Рішення

від 22.05.2023 по справі 914/837/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2023 Справа № 914/837/23

За позовною заявою: Стрийського міського комбінату комунальних підприємств, м.Стрий, Львівська область

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , м.Стрий, Львівська область

про: стягнення 105664,01грн за договором №56 від 14.08.2017

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2022, справу №914/837/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 20.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

04.04.2023 від відповідача до суду надійшов відзив.

01.05.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

01.05.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів у відповідача, а саме, банківські виписки за період з серпня по грудень 2017 року та податкові декларації платника єдиного податку за 2017 рік.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 20.05.2023. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено договір № 56 від 14.08.2017 про надання послуг з захоронення твердих побутових відходів на міському сміттєзвалищі, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов`язався надавати послуги з захоронення твердих побутових відходів на міському сміттєзвалищі, а зобов`язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.3. договору, факт надання послуг підтверджується актом приймання- передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна за 1т захоронених ТПВ становить 162,54грн (в т.ч. ПДВ).

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше ніж до 15 числа періоду, що настає за розрахунковим (п. 4.1. договору).

Як зазначено в позові відповідачу надавалися послуги в період з серпня 2017 року по листопад 2017 року включно. Так, у серпні 2017 року за актом ОУ-0000069 від 31.12.2017 надано послуги в сумі 28841,10грн, у вересні 2017 року за актом ОУ-0000067 від 31.12.2017 надано послуги в сумі 44864,29 грн, у жовтні 2017 року за актом ОУ-0000066 від 31.12.2017 надано послуги в сумі 7402,07грн, у листопаді 2017 року за актом ОУ-0000064 від 31.12.2017 надано послуги в сумі 24556,55грн.

Але в зв`язку з службовою недбалістю майстра дільниці санітарної очистки Вовщук Ярослави Василівни, яка безпосередньо відповідала за дану ділянку роботи, рахунки та акти виконаних робіт були виписані не вчасно, а тільки в січні 2018 року. На підтвердження долучено пояснювальну записку від 24.01.2018 ОСОБА_2 .

У січні 2018 року позивачем було виставлено рахунки та акти виконаних робіт за відповідні місяці 2017 року та передані ФОП ОСОБА_1 особисто. Відповідач не повернув підписані примірники актів виконаних робіт, не оплатив їх та не виставив претензій щодо кількості чи вартості наданих послуг.

За твердженням позивача ФОП ОСОБА_1 відмовляється визнати факт надання послуг, знаючи що у позивача відсутні примірники актів.

Факт надання послуг позивачем було проведено в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується такими документами: податкова накладна від 31.08.2017 № 170; податкова накладна від 30.09.2017 № 169; податкова накладна від 31.10.2017 № 169; податкова накладна від 30.11.2017 № 170; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.01.2018 за серпень 2017 р.; розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 29.01.2018 за серпень 2017 р.; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.01.2018 за вересень 2017 р.; розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 29.01.2018 за вересень 2017 р.; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.01.2018 за жовтень 2017 р.; розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 29.01.2018 за жовтень 2017 р.; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.01.2018 за листопад 2017 р.; розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 29.01.2018 за листопад 2017 р.

Згідно із поясненнями позивача акти виконаних робіт виписані в січні 2018 року , але датовані 31.12.2017, оскільки надання послуг відбувалося у 2017 році та дохід від цієї господарської діяльності повинен бути включений відповідно у звітний період 2017 року. До подання річної статистичної та податкової звітності, а саме до дати подання балансу (25.02.) підприємство зобов`язане коригувати відомості в бухгалтерському обліку станом на 31.12.2017 за фактичний період наданої послуги.

Надання послуг здійснювалося на підставі даних вагової, дані якої вносилися до журналу обліку завезених відходів на КПП сміттєзвалища. Такі журнали не є документами суворої звітності та не підлягають зберіганню довше трьох років. Шляхові листи та товарно-транспортні накладні є власністю замовника, тобто ФОП ОСОБА_1 , та надавалися Стрийському МККП тільки для проставлення відміток про фактичне завезення ТПВ на міське сміттєзвалище. Відповідно Стрийський МККП виставляв рахунки та акти виконаних робіт за фактично завезені ТПВ на підставі даних журналу обліку.

На думку позивача недотримання умов договору щодо надання довідки про перелік транспорту не може бути свідченням ненадання послуг.

12.03.2020 позивач направив відповідачу претензію про наявність заборгованості в сумі 105664,01 грн з посиланням на спірний договір. Вказана претензія отримана відповідачем особисто 12.03.2020, однак залишена останнім без відповіді та задоволення.

Крім того, 12.03.2020 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, в якому зазначено, що станом на 12.03.2020 заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед позивачем становить 105664,01 грн.

Позивач вважає твердження ФОП ОСОБА_1 про те, що вона не здійснювала діяльність щодо вивезення ТПВ в період з серпня по листопад 2017 року неправдивою та недоведеною, оскільки відповідач не надала доказів щодо відсутності руху коштів на поточних рахунках за вказаний період, не надала виписок з банківського рахунку, в яких можна простежити за які саме послуги сплачували контрагенти і які послуги оплачувалися ФОП ОСОБА_1 , не надала податкової звітності платника єдиного податку за 2017 рік, в тому числі поквартально, згідно якої можна встановити чи здійснювалася така діяльність ФОП ОСОБА_1 у 2017 р.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов`язань за спірним договором. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 105664,01 грн основного боргу.

Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.

14 серпня 2017 року між ФОП ОСОБА_1 та Стрийським міським комбінатом комунальних підприємств укладено договір №56 про надання послуг з захоронення твердих побутових відходів на міському сміттєзвалищі. Вказаний договір діяв з дати його підписання по 25 січня 2018 року.

Відповідач зазначив, що впродовж дії спірного договору ФОП ОСОБА_1 жодного разу не здійснювала доставку твердих побутових відходів для захоронення на міському сміттєзвалищі у зв`язку із відсутністю спеціалізованої автомобільної техніки.

Згідно з підп.4 п.5.2. договору, замовник зобов`язувався надати виконавцю перелік транспорту, яким буде здійснюватися вивезення відходів, де вказати марку та номерний знак автомобілів.

За поясненнями ФОП ОСОБА_1 у період з 14.08.2017 по 25.01.2018 вона не змогла придбати чи взяти в оренду спецтехніку для транспортування твердих побутових відходів, надання такого переліку автомобілів та виконання умов договору було неможливим. Вказані обставини спростовують можливість виникнення будь-якої заборгованості за вказаним договором у зазначений період.

Відповідно до п.1.3. договору факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт. В той же час, ні актів прийому-передачі ні відповідних рахунків позивачем до позовної заяви не долучено.

Покликання позивача, що відповідач не повернув підписані примірники актів виконаних робіт відповідач вважає абсурдним з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 будь-яких актів прийому-передачі чи рахунків від Стрийського міського комбінату комунальних підприємств не отримувала, докази скерування таких відсутні.

Також, Позивач не вказує, яким саме чином акти та рахунки скеровано Відповідачу (поштовим зв`язком, особисто, електронним зв`язком тощо) та коли ФОП ОСОБА_1 їх отримала.

За твердженням відповідача у період з серпня по листопад 2017 року ФОП ОСОБА_1 не здійснювала діяльність щодо вивезення твердих побутових відходів, а тому ні дорожніх листів ні товарно-транспортних накладних за вказаний період часу не може існувати. Враховуючи відсутність первинних документів (ТТН, дорожніх листів тощо), невідомо на підставі чого майстром ОСОБА_2 складено пояснювальну записку на ім`я начальника Стрийського МККП від 24.01.2018 та звідки нею отримано вагу вивезених ТПВ - 650,080 т.

Щодо долученого до позовної заяви акту звірки взаєморозрахунків станом на 12.02.2020 між Стрийським міським комбінатом комунальних підприємств і ФОП ОСОБА_1 відповідач повідомив, що такий не може бути доказом визнання відповідачем заборгованості з огляду на відсутність в цьому акті даних про походження заборгованості, підстав та точного часу її виникнення. Зокрема, відсутні будь-які дані щодо назви операції та документів, які це підтверджують. Наданий акт звірки може стосуватись будь-яких операцій та договорів, а тому сам факт його підписання не підтверджує визнання ФОП ОСОБА_1 заборгованості, яка виникла у період з серпня по листопад 2017 року при виконанні саме умов Договору №56. Акт складений тільки 12.03.2020, тобто через два роки після закінчення дії договору, що підтверджує відсутність будь-якої заборгованості зі сторони відповідача.

