Рішення

від 11.04.2023 по справі 911/2606/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2023 р.

м. Київ

Справа № 911/2606/22

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Смоляк М.Д., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенська парафія Переяславсько-Вишневської Єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) села Рославичі Обухівського району Київської області» (08681, Київська обл., Обухівський р-н, село Рославичі, вул.Спасо-Преображенська, будинок 5А, код ЄДРПОУ 35803633)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

про витребування печатки і документів у колишнього керівника юридичної особи,

за участю представників:

позивача: Бондар Андрій Вікторович;

відповідача: Головченко Артем Олександрович.

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенська парафія Переяславсько-Вишневської Єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) села Рославичі Обухівського району Київської області» (далі "парафія", "релігійна організація") до ОСОБА_1 про витребування печатки і документів у колишнього керівника юридичної особи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2023 відкрито провадження у справі, призначено проведення підготовчого провадження, на 10.01.2023 на 15:45, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 10.01.2023 були присутні представники позивача та відповідача. До Господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження від 09.01.2023. Суд в судовому засіданні розглянув дане клопотання та відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження.

Також в судовому засіданні представник відповідача озвучив клопотання про відкладення розгляду справи для написання відзиву на позовну заяву.

З цих підстав, суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 23.01.2023 на 15:30.

У судовому засіданні 23.01.2023 був присутній представник позивача. До Господарського суду Київської області надійшов відзив, який прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.

Так, суд у судовому засіданні в порядку п. 12 ч. 2 ст. 182 ГПК України встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання. З цих підстав, суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 20.02.2023 на 15:30.

У судовому засіданні 20.02.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 28.03.2023.

У судовому засіданні 28.03.2023 був присутній представник позивача. До Господарського суду Київської області надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, з якого вбачається, що відповідач та його представник були позбавлені можливості з`явитись в судове засідання в зв`язку з хворобою. З цих підстав, суд в порядку ст. 216 ГПК України постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 11.04.2023 на 17:00.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулось 11.04.2023, яке відбулось за участі представників позивача та відповідача, суд, заслухавши виступи представників сторін, прийняв рішення у справі.

Зміст позовних вимог

Звертаючись з позовом до суду позивач вказав, що парафія зареєстрована як юридична особа 13.04.2000, що підтверджується наданою копією статуту в редакції від 21.01.2022 та копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. З моменту реєстрації парафія мала назву Релігійна громада Української Православної Церкви Преображення Господнього с. Рославичі.

Указом митрополита Київського і всієї України Володимира №1255 від 03.09.2009 року настоятелем храму відповідно керівником релігійної організації, як юридичної особи, був призначений священик Ференц (відповідач). Відповідач був зареєстрований як керівник 13.09.2009 року, що підтверджується витягами з ЄДР.

В подальшому, загальними зборами релігійної громади 29.05.2022 було прийнято рішення про зміну підлеглості на підлеглість до канонічної Православної Церкви України, що діє на території України та не підпорядковується російській православній церкві.

У зв`язку із прийнятим рішенням про зміну підлеглості, було змінено найменування позивача. Відповідач прийняте рішення не підтримав. Державну реєстрацію зміни підлеглості оскаржив, в чому йому було відмовлено.

Указом Митрополита Переяславського і Вишневського Олександра №29 від 30.05.2022 року відповідач був звільнений з посади настоятеля та керівника юридичної особи. Указом Митрополита Переяславського і Вишневського Олександра №68 від 30.05.2022 настоятелем позивача призначений ієромонах ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ).

Позивач вказав, що відповідачу 30.05.2022 було направлено повідомлення-вимога №1/1, якою відповідача зобов`язано передати печатку, парафіяльну (церковну) книгу, статут та інші господарські документи. Вимога була направлена на всі відомі адреси, в тому числі на адресу реєстрації. Вимога була отримана за обома адресами. До сьогоднішнього часу документи не передані позивачу, який позбавлений можливості отримати доступ до документів, печатки у місці постійного місцезнаходження. Відповідач, за твердженнями позивача, вчиняє перешкоди для доступу релігійної громади до храму, у зв`язку із чим членами релігійної організації подано заяву про відкриття кримінального провадження.

Храм залишається опечатаним власником до вирішення майнових питань і укладення договору, вказано у позові. Ці обставини також підтверджуються фактом спроби отримати ухвалу про забезпечення позову по справі № 911/1900/22, в заяві про яку відповідач просив заборонити заборонити парафії зобов`язувати ОСОБА_1 виселятись з житлового приміщення (житлового будинку), розміщеного на земельній ділянці з кадастровим номером 3221487301:01:047:0069; зобов`язувати ОСОБА_1 передавати церковну книгу релігійної громади, печатку, статутні документи, документи з фінансово-господарської діяльності, відділу кадрів, договори та первинні документи, а також інші цінності, які передані позивачу як настоятелю релігійної громади с. Рославичі; заборонити використовувати для проведення зібрань (незалежно від виду та мети проведення) членів релігійної громади с. Рославичі нежитлове приміщення (приміщення церкви), що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 3221487301:01:047:0064 за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки відповідач звільнений, то на думку позивача, правова підстава подальшого володіння майном релігійної організації у нього відпала.

Узагальнена позиція відповідача

Відповідач в першу чергу у відзиві наголосив на тому, що ним оскаржувались у судовому порядку установчі документи, порядок зміни підлеглості та рішення державної реєстрації щодо змін які прийняті на загальних зборах релігійної громади від 29.05.2022. Тож у разі задоволення вимог у справі № 911/1900/22 будуть відсутні підстави для задоволення позову у справі № 911/2606/22.

Відповідач підтвердив те, що храм, який розташований у АДРЕСА_2 є опечатаним головою Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області. Деяке майно яке хоче витребувати позивач знаходиться в храмі, зокрема, печатка, статут в редакції 2000 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, протоколи зборів парафіяльної ради та Парафіяльних (загальних) зборів богослужбовий журнал та парафіяльний архів та церковна переписка.

Якщо позивач вважає себе власником майна, яке він намагається витребувати у відповідача, то він має право самостійно зайти до храму та забрати своє майно, стверджував відповідач.

Щодо іншого майна, зокрема, документів з фінансово-господарської діяльності, документів з відділу кадрів, договорів та первинних документів, ключі від храму та будівлі притчу, податкових та статистичних звітностей, то відповідач вказав, що матеріали справи не містять доказів того, що саме це майно знаходиться у відповідача, не надано доказів того, що відповідачем велася документація з відділу кадрів, були укладені договори та велися первинні документи, податкова та статистична звітності. Відповідач також запевнив, що ключі від храму та будівлі притчу, деякі установчі документи та протоколи загальних зборів знаходяться в інших членів релігійної громади.

Висновки господарського суду

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимоги про повернення колишнім керівником релігійної організації установчих, бухгалтерських та інших документів та майна щодо діяльності та управління організацією і такі вимоги безпосередньо пов`язані з можливістю здійснення управління юридичною особою, цей спір є спором, що виник із правовідносин з управління організації та реалізацією прав осіб у правовідносинах, що мають ознаки найбільш наближених до корпоративних правовідносин, то такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 6 статті 30 ГПК України спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи. Таким чином переданий на розгляд суду спір має розглядатися за правилами господарського судочинаства Господарським судом Київської області.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Віндикаційний позов (ст. 387 ЦК України) - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Ознаками віндикаційного позову є те, що він подається власником або титульним володільцем стосовно індивідуально визначених речей, зміст позову становить вимога про повернення речі, річ перебуває у володінні іншої особи незаконно.

В силу чинного статуту релігійної організація-позивача, а саме розділу ІV, парафія здійснює володіння, користування та розпорядження майном, що належить їй на праві власності та інших правових підставах. Майно парафії формується з джерел не заборонених законодавством України. У власності парафії перебувають інше майно (майнові права), набуте нею на підставах, не заборонених законодавством України.

Судом встановлено, що відповідно до указу № 1255 від 03.09.2009 священника Василія Ференца було призначено на посаду настоятеля Спасо-Преображенського храму с. Рославичі.

Протоколом загальних зборів релігійної громади від 29.05.2022 вирішено, зокрема, припинити повноваження ОСОБА_1 з 29.05.2022.

Судом перевірено обставину оскарження відповідачем наведеного протоколу загальних зборів в межах справи № 911/1900/22, та встановлено, що відповідно до відомостей наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2023 у справі №911/1900/22 відмовлено повністю у задоволенні позову. Ухвалою апеляційного суду від 12.04.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2023 у справі №911/1900/22 з доданими документами повернуто заявнику без розгляду. Тож суд констатує відсутність підстав вважати недійсним або скасованим наведений протокол про припинення повноважень ОСОБА_1 в якості настоятеля релігійної організації.

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 30.05.2022 на підставі протоколу загальних зборів релігійної громади 29.05.2022 видав наказ, яким звільнив протоієрея ОСОБА_1 з посади настоятеля з 30.05.2022. Цим же наказом позивача було зобов`язано передати церковну книгу, статутні документи, печатку та ввірені йому матеріальні цінності старості Спасо-Преображенської громади с. Рославичі ОСОБА_6 .

Також 30.05.2022 Релігійна громада склала повідомлення-вимогу, адресовану відповідачу, якою вимагалось негайно передати церковну книгу, печатку, статутні документи, документи фінансовово-господарської діяльності, відділу кадрів, договори та первинні документи, а також забезпечити повернення ввірених відповідачу цінностей релігійної громади.

З наявних у справі описів вкладення та накладних вбачається, що вказане повідомлення-вимогу було направлено на дві адреси відповідача в Закарпатську область (Рахівський район, с. Ділове, вул. Довбуша, буд 39) та в Київську область (Обухівський район, с. Рославичі, вул. Спасо-Преображенська, 5б). Відправлення були були вручені, що вбачається з поданих позивачем поштових документів.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд погоджується з позицією позивача в тому, що оскільки відповідач звільнений у нього зникла правова підстава володіння майном релігійної організації у відповідності до наведених положень ЦК України.

Позивач у позові звертав увагу на те, що в силу положень статті статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 181 ЦК України визначено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. У статті 184 ЦК України закріплено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу, про що вказано у статті 185 ЦК України.

У статті 1 Закону України "Про інформацію" наведено визначення поняття документ, відповідно до якого документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

З огляду на те, що позивач просив суд витребувати у відповідача печатку релігійної організації, статут, свідоцтво про державну реєстрацію, витяги з реєстру, протоколи зборів, богослужбовий журнал, церковну переписку, документи з фінансово-господарської діяльності, документи з відділу кадрів, договори та первинні документи, ключі від храму, податкову та статистичну звітність суд констатує, що наведене рухоме майно наділене індивідуальними ознаками та є необхідним для функціонування релігійної організації, адже таке майно та документи є незамінним та певною мірою унікальним.

Відповідно до чинного на момент перебування позивача на посаді настоятеля релігійної організації статуту позивача, копія якого міститься в матеріалах справи, а саме пункту 2.8, парафію очолює настоятель, якого призначає єпрархіальний архієрей. Настоятель, зокрема, керує причтом, веде офіційну церковну переписку, веде богослужбовий журнал і забезпечує збереження парафіяльного архіву, здійснює нагляд за станом храму і повністю всього необхідного для проведення богослужінь і іншої діяльності парафії.

Враховуючи те, що відповідач зазначав, що деяке майно знаходиться у розпорядженні інших членів релігійної громади, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач передоручав свої повноваження третім особам. Також матеріали справи не містять доказів втрати відповідачем витребуваних документів та печатки. Вбачається, що ОСОБА_1 не повідомляв новопризначеного керівника та юридичну особу у відповідь на надіслану вимогу про намір повернути набуте ним за час перебування керівником релігійної громади майно, чи, принаймні, місцезнаходження витребуваного майна.

