ ЛАБ"

(Україна, 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 45; ідентифікаційний код: 42519264)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНКО-МЕД"

(Україна, 03037, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 17, оф. 501; ідентифікаційний код: 40742913)

про стягнення 1 362 754,63 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Салайчук С.М., ордер серії АА № 1286610 від 21.03.2023;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІ ЕС ДІ ЛАБ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНКО-МЕД" (далі - відповідач) про стягнення 1 362 754,63 грн, з яких 812 931,00 грн заборгованості, 268 378,59 грн пені, 81 293,10 грн штрафу, 180 107,07 грн інфляційних втрат та 20 044,87 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання медичних послуг № 01/484-2020 від 01.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

09.01.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14854/22, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.03.2023.

У підготовче засідання 22.03.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 22.03.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 19.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 19.04.2023.

У підготовче засідання 19.04.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 19.04.2023 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2023.

У судове засідання 17.05.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

У судовому засіданні 17.05.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОНКО-МЕД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІ ЕС ДІ ЛАБ" (виконавець) було укладено Договір про надання медичних послуг № 01/484-2020 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання на умовах цього Договору надавати медичні послуги, відповідно до Додатку № 1 до цього Договору, а замовник зобов`язується в порядку і на умовах цього Договору приймати та оплачувати надані виконавцем послуги.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 Договору вартість та строки надання послуг визначаються в Додатку № 1 до цього Договору.

За умовами пунктів 3.4 - 3.7 Договору замовник зобов`язаний оплатити рахунок, отриманий від виконавця, до останнього числа поточного місяця. У випадку прострочення оплати рахунку за надані послуги замовник несе відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. У випадку готівкової форми оплати наданих послуг розрахунок проводиться у приміщенні лабораторного центру виконавця.

Виконавець не пізніше 07 числа включно кожного поточного місяця для узгоджень наданих медичних послуг надсилає на e-mail oncomed.kiev@gmail. замовника звіт про надані послуги за попередній місяць. Замовник зобов`язаний ознайомитися зі звітом та у випадку наявності зауважень надати виконавцю аргументовану відповідь. У випадку отримання аргументованих зауважень від замовника та прийняття виконавцем таких зауважень, виконавець корегує рахунок, виставлений замовнику у поточному місяці, шляхом відповідного збільшення або зменшення на цю суму рахунку за надані послуги у наступному розрахунковому періоді.

Замовник зобов`язаний до 13 числа поточного місяця, наступного за звітним, підписати за допомогою ЕЦП Акт надання медичних послуг. У випадку, якщо замовник з будь-яких причин не підписує Акт надання медичних послуг, такий Акт вважається підписаним замовником на чотирнадцятий день місяця, наступного за звітним місяцем, а надані послуги підлягають оплаті у повному обсязі.

В Акті надання медичних послуг зазначається обсяг наданих послуг за місяць та їх загальна вартість.

У пункті 4.2 Договору наведено перелік обов`язків виконавця, до яких, серед іншого, включено обов`язок надавати в порядку і на умовах цього Договору замовнику необхідну інформацію і наступні документи: акти надання медичних послуг, рахунки на оплату.

З наведеним кореспондується обов`язок замовника, передбачений пунктом 4.3 Договору, вчасно підписувати акти надання послуг та оплачувати вартість медичних послуг виконавця в порядку, передбаченому розділом 3 цього Договору.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань, він у період з моменту укладення Договору по грудень 2021 року надав відповідачеві послуги, які останній прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати виконував частково, внаслідок чого станом на січень 2022 року за відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 782 833,00 грн.

10.01.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, у пункті 1 якої підтвердили, що станом на 10 січня 2022 року заборгованість замовника за належно надані виконавцем послуги складає 782 833,00 грн.

Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди № 2 від 10.01.2022 до Договору замовник зобов`язався погасити заборгованість за Договором у розмірі 782 833,00 грн шляхом перерахування грошових коштів частинами у національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до узгодженого у цьому пункті графіка оплати із кінцевим днем погашення - 22.06.2022.

Відповідно до пункту 5 Додаткової угоди № 2 від 10.01.2022 до Договору замовник зобов`язався остаточно виконати дане грошове зобов`язання не пізніше 30 червня 2022 року включно.

Поряд із цим, у період з січня по квітень 2022 року позивачем були надані послуги загальною вартістю 227 098,00 грн, на підтвердження чого надано акти надання медичних послуг № 0001-045396 від 31.01.2022 на суму 97 874,00 грн, № 0001-064362 від 28.02.2022 на суму 121 493,00 грн, № 0001-065045 від 20.03.2022 на суму 4 976,00 грн, № 0001-065625 від 31.03.2022 на суму 1 600,00 грн та № 0001-068860 від 30.04.2022 на суму 1 155,00 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 812931,00 грн заборгованості, 268378,59 грн пені, 81293,10 грн штрафу, 180107,07 грн інфляційних втрат та 20044,87 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, у пункті 1 якої підтвердили, що станом на 10.01.2022 заборгованість відповідача за надані позивачем послуги складає 782 833,00 грн.

За приписами статті 1053 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням. Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 до Договору відповідач зобов`язався погасити заборгованість до 30.06.2022 частинами, з урахуванням строків, узгоджених у відповідному графіку.

Суд зауважує, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети та економічної доцільності. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

В контексті обставин справи суд вважає, що укладення Додаткової угоди № 2 до Договору свідчить про фактичне прийняття послуг і виникнення обов`язку з їх оплати.

Однак, як встановлено судом, відповідачем заборгованість у встановлений строк погашена не була, як і не було сплачено поточні платежі за надані послуги.

Так, суд встановив, що на виконання умов Договору, позивачем у період з січня по квітень 2022 року надавались відповідачу медичні послуги загальною вартістю 227 098,00 грн, що підтверджується актами надання медичних послуг № 0001-045396 від 31.01.2022 на суму 97 874,00 грн, № 0001-064362 від 28.02.2022 на суму 121 493,00 грн, № 0001-065045 від 20.03.2022 на суму 4 976,00 грн, № 0001-065625 від 31.03.2022 на суму 1 600,00 грн, № 0001-068860 від 30.04.2022 на суму 1 155,00 грн.

Судом враховано, що відповідач підписав лише Акт надання медичних послуг № 0001-045396 від 31.01.2022 на суму 97 874,00 грн, водночас, в силу пункту 3.6 Договору у випадку, якщо відповідач з будь-яких причин не підписує Акт надання медичних послуг, такий акт вважається підписаним ним на чотирнадцятий день місяця, наступного за звітним місяцем, а надані послуги підлягають оплаті у повному обсязі.

Відтак суд приймає вказані акти як належні докази на підтвердження надання позивачем обумовлених сторонами послуг та їх прийняття відповідачем.

Доказів на підтвердження того, що послуги не були прийняті відповідачем, або прийняті ним із зауваженнями в матеріалах справи відсутні.

На оплату наданих послуг позивач виставив рахунки № 0001-045537 від 31.01.2022 на суму 97 874,00 грн, № 0001-064304 від 28.02.2022 на суму 121 493,00 грн, № 0001-064871 від 20.03.2022 на суму 4 976,00 грн, № 0001-065450 від 31.03.2022 на суму 1 600,00 грн та № 0001-068793 від 30.04.2022 на суму 1 155,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого у п. 3.4 Договору порядку розрахунків, зобов`язання з оплати наданих послуг мало бути виконане відповідачем до останнього числа поточного місяця відповідно до отриманого від позивача рахунку.

Варто зауважити, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку своєчасної оплати послуг.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданого позивачем односторонньо підписаного Акту звірки взаємних розрахунків за 9 місяців 2022 року вбачається, що відповідач приступив до виконання зобов`язань зі сплати заборгованості визнаної у п. 1 Додаткової угоди № 2 до Договору з урахуванням узгодженого у п. 2 Додаткової угоди № 2 до Договору графіку, сплативши за період з 10.01.2022 по 22.02.2022 207 000,00 грн.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу у повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 812 931,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 268 378,59 грн пені, 81 293,10 грн штрафу, 180 107,07 грн інфляційних втрат та 20 044,87 грн 3% річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.3 Договору в разі порушення термінів оплати за цим Договором замовник сплачує виконавцеві штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати. Нарахування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов`язань не припиняється через 6 місяців з того дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 5.3 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Водночас при розрахунку пені позивачем невірно визначено момент, з якого грошові зобов`язання відповідача стали простроченими, оскільки позивачем розраховано пеню виходячи із загальної суми боргу починаючи з 23.02.2022, тобто з дня, коли відповідач прострочив черговий платіж відповідно до графіка узгодженого у Додатковій угоді № 2 від 10.01.2022 до Договору.

Судом здійснено власний розрахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за заявлений останнім період нарахування, відповідно до якого обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є пеня в сумі 212 042,04 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Крім цього, відповідно до п. 5.3 Договору прострочення відповідача зумовлює настання для нього негативних правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 10 % від суми заборгованості.

Отже, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф в загальному розмірі 81 293,10 грн.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Описана вище помилка вплинула також і на правильність розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

З урахуванням вищевикладених висновків суду про неправильне визначення позивачем моменту, з якого грошові зобов`язання відповідача стали простроченими, судом також здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних. За підрахунком суду розмір втрат позивача від інфляції становить 98 816,86 грн, а 3 % річних - 13 896,82 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 812 931,00 грн заборгованості, 212 042,04 грн пені, 81 293,10 грн штрафу, 13 896,82 грн 3% річних та 98 816,86 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 18 284,70 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 2 156,62 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНКО-МЕД" (Україна, 03037, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 17, оф. 501; ідентифікаційний код: 40742913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕС ДІ ЛАБ" (Україна, 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 45; ідентифікаційний код: 42519264) заборгованість в розмірі 812 931 (вісімсот дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн 00 коп., пеню в розмірі 212 042 (двісті дванадцять тисяч сорок дві) грн 04 коп., штраф в розмірі 81 293 (вісімдесят одна тисяча двісті дев`яносто три) грн 10 коп., 3 % річних в розмірі 13 896 (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 82 коп., інфляційні втрати в розмірі 98 816 (дев`яносто вісім тисяч вісімсот шістнадцять) грн 86 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 284 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 70 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 156,62 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.05.2023

Суддя О.В. Нечай