Стосовно наданих податкових накладних відповідач зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт надання виконавцем послуг замовнику.

Крім того, відповідач заявив про позовну давність, в обґрунтування якої зазначено, що останній день оплати - 15.12.2017, а строк позовної давності потрібно обчислювати з 16.12.2017. Підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків не може вважатись визнанням боргу, а тому перебіг позовної давності не переривався. 09.03.2023 позовна заява в цій справі була подана до Господарського суду Львівської області, тобто зі спливом трирічного строку позовної давності.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 105664,01 грн за договором №56 про надання послуг з захоронення твердих побутових відходів на міському сміттєзвалищі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості суду необхідно встановити підставність заявлених вимог. Якщо за результатами розгляду справи такого факту не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

При поданні позову Стрийського МККП покликається на несплату за надані послуги.

Як встановлено судом між сторонами укладено договір №56 про надання послуг з захоронення твердих побутових відходів на міському сміттєзвалищі, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов`язався надавати послуги з захоронення твердих побутових відходів на міському сміттєзвалищі, а зобов`язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

За договором про надання послуг, відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.3. договору, факт надання послуг підтверджується актом приймання- передачі виконаних робіт.

Згідно з п 2.1 договору, обсяг надання послуг визначається виконавцем на підставі даних вагової.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше ніж до 15 числа періоду, що настає за розрахунковим (п. 4.1. договору).

Як зазначено в позові відповідачу надавалися послуги в період з серпня 2017 року по листопад 2017 року включно. Так, у серпні 2017 року за актом ОУ-0000069 від 31.12.2017 надано послуги в сумі 28841,10грн, у вересні 2017 року за актом ОУ-0000067 від 31.12.2017 надано послуги в сумі 44864,29 грн, у жовтні 2017 року за актом ОУ-0000066 від 31.12.2017 надано послуги в сумі 7402,07грн, у листопаді 2017 року за актом ОУ-0000064 від 31.12.2017 надано послуги в сумі 24556,55грн.

12.03.2020 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, в якому зазначено, що станом на 12.03.2020 заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед позивачем становить 105664,01 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані акти приймання- передачі виконаних робіт, які підтверджують факт надання послуг, також не додано доказів їх скерування відповідачу. В долученому акті звірки взаєморозрахунків також відсутні посилання на спірний договір та перелічені акти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, оскільки така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, своєю чергою, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

За обставинами цієї справи суд наголошує, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами надання ФОП ОСОБА_1 послуг захоронення ТПВ у відповідному об`ємі (вазі).

Суд погоджується з доводами відповідача в цій справі про те, що наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.03.2020 між Стрийським МККП та ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість на суму 105664,01 грн, сам по собі не може підтверджувати існування відповідного грошового зобов`язання.

Стала практика Верховного Суду засвідчує правову позицію, що акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 19.04.2023 у справі № 904/9428/21).

Стосовно долучених до позову податкових накладних як підтвердження надання послуг за спірним договором суд зазначає, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на надання послуг на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Разом з тим, надані податкові накладні підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами (актами прийому-передачі виконаних робіт) та додатково підтверджують факт здійснення наданих послуг в обсягах, визначених на підставі вагової.

Господарський суд звертає увагу, що позивач мав право подати звернення до податкової служби для отримання інформації про наявність розбіжностей в податковому (бухгалтерському) обліку з контрагентом: ФОП ОСОБА_1 .

Здійснюючи юридичну оцінку обставинам цієї справи, суд доходить висновку, що з наданих сторонами доказів неможливо встановити та перевірити реальні обсяги захоронення твердих побутових відходів на міському сміттєзвалищі, які були завезені відповідачем у період за серпень-листопад 2017 року. Позовні вимоги мають переважно ймовірнісний характер, натомість мають бути засновані тільки на беззаперечно встановлених фактах. За вказаних обставин наявні у справі докази не підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем за спірний період.

Оскільки позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, суд доходить висновку про недоведеність та безпідставність позову у зв`язку з чим позовні вимоги Стрийського МККП не підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 25.05.2023.

Суддя Ділай У.І.