Рішення

від 24.05.2023 по справі 921/216/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/216/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач"

до відповідача Тернопільського обласного комунального підприємства "Фірма "Тернопільавіаавтотранс"

про стягнення 627 700,06 грн боргу за спожиту електричну енергію; 107 013,17 грн пені, 21 185,64 грн інфляційних збитків, 6 425,18 грн - річних нарахувань.

за участі представників сторін:

позивача: Гайдук У. П., довіреність;

відповідача: Кожевнікова О.В., адвокат.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява ТОВ "Тернопільелектропостач" до Тернопільського обласного комунального підприємства "Фірма "Тернопільавіаавтотранс" про стягнення заборгованості в розмірі 762 324,05 грн.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умови договору №441 від 01.01.2021 в частині повної оплати за спожиту електричну енергію, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, однак відзиву по позов не подала. Разом з тим, заявила усне клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача особу, котра безпосередньо була споживачем поставленої електроенергії у спірний період. Представник ТОВ "Тернопільелектропостач" щодо цього заперечила.

З даного приводу слід зазначити, що за статтею 48 ГПК України суд першої інстанції при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження має право за клопотанням позивача до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Таким чином, за зазначеним процесуальним приписом, питання щодо залучення до участі у справі співвідповідачів віднесено до виключної компетенції позивача, яку останній вправі реалізувати лише до початку першого судового засідання. Жодної із перелічених умов у спірних правовідносинах немає, з огляду на що, у залученні до участі у справі співвідповідача судом відмовлено.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися із позовною заявою та додатками, через їх неотримання у встановленому порядку від Товариства, суд зазначає про таке.

В матеріалах справи міститься опис вкладення та фіскальний чек від 28.03.2023, що підтверджуються направлення позивачем на адресу Обласного комунального підприємства позовної заяви та додатків до неї.

Відповідно до ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Таким чином, законодавець наділив учасників справи цілим рядом процесуальних прав, в тому числі задля того, щоб вони могли належним чином добросовісно виконати свої обов`язки.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Варто при цьому зазначити, що частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Присутність представника в судових засіданнях 26.04.2023 та 17.05.2023 підтверджує обізнаність відповідача про судовий розгляд. Окрім цього, в судовому засіданні 17.05.2023 оголошувалась перерва для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом. Тобто, під час судових слухань сторонам були створені належні умови для надання ними усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомлення із матеріалами справи, зняття з них копій, надання доказів та заяв по суті справи, тощо). Зазначене вказує на наявну можливість у Комунального підприємства письмово висловити свою правову позицію відносно предмету спору. В свою чергу, невикористання цього є суб`єктивним правом відповідача, яке не може перешкоджати вирішенню спору, що існує між сторонами.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд вважає, що у даній справі є достатньо матеріалів для її розгляду по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. З наведеного в сукупності, суд, відмовивши у клопотанні відповідача про відкладення судового засідання, вирішує дану справу за наявними у ній матеріалами.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за правилами ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, судом встановлено наступне.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі - Правила). Приписами пункту 7 зазначеного нормативно - правового акту обумовлено, що Споживачем договір із Постачальником універсальних послуг укладається шляхом, зокрема, підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії.

З 01.01.2019 ТОВ "Тернопільелектропостач" є постачальником електричної енергії за вільними цінами відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018.

Як наслідок, 01.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (Постачальник) та Тернопільським обласним комунальним підприємством "Фірма "Тернопільавіаавтотранс" (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №441, шляхом подання Заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

У розумінні пункту 1.1 цього правочину він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Споживача до цього договору.

Згідно з п.2.1 договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до договору.

Згідно із п.5.2 угоди спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в обраній комерційній пропозиції (п.п.5.4, 5.5, 5.7 договору).

Відповідно до п. 5.13 договору, комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до нього, має містити наступну інформацію:

1) ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи);

2) спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту, плановий платіж);

3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати;

4) визначення способу оплати послуг з розподілу/передачі електричної енергії або у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника, або напряму з оператором системи, з яким Споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (необхідно обрати лише один з варіантів);

5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф;

6) розмір компенсації Споживачу за недодержання Постачальником якості надання комерційних послуг;

7) розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених умовами договору;

8) термін дії договору та умови пролонгації.

Після прийняття Споживачем комерційних пропозицій Постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема за ініціативою Постачальника з попередженням за 20 днів і правом Споживача або прийняти пропозицію, або розірвати договір.

Пунктом 6.2 договору закріплено зобов`язання Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Підпунктами 1, 2, 5 п. 7.1 договору обумовлено, що Постачальник має право отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами договору; контролювати правильність оформлення Споживачем платіжних документів; проводити разом зі Споживачем звіряння фактично спожитих обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акта.

Підпунктом 2 п.7.2. укладеного правочину Постачальник зобов`язується нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Угода укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до договору, якщо протягом 3-х робочих днів Споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраній комерційній пропозиції. Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії договору Споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений Споживачем з Оператором системи розподілу. Цей договір в частині виконання зобов`язань Споживача щодо оплати діє до повного виконання Споживачем таких зобов`язань.

У заяві-приєднання зазначено початок постачання - 01.01.2019. Термін дії комерційної пропозиції договору - до 31.12.2023.

Відповідно до обраної Споживачем Комерційної пропозиції "Бонус" (Додаток №2 до договору) постачання електричної енергії на об`єкти Споживача здійснюється Постачальником за тарифом, що розраховується виходячи з середньозваженої ціни електричної енергії, закупленої на всіх сегментах ринку електричної енергії у звітному розрахунковому періоді, з додаванням тарифу на послуги Постачальника, тарифу на послуги з передачі оператора системи передачі та тарифу на послуги з розподілу оператора системи розподілу. За підсумками розрахункового періоду визначається фактична вартість спожитої електроенергії, як добуток фактично спожитого обсягу е/е та фактичної закупівельної ринкової ціни на електроенергію з додаванням тарифів.

У комерційній пропозиції сторони погодили спосіб оплати. А саме, 100% попередня оплата договірних (замовлених) обсягів споживання електричної енергії (повинна бути оплачена не пізніше, ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду) з наступним перерахунком (остаточним розрахунком). Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач самостійно розраховує розмір суми попередньої оплати шляхом множення очікуваної закупівельної ринкової ціни на електроенергію із додаванням тарифу на послуги Постачальника, тарифу на послуги з передачі е/е та тарифу на послуги з розподілу на обсяг електричної енергії, заявленої на розрахунковий період. Діє знижка від ціни на 1%. При коригуванні замовлених обсягів в сторону збільшення до початку розрахункового періоду, оплата здійснюється Споживачем згідно затвердженого графіка за весь замовлений обсяг із врахуванням коригування. При збільшенні замовлених обсягів протягом розрахункового періоду, оплата вартості додатково замовлених обсягів здійснюється до 15-го числа розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію надається Постачальником та отримується Споживачем самостійно не пізніше сьомого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані Постачальником рахунки підлягають оплаті Споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання. У разі, якщо сума оплати вартості очікуваних обсягів електроспоживання більша величини фактичної вартості спожитої в розрахунковому періоді електроенергії - різниця зараховується як оплата на наступний період. Якщо рахунок за електричну енергію не був отриманий Споживачем сьомого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду, то він вважається таким, що вручений Споживачу на сьомий день і Споживач з рахунком ознайомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, Споживачем було підписано Заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток №1 до договору) для забезпечення електроенергією об`єктів, що розташовані за адресами, вказаними у Додатку "А" до заяви-приєднання.

Відповідно до умов договору, позивач надав своєму контрагенту у період з травня 2022 року по лютий 2023 року послуги з постачання електричної енергії на загальну суму 627 700,06 грн, що підтверджується доданими до позову копіями рахунків за активну енергію, а саме:

- №140000441 від 31.05.2022 на суму 108 488,57 грн;

- №140000441 від 30.06.2022 на суму 11 881,57 грн;

- №140000441 від 31.07.2022 на суму 14 344,36 грн;

- №140000441 від 31.08.2022 на суму 21 181,16 грн;

- №140000441 від 30.09.2022 на суму 42 958,69 грн;

- №140000441 від 31.10.2022 на суму 50 834,45 грн;

- №140000441 від 30.11.2022 на суму 74 457,88 грн;

- №140000441 від 31.12.2022 на суму 67 284,02 грн;

- №140000441 від 31.01.2023 на суму 115 775,09 грн;

- №140000441 від 28.02.2023 на суму 120 494,36 грн.

Як стверджує позивач, саме за цей період відповідач не оплачував вищевказані рахунки.

За даними довідок від 31.01.2023 та від 13.03.2023 відповідачем з травня 2022 року по лютий 2023 року було спожито електричної енергії обсягом 105 331 кВт/год.

Таким чином, загальний розмір заборгованості Тернопільського обласного комунального підприємства "Фірма "Тернопільавіаавтотранс" становить 627 700,06 грн.

В матеріалах справи відсутні докази повної оплати Комунальним підприємством вартості електричної енергії за вказаний період або отримання Споживачем електроенергії в іншому об`ємі.

Отже, борг відповідачем залишається неоплаченим, що слугувало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

В розумінні статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відносини пов`язані із поставкою електричної енергії є відносинами у сфері електроенергетики та регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та нормативно-правовим актами у сфері електроенергетики.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За приписами ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч.7 ст.56 Закону).

Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії" (ч.11 ст. 56 Закону).

У п.п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Умовами ч.2 ст. 2 Закону визначено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку, які затверджуються Регулятором.

