Рішення

від 23.05.2023 по справі 537/3205/22

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/198/2023

Справа № 537/3205/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2023 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Фадєєвої С.О. за участю секретаря Супруненко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , де просила суд стягнути з відповідача на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти у сумі 338666 грн. 74 коп.

На обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 у період з 26.12.2019 по 30.06.2020, як власник нежитлової будівлі меблевої та столярної майстерні за адресою: АДРЕСА_1 , використовував земельну ділянку, на якій розміщене це нерухоме майно, без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, що призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати за землю, який міська рада могла б отримати у разі оформлення відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Зазначила, що земельна ділянка площею 3600 кв.м. має кадастровий номер 5310436500:10:002:0050 є сформованою згідно ст..79-1 ЗК України. Оскільки ОСОБА_2 у період з 01.07.2020 по 31.10.2022 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі та фактично збільшив свої доходи без достатньої правової підстави, а позивач втратив кошти від орендної плати, вважає, що відповідач безпідставно набув це майно, а саме грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 338666 грн. 74 коп. з урахуванням викладеного просила позовні вимоги задовольнити.

Представник Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позову заяву та будь-яких клопотань, в тому числі про застосування строку позовної давності, до суду від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд, відповідно до положень ч.8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив розгляд справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України, проводити заочно.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - об`єкта нежитлової будівлі меблевої та столярної майстерень за адресою: АДРЕСА_1 , розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436500:10:002:0050, право власності на це майно з 26.12.2019 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу НОА 803343, НОА 803344 від 26.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Ліньковою І.Б. за р. № 2400.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5310436500:10:002:0050 за адресою: АДРЕСА_1 площею 3600 кв.м., на якій розташований об`єкт нерухомості, є сформованою, зареєстрована з 12.08.2013 та перебуває у комунальній власності, що вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належали відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Згідно ст. 120 ЗК в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою. Відповідачем не надано доказів не користування вказаною земельною ділянкою у період з 26.12.2019 по 30.06.2020 без оформлення договору оренди та не спростовано твердження представника позивача щодо того, що у вказаний період відповідачем не сплачувалася плата за землю за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436500:10:002:0050.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 922/981/18). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Як встановлено судом земельна ділянка з кадастровим номером 5310436500:10:002:0050, на якій розташовані нежитлова будівля меблевої та столярної майстерень за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у користуванні відповідача з 26.12.2019 та використовувалася ним без оформлення договору оренди.

Статтею 1212 (глав 83) ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2 ст. 152 ЗК України).

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним, об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Статтею 14.1.147 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем вказаної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.02.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер № 5310436500:10:002:0050, площею 3600м2, становить 7778268,00 грн.

Чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. (Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 викладений правовий висновок про те, що належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору.

Суд приймає як належні розрахунки, надані позивачем, правильність яких не спростована відповідачем, оскільки вони здійсненні з врахуванням площі земельної ділянки, нормативної грошової оцінки землі, ставки орендної плати, коефіцієнту індексації та понижуючого коефіцієнту індексації (згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016) та приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 338666,74 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 19, 76-78, 81, 223, 263- 265,280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти в сумі 338666 грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5080 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

СуддяС.О. Фадєєва

Повний текстрішення складено 25.05.2023