Рішення

від 25.05.2023 по справі 910/2475/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2023Справа № 910/2475/23Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом 1. Фізичної особи - підприємця Юристовського Ореста Петровича

2. Фізичної особи - підприємця Корчинської Лілії Миколаївни

3. Фізичної особи - підприємця Вельянінової Ірини Орестівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювіпі Компані»

про стягнення 531 662, 13 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Юристовський Орест Петрович, Фізична особа - підприємець Корчинська Лілія Миколаївна та Фізична особа - підприємець Вельянінова Ірина Орестівна звернулись до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювіпі Компані» про стягнення 531 662, 13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами Договором найму (оренди) житлового приміщення (квартири) від 01.10.2018 № 406, в наслідок чого у відповідача перед позивачами за період з 01.01.2022 по 31.04.2022 та з 01.06.2022 по 31.07.2022 утворилась заборгованість у розмірі 531 662, 13 грн.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачам - для подання відповіді на відзив. Ухвалу суду відповідач не отримав, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження сторін, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

01.10.2018 року між позивачами (орендодавці) та відповідачем (орендар) було укладено Договір найму (оренди) житлового приміщення (квартири) від 01.10.2018 № 406, за умовами якого орендодавці передають, а орендар приймає в строкове платне користування-оренду квартиру № 406, загальною площею 256, 9 м2, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 2-а, на двадцять першому, двадцять другому поверхах зі всіма невід`ємними технічними пристроями.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за домовленістю сторін плата за користування квартирою (далі орендна плата) за цим договором нараховується та сплачується в наступному порядку:

- з 01.11.2018 по 31.05.2020 включно орендна плата становить 45 583 (сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривні 40 копійок за місяць, що по курсу НБУ на момент підписання цього Договору (28, 26 грн за 1 долар США) еквівалентно 1 613 (одна тисяча шістсот тринадцять) доларів США 00 центів;

- 01.06.2020 по 31.05.2022 включно орендна плата становить 57 000 (п`ятдесят сім тисяч) гривень 42 копійки за місяць, що по курсу НБУ на момент підписання цього Договору (28, 26 грн. за 1 долар США) еквівалентно 2017 (дві тисячі сімнадцять) доларів США 00 центів.

Згідно з п. 3.1.3 Договору, у випадку зміни курсу НБУ, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом долара США, встановленим НБУ на день платежу.

За умовами п. 3.2 Договору, орендна плата за травень місяць 2022 року у розмірі 57 000 (п`ятдесят сім тисяч) гривень 42 копійки, що по курсу НБУ на момент підписання цього Договору (28, 26 грн за 1 долар США) еквівалентно 2017 (дві тисячі сімнадцять) доларів США 00 центів, сплачується орендарем в строк до 10 листопада 2018 року. Починаючи з листопада 2018 року орендна плата вноситься не пізніше 10 числа кожного місяця за поточний календарний місяць користування квартирою.

Передання позивачами відповідачу орендованої квартири підтверджується Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.11.2018 до Договору № 406 оренди нерухомого майна від 01.10.2018.

Позивачі вказують, що відповідач користувався орендованим майном протягом всього строку дії Договору оренди, а сем з 01.11.2018 по 31.05.2022, а також продовжив користуватись орендованим майном і після закінчення строку дії Договору до 31.07.2022 включно.

04.08.2022 позивачі, керуючись п. 5.1.5. Договору, яким передбачено право орендодавців розірвати Договір в односторонньому порядку, повідомили відповідача про розірвання договору у зв`язку з простроченням орендарем сплати орендної плати більше ніж на 30 календарних днів, направивши орендарю повідомлення про розірвання Договору найму (оренди) житлового приміщення (квартири) № 406 від 01.10.18.

Позивачі листом від 05.07.2022 повідомили відповідача, що ключі від квартири № 406, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова 2-а, на двадцять першому, двадцять другому поверсі, отримано орендодавцем 31.07.2022 та просили підписати Акт прийому-передачі квартири.

В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем відповіді на вказаний лист.

Позивачі вказують, що відповідач за період з 01.10.2018 по 31.07.2022 частково виконав свій обов`язок щодо оплати за користування майном, а саме сплатив 1 878 636, 09 грн (з 01.10.2018 по 31.12.2018 - 146 390,70 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 499 170, 44 грн, з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 549 322, 53 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 628 693, 16 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 55 059, 26 грн). Копії банківських виписок за період з 01.01.2018 по 31.12.2022 року додані позивачем до матеріалів справи.

Згідно п. 3.1.3 Договору, у випадку зміни курсу НБУ, сума що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом долара США, встановленим НБУ на день платежу.

Позивачі вказують, що відповідач не здійснив оплату за користування майном за 6 (шість) місяців оренди у загальному розмірі 442 570,14 грн відповідно до курсу долара США на момент пред`явлення позову, а саме: за січень 2022 - 73 761, 69 грн, за лютий 2022 року - 73 761, 69 грн, за березень 2022 року - 73 761, 69 грн, за квітень 2022 року - 73 761, 69 грн, за червень 2022 року - 73 761, 69 грн та за липень 2022 року - 73 761, 69 грн.

21.10.2022 відповідачу була направлена претензія (вих. № 21-10/2022) про сплату вказаної заборгованості за договором та сплату пені і трьох відсотків, яка небула задоволена, що і стало підставою для звернення до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача на користь позивачів за період з 01.01.2022 по 31.04.2022 та з 01.06.2022 по 31.07.2022 загальної заборгованості у розмірі 442 570, 14 грн, пені у розмірі 77 864, 05 грн та трьох відсотків річних у розмірі 11 227, 94 грн.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені у в ч. 1 ст. 283 ГК України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивачів надати відповідачу в оренду квартиру, який породжує обов`язок відповідача прийняти її, використовувати відповідно до умов договору та сплачувати у строки визначені договором орендні платежі.

Враховуючи, що строк оплати по орендних платежах настав, ненадання відповідачем контрозрахунку заборгованості та будь-яких заперечень, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивачів про стягнення з відповідача заборгованості за договором підлягає задоволенню у заявленому розмірі, а саме у сумі 442 570, 14 грн.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 5.1.5. Договору, у випадку порушення строку сплати орендної плати згідно п. 2.3.4 цього Договору орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Позивачами заявлено до стягнення з відповідача 77 864, 05 грн пені.

Господарський суд враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивачів про стягнення з відповідача пені, у заявленому розмірі.

Крім того, позивачами заявлено вимогу про стягнення 11 227, 94 грн 3 % річних.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування на суму боргу 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в заявленому розмірі, а саме в сумі 11 227, 94 грн.

Позивачі просять стягнути з відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 18 284, 31 грн.

Частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.01.2021 № 280/2635/20 відшкодування судових витрат на правничу допомогу у разі підтвердження їх обсягу надання послуг і виконання робіт, підлягають відшкодування незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

В якості доказів понесення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, разом з позовною заявою до матеріалів справи надано Договір про надання правничої допомоги від 15.08.2022 № 15-08/2022, Додаткову угоду № 1 до Договору від 30.12.2022, Акт наданих послуг від 25.01.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 10.07.2020 серія ВЛ № 1260, ордери від 25.01.2023 серія АС № 1052588, серія АС № 1052589, серія АС № 1052590, рахунки на оплату юридичних послуг від 18.08.2022 № 18, № 19, № 20, платіжна інструкція від 18.08.2020 № 284 на суму 6094, 77 грн, від 18.08.2022 № 705 на суму 6094, 77 грн та від 18.08.2022 № 2316 на суму 6094, 77 грн.

Отже, з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 18284, 31 грн.

Частиною 1 ст. 47 ГПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивачів в рівних частках основної суми заборгованості, пені та трьох відсотків річних.

За таким же принципом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів витрати зі сплати правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Судові витрати позивачів по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮВІПІ КОМПАНІ» (01104, місто Київ, вул. Бойчука Михайла, будинок 5, ідентифікаційний код 42498674) на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ЮРИСТОВСЬКОГО ОРЕСТА ПЕТРОВИЧА (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 82, корпус В, квартира 43, ідентифікаційний код 1918409658) заборгованість з орендної плати у розмірі 147 523 (сто сорок сім тисяч п`ятсот двадцять три) грн 38 коп., пені у розмірі 25 954 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 68 коп., 3 % річних у розмірі 3742 (три тисячі сімсот сорок дві) грн 64 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 6094 (шість тисяч дев`яносто чотири) грн 77 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2658 (дві тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн 31 коп.

3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮВІПІ КОМПАНІ» (01104, місто Київ, вул. Бойчука Михайла, будинок 5, ідентифікаційний код 42498674) на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ КОРЧИНСЬКОЇ ЛІЛІЇ МИКОЛАЇВНИ ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати у розмірі 147 523 (сто сорок сім тисяч п`ятсот двадцять три) грн 38 коп., пені у розмірі 25 954 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 68 коп., 3 % річних у розмірі 3742 (три тисячі сімсот сорок дві) грн 64 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 6094 (шість тисяч дев`яносто чотири) грн 77 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2658 (дві тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн 31 коп.

4. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮВІПІ КОМПАНІ» (01104, місто Київ, вул. Бойчука Михайла, будинок 5, ідентифікаційний код 42498674) на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ВЕЛЬЯНІНОВОЇ ІРИНИ ОРЕСТІВНИ ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість з орендної плати у розмірі 147 523 (сто сорок сім тисяч п`ятсот двадцять три) грн 38 коп., пені у розмірі 25 954 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 68 коп., 3 % річних у розмірі 3742 (три тисячі сімсот сорок дві) грн 64 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 6094 (шість тисяч дев`яносто чотири) грн 77 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2658 (дві тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн 31 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва