Постанова

від 17.05.2023 по справі 496/6351/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4957/23, 22-ц/813/5694/23

Справа № 496/6351/21

Головуючий у першій інстанції Пендюра Л.О.

Доповідач Пузанова Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,

суддів: Ігнатенко П.Я.,

Орловської О.В.,

секретар Зєйналова А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 листопада 2022 року та ОСОБА_1 на ухвалу цього ж суду від 12 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення моральної шкоди,

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він являється пенсіонером та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов`язане із проходженням служби в ОВС. Він не працює та здійснює догляд за своїм рідним братом ОСОБА_2 , який є інвалідом І-А групи. Судовими рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року та від 18.05.2021 року відповідача зобов`язано виплатити йому державну соціальну допомогу. 10.09.2021 року він отримав виконавчі листи та пред`явив їх до виконання, але станом на теперішній час допомоги не отримав.

Неодноразово звертаючись до відповідача із заявами та вимогами про виплату допомоги, позитивної відповіді не отримав, а тому такі дії розцінює, як умисне ухилення посадових осіб від виконання судових рішень.

Посилаючись на те, що невиконання судових рішень порушує його право на отримання державної соціальної допомоги по догляду за інвалідом І групи, а внаслідок незаконних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, зокрема, змінився встановлений розклад його життя, у брата погіршився стан здоров`я, що призвело до страждань та матеріальних витрат (придбання додаткових ліків) для відновлення попереднього стану, позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000грн, які перерахувати на рахунок в Приватбанку, на який нараховується державна соціальна допомога.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30 листопада 2022 року позов задоволено частково та постановлено:стягнути з Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив суд видати дублікат виконавчого листа у справі №496/6351/21, здійснити судовий контроль за рішенням у справі та зобов`язати відпвідача здійснити виплату йому моральної шкоди в сумі 5 000грн за рахунок бюджетних асигнувань, обов`язково вказавши кінцеву дату виконання.

Заява обґрунтована тим, що ним було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку оригінал виконавчого листа у справі № 496/6361/21 з виконання рішення суду від 30 листопада 2022 року, однак, до теперішнього часу рішення суду відповідачем не виконано, жодних дій, спрямованих на перерахунок 5 000грн моральної шкоди не здійснено, тому вважає, що є підстави для притягнення до відповідальності посадових осіб за ухилення від виконання судового рішення.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 12 квітня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішенняБіляївського районногосуду Одеськоїобласті від30листопада 2022року Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини щодо підстав для притягнення органу державної влади до відповідальності та стягнення моральної шкоди.

Зокрема, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність в матеріалах справи доказів невиконання ним рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року та додаткового рішення від 18.05.2021 року у справі № 420/1353/21.

Крім того, посилається на те, що рішенням Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про призначення допомоги від 15.12.2020 року визначено, що ОСОБА_1 не має права на призначення допомоги на догляд за ОСОБА_2 , оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює прожитковому мінімуму сім`ї.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 її доводи не визнав та просив у задоволенні вимог відповідача відмовити.

В апеляційній скарзі на ухвалуБіляївського районногосуду Одеськоїобласті від12квітня 2023року ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заявлені ним вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема, про те, що заяву на отримання дубліката виконавчого листа ним було подано у зв`язку із надісланням відповідачу оригіналу, який до теперішнього часу не виконаний.

Відзив на апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1 , до суду не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень, що є предметом перегляду в апеляційному порядку, в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд зробив висновок про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Рішення суду по суті спору мотивовано тим, що внаслідок невиконання відповідачем судових рішень, факт якого підтверджено судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2021року, позивачеві безсумнівно були завдані емоційні та душевні страждання, тому він має право на відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд керувався засадами розумності, виваженості і справедливості та врахував глибину і тривалість душевних страждань позивача.

В процесі розгляду справи суд встановив, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи. Згідно із довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №294273, виданою 16.01.2017року, його захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС (а. с.4).

