Рішення

від 25.05.2023 по справі 910/3530/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2023Справа № 910/3530/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Маркетс Ассістант"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Фіш"

про стягнення 274 560,13 грн.

Представники сторін:не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Маркетс Ассістант" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Фіш" про стягнення 274 560,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору постачання електричної енергії споживачу від 16.09.2021 відповідачем в частині оплати, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 221 744,47 грн., інфляційні втрати в розмірі 46 374,74 грн. та три проценти річних в розмірі 6 440,92 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання),запропонувати відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 93999318 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.03.2023 року, а саме: 01023, м. Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 22.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 13.03.2023 р. повернута до суду у зв`язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою» (адресат вибув).

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/3530/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

16.09.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Маркетс Ассістант" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес Фіш" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №1007.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Постачання електричної енергії споживачу здійснюється з дати зазначено в додатку 2 до договору (п.2.1 договору).

Дата початку постачання з 01.10.2021, але не раніше дати внесення змін до особового рахунку споживача, що підтверджується відповідним повідомленням АКО (ОСР) (п. 6 додатку 2 до договору).

Планові обсяги споживання електричної енергії споживача узгоджується сторонами у додатку 3 до договору (п.3.1 договору).

Так, відповідно до додатку 3 до договору планові обсяги споживання електричної енергії споживачем (для всіх площадок вимірювання) у 2021 році у період з жовтня по грудень складають 58 000 кВт*год.

В п.13.1 договору передбачено, що цей договір укладається на строк, який зазначено в додатку 2 до договору.

Відповідно до п.3.2 договору у випадку, якщо спожива не надасть постачальнику інформацію щодо планових обсягів споживання електроенергії у розрахунковому періоді, постачальник приймає як плановий обсягом споживання електроенергії у цьому розрахунковому періоді планові обсяги, які були надані споживачем згідно договору за останній розрахунковий період.

Договір про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з дати підписання споживачем договору і укладається на строк по 31 грудня 2021 та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов, а в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення (п. 5 додатку 2 до договору).

Позивачем зазначено, що оскільки, у встановлений термін сторони не заявили про припинення дії договору, строк дії договору було продовжено на рік, тобто до 31.12.2022.

Згідно з п.5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з додатком 2 до договору.

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п.5.4 договору).

Відповідно до п.5.5 договору оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок) постачальника, відповідно до банківських реквізитів зазначених у розділу 14 договору.

Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (п.5.6 договору).

Відповідно до п.2 додатку 2 споживач здійснює остаточний розрахунок протягом п`яти банківських днів з дати отримання рахунку.

Згідно з п.5.13 договору постачальник до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки складає і підписує акт приймання-передачі електричної енергії (далі - акт) та направляє два примірники такого акту споживачу.

Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірних оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту (п.5.14 договору).

В подальшому між сторонами було внесено зміни до умов договору, які були оформлені додатковими угодами, а саме:

- додатковою угодою №1 від 16.09.2021 до договору сторони погоди планові обсяги споживання електричної енергії споживачем у 2022 році (додаток 4 до договору),

Пункт 2 додатку 2 до договору виклали у новій редакції: «споживач здійснює оплату за фактично спожиту електричну енергію за кожний попередній місяць протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, але не пізніше 20 календарного дня, наступного за розрахунковим періодом (місяцем)».

- додатковою угодою від 22.03.2021: підпункт 2 пункту 1 додатку 2 до договору доповнили абзацом наступного змісту: «з 01.10.2021 року по 30.10.2021 року фактична ціна електричної енергії фіксована, та встановлена на рівні 3,13659 грн./кВт» год без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ - 3,763908 грн/кВт год з ПДВ.

Також, сторони дійшли згоди, що згідно частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме з 01.10.2021р.

- додатковою угодою №2 від 23.03.2022 сторони погодили розірвати договір з 00.00 годин 01 квітня 2022 року.

Також, в п.2 додаткової угоди визначено, що зобов`язання споживача щодо розрахунків за фактичну поставлену електричну енергію залишаються чинними до повного їх виконання.

На виконання своїх зобов`язань за договором позивачем в період з 01.09.2021 року по 31.03.2022 здійснено постачання електричної енергії в обсязі 82 466 кВт*год на загальну суму 345 274,47 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі електричної енергії, а саме:

- № 16 від 31.10.2021 року на суму 56 013,17 грн., з урахування акт коригування №2 від 28.09.2022 на суму - 5 527,87 грн., після коригування: 50 485,30 грн.;

- №29 від 30.11.2021 року на суму 73 044,88 грн.;

- №84 від 31.12.2021 року на суму 69 564,80 грн.;

- №1007222011 від 31.01.2022 року на суму 68 293,75 грн.;

- №1007222021 від 28.02.2022 року на суму 42 879,78 грн.;

- №1007222031 від 31.03.2022 року на суму 41 005,96 грн.

Відповідно до п.13.6 договору усі повідомлення за договором, вважаються зробленими належним чином, а документи отримані, якщо вони здійснені/направлені одним із зазначених вище способів:

1) в письмовій формі та надіслані листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами.

2) направлені на адресу електронної пошти, яка зазначена в договорі.

Так, для оплати спожитої електричної енергії відповідачу, у відповідності до п.13.6 договору, на адресу електронної пошти, яка зазначена розділі 14 договору направлялись рахунки на оплату за фактично спожиту електричну енергію, а саме:

- № 24 від 10.11.2021 року за жовтень 2021 року на суму 50 485,30 грн.,

- № 53 від 08.12.2021 року за листопад 2021 року на суму 73 044,88 грн.,

- № 95 від 06.01.2022 року за грудень 2021 року на суму 69 564,80 грн.,

- № 1007220119 від 07.02.2022 року за січень 2022 року на суму 68 293,75 грн.,

- № 1007220219 від 09.03.2022 року за лютий 2022 року на суму 42 879,78 грн.,

- № 1007220319 від 07.04.2022 року за березень 2022 року на суму 41 006,96 грн.

Позивачем зазначено, що оплати за спожиту електричну енергію в повному обсязі, у встановлені в п.2 додатку 2 до договору строки (не пізніше 20 календарного дня, наступного за розрахунковим періодом), відповідачем зроблено не було.

За спожиту електричну енергію відповідачем сплачено 123 530,00 грн., що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» від 13.02.2023 року №100.04/0123-05/24.

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч.1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.(ч.6, 7 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання електричної енергії споживачу №1007 від 16.09.2021 в розмірі 221 744,47 грн. за період з 01.09.2021 по 31.03.2022 у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 6 440,92 грн. нараховані за період з 21.01.2022 по 15.02.2023 та індекс інфляції в розмірі 46 374,74 грн. нарахований з 21.01.2022 по 15.02.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 6 440,92 грн. та індексу інфляції в розмірі 46 374,74 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ст..ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Фіш" (01023, м. Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 22, код ЄДРПОУ 38606001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Маркетс Ассістант" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 9-Б, код ЄДРПОУ 44256077) основний борг в розмірі 221 744 (двісті двадцять одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 47 коп., три проценти річних в розмірі 6 440 (шість тисяч чотириста сорок) грн. 92 коп., індекс інфляції в розмірі 46 374 (сорок шість тисяч триста сімдесят чотири) грн.. 74 коп. та судовий збір в розмірі 4 118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий