Постанова

від 17.05.2023 по справі 910/21021/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/21021/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

арбітражного керуючого Карасюка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023

у справі №910/21021/20

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - заявник, боржник) звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Левченка Іллю Олексійовича.

Ухвалою попереднього засідання від 09.06.2021 визнано кредитором у справі №910/21021/20 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 :

- АТ АКБ "Аркада" з грошовими вимогами на суму 985 377,70 грн, з яких 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 636 290,60 грн - вимоги другої черги, 194 310,64 грн - вимоги третьої черги, 150 236,46 грн - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи;

- ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з грошовими вимогами на суму 10 513 406,69 грн, з яких 4540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 10 508 866,69 грн - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи;

- АТ "Альфа-Банк" з грошовими вимогами на суму 4 763 506,89 грн, з яких 4540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 661 928,23 грн - вимоги другої черги, 4 097 038,66 грн - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи.

Відмовлено АТ АКБ "Аркада" у визнанні кредитором на суму 1 372 231,86 грн.

Відмовлено ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у визнанні кредитором на суму 20195,44грн.

Відмовлено АТ "Альфа-Банк" у визнанні кредитором на суму 11 148,32 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 змінено, в частині визнання вимог кредитора АТ "Альфа-Банк" виклавши його (в зазначеній частині) в наступній редакції:

- АТ "Альфа-Банк" з грошовими вимогами на суму 4 763 506,89 грн, з яких 4540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 661 928,23 грн - вимоги другої черги, 4 097 038, 66 грн - вимоги четвертої черги. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 01.12.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 (в частині вимог ТОВ "ОТП Факторинг України") у справі №910/21021/20 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022, серед іншого, визнано кредитором у справі № 910/21021/20 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 Головне управління ДПС у Київській області з грошовими вимогами на суму 32 576,91 грн, з яких 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 28 036,91 грн - вимоги другої черги.

13.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризацією про долучення до матеріалів справи проекту плану реструктуризації боргів боржника від 13.12.2022.

14.12.2022 від боржника до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи виправлених декларацій про майновий стан за 2017, 2018 та 2019 роки із зазначенням права власності на 1/4 квартири, загальною площею 67,40 кв.м., житловою площею 33,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні 14.12.2022 представником боржника подано клопотання про визнання ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 суд постановив:

1. Припинити процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 .

2. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича.

3. Визнати банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 .

4. Ввести процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 .

5. Призначити керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича.

6. Оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів у встановленому законодавством порядку.

Встановивши, що зборами кредиторів рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника чи рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника у визначені КУзПБ строки не прийнято, дослідивши подані звіти керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. стосовно вжитих заходів у процедурі реструктуризації боргів, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання фізичної особу ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції кредитор АТ "СЕНС БАНК" (найменування до 30.11.2022 - АТ «Альфа-Банк») звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило постанову господарського суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду на стадію реструктуризації боргів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 постанову Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/21021/20 скасовано. Справу направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду на стадію реструктуризації боргів боржника.

Постанова мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про перехід до наступної судової процедури у цій справі про неплатоспроможність, зроблений без надання належної оцінки обставинам справи, адже судова процедура реструктуризації боргів боржника на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови фактично знаходилася на стадії погодження сторонами умов плану реструктуризації боргів боржника, оскільки збори кредиторів у встановлені строки та у спосіб, передбачений частинами другою, восьмою статті 123 КУзПБ, остаточної оцінки цьому плану не надали.

Дослідивши наданий план реструктуризації, апеляційним господарським судом встановлено наступні обставини:

- боржник отримує пенсію, а також заробітну плату (п.4), однак не вказано, зокрема, на суму таких доходів, що ставить під сумнів наведені дані щодо розмірів суми, яка виділятиметься для погашення вимог кредиторів;

- у боржника наявне майно (п.3), вартістю 76989 грн - нежитлове приміщення, 150236, 46 грн - квартири, 74 3379, 84 грн - квартира, 3 500 грн - корпоративні права, однак у плані реструктуризації боржник не пропонує повністю/частково продавати його із визначенням ймовірних сум для погашення боргу.

