Рішення

від 25.05.2023 по справі 420/5161/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5161/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Одеса

У залі судових засідань № 18

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання- Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача- Ісмаїлової А.А.

представника позивача- Щукіна О.С.

представника відповідача- не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННЕР АФФІЛІАТ МАРКЕТИНГ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІННЕР АФФІЛІАТ МАРКЕТИНГ» з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00028452302 від 28.02.2023 року та № 00028502302 від 28.02.2023 року.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст.12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Представники позивача в судове засідання з`явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Позов та відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що відповідно до пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України утриманню та перерахуванню до бюджету підлягає податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою в розмірі 15 відсотків з доходів, перелік яких зазначено у підпункті 141.4.1 п.141.4 ст.141 ПКУ, але у випадку позивача на користь юридичних осіб - нерезидентів здійснювалася оплата за отримання доступу до онлайн-сервісів за допомогою мережі Інтернет, що відповідно до податкового законодавства України кваліфікується платою за операціями з програмною продукцією, які відсутні в переліку доходів у підпункті 141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України, тобто з таких доходів юридичних осіб - нерезидентів, що виплачував на їх користь позивач, податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою в розмірі 15 відсотків утриманню та перерахуванню до бюджету не підлягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає. До перевірки було надано договори б/н від 05.01.2022 року, б/н від 02.03.2022 року, б/н від 18.04.2021 року, б/н від 30.09.2021 року та інвойси, відповідно до яких позивач здійснював перерахування коштів на рахунки компаній-нерезидентів за доступ до онлайн-платформ, що підпадають під визначення доходу з джерелом їх походження з України та оподатковуються відповідно до пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПКУ за ставкою в розмірі 15 відсотків, а документи, які підтверджують надання послуг і відповідно до яких можливо визначити суть отриманих послуг та «кінцевого споживача» у розумінні пп.14.1.225 п.14.1 статті 14 ПКУ не було надано.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІННЕР АФФІЛІАТ МАРКЕТИНГ» зареєстроване та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податків.

Позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: 73.11 «Рекламні агентства»; 62.09 «Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем»; 63.11 «Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність»; 63.12 «Веб-портали»; 63.99 «Надання інших інформаційних послуг».

ГУ ДПС в Одеській області в період з 18.01.2023 року по 26.01.2023 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННЕР АФФІЛІАТ МАРКЕТИНГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт від 02.02.2023 року № 1618/15-32-07-08/44211963.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.3 п.49.18 ст.49, п.137.5 ст.137, п.69.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що виразилося у неподанні податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік; ч.2 п.292.1, п.292.6, п.292.11 ст.292 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні суми єдиного податку третьої групи на 3120,00 грн., у тому числі за листопад 2022 року на 3120,00 грн.; пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1, п. 49.2, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, пп.9.6 п.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що виразилося у несвоєчасному поданні податкової декларації платника єдиного податку третьої групи за серпень 2022 року; пп.141.4.2, п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України, що виразилося в неутриманні та неперерахуванні до бюджету податку за ставкою 15 % від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента у загальній сумі 175350,45 грн., з яких за 2021 рік - 16380,29 грн. та за 2022 рік - 158970,16 грн.; пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» від 20.10.2015 року № 897, що виразилося в неподанні Додатків ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2021 та 2022 роки.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки №1618/15-32-07-08/44211963 від 02.02.2023 року та подав на них заперечення, однак такі заперечення ГУ ДПС в Одеській області залишені без задоволення та за результатами перевірки позивачу направлене податкове повідомлення-рішення від 28.02.2023 року № 00028452302, яким йому за порушення пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 176699,33 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 175350,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1348,88 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.02.2023 року № 00028502302, яким йому за порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103, пп.49.18.3 п.49.18 ст.49, п.137.5 ст.137, п.69.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 680,00 грн. за платежем - податок на прибуток іноземних юридичних осіб.

Позивач не погодився з правомірністю направлених йому податкових повідомлень-рішень та звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 та пп.49.18.3 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з п.103.9 ст.103, пп. «ґ» п.137.5 ст.137 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Річний податковий (звітний) період встановлюється для суб`єктів господарювання - юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу.

Згідно з п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п.69.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач в періоді, який перевірявся, здійснював виплати доходів нерезидентам із джерелом походження з України, а саме: на користь компанії Green Square SRL (Румунія) згідно договору б/н від 05.01.2022 року у загальній сумі 3000,00 доларів США (83999,40 грн.), на користь компанії «MONDAY.COM LTD» (Ізраїль) згідно договору б/н від 02.03.2022 року у загальній сумі 1481,29 доларів США (50933,86 грн.), на користь компанії «Tigloo LTD» (Ізраїль) згідно договору б/н від 18.04.2021 року у загальній сумі 7794,00 доларів США (239693,63 грн.), на користь компанії «Somplo LTD» (Ізраїль) згідно договору б/н від 30.09.2021 року у загальній сумі 27900,00 доларів США (794376,12 грн.).

Педметом договору б/н від 05.01.2022 року є надання компанією Green Square SRL позивачу (клієнту) доступу до онлайн-платформи через обліковий запис на платформі за плату. Також, в цьому договорі зазначено, що клієнт зобов`язується не змінювати, не копіювати, не відтворювати платформу та не продавати або передавати право клієнта на використання платформи.

Предметом договору б/н від 02.03.2022 року є надання компанією «MONDAY.COM LTD» (Ізраїль) позивачу (клієнту) доступу до хмарної робочої платформи операційної системи за плату. Також, в цьому договорі зазначено, що клієнт погоджується не використовувати та не розголошувати інформацію як це встановлено договором або як того вимагає закон.

Предметом договору б/н від 18.04.2021 року є отримання позивачем (клієнтом) зі сторони компанії «Tigloo LTD» (Ізраїль) послуг з використання платформи (невиключне право без права передачі на використання послуги). Також, в цьому договорі зазначено, що клієнт не буде продавати, здавати в оренду, позичати, передавати чи здавати в оренду програмне забезпечення.

Предметом договору б/н від 30.09.2021 року є надання компанією «Somplo LTD» (Ізраїль) позивачу (клієнту) доступу до сервісу та/або платформи, який не підлягає передачі і невиключне право на доступ і використання сервісу. Також, в цьому договорі зазначено, що клієнт не має право змінювати, чи іншим чином відтворювати сервіс або платформу, здійснювати зворотне проектування вихідного коду, поширювати, субліцензувати, призначати, ділитися, продавати, орендувати або іншим чином передавати право клієнта на використання сервісу та/або платформи.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом зроблені висновки щодо допущення позивачем порушень норм податкового законодавства враховуючи виплату доходу нерезидентам, що підпадає під визначення роялті, оскільки результати роботи на онлайн-платформі позивач використовує для подальшого передання замовникам маркетингових послуг і він не є кінцевим споживачем даних послуг, однак суд не погоджується з такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, крім інших: роялті.

Згідно з пп.14.1.225 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об`єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані: як винагорода за використання комп`ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»); за придбання примірників (копій, екземплярів) об`єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра); за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об`єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи; за передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України; за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

З сукупного аналізу вказаних правих норм слід зробити висновок, що в даному випадку сплачені позивачем кошти на користь юридичних осіб - нерезидентів на підставі договорів б/н від 05.01.2022 року у загальній сумі 3000,00 доларів США (83999,40 грн.), б/н від 02.03.2022 року у загальній сумі 1481,29 доларів США (50933,86 грн.), б/н від 18.04.2021 року у загальній сумі 7794,00 доларів США (239693,63 грн.), б/н від 30.09.2021 року у загальній сумі 27900,00 доларів США (794376,12 грн.) не вважаються роялті, оскільки є винагородою (платою) за користування програмної продукції у вигляді доступу до онлайн-сервісів за допомогою мережі Інтернет як кінцевим споживачем.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено, що позивач не був кінцевим споживачем даних послуг та здійснював подальше використання результатів цих послуг.

Такі твердження спростовуються також умовами договорів б/н від 05.01.2022 року, б/н від 02.03.2022 року, б/н від 18.04.2021 року, б/н від 30.09.2021 року в частині фактичної заборони змінювати, копіювати, відтворювати, продавати або передавати право на використання платформи, розголошувати інформацію, продавати, здавати в оренду, позичати, передавати чи здавати в оренду програмне забезпечення, змінювати чи іншим чином відтворювати сервіс або платформу, здійснювати зворотне проектування вихідного коду, поширювати, субліцензувати, призначати, ділитися, продавати, орендувати або іншим чином передавати право на використання сервісу та/або платформи.

Таким чином, в даному випадку плата за доступ до онлайн-сервісів за допомогою мережі Інтернет не вважається роялті, оскільки умови використання відповідної програмної продукції обмежені функціональним призначенням такої програмної продукції та її відтворення обмежене кількістю копій.

Тобто, згідно з умовами вказаних договорів ТОВ «ВІННЕР АФФІЛІАТ МАРКЕТИНГ» не отримувало ніяких прав на сам об`єкт права інтелектуальної власності на програмну продукцію (комп`ютерні програми, програмне забезпечення, тощо), а отримало послугу як кінцевий споживач за функціональним призначенням відповідної програмної продукції у вигляді доступу до онлайн-сервісів за допомогою мережі Інтернет без можливості передати іншим особам права субвикористання відповідної програмної продукції.

Висновок відповідача, що здійснені позивачем платежі на користь юридичних осіб - нерезидентів є роялті суд вважає необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, що здійснені з невірним тлумаченням норм законодавства.

Відповідно до п.26-1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим - сьомим підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться: результат комп`ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп`ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них; примірники (копії, екземпляри) комп`ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп`ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп`ютерної програми чи в іншій формі; будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп`ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу; криптографічні засоби захисту інформації.

Суд також погоджується з позивачем, що в даному випадку плата за доступ до онлайн-сервісів за допомогою мережі Інтернет не входить до складу поняття «роялті» згідно положень міжнародно-правових актів, ратифікованих Україною.

Згідно з ч.3 ст.12 Конвенції між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та капітал зазначено, що термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або наукові праці, включаючи програмне забезпечення, кінематографічні фільми, будь-який патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію стосовно промислового, комерційного або наукового досвіду.

Відповідно до ч.3 ст.12 Конвенції між Урядом України і Урядом Румунії про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу зазначено, що термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як компенсація за використання або за право використання будь-яких авторських прав на літературні твори, твори мистецтва і науки, включаючи кінофільми або фільми і плівки, які використовуються для радіомовлення або телебачення, на будь-який патент, торгову марку, винахід або модель, схему, секретну формулу або процес, або за використання, або за надання права використання будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання, або за інформацію стосовно промислового, комерційного або наукового досвіду.

Тобто, цими міжнародними актами, які ратифіковані Україною, не визначено, що операції з оплати доступу до онлайн-сервісів за допомогою мережі Інтернет вважаються роялті, тому вони не підпадають під визначення доходів нерезидента, що підлягають оподаткуванню на підставі пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України.

За таких обставин, на думку суду, у позивача був відсутній обов`язок по сплаті (утриманню) податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 15 % у сумі 175350,45 грн. з операцій по виплаті доходів нерезидентам на підставі договорів б/н від 05.01.2022 року у загальній сумі 3000,00 доларів США (83999,40 грн.), б/н від 02.03.2022 року у загальній сумі 1481,29 доларів США (50933,86 грн.), б/н від 18.04.2021 року у загальній сумі 7794,00 доларів США (239693,63 грн.), б/н від 30.09.2021 року у загальній сумі 27900,00 доларів США (794376,12 грн.).

Крім того, позивач не повинен був подавати Додаток ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства відносно виплат доходів на користь вказаних нерезидентів за 2021-2022 роки через відсутність показників податку на прибуток іноземних юридичних осіб, що має бути утриманий та перерахований до бюджету.

Суд також враховує, що згідно з п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, в даному випадку висновки відповідача про порушення позивачем пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.3 п.49.18 ст.49, п.103.9 ст.103, п.137.5 ст.137, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141, п.69.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними, що здійснені без належного аналізу первинних документів та з невірним тлумаченням норм діючого законодавства.

Враховуючи викладені обставини податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 00028452302 від 28.02.2023 року та № 00028502302 від 28.02.2023 року є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННЕР АФФІЛІАТ МАРКЕТИНГ» (вул. Генуезька, буд. 24 Б, м. Одеса, Одеська область, 65062, код ЄДРПОУ 44211963) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00028452302 від 28.02.2023 року, № 00028502302 від 28.02.2023 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 00028452302 від 28.02.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 00028502302 від 28.02.2023 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННЕР АФФІЛІАТ МАРКЕТИНГ» (вул. Генуезька, буд. 24 Б, м. Одеса, Одеська область, 65062, код ЄДРПОУ 44211963) сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 25 травня 2023 року.

СуддяЛеонід СВИДА