Відповідно до пункту 1 розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 22.06.2015 за № 736/27181, під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи. Відповідно до облікових даних служби діловодства та архіву в акті наводяться окремо кількість документів, що знаходяться в діловодстві, та кількість справ, що зберігаються в архіві, у тому числі кількість справ, що внесені до Національного архівного фонду.

Отже, колишній керівник організації за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства. Позивачем заявлено вимоги про повернення колишнім директором підприємства установчих, бухгалтерських та інших документів щодо діяльності та управління господарською організацією і такі вимоги безпосередньо пов`язані з можливістю здійснення позивачем керівництва організацією та реалізацією прав по корпоративному управлінню організацією.

Суд констатує, що залишення за собою, набутого колись на підставі установчих документів організації, майна релігійної організації після звільнення відповідача з посади відбулось без достатньої правової підстави, таке збереження суперечить установчим документам юридичної особи, керівником якої раніше був призначений відповідач, як в нинішній так і в чинній на момент перебування відповідачем на посаді, що призводить до порушення майнових прав парафії та її членів.

Відповідач заперечуючи наявність у нього частини майна не послався на докази, які б свідчили відсутність цього майна у його розпорядженні, або, як вже констатовано вище судом, докази, які б вказали на передоручення ним права виконувати статутні обов`язки організації, зокрема, щодо обслуговування храму і наявного у ньому майна, оформляти, а відповідно і зберігати відповідні документи парафії, які просив витребувати позивач, богослужбовий журнал, парафіяльний архів, до якого він, як колишній керівник мав безпосередній доступ і мав одноосібні повноваження ведення такої документації та її збереження.

Відповідач вступив в спір з парафією щодо законності його звільнення, але станом на момент коли релігійна громада вже змінила свій статут, було обрано нового керівника, змінено підлеглість, всі суміжні рішення вступили в силу та відбулись відповідні реєстраційні дії, що відображені у відомостях про релігійну організацію, відповідач продовжував утримувати у себе або приховував місце знаходження належного релігійній громаді майна. Такі дії визнаються судом перешкоджанням діяльності парафії будучи позбавленим прав на управління юридичною особою, і за встановлених судом обставин, суд вважає, що є дійсні підстави для задоволення цього позову в повному обсязі, враховуючи відсутність у заявах відповідача по суті спору конкретики щодо переданого йому релігійною організацією майна (осіб, які мають примірники ключів від будівель, де проходять богослужіння чи осіб, які утримують у себе організаційні, фінансові, статутні оригінали документів, богослужбовий журнал тощо).

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) передати Релігійній організації «Релігійна громада Спасо-Преображенська парафія Переяславсько-Вишневської Єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) села Рославичі Обухівського району Київської області» (08681, Київська обл., Обухівський р-н, село Рославичі, вул.Спасо-Преображенська, будинок 5А, код ЄДРПОУ 35803633) належне релігійній громаді майно, а саме: печатку Релігійної громади Української Православної Церкви Преображення Господнього села Рославичі; статут в редакції 2000 року; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; протоколи зборів Парафіяльної ради та Парафіяльних(загальних) зборів; богослужбовий журнал та парафіяльний архів; церковну переписку; документи з фінансово-господарської діяльності; документи з відділу кадрів; договори та первинні документи; ключі від храму ( АДРЕСА_2 ) та будівлі притчу (село Рославичі, вул. Спасо-Преображенська, будинок 5Б); податкову та статистичну звітність.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенська парафія Переяславсько-Вишневської Єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) села Рославичі Обухівського району Київської області» (08681, Київська обл., Обухівський р-н, село Рославичі, вул.Спасо-Преображенська, будинок 5А, код ЄДРПОУ 35803633) 2481 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз