Постанова

від 15.05.2023 по справі 621/545/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 621/545/21 Номер провадження 22-ц/814/1055/23Головуючий у 1-й інстанції Шахова В.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

секретар:Андрейко Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 16 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області , про захист честі, гідності та ділової репутації

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа на стороні відповідача Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області , в якому просить:

- визнати недостовірною та такою, що порушує її права на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію розповсюджену ОСОБА_2 17.09.2020 року на спільному засіданні постійних депутатських комісій з питань депутатської діяльності, етики, законності та правопорядку, з питань бюджету, фінансів, підприємницької діяльності, соціального захисту, праці, торгівлі, громадського харчування та сфери послуг; з питань промисловості, будівництва, агропромислового комплексу, житлово-комунального господарства, земельних відносин та екології; з гуманітарних питань Слобожанської селищної ради, сел. Слобожанське: «Працюючи на посаді завідуючої Слобожанського ДНЗ №3, ОСОБА_1 вела себе з працівниками грубо, допускала некоректні висловлювання в адресу працівників, принижувала їх. ОСОБА_1 зібрала гроші з батьків вихованців ДНЗ та привласнила ці кошти. ОСОБА_1 збирала з батьків вихованців ДНЗ гроші на виконання ремонтних робіт, які вже були оплачені за рахунок бюджетних коштів селищної ради. ОСОБА_1 принесла до дитячого садка хімікати, якими за її вказівкою оброблялась трава на території закладу в місцях де гуляють діти. Внаслідок цього декілька дітей опинились на лікарняних ліжках з отруєнням, а особисто ОСОБА_2 від дії цих хімікатів отримала хімічні опіки на руках»;

- визнати недостовірною та такою, що порушує її права на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_3 17.09.2020 року на спільному засіданні постійних депутатських комісій з питань депутатської діяльності, етики, законності та правопорядку; з питань бюджету, фінансів, підприємницької діяльності, соціального захисту, праці, торгівлі, громадського харчування та сфери послуг; з питань промисловості, будівництва, агропромислового комплексу, житлово-комунального господарства, земельних відносин та екології; з гуманітарних питань Слобожанської селищної ради, сел. Слобожанське: «працівниця Слобожанського ДНЗ №3 поїхала до лікарні з сином та спізнилась на роботу на половину дня. За це ОСОБА_1 самовільно та незаконно зменшила додаткову відпустку зазначеній працівниці на два дні. ОСОБА_1 звільнила з роботи працівницю, яка є матір`ю одиначкою, за те, що вона спізнилась з обідньої перерви на 10 хвилин. ОСОБА_1 не видавала гр. ОСОБА_3 необхідні для ремонтних робіт матеріали, тому йому доводилось купувати їх за власні кошти, але вона витрати не компенсувала. ОСОБА_1 привласнила деталі павільйонів, що залишились після їх ремонту. ОСОБА_1 , коли вже перебувала у декретній відпустці, маючи ключі від приміщень дитячого садка, забрала з дитячого садка та привласнила запаси офісного паперу, канцелярських товарів та запасні будівельні матеріали (шифер)».

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, шляхом озвучення ОСОБА_2 на найближчій сесії Слобожанської селищної ради в сел. Слобожанське, яка відбудеться після набрання чинності судовим рішенням в даній справі, наступного тексту спростування:

«17.09.2020 року на спільному засіданні постійних депутатських комісій мною, ОСОБА_2 , озвучувались недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_1 , а саме те, що працюючи на посаді завідуючої Слобожанського ДНЗ №3, ОСОБА_1 вела себе з працівниками грубо, допускала не коректні висловлювань в адресу працівників, принижувала їх. ОСОБА_1 зібрала гроші батьків вихованців ДНЗ та привласнила ці кошти. ОСОБА_1 збирала з батьків вихованців ДНЗ гроші на виконання ремонтних робіт, які були оплачені за рахунок бюджетних коштів селищної ради. ОСОБА_1 принесла до дитячого садка хімікати, якими за її вказівко оброблялась трава на території закладу в місцях де гуляють діти. Внаслідок чого декілька дітей опинились на лікарняних ліжках з отруєнням, а особисто ОСОБА_2 від дії цих хімікатів отримала хімічні опіки на руках».

- зобов`язати ОСОБА_3 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, щодо озвучення ОСОБА_3 на найближчій сесії Слобожанської селищної ради в сел. Слобожанське, яка відбудеться до набрання чинності судовим рішенням в даній справі, наступного тексту спростування:

«17.09.2020 року на спільному засіданні постійних депутатських комісій мною, ОСОБА_3 , озвучувались недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_1 , а саме те, що працюючи на посаді завідуючої Слобожанського ДНЗ №3, ОСОБА_1 самовільно та незаконно зменшила додаткову відпустку працівниці на два дні. ОСОБА_1 звільнила з роботи працівницю, яка є матір`ю одиначкою, за те, що вона спізнилась з обідньої перерви на 10 хвилин. ОСОБА_1 не видавала гр. ОСОБА_3 необхідні для ремонтних робіт матеріали, тому йому доводилось купувати їх за власні кошти, але вона витрати не компенсувала. ОСОБА_1 привласнила деталі павільйонів, що залишились після їх ремонту. ОСОБА_1 , коли вже перебувала у декретній відпустці, маючи ключі від приміщень дитячого садка, забрала з дитячого садка та привласнила запаси офісного паперу, канцелярських товарів та запасні будівельні матеріали (шифер)»

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 75000, 00 грн. Стягнути солідарно з відповідачів на її користь судовий збір за подання позовної заяви.

В обґрунтування позову зазначила, що вищезазначена інформація є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності. Інформація поширювана щодо неї відповідачами має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення нею загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, вчинення нею протиправних дій на посаді керівника закладу, такою, що на її переконання порушує її немайнові права, не є оціночним судженням, а обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідача. Що стосується стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 зазначила, що принизливі твердження відповідачів позбавили її спокою, душевної рівноваги, погіршили стан здоров`я тощо.

05 травня 2021 року не погодившись із позовом відповідач ОСОБА_3 подав до суду відзив на позов, відповідно якого просить відмовити у задоволенні позову, оскільки 17.09.2020 року на засіданні він повідомив депутатам Слобожанської селищної ради Чугуївського району дійсні фактичні обставини, які стали відомі йому у зв`язку з виконанням ним посадових обов`язків сторожа вихідного дня та технічного працівника в Слобожанському ЗДО №3.

05 травня 2021 року відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем не надано жодного належного, допустимого, достовірного доказу того, що інформація, вказана відповідачем у заяві та адресована посадовим особам органів місцевого самоврядування була спрямована на посягання честі, гідності та ділової репутації, тому просила у задоволенні позову відмовити.

06 травня 2021 року від Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області надійшли письмові пояснення по справі, відповідно яких зазначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Також зазначено, що наявні звернення колективу Слобожанського ЗДО №3 про неналежні методи керівництва ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом наради при директорі від 20.04.2021 року, тому селищна рада вважає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 16 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, стягнення моральної шкодизалишено без задоволення.

Мотивуючи своє рішення суд посилався на те, що належним відповідачем у цій справі має бути саме Слобожанський комунальний заклад дошкільної освіти (Ясла-садок) № Слобожанської селищної Ради Чугуївського району Харківської області, який є юридичною особою відповідно до Статуту, ЄДРПОУ 25793148.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального права та висновки суду здійснені на підставі доказів по справі є необґрунтованими.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що поширюючи інформацію на засіданні постійних депутатських комісій від 17.09.2020 року відповідачі не перебуватли при виконанні своїх посадових обов`язків, і в жодному випадку не могли бути представниками трудового колективу чи представниками закладу освіти, як юридичної особи.

Протокол наради при деректорі Слобожанського ЗДО № 3 є нікчемним документом , оскільки такого органу управління закладом «наради при директорі» не передбачено ст.24 ЗУ «Про освіту» або статутом Слобожанського ЗДО №3.

Тож, виступ відповідачів 17.09.2020 року, як виступ від імені всього колективу не може бути підтверджено протоколом наради Слобожанського ЗДО №3 при директорі від 20.04.2021 року, адже відповідно до ст.237 ЦК України право на представництво виникає після дати створення відповідного документу на право представництва.

Відтак , інформація , що стала предметом спору , поширена відповідачами , які не є посадовими особами чи службовими особами , оскільки в ході судового розгляду не було встановлено доказів покладання на відповідачів виконання організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.Таким, чином, суд першої інстанції не врахував того , що відповідачі є працівниками Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (Ясла-садок) №3 , але не відносяться до посадових чи службових осіб.

Апелянт просить скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 16 грудня 2021 року , та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

Від представника ОСОБА_2 , адвоката Козарь А.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Також відзив на апеляційну скаргу надійшов від Слобожанської селищно ради. У відзиві голова селищної ради просить рішення суду першої інстанції залишити без змін , а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, приходить до слідуючого висновку .

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 розпочала трудову діяльність у 1990 року на посаді няні-санітарки в дитячому закладі №6 с. Комсомольське, Зміївського району, Харківської області. З 22.07.2015 року переведена на посаду завідувача ЗДО№3. (а.с.134)

Відповідно до наказу від 05.09.2019 року за №130-В, ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 16.09.2019 по 10.09.2021 року. (а.с.135)

Відповідно витягу з протоколу від 17.09.2020 року засідання постійних депутатських комісій з питань депутатської діяльності, етики, законності та правопорядку, з питань бюджету, фінансів, підприємницької діяльності, соціального захисту, праці, торгівлі, громадського харчування та сфери послуг; з питань промисловості, будівництва, агропромислового комплексу, житлово-комунального господарства, земельних відносин та екології; з гуманітарних питань Слобожанської селищної ради, де ОСОБА_2 сторож Слобожанського ЗДО№3, розповіла, що на ділянках, де гуляють діти в садочку траву обробляли хімікатами, які принесла ОСОБА_1 .. Після обробки цими хімікатами вона, ОСОБА_2 отримала хімічні пошкодження на руках та зауважила, що це було в той період, коли декілька дітей закладу опинились на лікарняних ліжках з отруєнням. ОСОБА_3 , сторож вихідного дня Слобожанського ЗДО №3, заявив, що ОСОБА_1 не видала йому необхідні матеріали для ремонтних робіт, тому йому доводилось купувати їх за власні кошти, але вона йому їх не компенсувала. Також, зауважив, що ОСОБА_1 забирала собі деталі з павільйонів, що залишились після їх ремонту. А коли уже перебувала у відпустці по догляду за дитиною, але маючи ключі від усіх приміщень закладу, забрала собі запаси паперу і канцтоварів та запасні будівельні матеріали (шифер), а її чоловік спиляв і вивіз машиною металевий стіл, що був закопаний на території дитячого закладу.(а.с.14-15,т.1)

Згідно рішення Слобожанської селищної ради від 17.09.2020 року № 1389-VII, селищна рада вирішила укласти з ОСОБА_4 трудовий договір на посаду директора Слобожанського ЗДО № 3.

Відповідно до протоколу наради при директорі Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (Ясла-садок) № 3 від 20.04.2021 № 16, ухвали підтримати повідомлені обставини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при виступі 17.09.2020 року, які висловлювались від імені колективу Слобожанського ЗДО № 3.

Відповідно доположень ст.263ЦПК України судоверішення повинноґрунтуватися назасадах верховенстваправа,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Оскаржуване рішення вказаним вимогм не відповідає з слідуючих підстав.

Районний суд відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивач звернувся із позовом до неналежного відповідача, що у свою чергу є самостійною та достатньою підставною для відмови в задоволенні позову

Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком з огляду на слідуюче.

Звертаючись до суду з позовом та апеляційною скаргою, позивач, як на підставу своїх вимог , посилалась на те, що інформація, поширена сторожем вихідного дня Слобожанського ЗДО № 3 та нічним сторожем Слобожанського ЗДО № 3 на спільному засіданні комісії 17.09.2020 є недостовірною та такою, що порушує її честь, гідність та ділову репутацію.

Згідно зістаттею 201 ЦК Україничесть, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині четвертійстатті 277 ЦК Українипередбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що беручи до уваги положення статтей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини рішення ЄСПЛ у справі «Лінґенс проти Австрії» (Lingens v. Austria, від 8 липня 1986 року, заява № 9815/82, § 46), що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить однуз основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідачів не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при тлумаченні положень статті 10 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавчим правом на відповідь. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує її гідність, честь чи ділову репутацію, на особу яка таким чином чи у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Судом установлено, що відповідно витягу з протоколу від 17.09.2020 року засідання постійних депутатських комісій з питань депутатської діяльності, етики, законності та правопорядку, з питань бюджету, фінансів, підприємницької діяльності, соціального захисту, праці, торгівлі, громадського харчування та сфери послуг; з питань промисловості, будівництва, агропромислового комплексу, житлово-комунального господарства, земельних відносин та екології; з гуманітарних питань Слобожанської селищної ради, де ОСОБА_2 сторож Слобожанського ЗДО№3, розповіла, що на ділянках, де гуляють діти в садочку траву обробляли хімікатами, які принесла ОСОБА_1 .. Після обробки цими хімікатами вона, ОСОБА_2 отримала хімічні пошкодження на руках та зауважила, що це було в той період, коли декілька дітей закладу опинились на лікарняних ліжках з отруєнням. ОСОБА_3 , сторож вихідного дня Слобожанського ЗДО №3, заявив, що ОСОБА_1 не видала йому необхідні матеріали для ремонтних робіт, тому йому доводилось купувати їх за власні кошти, але вона йому їх не компенсувала. Також, зауважив, що ОСОБА_1 забирала собі деталі з павільйонів, що залишились після їх ремонту. А коли уже перебувала у відпустці по догляду за дитиною, маючи ключі від усіх приміщень закладу, забрала собі запаси паперу і канцтоварів та запасні будівельні матеріали (шифер), а її чоловік спиляв і вивіз машиною металевий стіл, що був закопаний на території дитячого закладу.Посилаючись на вказане, апелянт зазначає, що вислови відповідачів принизили її честь , гідність та ділову репутацію.

З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1 , на час спірних правовідносин була публічною особою, а саме, з 22 липня 2015 року остання перебувала а посаді завідувача Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (Ясла-садок) №3, відповідачі є працівниками вказаного ЗДО№3.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року справа №185/871/18 вказано , що публічний статус позивача та суспільний інтерес щодо його особи при виконанні ним посадових обов`язків свідчить про більш ширші межі допустимої критики стосовно нього, що узгоджується зі статтею 10 Конвенції, відповідною практикою ЄСПЛ, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендаціями, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до положень пункту 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню, але невірно визначив підстави такої відмови.

Та колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами, мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Ураховуючи зазначене, висновок районного суду про те, що належним відповідачем у цій справі має бути саме Слобожанський комунальний заклад дошкільної освіти (Ясла-садок) № Слобожанської селищної Ради Чугуївського району Харківської області, який є юридичною особою відповідно до Статуту, ЄДРПОУ 25793148, є помилковим.

Натомість, суд апеляційної інстанції, встановивши, що вказані висловлювання, які мали місце на засіданні постійних депутатських комісій Слобожанської селищної Ради Чугуївського району Харківської області з боку відповідачів, та інформація що містилася в них стосувалась критики позивача як посадової особи ЗДО №3 та була адресована саме на розгляд вказаній Слобожанській селищній раді для належного реагування, так як ЗДО №3 є підпорядкований Слобожанській селищній раді, а тому дійшов висновку про те, що висловлення відповідачів , як працівників вказаного закладу є оціночними судженнями.

Отже, поширена ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інформація містила оціночні судження з огляду на співставлення певних фактів, які мали місце, і стосувалися посадової особи, рівень критики якої є значно ширшим.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими. Проте оскаржуване рішення підлягає зміні у мотивувальній частині , у зв`язку із невірним визначенням районним судом підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно доп.2ч.1ст.374 ЦПКУкраїни судапеляційної інстанціїза результатамирозгляду апеляційноїскарги маєправо скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно доп.4ч.1ст.376України підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково , а рішення суду змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 16 грудня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов