Рішення

від 24.05.2023 по справі 260/2013/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 травня 2023 року м. Ужгород№ 260/2013/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом керівника Берегівської окружної прокуратури до Королівської селищної ради Берегівського району за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернянського закладу дошкільної освіти "Дереночка" Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Берегівської окружної прокуратури (далі позивач, прокурор) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Королівської селищної ради Берегівського району (далі відповідач) за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернянського закладу дошкільної освіти "Дереночка" Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області у якому просить: визнати протиправною бездіяльність Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області щодо не оформлення правовстановлюючих документів на приміщення Чернянського закладу дошкільної освіти «Дереночка» Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, що знаходиться за адресою: вул. Дружби, 3. с. Черна, Берегівський район, Закарпатська область; зобов`язати Королівську селищну раду Берегівського район) Закарпатської області (вул. Центральна, 50, смт. Королево, Берегівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 04349283) вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на приміщення Чернянського закладу дошкільної освіти «Дереночка» Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області загальною площею 733,7 м , вартістю 14770436.44 гри (чотирнадцять мільйонів сімсот сімдесят тисяч чотириста тридцять шість гривень сорок чотири копійки), що знаходиться за адресою: вул. Дружби, 3, с. Черна, Берегівського район, Закарпатська область.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що відповідно до додатку до рішення Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області № 45 від 30.12.2020 «Про вступ у права засновників закладів, установ освіти та культури та прийняття безоплатно у комунальну власність майнові комплекси, майно закладів, установ освіти та культури (основні засоби, фонди та матеріальні цінності, статутний капітал, транспортні засоби, тощо)» приміщення Чернянського закладу дошкільної освіти «Дереночка» Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області (далі Чернянський ЗДО), розташоване .за адресою: вул. Дружби, 3, с. Черна, Берегівський район район, Закарпатська область, належить до комунальної власності. Вказує, що за інформацією Королівської селищної ради від 13.02.2023 № 04-06/223, реєстрація права власності на вказане приміщення Чернянського ЗДО Королівською селищною радою не здійснено. Зазначає, що ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування; підлягають обов`язковій державній реєстрації і єдиним органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території с. Черна Берегівського району Закарпатської області, є Королівська селищна рада Берегівського району Закарпатської області. Враховуючи викладене, Королівська селищна рада зобов`язана згідно з вимогами чинного законодавства вжити заходів для оформлення та державної реєстрації права власності на приміщення Чернянського ЗДО. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачем до суду не подано відзиву, хоча ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження позивачу надіслано Королівській селищній раді Берегівського району поштовим рекомендованим листом. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення таке отримано відповідачем 12.04.2023 року. Стаття 159 КАС України визначає, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Берегівською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави щодо набуття права власності та подальшого управління майном Королівської територіальної громади Берегівського району.

Так, встановлено, що відповідно до додатку до рішення Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області № 45 від 30.12.2020 «Про вступ у права засновників закладів, установ освіти та культури та прийняття безоплатно у комунальну власність майнові комплекси, майно закладів, установ освіти та культури (основні засоби, фонди та матеріальні цінності, статутний капітал, транспортні засоби, тощо)» приміщення Чернянського закладу дошкільної освіти «Дереночка» Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області (далі Чернянський ЗДО), розташоване .за адресою: вул. Дружби, 3, с. Черна, Берегівський район район, Закарпатська область, належить до комунальної власності.

Ринкова вартість нежитлового приміщення Чернянського ЗДО, загальною площею 733,7 м2, згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки від 16.02.2023

становить 14770436.44 грн.

За інформацією Королівської селищної ради від 13.02.2023 № 04-06/223, реєстрація права власності на вказане приміщення Чернянського ЗДО Королівською селищною радою не здійснено.

Викладені обставини встановлені і судом та підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про освіту» юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний,

приватний чи корпоративний.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про освіту» сільські ради відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти, забезпечення доступності дошкільної та повної загальної середньої освіти, засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів.

Згідно ст. 80 Закону України «Про освіту», до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти, належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.

Ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 316 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтями 328, 331, ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтями 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-ІV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав здійснюється на засадах обов`язковості державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Крім того, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування; підлягають обов`язковій державній реєстрації.

У Державному реєстрі прав, відповідно до ст. 5 Закону, реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 ЦК України, ухилення від реєстрації права на нерухомість, окрім іншого, можуть бути оскаржені до суду.

Згідно пунктів 6, 7, 44 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набутгя права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування об`єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Статтями 13 та 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених Конституцією.

Сільські, селищні, міські ради, згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, відповідно до п.п. З та 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.

Тобто, судом встановлено, що органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території с. Черна Берегівського району Закарпатської області, є Королівська селищна рада Берегівського району Закарпатської області.

Враховуючи викладене, Королівська селищна рада зобов`язана згідно з вимогами чинного законодавства вжити заходів для оформлення та державної реєстрації права власності на приміщення Чернянського ЗДО.

Водночас, згідно інформації Королівської селищної ради від 13.02.2023 р. № 04-06/223, 26.08.2020 виготовлено технічний паспорт на приміщення дошкільного навчального закладу (Чернянський ЗДО), розташованого за адресою: вул. Дружби, 3, с. Черна, Виноградівський район (Берегівський район), Закарпатської області, загальною площею 733,7 кв.м.

Однак, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності чи будь-яке інше речове право на вказане нерухоме майно Королівською селищною радою не реєструвалися.

