Рішення

від 25.05.2023 по справі 200/1195/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 року Справа№200/1195/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд. 16), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ - 14099344, юридична адреса: 61000, Харківська область. м.Харків, площа Свободи,5 Держпром, 3 під, 2 пов) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з вимогами:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19 жовтня 2022 №2600-0208-8/134594 про відмову у призначенні пенсії за віком на загальних умовах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Київ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.10.2022 щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 17.07.1990 по 16.05.1995 у Донецькій товарно-сировинній компанії «Донецкглавснаб», яку було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Донецкглавснаб».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії та надала всі необхідні документи. Проте їй було відмовлено у призначенні пенсії. Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушені її права та інтереси у сфері соціального захисту населення.

Ухвалою суду від 28.03.2023 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі №200/1195/23. Призначено справу до розгляду одноособово суддею в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на адресу суду надійшло клопотання про залучення співвідповідача до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ - 14099344, юридична адреса:61000, Харківська область. м.Харків, площа Свободи,5 Держпром, 3 під, 2 пов), оскільки саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.10.2022 №262540009966 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до його заяви.

Ухвалою суду від 05.04.2023 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про залучення в якості відповідача у справі № 200/1195/23 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ - 14099344, юридична адреса: 61000, Харківська область. м.Харків, площа Свободи,5 Держпром, 3 під, 2 пов).

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 12.10.2022 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою щодо призначення на пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно запису в трудовій книжці, оскільки запис внесено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказам Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, а саме - 17.07.1990 по 16.05.1995: відсутнє перейменування підприємства, прийнята в державне підприємство, а на звільнення печатка ВАТ. Враховуючи вищевикладене, для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні підстави в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

17.04.2023 від позивача на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 18 жовтня 2022 №262540009966 про відмову у призначенні пенсії за віком на загальних умовах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.10.2022 щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 17.07.1990 по 16.05.1995 у Донецькій товарно-сировинній компанії «Донецкглавснаб», яку було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Донецкглавснаб».

Відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надіслав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що до загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно запису в трудовій книжці, оскільки запис внесено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказам Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, а саме 17.07.1990 по 16.05.1995, оскільки відсутнє перейменування підприємства, прийнята в державне підприємство, а на звільнення печатка ВАТ. Враховуючи вищевикладене, для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні підстави в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Позивач ОСОБА_1 - РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

12.10.2022 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961.

За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення від 18 жовтня 2022 №262540009966 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 у зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 29 років). У рішенні вказано, що страховий стаж особи становить 23 роки 3 місяці 11 днів. Також вказано, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно запису в трудовій книжці, оскільки запис внесено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказам Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, а саме 17.07.1990 по 16.05.1995, оскільки відсутнє перейменування підприємства, прийнята в державне підприємство, а на звільнення печатка ВАТ.

Позивачем також надано трудову книжку серії НОМЕР_2 , в якій щодо спірного періоду містяться наступні записи:

Запис № 9 від 19.07.1990 прийнята в Донецьке головне територіальне управління Держпостач УРСР (Донецкое главное территориальное управление Госснаба УССР) на посаду інженера ІІ категорії відділу комплектування будівництва за переведенням з інформаційно-обчислювального центру програмного забезпечення «Донецуголь», підстава внесення запису наказ № 86к від 18.07.1990;

Запис № 10 Донецьке головне територіальне управління Держпостач УРСР (Донецкое главное территориальное управление Госснаба УССР) перейменовано в державне підприємство Донецька товарно-сировинна компанія «Донецкглавснаб», підстава внесення запису наказ № 29 від 01.03.1993 Держкомресурсів України;

Запис № 11 від 12.12.1993 переведена на посаду інженера ІІ категорії машинобудівельної продукції:

Запис № 12 від 16.05.1995 звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, підстава внесення запису наказ № 37к від 16.05.1995, запис засвідчений начальником відділу кадрів та печаткою Відкритого акціонерного товариства «Донецкглавснаб», код ЄДРПОУ 01886543.

Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі за текстом Закон № 1058-IV).

Частина 1 статті 9 Закону № 1058-ІV встановлює, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з вимогами ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком мають особи після досягнення 60-ти років за наявності необхідного страхового стажу, зокрема у 2021 році не менше 28 років.

У відповідності до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі за текстом Закон № 1788-XII), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі за текстом Порядок № 637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.

Так, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_1 :

19.07.1990 прийнята в Донецьке головне територіальне управління Держпостач УРСР (Донецкое главное территориальное управление Госснаба УССР) на посаду інженера ІІ категорії відділу комплектування будівництва за переведенням з інформаційно-обчислювального центру програмного забезпечення «Донецуголь», підстава внесення запису наказ № 86к від 18.07.1990;

Запис № 10 Донецьке головне територіальне управління Держпостач УРСР (Донецкое главное территориальное управление Госснаба УССР) перейменовано в державне підприємство Донецька товарно-сировинна компанія «Донецкглавснаб», підстава внесення запису наказ № 29 від 01.03.1993 Держкомресурсів України;

12.12.1993 переведена на посаду інженера ІІ категорії машинобудівельної продукції:

16.05.1995 звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, підстава внесення запису наказ № 37к від 16.05.1995, запис засвідчений начальником відділу кадрів та печаткою Відкритого акціонерного товариства «Донецкглавснаб», код ЄДРПОУ 01886543.

Підставою для не зарахування до страхового стажу періоду 17.07.1990 по 16.05.1995, слугувало те, що відсутнє перейменування підприємства, прийнята в державне підприємство, а на звільнення печатка ВАТ.

Надаючи оцінку наведеним вище твердженням відповідача, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до підп.1.1п.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з підп.2.2 п.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Підпунктом 2.14. п.2 Інструкції №162 визначено, що якщо за час роботи працівника чи службовця назва підприємства змінилась, то про в окремій графі 3 трудової книжки робиться запис: " Підприємство таке то з такого числа перейменовано в таке то», а в графі 4 проставляєтся основа перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Отже, окремих вимог щодо проставлення відтисків печатки на записах про утворення чи ліквідацію підприємства в зазначеній Інструкції не було передбачено.

На дату внесення записів №№11-12 норми Інструкції №162 втратили чинність. Натомість наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).

Згідно з підп. 1.1. п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Вимоги для заповнення трудових книжок регулював пункт 2 Інструкції №58.

Відповідно до підпунктів 2.1., 2.2. п.2 Інструкції №58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Згідно з підп.2.3. п.2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Абзацом 3 підп. 2.4. п.2 Інструкції №58 визначено, що записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Підпунктом 2.15. п.2 Інструкції №58 встановлено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Отже, окремих вимог щодо проставлення відтисків печатки на записах про утворення чи ліквідацію підприємства в зазначеній Інструкції не було передбачено.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, у зв`язку з неточностями та невірними записами у трудовій книжці, що підтверджують наявний трудовий стаж, підтверджуючими документами можуть бути довідки підприємств, установ, організацій та їх правонаступників.

Судом встановлено, що позивачка зверталась через свого представника до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, Міністерства економіки України для отримання документів щодо перейменування Донецької товарно-сировинної компанії «Донецкглавснаб» у Відкрите акціонерне товариство «Донецкглавснаб», код ЄДРПОУ 01886543.

Згідно відповіді Фонду державного майна України від 10.11.2022 за № 10-33-16600 приватизацією Донецької товарно-сировинної компанії «Донецкглавснаб» здійснювало Регіональне відділення Фонду по Донецькій області (на сьогодні Регіональне відділення Фонду по Донецькій та Луганській областях. Матеріали, що стосуються приватизації Донецької товарно-сировинної компанії «Донецкглавснаб» та створення ВАТ «Донецкглавснаб» в архіві Фонду відсутні.

Відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях від 07.12.2022 за № 20-08-340ВС у зв`язку з тим, що 07.07.2014 та 18.07.2014 невідомі озброєні особи здійснили незаконне проникнення до приміщень регіонального відділення, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 97, в ході якого було викрадено матеріальні цінності, службову документацію, архівні справи та інше, у регіональному відділенні відсутні складені на той час документи, в т.ч. і за результатами здійснення функцій контролю щодо утримання та зберігання державного майна, яке не ввійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації. У зв`язку з чим у регіональному відділенні відсутній документ, на підставі якого було перейменовано Донецьку товарно-сировинну компанію «Донецкглавснаб» у ВАТ «Донецкглавснаб».