У відповідності до довідки про реєстрацію місця проживання №06-20/993 від 18.10.2018 року, за відомостями Біляївської міської ради Одеської області, позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 3).

З висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №2 від 05.01.2022 року вбачається, що хворий ОСОБА_2 , інвалід ІА групи внаслідок психічного розладу, проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За рівнем обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування, обмеження здатності до самостійного пересування, обмеження здатності до орієнтації, обмеження здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку, хворий ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (а. с.21).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року, яке набрало законної сили, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та зобов`язано Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу в зв`язку із доглядом за особою з інвалідністю першої групи внаслідок психічного захворювання за період з грудня 2020 року по січень 2021 року(а. с.29-31).

18.05.2021року Одеським окружним адміністративним судом було ухвалено додаткове рішення, яким визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про призначення допомоги від 05.02.2021 року, яким відмовлено у наданні державної соціальної допомоги заявнику ОСОБА_1 по догляду за братом ОСОБА_2 та зобов`язано вказане Управління виплатити державну соціальну допомогу ОСОБА_1 по догляду за братом ОСОБА_2 на підставі рішення про призначення допомоги від 15.12.2020 року (а.с.32). Вказане додаткове рішення набрало законної сили.

На виконання вищезазначених судових рішень 10.09.2021 року Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи (а. с.33, 34).

Листом №295 від 16.09.2021 року Управління соціального захисту населення Одеської області повідомило позивача про те, що згідно із рішенням про призначення допомоги від 15.12.2020 року, на підставі якого рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області зобов`язано виплатити йому щомісячну грошову допомогу як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 групи внаслідок психічного розладу, він не має права на допомогу у зв`язку з перевищенням доходу (а. с.5).

14 грудня 2021року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України (судовий контроль за виконанням судових рішень; визнання протиправнимирішень,дій чибездіяльності,вчинених суб`єктомвладних повноважень-відповідачем навиконання рішеннясуду).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року заяву ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача виплатити та призначити державну соціальну допомогу з грудня 2020 року по грудень 2021 року, притягнення до відповідальності посадових осіб, здійснення судового контролю в порядку статей 382, 383 КАС України задоволено частково визнано протиправними дії Біляївського відділу Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року та додаткового рішення від 18.05.2021 року у справі №420/1353/21 за позовом ОСОБА_1 , а також зобов`язано зазначений Відділ вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року та додаткового рішення від 18.05.2021 року у справі №420/1353/21 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 . Ухвала набрала законної сили (а. с.7-8).

З огляду на зміст наведеного судового рішення, судом встановлено факт порушення відповідачем положень частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України та статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а саме: не виконано судове рішення, яке набрало законної сили.

Суд вважав за необхідне зобов`язати Біляївський відділ управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області у місячний термін з моменту отримання цієї ухвали надати Одеському окружному адміністративному суду відповідь про виконання вказаної ухвали.

28 грудня 2021року Біляївським відділом управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області було повідомлено Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації про потребу у виплаті коштів згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2021року у справі №420/1353/21 та в липні 2022 року Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної (військової) адміністрації розглянув скаргу ОСОБА_1 та повідомив йому про те, що після надання відповідної заявки на фінансування та надходження відповідних коштів з державного бюджету рішення суду буде виконано.

Цим же листом Департамент повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до Порядку здійснення заходів щодо утворення і реорганізації районних державних адміністрацій , а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020року №1321, утворено Одеську районну державну адміністрацію Одеської області як юридичну особу публічного права з приєднанням районних державних адміністрацій ліквідованих районів, території яких було включено до складу відповідного новоутвореного району. Одеська районна державна адміністрація є правонаступником усіх повноважень, прав та обов`язків ліквідованих районних державних адміністрацій. В структурі Одеської районної державної адміністрації утворено управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації, яке є окремою юридичною особою та правонаступником Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (а. с. 102-103).

Докази про те, що рішення Одеського окружного адміністративного суду, ухвалені 12.04.2021року та 18.05.2021року у справі № 420/1353/21, виконані відповідачем у повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Позивач стверджує, що невиконання відповідачем рішення суду щодо зобов`язання виплатити соціальну допомогу обмежило його та брата у фінансовому забезпеченні їхньої життєдіяльності, спонукали застосовувати додаткові зусилля при вирішенні побутових питань, призвели до душевних страждань, психологічного напруження, розчарування та незручностей внаслідок порушення органом державної влади їх прав.

У статтях 55, 56Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами першою-третьою статті 23ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

В силу статті 1173ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується.

Наведений правовий висновок вже був висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а.

Зважаючи на встановлені судом обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого невиконання відповідачем рішення суду про виплату йому державної соціальної допомоги у зв`язку з доглядом за братом у період з грудня 2020 року по січень 2021 року перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями (бездіяльністю) відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідач є органом державної влади та виступає представником держави під час виконання ним владних управлінських функцій. Частиною четвертою статті 58 ЦПК України передбачено, що держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Відповідач також належить до суб`єктів, які завдають шкоду, та характер спірних правовідносин свідчить, що права позивача порушені протиправною бездіяльністю відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Отже, немає підстав для висновку про те, що з відповідача не можуть стягуватися кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди за заподіяну ним шкоду позивачу.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивач не має права на виплату соціальної допомоги на догляд за ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю першої групи внаслідок психічного розладу, згідно із рішенням УСЗН Біляївської РДА від 15.12.2020 року, оскільки їх середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму сім`ї. На підтвердження вказаних обставин відповідач надав суду довідки №№709, 711, 712, 713 від 11.07.2022 року, які досліджувалися судом першої інстанції та які містять інформацію щодо розміру державної соціальної допомоги, яку отримує ОСОБА_2 як особа з інвалідністю дитинства 1 групи з січня 2021року по липень 2022року (а.с.91, 92, 93, 94).

Враховуючи, що вказана інформація, починаючи з лютого 2021року, виходить за межі періоду, що був предметом судового розгляду у справі №420/1353/21, а рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021року, яке набрало законної сили та відповідачем в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалася, останній зобов`язаний виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу за період з грудня 2020року по січень 2021 року, однак за січень 2021року її не виплатив, трактуючи зміст додаткового рішення цього ж суду від 18.05.2021року на свій розсуд, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно, згідно з положеннями статті 89 ЦПК України, здійснив оцінку наданих відповідачем доказів, не прийнявши їх до уваги як такі, що не стосуються предмета спору.

Інші доводи, які б ґрунтувалися на законі, належних та достатніх доказах і спростовували висновки суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведені.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подана відповідачем апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду по суті спору ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні.

Що ж стосується порушеного ОСОБА_1 питання про видачу дубліката виконавчого листа, то воно врегульовано пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України, за приписами якого суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може видати дублікат виконавчого документа лише у разі його втрати.

Передача виконавчого документа стягувачеві для виконання, як це вчинив ОСОБА_1 після видачі йому виконавчого листа судом, не є втратою виконавчого документа, тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про видачу дубліката виконавчого листа є правильним та таким, що відповідає нормам процесуального права.

Крім того, відмовляючи позивачеві у задоволенні наведеної вище вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що рішення суду, на підставі якого заявник просить видати дублікат виконавчого листа, є предметом перегляду в апеляційному порядку, тобто є таким, що не набрало законної сили.

Апеляційна скарга, подана ОСОБА_1 на ухвалу суду від 12 квітня 2023року, не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, та як така, що не ґрунтується на нормах процесуального права, підлягає відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 листопада 2022 року та ухвалу цього ж суду від 12 квітня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: П. Я. Ігнатенко

Н. В. Орловська

Повний текст постанови складено 24 травня 2023 року

Суддя Л.В. Пузанова