Рішення

від 25.05.2023 по справі 910/3907/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2023Справа № 910/3907/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіскомплект», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будхолдинг», м. Київ

про стягнення 241 678,48 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіскомплект» (далі - ТзОВ «Інтерсервіскомплект»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будхолдинг» (далі - ТзОВ «БК Будхолдинг»/відповідач) про стягнення 241 678,48 грн, у тому числі: 133 783,28 грн - основного боргу, 13 671,55 грн - штрафу, 32 100,55 грн - інфляційних втрат, 58 021,63 грн - пені та 4 101,47 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі №301001 від 30.10.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.03.2023 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, однак, 24.04.2023 до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 16.03.2023 з відміткою АТ «Укрпошта»: «повертається за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіскомплект» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будхолдинг» (далі - покупець) укладено договір поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі №301001, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався прийняти та оплатити його в повному обсязі.

У відповідності до п. 1.3. та п. 1.4. договору поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Асортимент та кількість товару покупець визначає з власних потреб і замовляє у будь-який сприйнятливий для нього формі (письмовим повідомленням, через засоби електронної пошти, телефонного зв`язку тощо). Відповідно до заявки покупця, останньому оформлюється та направляється (письмовим повідомленням, через засоби електронної пошти, телефонного зв`язку тощо) рахунок-фактура, яка є підтвердженням взяття заявки до виконання.

У п. 1.8. та п. 1.9. договору сторони погодили, що до даного договору застосовується наступна формула розрахунку за товар: у кожному календарному місяці, покупець має право на розстрочку платежу фіксованої суми у розмірі 50 000,00 грн, строком на 10 (десять) банківських днів. При цьому останній розстрочений платіж, у будь-якому випадку, повинен бути сплачений до 28 числа місяця, в якому покупець має право на розстрочку платежу. Сплата розстроченого платежу після 28 числа місяця, в якому покупець має право на розстрочку платежу здійснюється, тільки, за письмовим погодженням сторін. Решта розрахунків проходить у вигляді 100% передоплати. Дана формула застосовується тільки до регулярних, щомісячних замовлень поставок товару. У разі нерегулярних замовлень, сторони переходять до розрахунку у вигляді 100% передоплати за товар.

Згідно п. 3.3. договору оплата за цим договором здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника наступним чином: сума зазначена у рахунку-фактурі як 100% передоплата - протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання покупцем рахунку-фактури; сума (враховуючи обмеження в п. 1.8 договору) зазначена у рахунку-фактурі як розстрочка платежу - протягом 10 (банківських) днів з дати отримання товару. Якщо день оплати припадає на вихідні чи святкові дні, оплата повинна здійснюватися раніше встановленого строку на 1-2 банківських дня.

Сторони домовилися, що у разі виникнення заборгованості з боку покупця за попередніми поставками, платіж, що надійшов від покупця вважається, як оплата заборгованості покупця за найбільш ранньою, неоплаченою, поставленою партією товару (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 6.5. договору, у разі порушення строку оплати розстроченого платежу, зазначеного у п. 3.3. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неперерахованої частини платежу за кожний день прострочення, та додатково сплачує штраф у розмірі 10 % (десяти) від неперерахованої частини платежу, якщо прострочення відбувається понад 10 календарних днів.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками підприємств і діє до 31.12.2021 включно, а в частині невиконання будь-яких взаємних зобов`язань, договір продовжує дію до виконання сторонами всіх взаємних зобов`язань (п. 10.1. договору).

Отже, на виконання умов цього договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 140 421,76 грн згідно видаткових накладних: №00000439 від 17.01.2022 на суму 9 865,56 грн, №00000444 від 17.01.2022 на суму 2 209,32 грн, №00000537 від 19.01.2022 на суму 9 253,62 грн, №00000668 від 20.01.2022 на суму 3 372,24 грн, №00000758 від 21.01.2022 на суму 1 779,18 грн, №00000815 від 24.01.2022 на суму 4 835,82 грн, №00000922 від 25.01.2022 на суму 2 878,08 грн, №00000951 від 26.01.2022 на суму 6 993,00 грн, №00001027 від 26.01.2022 на суму 6 098,52 грн, №00001077 від 27.01.2022 на суму 1 962,72 грн, №00001151 від 28.01.2022 на суму 1 858,50 грн, №00001229 від 29.01.2022 на суму 3 607,30 грн, №00001288 від 31.01.2022 на суму 15 858,90 грн, №00001289 від 31.01.2022 на суму 1 847,40 грн, №00001298 від 31.01.2022 на суму 2 326,50 грн, №00001390 від 01.02.2022 на суму 5 817,24 грн, №00001391 від 01.02.2022 на суму 4 773,30 грн, №00001392 від 01.02.2022 на суму 710,52 грн, №00001577 від 03.02.2022 на суму 339,48 грн, №00001945 від 09.02.2022 на суму 18 029,22 грн, №00001942 від 09.02.2022 на суму 33 663,42 грн, №00002031 від 10.02.2022 на суму 2 341,92 грн.

Крім того, позивачем також виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату за поставлений товар.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у ТзОВ «БК Будхолдинг» виникла заборгованість у розмірі 133 783,28 грн.

07.03.2023 позивач надіслав на адресу відповідача акт-вимогу за вих. № 010323 від 01.03.2023, в якому вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар, а також одночасно направив акт звірки взаємних розрахунків.

Проте, ТзОВ «БК Будхолдинг» цю вимогу не задовольнило, відповіді не надало, підписаний акт звірки взаємних розрахунків також не повернуло.

За таких обставин, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «БК Будхолдинг» борг у розмірі 133 783,28 грн, а також штраф, передбачений п. 6.5. договору у розмірі 10% від неперерахованої частини платежу у сумі 13 671,55 грн, пеню в сумі 58 021,63 грн, 3% річних у сумі 4 101,47 грн та інфляційні втрати у розмірі 32 100,55 грн, нараховані на суму боргу за період з 01.03.2022 по 08.03.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, судом вище встановлено, що 30.10.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі №301001, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 140 421,76 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у з ТзОВ «БК Будхолдинг» утворилась заборгованість в сумі 133 783,28 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у п. 1.8. договору сторони погодили, що до даного договору застосовується наступна формула розрахунку за товар: у кожному календарному місяці, покупець має право на розстрочку платежу фіксованої суми у розмірі 50 000,00 грн, строком на 10 (десять) банківських днів. При цьому останній розстрочений платіж, у будь-якому випадку, повинен бути сплачений до 28 числа місяця, в якому покупець має право на розстрочку платежу. Сплата розстроченого платежу після 28 числа місяця, в якому покупець має право на розстрочку платежу здійснюється, тільки, за письмовим погодженням сторін. Решта розрахунків проходить у вигляді 100% передоплати.

Згідно п. 3.3. договору оплата за цим договором здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника наступним чином: сума зазначена у рахунку-фактурі як 100% передоплата - протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання покупцем рахунку-фактури; сума (враховуючи обмеження в п. 1.8 договору) зазначена у рахунку-фактурі як розстрочка платежу - протягом 10 (банківських) днів з дати отримання товару. Якщо день оплати припадає на вихідні чи святкові дні, оплата повинна здійснюватися раніше встановленого строку на 1-2 банківських дня.

Отже, за змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що ТзОВ «БК Будхолдинг» порушено умови договору поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі №301001 від 30.10.2020 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 133 783,28 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, передбачений п. 6.5. договору у розмірі 10% від неперерахованої частини платежу у сумі 13 671,55 грн, пеню в сумі 58 021,63 грн, 3% річних у сумі 4 101,47 грн та інфляційні втрати у розмірі 32 100,55 грн, нараховані на суму боргу за період з 01.03.2022 по 08.03.2023.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.5. договору, у разі порушення строку оплати розстроченого платежу, зазначеного у п. 3.3. договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неперерахованої частини платежу за кожний день прострочення, та додатково сплачує штраф у розмірі 10 % (десяти) від неперерахованої частини платежу, якщо прострочення відбувається понад 10 календарних днів.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.

Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені та штрафу, передбаченого п. 6.5. договору, і встановив, що позивачем не враховано положення ст. 232 ГК України, відповідно нараховано пеню більше ніж за шість місяців, а також при здійсненні розрахунку штрафу позивачем допущено арифметичну помилку.

Отже, за розрахунком суду належними до стягнення є сума штрафу в розмірі 10% від неперерахованої частини платежу в сумі 13 378,32 грн та сума пені в розмірі 23 384,58 грн, нарахована за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 включно.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що при обчисленні інфляційних втрат позивачем допущено арифметичну помилку, проте ця вимога підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки заявлений розмір інфляційних втрат не перевищує суми, обчисленої судом.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо вимоги ТзОВ «Інтерсервіскомплект» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 493,60 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду: договір про надання правової (правничої) допомоги №201210 від 20.12.2022, укладений між ТзОВ «Інтерсервіскомплект» та адвокатським об`єднанням «Адвокатус» та акт наданих послуг №201210 від 09.03.2023 на загальну суму 14 493,60 грн.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті в межах розгляду цієї справи у розмірі 14 493,60 грн.

Разом із тим, приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, а саме пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіскомплект» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будхолдинг» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 114; ідентифікаційний код 43568333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіскомплект» (03038, місто Київ, вулиця Нововокзальна, будинок 21; ідентифікаційний код 35805803) 133 783 (сто тридцять три тисячі сімсот вісімдесят три) грн 28 коп. - основного боргу, 23 384 (двадцять три тисячі триста вісімдесят чотири) грн 58 коп. - пені, 13 378 (тринадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн 32 коп. - штрафу, 4 101 (чотири тисячі сто одну) грн 47 коп. - 3% річних, 32 100 (тридцять дві тисячі сто) грн 55 коп. - інфляційних втрат, 12 398 (дванадцять тисяч триста дев`яносто вісім) грн 77 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 3 101 (три тисячі сто одну) грн 22 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук