Рішення

від 25.05.2023 по справі 320/4380/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 року Київ№ 320/4380/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» про стягнення штрафу за порушення законодавства про ціни та ціноутворення,

в с т а н о в и в:

Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі позивач, Головне управління) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» (далі відповідач, Товариство) штраф в дохід державного бюджету в сумі 34000 грн. згідно з рішенням про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог законодавства про ціни та ціноутворення від 30.06.2021 № 58, який зарахувати в дохід державного бюджету.

Ухвалою від 20.05.2022 суд відкрив провадження у справі призначивши її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, у зв`язку з чим накладено штраф, який підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету.

Відповідач письмового відзиву на позов та/або будь-яких пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав.

Розглянувши подані представником позивача документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У зв`язку зі створенням відповідачем перешкод у проведенні позивачем позапланової перевірки, чим порушено вимоги пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про ціни та ціноутворення» та абзаців 3, 4, 5 статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Головним управлінням прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 30.06.2021 № 58 (далі - рішення), яким вирішено застосувати до Товариства штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34000 грн.

Примірник рішення направлявся відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією та отриманий особисто його представником 13.07.2021.

Доказів оскарження рішення відповідачем суду не подано.

Натомість, рішенням відповідач був повідомлений, що у разі невиконання рішення у встановлений термін, Головне управління звернеться до суду з позовом про стягнення до бюджету коштів у встановленому порядку.

Невиконання відповідачем вимог рішення щодо сплати суми штрафу зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 16, 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI (далі Закон № 5007-VI), органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами.

Уповноважені органи мають право, зокрема: проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки; одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (далі - Положення) Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами.

Основними завданнями Держпродспоживслужби є, зокрема, реалізація державної політики з контролю за цінами (підпункт 1 пункту 3 Положення).

Згідно з підпунктом 11 пункту 4 Положення, Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань, у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів).

Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право, окрім іншого: безперешкодного доступу у межах повноважень, передбачених законом, до потужностей та інших об`єктів державного нагляду (контролю); одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових осіб, а також громадян та громадських об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань і функцій, у тому числі з метою планування здійснення заходів державного нагляду (контролю); здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону; 17) складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій, передбачених законом (підпункти 2, 3, 8, 17 пункту 6 Положення).

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення).

Таким чином позивач, як територіальний орган Держпродспоживслужби, наділений відповідними повноваженнями здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю)визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877-V).

У розумінні статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно із частиною дев`ятою статті 4 Закону № 877-V, невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.

За припасами статей 6-8 Закону № 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).

Розпорядження може передбачати застосування до суб`єкта господарювання санкцій, передбачених законом.

У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, окрім іншого, застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем наведених положень Закону №877-V.

У свою чергу, за приписами статті 11 Закону № 877-Vсуб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний, зокрема: не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Відповідно до поданих суду позивачем доводів та доказів, наведених вимог статті 11 Закону № 877-V відповідачем виконано не було. Зворотного відповідачем суду не доведено. Натомість встановлено створення відповідачем перешкод у проведенні позивачем позапланової перевірки.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону № 877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 238, частини першої статті 239, частини першої статті 241 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

У силу пункту 4 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону № 5007-VI порядок стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, визначається Господарським кодексом України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 18 Закону № 5007-VI уповноважені органи мають право звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

У свою чергу, у силу вимог частини першої статті 21 Закону № 877-V суб`єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).

Як вже зазначалось в описовій частині рішення, підставою для звернення позивача до суду із цим позов стало невиконання відповідачем вимог рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 30.06.2021 № 58 щодо сплати штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34000 грн. Доказів сплати відповідної суми або оскарження рішення відповідачем суду не подано.

При цьому, за приписами частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального закону та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення штрафу, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення штрафу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. Водночас, питання правомірності застосування адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом доказування у даній справі, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом спору, отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 420/1255/20 та від 18.10.2022 у справі № 1640/2446/18.

Суд враховує, що рішення позивача від 30.06.2021 № 58 відповідачем отримане. Проте доказів сплати штрафу чи оскарження такого рішення суду не подано.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Судом встановлено, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження заявленого ним позову. Натомість відповідач не подав суду жодних письмових доказів на заперечення та спростування доводів позивача.

Ураховуючи наведене в сукупності суд уважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У зв`язку з відсутністю у справі судових витрат позивача, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд не вирішує питання щодо їх стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» (ЄДРПОУ: 40359495; місцезнаходження: 08160, Київська область, Фастівський район, с. Гатне, вул. Інститутська, 45, офіс № 61) штраф в дохід державного бюджету в сумі 34000, 00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень 0 копійок) згідно з рішенням про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог законодавства про ціни та ціноутворення від 30.06.2021 № 58, який зарахувати в дохід державного бюджету.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.