Рішення

від 25.05.2023 по справі 761/23510/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23510/22

Провадження № 2/761/1883/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНУКИ-КИЇВ» про визнання припиненими трудових відносин,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив суд визнати припиненими трудові відносини з відповідачем у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора товариства, за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.02.2021 позивача було призначено на посаду директора ТОВ «ТАНУКИ-КИЇВ». Єдиним учасником та кінцевим беніфіціаром відповідача є ОСОБА_2 , який є громадянином російської федерації. Позивач зазначає, що не хоче мати нічого спільного з державою агресором та її мешканцями, окрім того відповідач не веде жодної діяльності, найманих працівників також не має (крім директора - позивача), а тому позивач бажає змінити місце роботи та сферу діяльності.

17.09.2022 позивач направив за юридичною адресою відповідача заяву про звільнення за власним бажанням та повідомлення про проведення позачергових загальних зборів відповідача. Лист із заявою про звільнення та повідомлення про проведення позачергових загальних зборів станом на 25.10.2022 відповідачем отримано не було, що підтверджується роздруківкою з сайту «Укрпошти».

Ухвалою суду від 08.02.2023 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд дій.

Судом встановлено та підтверджується даними сайту https://youcontrol.com.ua/ те, що ТОВ «ТАНУКИ-КИЇВ» є діючою юридичною особою, в стані припинення не перебуває, і його засновником та єдиним учасником є ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 є директором товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНУКИ-КИЇВ», про що свідчить інформація розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

17.09.2022 ОСОБА_3 направила на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням та повідомлення про проведення позачергових загальних зборів відповідача, що підтверджується листом з описом вкладення, разом із фінансовим чеком про направлення через засобами зв`язку АТ «Укрпошта» поштового відправлення, однак, зазначений лист було залишено відповідачем без належного реагування.

До суду не було надано доказів на спростування позовних вимог та тверджень позивача в цій частині.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 31 цього Закону України загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Отже, з метою дотримання визначеної законодавством процедури звільнення за ініціативою працівника, що визначено ст. 38 КЗпП, ст. ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», наведених норм Статуту відповідача, позивач ініціювала та не повідомила учасника/ів відповідача про скликання позачергових Загальних зборів стосовно її звільнення з займаної посади.

Позивач у поданій заяві про звільнення не зазначила дати звільнення та правових підстав, однак зі змісту позову просила суд вважати припиненими трудові правовідносини на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004р. № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007р. № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

За змістом ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Власником підприємства у розумінні ст. 38 КЗпП України та трудового законодавства в цілому, вважається особа, яка створила підприємство, тобто засновник (засновники). Залежно від організаційно - правової форми підприємства, власником може бути засновник приватного підприємства, акціонери, учасники та ін.

Таким чином, за змістом положень ст. 38 КЗпП України та ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» право директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення.

Згідно ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», до компетенції загальних зборів учасників належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до ч. ч. 1-4, 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

За змістом ч. 1 ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, отже вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, а тому позов задоволенню не підлягає.

На даний час позивач не може захистити свої права у позасудовому порядку, оскільки перебування на посаді керівника (директора), за фактичної відсутності трудових відносин між позивачем та товариством, породжує юридичні наслідки, чим перешкоджає вільному вибору позивачем роду діяльності.

В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б свідчили про наявність трудових відносин між позивачем та відповідачем, позивач позбавлений можливості самостійно ініціювати питання про внесення змін до реєстру та бездіяльність відповідача в цій частині є такою, що порушує трудові права позивача.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування позовних вимог щодо відсутності трудових відносин між позивачем та відповідачем, та фактичне не перебування позивача на посаді керівника (директора) товариства знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, відповідачем ці твердження спростовані не були, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 43, 129 Конституції України, ст. ст. 3, 5-1, 21, 38 КЗпП України, ст. ст. 15, 16, 99 ЦК України, ст. ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНУКИ-КИЇВ» про визнання припиненими трудових відносин - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНУКИ-КИЇВ» з 22.09.2022 у зв`язку із звільненням з посади директора товариства за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНУКИ-КИЇВ» (ЄДРПОУ 37553811, адреса: м. Київ, вул. Златоустівська, 44/22) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 992, 40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 25.05.2023

Суддя