Тобто, за наявності підстав та відповідних повноважень Королівською селищною радою, як органом місцевого самоврядування, що здійснює від імені та в інтересах територіальних громад, відповідні права власника комунального майна, упродовж більше двох років з моменту виготовлення технічного паспорта, фактично не здійснено жодних юридично значимих обов`язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на зазначену вище будівлю.

Вказане свідчить про бездіяльність відповідача, яка полягає у безпідставному зволіканні в оформленні правовстановлюючих документів на майно, що належить територіальній громаді.

В свою чергу безпідставне зволікання з державною реєстрацією права власності громади в особі селищної ради на приміщення Чернянського ЗДО, може призвести до нецільового використання приміщення або його вибуття з власності громади, що в свою чергу суперечить інтересам держави.

Щодо звернення прокурора з даним позовом, суд приходить до висновку про підставність такого виходячи з наступного.

Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тобто, законодавством прямо передбачено право прокурора звертатися до суду в інтересах держави у разі не здійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, поняття «інтереси держави», відповідно до рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. З зазначеного судового рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України № 3- рп/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як вцілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зазначено, що дитина, внаслідок її і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому

забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 28 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної* забезпечують її доступність для всіх дітей.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про освіту», право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для отримання дитиною освіти, забезпечення її доступності шляхом, зокрема, належного функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.

Суспільство є окремим суб`єктом публічно-правових відносин, яке може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи та інтересів держави. При цьому, Основним Законом України передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Суспільний (публічний) інтерес є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних та таких, що ґрунтуються на моральних засадах, інтересів, які складають певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби та відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами владних повноважень (суб`єктами публічної адміністрації); це поняття не піддається однозначній кваліфікації (визначенню), а тому наявність суспільних (публічних) інтересів повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку.

Забезпечення якнайкращих інтересів дитини є одним із базових міжнародних принципів, який закріплений, зокрема, у ст. 24 Хартії основних прав Європейського Союзу. Зміст цього принципу полягає у тому, що при здійсненні будь-яких дій по відношенню до дітей, як з боку органів державної влади, так і з боку приватних установ, вищі інтереси дитини повинні розглядатися як пріоритетні.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про освіту», право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для отримання дитиною освіти, забезпечення її доступності шляхом, зокрема, належного функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 822/3692/17, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 01.06.2021 у справі № 0440/6514/18.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц - у разі, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Предметом цього позову є протиправна бездіяльність Королівської селищної ради Берегівського району, що проявляється у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на нежитлове приміщення Чериянського ЗДО та його державної реєстрації.

Відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої сільська рада представляє, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади, а саме дітей.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

За таких обставин, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби дітей у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та як наслідок реалізації державних гарантій щодо захисту права власності.

Незаконна бездіяльність Королівської селищної ради Берегівського району, що виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на нежитлове приміщення та його державної реєстрації, створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої сільська рада представляє, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади у сфері охорони дитинства, тим самим порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності та, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовною заявою.

Так, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відмовленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності користування комунальним майном без правовстановлюючих документів.

Окрім того, додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) є обов`язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час користування майном територіальної громади, а саме функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.

Таким чином, наведені вище норми законів та рішення Конституційного Суду України надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення. Таку саму позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15.

За цим позовом прокурор набуває статусу позивача, оскільки орган, уповноважений здійснювати функції щодо зобов`язання Королівська селищна рада Берегівського району оформити належним чином право власності нерухомим майном територіальної громади Королівської селищної ради Берегівського району, відсутній.

Разом з тим, враховуючи, що саме Королівською селищною радою Берегівського району, уповноваженою здійснювати контроль, охорону та управління майном територіальної громади (як представницьким органом) жодних ефективних заходів щодо оформлення права власності на нежитлове приміщення Чернянського ЗДО та його державної реєстрації не вжито, а тим самим спричинено порушення інтересів держави, а тому Королівську селищну раду визначено відповідачем у справі.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов керівника Берегівської окружної прокуратури (вул. І.Сечені, буд.15,м. Берегово,Берегівський район, Закарпатська область,90202, код ЄДРПОУ 02909967) до Королівської селищної ради Берегівського району (вул. Центральна, буд. 50,смт. Королево,Виноградівський район, Закарпатська область,90332,код ЄДРПОУ 26214052) за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернянського закладу дошкільної освіти "Дереночка" Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області (90334, Закарпатська область, Берегівський район, с. Черна, вул. Дружби, 3, код ЄДРПОУ 26214052) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області щодо не оформлення правовстановлюючих документів на приміщення Чернянського закладу дошкільної освіти «Дереночка» Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, що знаходиться за адресою: вул. Дружби, 3. с. Черна, Берегівський район, Закарпатська область.

Зобов`язати Королівську селищну раду Берегівського району Закарпатської області (вул. Центральна, буд. 50,смт. Королево, Виноградівський район, Закарпатська область, 90332, код ЄДРПОУ 26214052) вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на приміщення Чернянського закладу дошкільної освіти «Дереночка» Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області загальною площею 733,7 м , вартістю 14770436.44 гри (чотирнадцять мільйонів сімсот сімдесят тисяч чотириста тридцять шість гривень сорок чотири копійки), що знаходиться за адресою: вул. Дружби, 3, с. Черна, Берегівського район, Закарпатська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору