Ухвала

від 25.05.2023 по справі 904/12451/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/12451/16

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД Ф Д" Литвина Руслана Олександровича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023

у справі № 904/12451/16

за заявою Акціонерного товариства "РВС Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД ФД"

про визнання грошових вимог у розмірі 21 182 478,03грн, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2021 у справі № 904/12451/16 визнано грошові вимоги АТ "РВС Банк" у розмірі 4 540,00 грн (1 черга задоволення); 21 182 478,03 грн (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). Зобов`язано ліквідатора включити грошові вимоги АТ "РВС Банк" до реєстру вимог кредиторів ТОВ "К ЕНД ФД" згідно вимог Кодексу України з процедур банкрутства у розмірі 4 540,00 грн (1 черга задоволення); 21 182 478,03 грн (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2021 у справі №904/12451/16 скасовано в частині визнання грошових вимог АТ "РВС Банк" на суму 21 182 478,03 грн (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). Визнано грошові вимоги АТ "РВС Банк" у розмірі 21 182 478,03 грн як забезпечені іпотекою. Зобов`язано ліквідатора включити грошові вимоги АТ "РВС Банк" у розмірі 21 182 478.03 грн, як забезпечені іпотекою до реєстру вимог кредиторів ТОВ "К ЕНД Ф Д". В іншій частині ухвалу залишено без змін.

До Верховного Суду від арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ "К ЕНД Ф Д" Литвина Р.О. надійшла касаційна скарга у якій заявлено вимогу скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023, залишивши в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2021.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/12451/16 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.05.2023.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, суддя-доповідач встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмо-тивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного за-стосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесу-ального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх ін-станцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо за-стосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Вер-ховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) пода-ється касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі №904/12451/16 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав).

Крім того, відповідно пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом судовий збір становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство судовий збір становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2270 грн.

Враховуючи викладене, за подання касаційної скарги арбітражного керуючого - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД Ф Д" Литвина Руслана Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі №904/12451/16 сума судового збору становить 9080,00 грн (2 270,00 грн *2 *200%).

Проте матеріали касаційної скарги взагалі не містять доказів сплати судового збору у встановлених нормами Закону України "Про судовий збір" порядку і розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме подати суду документ про сплату (зарахування) судового збору в установленому законом порядку на суму 9080 грн та надати суду касаційну скаргу з вимогами, викладеними у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на платіжні реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерському районі/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37993783,

- банк отримувача - Казначейство України (ЕАП),

- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007,

- код класифікації доходів бюджету - 22030102,

- найменування податку, збору, платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД Ф Д" Литвина Руслана Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі №904/12451/16 залишити без руху.

2. Надати арбітражному керуючому - ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД Ф Д" Литвину Руслану Олександровичу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Арбітражному керуючому - ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД Ф Д" Литвину Руслану Олександровичу усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:

- подати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 904/12451/16 в сумі 9080,00 грн;

- надати суду касаційну скаргу з вимогами, викладеними у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України.

4. Роз`яснити Арбітражному керуючому - ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД Ф Д" Литвину Руслану Олександровичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Жуков