Рішення

від 25.05.2023 по справі 924/426/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2023 р. Справа № 924/426/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Танасюк О.Є., секретар судового засідання Мироненко Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕРО ТРАНС ПЛЮС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „К.НАФТА", м. Хмельницький

про стягнення 252597,00 грн. заборгованості

Без повідомлення (виклику) сторін

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.04.2023р. відкрито провадження у справі №924/426/23, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - строк для надання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечень.

Позиції сторін.

Позивач в обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №57 від 22.02.2023. Зокрема, зазначає, що на виконання умов даного договору позивач поставив відповідачу паливо дизельне ДП-3-Євро 5-ВО в кількості 30323 л на загальну суму 1182597,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №39 від 23.02.2023. ТОВ „К.НАФТА" здійснило оплату за отриманий товар лише на суму 930000,00 грн., що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала суду, надіслана на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських організацій, повернута відділенням поштового зв`язку з причини відсутності адресата за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати, повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020у справі №24/260-23/52-б).

Враховуючи зазначене, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи.

22.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю „К.НАФТА" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗЕРО ТРАНС ПЛЮС" (продавець) було укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів №57, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця нафтопродукти (бензин, дизельне паливо, газ скраплений) в кількості та асортименті, що передбачені у накладних на відпуск товару, виписаних продавцем, а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на товар (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявки, наданої покупцем, з підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар.

Згідно п. 3.1. договору ціна за одиницю виміру кількості товару визначається в рахунках на оплату товару, наданих продавцем, та підтверджується прийнятим до виконання покупцем рахунком на оплату товару.

Відповідно до п. 4.1. - 4.2. договору розрахунки між сторонами, здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням. Розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати, протягом робочого (банківського) дня виставлення продавцем рахунку на оплату товару покупцю.

Відповідно до п. 9.15. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

22.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду про врегулювання відносин електронного документообігу до Генерального договору поставки нафтопродуктів №57 від 22.02.2023, в якій сторони домовилися про застосування наступного виду електронних документів: рахунок-фактура, акт звірки взаєморозрахунків, акт прийому-передачі товарів, видаткова накладна, накладна на повернення ТМЦ, акт про анулювання документа.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу паливо дизельне ДП-3-Євро 5-ВО в кількості 30323 л на загальну суму 1182597,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №39 від 23.02.2023.

У вимозі від 29.03.2023 ТОВ „ЗЕРО ТРАНС ПЛЮС" просило ТОВ „К.НАФТА" в строк до 05.04.2023 сплатити заборгованість за Генеральним договором поставки нафтопродуктів №57 від 22.02.2023 в розмірі 302597,00 грн.

Згідно інформації з сайту Укрпошти, поштове підправлення було вручено адресату 05.04.2023.

Як вбачається з банківської фільтрованої виписки за період з 22.02.2023 по 12.04.2023 відповідачем було перераховано позивачу 930000,00 грн. за постачання нафтопродуктів, зокрема: 28.02.2023 - 100000,00 грн.; 28.02.2023 - 100000,00 грн.; 02.03.2023 - 200000,00 грн.; 03.03.2023 - 100000,00 грн.; 06.03.2023 - 100000,00 грн.; 08.03.2023 - 100000,00 грн.; 10.03.2023 - 100000,00 грн.; 14.03.2023 - 80000,00 грн.; 10.04.2023 - 50000,00 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період з 22.02.2023 по 12.04.2023, підписаний позивачем, згідно якого заборгованість відповідача становить 252597,00 грн.

Несплата відповідачем вартості отриманого палива стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю „К.НАФТА" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗЕРО ТРАНС ПЛЮС" (продавець) було укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів №57, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця нафтопродукти (бензин, дизельне паливо, газ скраплений) в кількості та асортименті, що передбачені у накладних на відпуск товару, виписаних продавцем, а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу паливо дизельне ДП-3-Євро 5-ВО в кількості 30323 л на загальну суму 1182597,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №39 від 23.02.2023.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати, протягом робочого (банківського) дня виставлення продавцем рахунку на оплату товару покупцю.

Позивачем було здійснено поставку товару без попередньої оплати.

У вимозі від 29.03.2023 ТОВ „ЗЕРО ТРАНС ПЛЮС" просило ТОВ „К.НАФТА" в строк до 05.04.2023 сплатити заборгованість за Генеральним договором поставки нафтопродуктів №57 від 22.02.2023 в розмірі 302597,00 грн.

Як вбачається з банківської фільтрованої виписки за період з 22.02.2023 по 12.04.2023 відповідачем було перераховано позивачу 930000,00 грн. за постачання нафтопродуктів, зокрема: 28.02.2023 - 100000,00 грн.; 28.02.2023 - 100000,00 грн.; 02.03.2023 - 200000,00 грн.; 03.03.2023 - 100000,00 грн.; 06.03.2023 - 100000,00 грн.; 08.03.2023 - 100000,00 грн.; 10.03.2023 - 100000,00 грн.; 14.03.2023 - 80000,00 грн.; 10.04.2023 - 50000,00 грн.

Таким чином, на момент звернення з позовом заборгованість відповідача перед позивачем за Генеральним договором поставки нафтопродуктів №57 від 22.02.2023 становить 252597,00 грн. (1182597,00 - 930000,00).

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заявленої до стягнення заборгованості.

Суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

З огляду на вище зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 252597,00 грн. заборгованості є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „К.НАФТА" (29025, м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, 16, код ЄДРПОУ 43349867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕРО ТРАНС ПЛЮС" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 181, код ЄДРПОУ 44358144) 252597,00 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім гривень 00 коп.) заборгованості, 3788,96 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень 96 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 25.05.2023р.

Суддя О.Є. Танасюк

Копію ухвали направити. :

1 - до справи,

2 - ТОВ „ЗЕРО ТРАНС ПЛЮС" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 181), ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

3 - ТОВ „К.НАФТА" (29025, м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, 16), ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1