Постановою №312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" затверджено типовий договір про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до Правил).

У п.1.2.7 Правил зазначено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, на підставі укладеного договору №441 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу, до умов якого останній (як споживач) приєднався заявою - приєднанням, як до публічного договору, обравши Комерційну пропозицію "Бонус".

Згідно п.3 ч.1 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону).

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

В ході судового розгляду судом з`ясовано, що на умовах укладеного між сторонами договору №441 від 01.01.2019 відповідач у повному обсязі взятих на себе зобов`язань не виконав, допустивши борг на суму 627 700,06 грн.

На підставі вищевикладеного, та зважаючи на відсутність доказів оплати відповідачем вартості отриманої електроенергії, позовна вимога про стягнення заборгованості у сумі 627 700,06 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.5.8 договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за ним, Постачальник має право вимагати сплату пені, та/або штрафних санкцій, якщо такі передбачені комерційною пропозицією.

Відповідно до умов Комерційної пропозиції "Бонус" в разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених даною комерційною пропозицією (розділами: "Спосіб оплати" та "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати") Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні.

Позивачем при нарахуванні пені враховано ч.7 Прикінцевих положень ГК України, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 встановлено карантин, який діє з 12.03.2020 і продовжений до 30.04.2023. Відтак, Електропостачальник нарахував своєму контрагенту пеню за період з 28.05.2022 по 22.03.2023 на загальну суму 107 013,17 грн.

Як вбачається з розрахунку пені, така нарахована позивачем, окрім іншого і на суми попередньої оплати.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно умов Комерційної пропозиції Споживач самостійно розраховує розмір суми попередньої оплати шляхом множення очікуваної закупівельної ринкової ціни на електроенергію із додаванням тарифу на послуги Постачальника, тарифу на послуги з передачі е/е та тарифу на послуги з розподілу на обсяг електричної енергії, заявленої на розрахунковий період. Однак, в матеріалах справи відсутні такі розрахунки Споживача. В свою чергу, визначення суми попередньої оплати щодо кожного розрахункового періоду односторонньо Постачальником договірними умовами передбачено не було.

Відтак, проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, враховуючи умови договору та Комерційної пропозиції, період нарахування пені, розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня та розмір боргу, суд здійснивши відповідний перерахунок вважає, що до стягнення підлягає заявлена сума пені в розмірі 95 161,86 грн. В решті позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю.

Щодо заявлених річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із наданого Товариством розрахунку, за неналежне виконання умов Договору його контрагентом, останньому за період з 28.05.2022 по 22.03.2023 нараховані 3 % річних в сумі 6 425,18 грн та 21 185,64 грн інфляційних нарахувань.

Оцінивши подані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, враховуючи суму боргу, період нарахування, судом встановлено, що позивачем вірно обраховано та правомірно заявлено суми інфляційних нарахувань в розмірі 21 185,64 грн та 3% річних в розмірі 5 709,71 грн. В решті позову в частині стягнення 3% річних слід відмовити за безпідставністю.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В силу ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилаючись на лист №350/173/247 від 12.06.2022 та довідку №1-32 від 28.04.2023, відповідач стверджує, що електрична енергія, поставлена позивачем, використовувалась іншими особами, які у спірний період користувались майном позивача. Однак, доказів, які б підтверджували перебування інших осіб на об`єктах, що розташовані за адресами, вказаними у Додатку "А" до заяви-приєднання, та відповідно використання виключно ними електроенергії у зазначеному позивачем об`ємі, відповідачем надано не було, а в матеріалах справи такі відсутні.

Як наслідок, судом задовольняються вимоги про стягнення з відповідача 627 700,06 грн боргу за спожиту електричну енергію, 95 161,89 грн пені, 21 185, 64 грн інфляційних нарахувань, 5 709,71 грн - 3% річних, як таких, що підтверджені матеріалами справи та законодавчими актами, які регламентують спірні правовідносини.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Тернопільського обласного комунального підприємства "Фірма "Тернопільавіаавтотранс" (вул. Молодіжна, буд. 5, с. Смиківці, Тернопільська область, 47717, ідент. код 31299719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (п-т Злуки, буд. 2 В, м. Тернопіль, 46007, ідент. код 42145798) основного боргу в розмірі 627 700 (шістсот двадцять сім тисяч сімсот) грн 06 коп., пені у розмірі 95 161 (дев`яносто п`ять тисяч сто шістдесят одну) грн 89 коп., інфляційних збитків в сумі 21 185 (двадцять одну тисячу сто вісімдесят п`ять) грн. 64 коп., річних нарахувань у розмірі 5 709 (п`ять тисяч сімсот дев`ять) грн 71 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 11 246 (одинадцять тисяч двісті сорок шість) грн. 36 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 25.05.2023.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко