Рішення

від 25.05.2023 по справі 910/4053/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2023Справа № 910/4053/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Фізичної особи-підприємця Сирих Дмитра Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕМ СІ КОНСАЛТИНГ"

про стягнення 42 129,97 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Фізична особа підприємець Сирих Дмитро Анатолійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕМ СІ КОНСАЛТИНГ" про стягнення 42 129,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №119 від 31.07.2020 року.

Процесуальні дії у справі

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.03.2023 прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4053/23, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 20.03.2023, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 20.03.2023 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу №119 від 31.07.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 33 189, 82 грн, що підтверджується видатковими накладними №1381 від 24.12.2021 на суму 5 037, 75 грн, №1382 від 24.12.2021 на суму 3 325, 62 грн, №1384 від 27.12.2021 на суму 2 430,83 грн, №6 від 05.01.2022 на суму 1 970, 68 грн, №14 від 10.01.2022 на суму 5 352 грн, №50 від 17.01.2022 на суму 3 330, 60 грн, №103 від 26.01.2022 на суму 6 393, 03 грн, №212 від 14.02.2022 на суму 4 834,01 грн, №259 від 21.02.2022 на суму 3 515, 15 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем товар за вищевказаними накладними прийнятий без зауважень та заперечень, про що свідчать підписи відповідача на вказаних документах.

Однак, відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар не здійснив, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 33 189, 82 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 3% річних у сумі 976,58 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 963,57 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

31.07.2020 між Фізичної особою-підприємцем Сирих Дмитром Анатолійовичем (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕМ СІ КОНСАЛТИНГ" (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу № 119 (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується систематично поставляти покупцю товари та продукцію, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати товар на умовах та в порядку визначеного договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, товар, що є предметом цього договору поставляється

протягом двох днів з моменту отримання заявки.

Пунктом 2.5. договору сторони погодили, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі представникам покупця, що підтверджується підписом уповноважених представників на видаткових накладних.

Строк оплати кожної партії товару за цим договором здійснюється покупцем на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару на підставі видаткових надані (п. 3.3. договору).

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, в подальшому іменоване - «порушення договору», сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством (п. 5.1. договору).

Згідно пункту 8.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Пунктом 8.2. сторони погодили, що строк дії (строк чинності) договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2021 р. В разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору, жодна сторона не виявить бажання не продовжувати строк його дії (строк дії Договору купівлі-продажу), то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 33 189, 82 грн, що підтверджується видатковими накладними №1381 від 24.12.2021, №1382 від 24.12.2021, №1384 від 27.12.2021, №6 від 05.01.2022, №14 від 10.01.2022, №50 від 17.01.2022, №103 від 26.01.2022, №212 від 14.02.2022, №259 від 21.02.2022.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар не здійснив у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 33 189, 82 грн.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором купівлі-продажу № 119 від 31.07.2020, оплати за поставлений позивачем товар не здійснив, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 33 189, 82 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 3% річних у сумі 976,58 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 963,57 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними № накладними №1381 від 24.12.2021, №1382 від 24.12.2021, №1384 від 27.12.2021, №6 від 05.01.2022, №14 від 10.01.2022, №50 від 17.01.2022, №103 від 26.01.2022, №212 від 14.02.2022, №259 від 21.02.2022 позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 33 189,82 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.3 договору сторонами погоджено, що покупець має здійснити оплату кожної партії товару за цим договором на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару на підставі видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлений договором та погоджений сторонами порядок оплати, строк оплати за поставлену продукцію є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 33 189,82 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 33 189,82 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 3% річних у сумі 976,58 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 963,57 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 7 963, 57 грн та 3% річних становить 976, 58 грн, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами не спростовано неналежного виконання договору поставки та факту наявності заборгованості за вказаним договором.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи підприємця Сирих Дмитра Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕМ СІ КОНСАЛТИНГ".

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги №23-02/23 від 23.02.2023, додаткову угоду №1 від 23.02.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №23-02/23 від 23.02.2023, квитанцію № М8ТВ-4230-9025-В0А7 від 02.03.2023 про оплату коштів у розмірі 3 000,00 грн за надання правової допомоги, ордер серії АІ № 1363092 від 14.03.2023, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №1096/10 від 19.10.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2023 між Фізичною особою-підприємцем Сирих Дмитром Анатолійовичем та адвокатом Владіміровою О.В. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №23-02/23 від 23.02.2023.

Відповідно до п. 5.1. договору за правову допомогу, передбачену в п. 2.1. договору, клієнт сплачує адвокату гонорар. Розмір гонорару адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

За умовами п. 2 додаткової угоди №1 від 23.02.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №23-02/23 від 23.02.2023 даним клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу у порядку, передбаченому умовами договору, щодо консультацій, аналізу документів щодо господарських взаємовідносин клієнта з Товариством з обмеженою відповідальністю «EM ЕМ СІ КОНСАЛТИНГ», аналізу чинного законодавства України, що регулюють дані відносини, підготовки процесуальних документів (в тому числі позовної заяви про стягнення заборгованості) з подальшим направленням до суду, представництво інтересів клієнта у господарському суді та органах державної виконавчої служби, приватних виконавців.

Розмір гонорару є фіксованим та становить 3000,00 гривень. Також сторони погодили встановити гонорар успіху у розмірі 10% від стягненої суми з боржника (TOB «ЕМ ЕМ СІ КОНСАЛТИНГ») на користь клієнта (п. 3 додаткової угоди).

Відповідно до п. 4. додаткової угоди №1 від 23.02.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №23-02/23 від 23.02.2023 порядок оплати гонорару: оплата наданих послуг здійснюється в безготівковій формі шляхом переказу на поточний рахунок адвоката зазначеного в договорі.

Дослідивши подані документи, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Владіміровою О.В. послуг ФОП Сирих Д.А.

Враховуючи вище наведе, з огляду на подані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правову допомогу, необхідні для надання правничої допомоги у сумі 3 000,00 грн.

Відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано.

З урахуванням наведеного, оскільки судом задоволено позовні вимоги, суд покладає витрати на правову допомогу у сумі 3 000,00 грн на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕМ СІ КОНСАЛТИНГ" (01004, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАСЕЙНА, будинок 6; ідентифікаційний номер 42923037) на користь Фізичної особи-підприємця Сирих Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 33 189, 82 грн, інфляційні втрати у сумі 7 963, 57грн, 3% річних у сумі 976, 58 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн та судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.05.2023.

Суддя О.В. Гулевець