Апеляційний суд зазначив, що місцевим судом не надано оцінки дійсності та реальності плану реструктуризації боргів боржника, не конкретизовано розмір доходу боржника, за наявності у боржника майна, в плані реструктуризації відсутні пропозиції боржника щодо погашення боргу (повністю/частково) за рахунок його продажу; висновки про можливе зволікання кредиторів з реалізацією власних правомочностей за результатами розгляду плану реструктуризації боргів боржника зроблено без з`ясування причин не затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін, без наданої оцінки поведінці кредиторів, зокрема, причинам не з`явлення на збори кредиторів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023, постанову Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 залишити в силі.

Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права (а саме приписи ст. 126, 130 Кодексу України з процедур банкрутства) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 918/356/20, від 01.11.2022 у справі № 904/6042/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 20.09.2022 у справі № 920/27/21, від 17.01.2023 у справі № 914/3085/21, від 14.09.2022 у справі № 916/256/21.

Скаржник заперечує висновки апеляційного суду, посилаючись на неповне з`ясування апеляційним судом обставин справи, що призвело до помилкового скасування постанови суду першої інстанції, ухваленої з правильним застосуванням статей 123, 126, 130 КУзПБ.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Керуючий реалізацією арбітражним керуючим Карасюком О.В. у пояснення щодо касаційної скарги підтримує доводи скарги боржника та вважає її такою, що підлягає задоволенню із зазначених в ній підстав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Об`єктом касаційного оскарження у цій справі про неплатоспроможність фізичної особи є постанова апеляційного суду, якою суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та направив справу для продовження розгляду на стадію реструктуризації боргів боржника до господарського суду першої інстанції.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою четвертою КУзПБ.

За частиною другою статті 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

Регулювання процедури реструктуризації боргів боржника - фізичної особи наведено в розділі ІІІ "Реструктуризація боргів боржника" Книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ (статті 124-129 Кодексу).

Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

За приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).

Стаття 124 КУзПБ встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника.

У свою чергу розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточняється та погоджується з кредиторами.

Як встановлено судами обох інстанцій, матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.

Поданий керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Карасюком О.В. проект плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , яким передбачено 95% прощення заборгованості та 5 % погашення заборгованості протягом 60 місяців, не схвалений зборами кредиторів боржника у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку.

Згідно з Протоколом зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 від 13.12.2022 жоден кредитор не з`явився на збори, у зв`язку з чим збори вважаються такими, що не відбулися.

АТ «Сенс Банк» (найменування до 30.11.2022 - АТ «Альфа-Банк») на адресу арбітражного керуючого направлено клопотання щодо перенесення зборів кредиторів у справі № 910/21021/20 від 12.12.2022 за відсутності можливості забезпечити явку представника на зборах кредиторів безпосередньо.

За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:

- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;

- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов`язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (частина перша статті 130 КУзПБ).

Адже, у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.

Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.

Водночас, суд першої інстанції формально застосував сплив 120-денного строку, прийняв рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника без з`ясування причин не затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін, не врахував та не оцінював поведінку кредиторів, зокрема, причини їх не з`явлення на збори кредиторів, з огляду на наявне клопотання Банку про перенесення дати проведення зборів кредиторів.

Не дослідження вказаних обставин свідчить про відсутність підстав стверджувати про можливе зволікання кредиторів з реалізацією власних правомочностей за результатами розгляду плану реструктуризації боргів боржника.

Господарським судом першої інстанції не спростовані аргументи щодо об`єктивної неможливості кредитора реалізувати свої права та захистити інтереси на стадії погодження плану реструктуризації боргів у спосіб передбачений пунктом 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що судова процедура реструктуризації боргів боржника на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови фактично знаходилася на стадії погодження сторонами умов плану реструктуризації боргів боржника, оскільки збори кредиторів у встановлені строки та у спосіб, передбачений частинами другою, восьмою статті 123 КУзПБ, остаточної оцінки цьому плану не надали.

Суд апеляційної інстанції дослідив наданий план реструктуризації та встановив наступні обставини:

- проектом плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 передбачено 95% прощення заборгованості та 5% погашення заборгованості протягом 60 місяців;

- боржник отримує пенсію, а також заробітну плату (п.4);

- у боржника наявне майно (п.3), вартістю 76 989 грн - нежитлове приміщення, 150236, 46 грн - квартири, 743379, 84 грн - квартира, 3500 грн - корпоративні права.

Водночас, не зважаючи на вказані обставини, судом першої інстанції не було надано оцінки відповідності плану реструктуризації вимогам КУзПБ, не конкретизовано розмір доходу боржника, зокрема, суму таких доходів як заробітна плата, що ставить під сумнів наведені дані щодо розмірів суми, яка виділятиметься для погашення вимог кредиторів; не зважаючи на наявність майна, яке належить боржнику, план реструктуризації боржник не передбачає можливості його продажу (повністю/частково) із визначенням ймовірних сум для задоволення вимог кредиторів.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду щодо відсутності остаточної оцінки судом першої інстанції плану реструктуризації боргів боржника, що має наслідком неповне з`ясування умов цього плану, спрямованості цього плану на реальне погашення вимог кредиторів, що може характеризувати добросовісність чи недобросовісність боржника, а також саму сутність процедури реструктуризації.

У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 № 903/806/20 відзначено, що приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.

До встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ, зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

У пункті 128 наведеної постанови Верховний Суд зауважив, що приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції не було проаналізовано зміст плану реструктуризації стосовно відповідності його положенням статті 124 КУзПБ через призму його реальності, виконуваності та відповідності самій природі реструктуризації, не досліджено причин неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін із цього питання, без наданої оцінки поведінки кредиторів, зокрема, причинам не з`явлення на збори кредиторів за наявності клопотання про їх відкладення, не відображення цих питань в постанові про визнання боржника банкрутом, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного суду про передчасність визнання банкрутом фізичної особи ОСОБА_1 та введення процедури погашення боргів боржника.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.06.2022 у справі №918/356/20, від 01.11.2022 у справі № 904/6042/20, від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 20.09.2022 у справі № 920/27/21, від 17.01.2023 у справі №914/3085/21, від 14.09.2022 у справі № 916/256/21 щодо застосування статей 126, 130 Кодексу України з процедур банкрутства.

Колегія суддів зауважує, що хоча у наведених постановах Верховного Суду дійсно містяться зазначення тих норм матеріального права, на неправильне застосування яких посилається скаржник у цій справі (ст. 126, 130 Кодексу України з процедур банкрутств), проте відмінність у вищевказаних судових рішеннях та у цій справі зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, названі справи суттєво відрізняються за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ, зокрема, за змістовним критерієм.

Пославшись на висновки у вказаних справах, скаржник виокремив їх із контексту вказаних судових рішень, не урахував викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами доказів та встановлених фактичних обставин у вказаних справах та справі, що розглядається, зокрема, щодо наявності поданого плану реструктуризації боргів боржника та відсутності рішення щодо його схвалення/відмови у схваленні зборами кредиторів, наявності клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, зволікання зборами кредиторів з реалізацією власних правомочностей щодо прийняття рішення про схвалення/відмови у схваленні плану реструктуризації боргів боржника тощо.

Судова колегія також відхиляє доводи касаційних скарг стосовно неповноти оцінки судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, оскільки це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суд дійшла висновків, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах при ухваленні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для її скасування, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Висновки за результатами касаційного розгляду

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, отже у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Щодо судових витрат

Зважаючи на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 910/21021/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Жуков С.В.

Картере В.І.