Рішення

від 16.05.2023 по справі 918/356/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/356/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства - фірми "Торгбуд - сервіс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю-Фірма "Фронтон"

про стягнення заборгованості в сумі 96 331 грн. 62 коп.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників

Описова частина:

В квітні 2023 року Приватне підприємство-фірма "Торгбуд-сервіс" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Фронтон" про стягнення в сумі 96 331 грн. 62 коп., з яких 67 025 грн. 00 коп. сума основного боргу, 19 951 грн. 38 коп. інфляційні збитки, 2 801 грн. 69 коп. 3% річних та 6 533 грн. 55 коп. пені.

Ухвалою суду від 13 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/356/23 за позовною заявою Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-сервіс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Фронтон" про стягнення в сумі 96 331 грн. 62 коп. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02 травня 2023 року.

01 травня 2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду приватного підприємства - Фірми "Торгобуд-Сервіс" надійшло клопотання, в якому останнє просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 02 травня 2023 року відкладено розгляд справи по суті на 16 травня 2023 року.

16 травня 2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від приватного підприємства - Фірми "Торгобуд-Сервіс" надійшло клопотання, в якому останнє просить суд розглядати дану справу за відсутності представника позивача.

В судове засідання 16 травня 2023 року позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 13 квітня 2023 року, яка направлялась на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та позовній заяві, а саме: 33018, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Курчатова, 62 Г.

Із адреси Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Фронтон" повернувся конверт із ухвалою від 13 квітня 2023, за трек-номером 3301312431751 із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 120 ГПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення конверту з ухвалою від 13 квітня 2023 року для відповідача є відсутність вказаної особи за адресою місця знаходження, відтак суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Мотивувальна частина:

25 листопада 2020 року між Приватним підприємством - Фірмою "Торгбуд-Сервіс" (надалі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю-фірми "Фронтон" (надалі покупець) укладено Договір поставки № Б25/11-409 (надалі Договір, а.с. 11).

Згідно з пункту 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця бетон товарний, розчини цементні різних марок, фундаментні блоки, пісок та щебінь (надалі товар), портлендцемент різних марок, а покупець, в свою чергу, зобов`язується оплатити та прийняти товар по кількості та цінам передбачених у видаткових накладних.

Відповідно до 2.1 пункту договору, ціна на товар, що поставляється за цим договором, вказана у видатковій накладній. Ціна на товар після укладання договору може переглядатись за ініціативою постачальника з укладанням нової специфікації. У випадку непогодження між сторонами змін до ціни на товар, сторони вправі поставити питання про розірвання договору (пункт 2.2. Договору).

У відповідності до пункту 3.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад отримувача, у кількості та асортименті, що вказані у заявці покупця. Склад отримувача місто Здолбунів. Поставка товару здійснюється протягом 2-х днів з моменту отримання постачальником від покупця відповідної заявки (пункт 3.1.1. договору).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що перехід до покупця права власності та ризиків на товар відбувається в момент його передачі постачальником покупцю та підписання видаткових накладних.

Кількість та асортимент товару визначається у видатковій накладній (пункт 4.1 договору).

Згідно пункту 5.1 договору, розрахунки здійснюються в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування покупцем суми його вартості на поточний рахунок Постачальника в розмірі і порядку, визначеному даним договором. Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури постачальником, на умовах 50% попередньої оплати за товар (пункт 5.3 договору). Розрахунки по даному договору за фактично отриманий товар проводиться на протязі 3-х банківських днів з моменту його приймання передачі (пункт 5.3.2. договору).

Відповідно до пункту 6.1. Договору у випадку порушення строків поставки, постачальник зобов`язується сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1%. від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення.

У випадку порушення покупцем строків проведення оплати по даному договору, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки (пункт 6.2. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року, але до повного виконання зобов`язань сторонами відповідно цього договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання фінансових зобов`язань перед другою стороною (пункти 7.3., 7.4. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив для відповідача товар на загальну суму 98 390 грн 00 коп., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2022 року. Однак, станом на 05 квітня 2023 року відповідачем оплачено борг в сумі 31 365 грн. 00 коп.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Фронтон" перед позивачем в розмірі 65 525 грн. 00 коп. за поставлений товар згідно наступних видаткових накладних:

- № 19997 від 06 листопада 2021 року на суму 20 155 грн. 00 коп.;

- 20055 від 08 листопада 2021 року на суму 18 900 грн. 00 коп.;

- 20096 від 08 листопада 2021 року на суму 6 315 грн. 00 коп.;

- № 21298 від 22 листопада 2021 року на суму 18 900 грн. 00 коп.

Окрім того, згідно актів здачі - приймання послуг (надання послуг) № 21068 від 06 листопада 2021 року на суму 750 грн. 00 коп.; № 21067 від 08 листопада 2021 року на суму 250 грн. 00 коп., № 21436 від 22 листопада 2021 року на суму 500 грн., що в загальному 1 500 грн. 00 коп.

Відтак, загальна сума боргу складає 67 025 грн. 00 коп., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 21 грудня 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак судом встановлено, що господарські операції із постачання товару були проведені. Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, відтак позов в частині стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу 67 025 грн 00 коп. підлягає до задоволення.

Окрім того, позивач просить суд стягнути із відповідача пеню у розмірі 6 553 грн 55 коп., нараховану за період з 11 листопада 2021 року по 11 травня 2022 року в сумі 1 915 грн. 55 коп., за період з 12 листопада 2021 року по 12 травня 2022 року в сумі 2 517 грн. 92 коп., за період з 26 листопада 2021 року по 26 травня 2022 року в сумі 1 819 грн. 58 коп. та з 01 грудня 2020 року по 02 лютого 2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та визначили пунктом 6.1. Договору, що у випадку порушення строків поставки, постачальник зобов`язується сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1%. від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У випадку порушення покупцем строків проведення оплати по даному договору, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки (пункт 6.2. договору).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені долучений позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, однак позивач безпідставно проводить нарахування пені на суму заборгованості яка виникла у період з 01 грудня 2020 року по 02 лютого 2021 року, зокрема на платежі в сумі 13 525 грн 00 коп., 5 620 грн 00 коп., 2 140 грн 00 коп. та 10 080 грн 00 коп.

Суд констатує, вищезазначені платіжні операції (здійснені не в строки) не є предметом даного спору, також позиваче не надано ніяких первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили дійсність таких операцій, а також виконання таких операцій не в строки встановлені договором, у зв`язку із чим, нарахування пені на вказані вище суми у розмірі 300 грн 50 коп. є безпідставні, а тому суд в цій частині позову відмовляє.

Отже, обґрунтований розмір пені за Договором становить 6 253 грн 05 коп.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором пені у розмірі 6 253 грн 05 коп.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 801 грн 69 коп. 3 % річних та 19 951 грн 38 коп. інфляційних втрат, нарахованих за відповідні періоди (розрахунки а.с.8-10).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, однак позивач безпідставно проводить нарахування 3 відсотка річних та інфляційні втрати на суму заборгованості яка виникла у період з 01 грудня 2020 року по 02 лютого 2021 року, зокрема на платежі в сумі 13 525 грн 00 коп., 5 620 грн 00 коп., 2 140 грн 00 коп. та 10 080 грн 00 коп.

Суд констатує, вищезазначені платіжні операції (здійснені не в строки) не є предметом даного спору, також позиваче не надано ніяких первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили дійсність таких операцій, а також виконання таких операцій не в строки встановлені договором, у зв`язку із чим, нарахування 3 відсотка річних в сумі 75 грн 12 коп. та інфляційні втрати в сумі 283 грн 16 коп. на вказані вище суми є безпідставні, а тому суд в цій частині позову відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 2 726 грн 57 коп. підлягають до часткового задоволення та позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають до часткового задоволення у розмірі 19 668 грн 22 коп.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача, а саме: 67 025 грн 00 коп. - сума основного боргу, 19 668 грн 22 коп. інфляційні збитки, 2 726 грн 57 коп. - 3 % річних та 6 253 грн 05 коп. - пеня в розмірі подвійної ставки НБУ.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 283 грн 16 коп. інфляційних, 75 грн 12 коп. три відсотка річних та 300 грн 50 коп. пені суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем була сплачена мінімальна сума судового збору, тому судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп. покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю-Фірму "Фронтон".

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю-Фірма "Фронтон" (код ЄДРПОУ 31640971) на користь Приватного підприємства-Фірми "Торгбуд-Сервіс" (код ЄДРПОУ 32785198) кошти у розмірі 96 331, 62 грн., в тому числі: 67 025 (шістдесят сім тисяч двадцять п`ять) грн 00 коп. - сума основного боргу, 19 668 (дев`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн 22 коп. інфляційних втрат, 2 726 (дві тисячі сімсот двадцять шість) грн 57 коп. - 3 % річних, 6 253 (шість тисяч двісті п`ятдесят три) грн 28 коп. - пеня в розмірі подвійної ставки НБУ та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 283 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 75 грн 12 коп. три відсотка річних та 300 грн 50 коп. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано "25" травня 2023 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Вадим Торчинюк