Листом №2005-18/74066-07 від 09.11.2022 Міністерство економіки України повідомило, що архівні документи Держаного комітету УРСР по матеріально-технічному постачанню (Держпостач УРСР), Державного комітету України з матеріальних ресурсів (Міндержресурсів України), ДП «Донецька товарно-сировинна компанія «Донецкглавснаб» та ВАТ «Донецкглавснаб» на зберігання до архіву Мінекономіки не надходили.

Листом № 2419/6-12 від 28.11.2022 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України повідомив, що у переглянутих Державного комітету України з матеріальних ресурсів за грудень 1993-1994 роки наказу Держкомресурсів України про перейменування Державного підприємства «Донецька товарно-сировинна компанія «Донецькголовпостач» у Відкрите акціонерне товариство «Донецькголовпостач» не виявлено. Також повідомлено, що документи Головного управління Ради Міністрів Української РСР по матеріально-технічному постачанню (Державного комітету України з матеріальних ресурсів) у ЦДАВО України з основної діяльності зберігаються з 1965 по 1994 роки включно. Тому архів не має можливості надіслати будь-яку інформацію про перейменування Державного підприємства «Донецька товарно-сировинна компанія «Донецькголовпостач» у 1995 році.

Отже, позивачка здійснила всі можливі дії щодо підтвердження свого страхового стажу у спірних періодах.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, викладена правова позиція, в якій вказано, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд також врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, в якій наголошено: «Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист».

Отже, не обґрунтовано покладати на позивачку дотримання порядку заповнення її трудової книжки. Вказані вище записи трудової книжки підтверджують наявність у неї стажу за періоди її роботи з 17.07.1990 по 16.05.1995 у Донецькій товарно-сировинній компанії «Донецкглавснаб», яку було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Донецкглавснаб» для зарахування їх при обчисленні пенсії.

Доказів недостовірності таких записів щодо даних періодів роботи відповідач суду не надав.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача відповідач не надав.

При цьому, пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення. При цьому, відповідачами не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ними вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду.

На переконання суду, відповідачем не здійснено усіх необхідних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Водночас, необхідно вказати, що позитивним обов`язком держави в цілому та її державних органів, у тому числі Пенсійного фонду України, є забезпечення можливості збереження на підприємствах первинних документів про роботу працівників від яких залежить виникнення і реалізації майнових прав громадянин при призначені пенсії. Не забезпечення належного зберігання вказаних документів на підприємствах, не витребування вичерпної інформації органами пенсійного фонду і невиконання своїх гарантійних функції державою, незалежно від надзвичайності підстав та, як наслідок, обмеження громадянам в реалізації та підтвердженні прав на пенсійне забезпечення, не повинно нівелювати або обмежувати конституційні права позивача.

Суд звертає увагу, що у випадку якщо поданих документів про призначення пенсії було не достатньо, то управління Пенсійного фонду України мало усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Проте, жодних дій відповідачем вчинено не було.

Враховуючи вказані норми в їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи відповідача 2 щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 17.07.1990 по 16.05.1995, не мають законодавчого та доказового обґрунтування, тому мають бути відхилені судом як помилкові.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем 2 не надано жодного доказу на підтвердження того, що при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним, з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст.46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Таким чином, суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 18 жовтня 2022 №262540009966 про відмову у призначенні пенсії за віком на загальних умовах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.10.2022 щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду та зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 17.07.1990 по 16.05.1995.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню лише зі словесним коригуванням обраного позивачем способу судового захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо строків розгляду адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти станом на день розгляду справи.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Донецький окружний адміністративний суд розташований в м.Слов`янськ Донецької області. У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м.Слов`янськ, які здійснюються державою-агресором та створюють суттєву загрозу життю та здоров`ю людей, керівництво Донецької обласної державної адміністрації через засоби масової інформації закликало мешканців області евакуюватись до більш безпечних регіонів України.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

В таких умовах керівництвом Донецького окружного адміністративного суду задля збереження життя та здоров`я працівників та відвідувачів суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи установи в дистанційному режимі.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд. 16), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ - 14099344, юридична адреса: 61000, Харківська область. м.Харків, площа Свободи,5 Держпром, 3 під, 2 пов) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 18 жовтня 2022 №262540009966 про відмову у призначенні пенсії за віком на загальних умовах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.10.2022 щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, та зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 17.07.1990 по 16.05.1995.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.

Повне судове рішення складено 25.05.2023.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька