Постанова

від 18.05.2023 по справі 440/9832/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Слободянюк Н.І.

18 травня 2023 р.Справа № 440/9832/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Державної податкової служби України у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання протиправними та скасування рішень, -

В с т а н о в и в:

27.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган) №00055670710 від 11.08.2021 року; № 00055680710 від 11.08.2021 року; № 00055620710 від 11.08.2021 року; № 00055390710 від 11.08.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати вимогу ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00055340710 від 11.08.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Полтавській області № 00055350710 від 11.08.2021 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі ПК України) він має право на витрати у вигляді собівартості кондитерських виробів, реалізованих у 2009 році та оплачених у 2017 та 2018 роках, що підтверджується первинними документами. Позивач вважає правомірним віднесення сум земельного податку до витрат 2017-2019 років відповідно до пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України. Витрати на послуги з оренди у 2011 році відображені у Книзі обліку і витрат за 2020 рік з посиланням на первинні документи, а тому незрозуміло як перевіряючим розрахована сума витрат 77381,21 грн, яку зменшено за 2020 рік. Порушення, які встановлені з податку на доходи фізичних осіб, військовому збору та єдиному соціальному внеску, спростовуються автоматично, оскільки є похідними від інших встановлених порушень. Оскільки за січень-грудень 2019 року він отримав 983346,47 грн, а не 1 млн, як того вимагає п. 181.1 ст. 181 ПК України, то обов`язків щодо реєстрації платником ПДВ та щодо складання та реєстрації податкових накладних у нього не виникло.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ГУ ДПС у Полтавській області зазначає, що собівартість готової продукції, дохід від реалізації якої позивачем отримано у 2017-2019 роках, та яка відображена в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017-2019 роки в загальній сумі 692219 грн, на 548121,50 грн перевищує вартість залишків товарно-матеріальних цінностей, інформацію про яку надано ОСОБА_1 листом вх. № 27053/6/16-31 від 13.07.2021 року, та яка підтверджується актом попередньої документальної планової перевірки від 20.04.2015 року № 531/16-03-17-01-10/ НОМЕР_1 . Перевіркою також встановлено завищення інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг відображених у графі 7 додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017-2019 роки по причині включення до складу інших витрат сум земельного податку у 2017 році у сумі 47331,90 грн у 2018 році у сумі 44668,50 грн та у 2019 році у сумі 44035,20 гривень. ФОП ОСОБА_1 задекларовано чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом за 2020 рік і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця, понесеними у 2020 році у сумі 151757,97 грн, документально не підтверджена перевіркою сума витрат складає 77381,21 грн (229139,18 грн 151757,97 грн = 77381,21 грн). В порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183 ПК України ФОП ОСОБА_1 при перевищенні загальної суми доходу отриманого від здійснення операцій з реалізації продукції (надання послуг) протягом останніх 12 календарних місяців, 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), не було подано до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДПС у Полтавській області реєстраційної заяви платника податку на додану вартість. Дохід отриманий ФОП ОСОБА_1 був зазначений в книзі обліку доходів і витрат 60/663 та надійшов у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на розрахункові рахунки. В порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України ФОП ОСОБА_1 не було виконано обов`язок щодо складення податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2022 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області № 00055670710 від 11.08.2021 року у частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем у сумі 1160,72 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області № 00055680710 від 11.08.2021 року у частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 13928,62 грн.

Визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області № Ф-00055340710 від 11.08.2021 року у частині визначення ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску у сумі 8511,90 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДПС у Полтавській області № 00055350710 від 11.08.2021 року у частині визначення ОСОБА_1 штрафної санкції у сумі 851,19 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 244,52 грн.

Висновок суду вмотивований тим, що проведеною перевіркою правомірно встановлено завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2017 рік на суму 39869,02 грн, та за 2018 рік на суму 508252,48 грн по причині включення до складу витрат собівартості продукції (кондитерські вироби), яка відсутня на залишках нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів, тощо на 01.01.2017, що підтверджується ФОП ОСОБА_1 у відповіді на лист № 22692/6/16-31-07-10-15 від 18.06.2021 року та даними акту попередньої перевірки від 20.04.2015 року № 531/16-03-17-01-10/ НОМЕР_1 , чим порушено п.177.2 ст. 177, пп.177.4.5 п.177.4 ст. 177 ПК України.

Також, суд зазначив, що проведеною перевіркою правомірно встановлено завищення інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг відображених у графі 7 додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017-2019 роки по причині включення до складу інших витрат сум земельного податку у 2017 році у сумі 47331,90 грн у 2018 році у сумі 44668,50 грн та у 2019 році у сумі 44035,20 грн.

Крім того, суд зазначив, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом за 2020 рік і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця, понесеними у 2020 році у сумі 151757,97грн., документально не підтверджена перевіркою сума витрат складає 77381,21 грн (229139,18 грн 151757,97 грн=77381,21 грн.).

Також, суд зазначив, що в порушення пп. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183 ПК України ФОП ОСОБА_1 при перевищенні загальної суми доходу отриманого від здійснення операцій з реалізації продукції (надання послуг) протягом останніх 12 календарних місяців, 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), не було подано до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДПС у Полтавській області реєстраційної заяви платника податку на додану вартість. Дохід отриманий ФОП ОСОБА_1 був зазначений в книзі обліку доходів і витрат 60/663 та надійшов у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на розрахункові рахунки.

Крім того, суд не погодився з розрахунком суми витрат 77381,21 грн, на яку, за висновком контролюючого органу, завищено витрати у 2020 році, адже як зазначає сам відповідач в акті перевірки згідно банківських виписок за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року позивачем отримано дохід у загальній сумі 659907,02 грн, в тому числі 229139,18 грн від погашення дебіторської заборгованості від надання в оренду власного майна та згідно додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року ФОП ОСОБА_1 задекларовано суму витрат, пов`язаних з отриманими у 2020 році доходами (вартість комунальних послуг та будівельних матеріалів, заробітної плати), у сумі 508149,05 грн., тобто витрати у сумі 508149,05 грн. можуть зменшити загальний оподатковуваний дохід, отриманий у 2020 році, з отриманням якого вони понесені. Оскільки 659907,02 грн. доходу включає в себе і дохід 229139,18 грн., то висновок контролюючого органу про можливість зменшення загального оподатковуваного доходу на 508149,05 грн. не узгоджується з проведеним розрахунком завищеної суми витрат 77381,21 грн. (229139,18 грн. 151757,97 грн.).

Не погоджуючись із судовим рішенням, в частині якою судом відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову.

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в частині якою судом задоволено вимоги адміністративного позову, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області за № 1459-П від 17.06.2021 року та інформації в ЄДР стосовно внесення рішення про припинення та проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 09.04.2021 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 09.04.2021 року, за результатами якої складено акт № 5564/16-31-07-10-09/2217415597 від 21.07.2021 року.

В ході перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 177.2, п.п. 177.4.2, п.п. 177.4.3, п.п. 177.4.5, 177.4.6, 177.4.9 п. 177.4 ст. 177, п. 181.1 ст. 181, п.п. 183.1, 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201, п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.5,161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI), в результаті чого занижено:

- податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 148755,33 грн, у тому числі за 2017 рік на 15696,17 грн, за 2018 рік на 111204,21 грн, за 2019 рік на суму 7926,33 грн, за 2020 рік на суму 13928,62 грн;

- єдиний внесок у сумі 34152,38 грн, в тому числі за 2017 рік у сумі 15952,70 грн, за 2019 рік у сумі 9687,78 грн, за 2020 рік у сумі 8511,90 грн;

- військовий збір на суму 12396,28 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 1308,01 грн, за 2018 рік у сумі 9267,02 грн., за 2019 рік у сумі 660,53 грн, за 2020 рік у сумі 1160,72 грн;

- податок на додану вартість на загальну суму 71304 грн, в тому числі за січень 2020 року на 14920 грн, за лютий 2020 року на 19589 грн, за березень 2020 року на 17207 грн, за квітень 2020 року на 5010 грн, за травень 2020 року на 8851 грн, за червень 2020 року на 12122 грн, за липень 2020 року на 1900 грн, за серпень на « 578» грн за вересень 2020 року на 189 грн, за жовтень на «-8404» грн, за листопад 2020 року на 167 грн, за грудень 2020 року на 333 грн;

а також не виконано обов`язок щодо складання податкових накладних в електронній формі та їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних на протязі встановленого терміну на загальну суму 71304 грн, в тому числі за січень 2020 року на 14920 грн, за лютий 2020 року на 19589 грн, за березень 2020 року на 17207 грн, за квітень 2020 року на 5010 грн, за травень 2020 року на 8851 грн, за червень 2020 року на 12122 грн, за липень 2020 року на 1900 грн, за серпень на « 578» грн, за вересень 2020 року на 189 грн, за жовтень на «-8404» грн, за листопад 2020 року на 167 грн, за грудень 2020 року на 333 грн.

На підставі акту перевірки № 5564/16-31-07-10-09/2217415597 від 21.07.2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.08.2021 року:

№ 00055670710 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 15205 грн, в т.ч за штрафними санкціями 2808,89 грн;

№ 00055680710 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 182462,01 грн, в т.ч. за штрафними санкціями 33706,68 грн;

№ 00055620710 про застосування штрафу у розмірі 4475,93 грн за платежем з податку на додану вартість;

№ 00055390710 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 91 376,00 грн, в т.ч. за штрафними санкціями 20072,00 грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11.08.2021 року № 000055340710 на суму 34 152,38 грн;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.08.2021 року № 00055350710 у вигляді штрафних санкцій в сумі 9 169,83 гривень.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає стосовно податкового повідомлення-рішення відповідача від 11.08.2021 року № 00055680710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 182462,01 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням в сумі 148755,33 грн, за штрафними санкціями в сумі 33706,68 грн.; стосовно вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2021 року № 00055340710, якою визначено до сплати єдиний внесок в сумі 34152,38 грн. та щодо рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.08.2021 року № 00055350710, яким визначено штрафні санкції в сумі 9169,83 грн.; податкового повідомлення-рішення від 11.08.2021 року № 00055670710, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем з військового збору на загальну суму 15205 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням в сумі 12396,28 грн, за штрафними санкціями в сумі 2808,89 грн., наступне.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 14.1 ст. 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений у ст. 177 ПК України.

Згідно з пунктом 177.1 ст. 177 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положеннями п. 177.4 ст. 177 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 ст. 138 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами підпункту 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 177.10 ст. 177 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 був затверджений Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, пунктом 6 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Відповідно до підпункту 44.3 ст. 44 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Судом установлено, що 09.03.2009 року між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ «САЛЕКС АБСОЛЮТ» укладений договір поставки № 25, за умовами якого постачальник продає, а покупець купує кондитерські вироби й іншу продукцію вироблену постачальником в асортименті, у кількості, за цінами і на суму, що зазначаються у накладних (товарно-транспортних накладних), згідно протоколу вільно-відпускних цін і на умовах, викладених у даному договорі.

Оплата за товар проводиться згідно даних, зазначених у товарних (товарно-транспортних) накладних у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.п. 5,1 договору).

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 08.03.2024 року, а в частині зобов`язання до повного їх виконання (п.п. 10.1 договору).

Учасниками справи не спростовуються ті обставини, що у липні 2009 року позивачем на адресу ТОВ «САЛЕКС АБСОЛЮТ» поставлена продукція (кондитерські вироби) на суму 1.203.277,59 грн, загальна собівартість яких склала 1.391.966,01 грн, а саме: 1.234.391,57 грн (вартість використаної сировини), 56.340,22 грн (нарахована амортизація виробничого обладнання), 101.234,22 грн (заробітна плата виробничого персоналу).

Наказом ДПА України 24.12.2010 року № 1025, який діяв до 18.10.2013 року, затверджено форму книги обліку доходів і витрат, в якій фізичні особи підприємці на загальній системі оподаткування вели залишок товарних запасів, а саме заповнювали гр.2. «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на кінець початок звітного періоду» та гр. 11 «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на кінець звітного періоду».

Відповідно до п. 3.2 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, затвердженого наказом ДПА України 24.12.2010 року № 1025, який діяв до 18.10.2013 року, у графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та кінець звітного податкового періоду, яка виводиться в грошовій формі, виходячи з ціни їх придбання.

В ході проведення перевірки ОСОБА_1 у відповідь на лист № 22692/6/16-31-07-10-15 від 18.06.2021 року надано інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей (вх. № 27053/6/16-31 від 13.07.2021 року), які складають: станом на 01.01.2017 року - 144098,35 грн, станом на 01.01.2018 року - 144098,35 грн, станом на 01.01.2019 року - 144098,35 грн, станом на 01.01.2020 року 0,00 грн, станом на 01.01.2021 року 0,00 гривень.

Інформація щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2015 року підтверджується актом попередньої документальної планової від 20.04.2015 року № 531/16-03-17-01-10/2217415597.

Згідно додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік ОСОБА_1 задекларовано вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції (графа 5) у сумі 144098,35 грн.

Згідно записів у книзі обліку доходів і витрат № 60/663, на підставі якої заповнено податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, до складу витрат віднесено суму 39869,02 грн, яка складає собівартість готової продукції, дохід від реалізації якої отримано у 2017 році (погашення дебіторської заборгованості): запис від 31.01.2017 року - (відомість 2017 р.) в сумі 10887,02 грн; запис від 31.03.2017 року - (відомість 2017 р.) в сумі 6382,05 грн; запис від 30.04.2017 року - (відомість 2017 р.) в сумі 4504,97 грн; запис від 31.05.2017 року - (відомість 2017 р.) в сумі 450,50 грн; запис від 31.12.2017 року - (відомість 2017 р.) в сумі 17644,48 грн.

Згідно записів у книзі обліку доходів і витрат № 60/663, на підставі якої заповнено податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, до складу витрат віднесено суму 508252,48 грн, яка складає собівартість готової продукції, дохід від реалізації якої отримано у 2018 році (погашення дебіторської заборгованості): запис від 31.01.2018 року - (відомість 2018 р.) в сумі 9987,50 грн; запис від 31.03.2018 року - (відомість 2018 р.) в сумі 498264,98 грн.

Виходячи з вищевикладеного, собівартість готової продукції, дохід від реалізації якої отримано у 2017-2019 роках, яка відображена в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017-2019 роки в загальній сумі 692219 грн на 548121,50 грн перевищує вартість залишків товарно-матеріальних цінностей, інформацію про яку надано ОСОБА_1 листом вх. № 27053/6/16-31 від 13.07.2021 року, та яка підтверджується актом попередньої документальної планової від 20.04.2015 року № 531/16-03-17-01-10/2217415597.

У відповідь на запит перевіряючого за № 3 від 09.07.2021 року щодо правомірності включення до складу витрат собівартості продукції, яка відсутня у залишках та є документально не підтвердженою, надано пояснення та відомість розрахунку доходу та витрат, отриманих у 2017-2-018 роках від виробництва та реалізації кондитерських виробів, згідно якої собівартість реалізованих у 2009 році та оплачених у 2017-2018 роках кондитерських виробів віднесено до складу витрат, проте внесена сума витрат не підтверджена первинними документами.

Таким чином, проведеною перевіркою правомірно встановлено завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2017 рік на суму 39869,02 грн, та за 2018 рік на суму 508252,48 грн по причині включення до складу витрат собівартості продукції (кондитерські вироби), яка відсутня на залишках нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів, тощо на 01.01.2017, що підтверджується ФОП ОСОБА_1 у відповіді на лист № 22692/6/16-31-07-10-15 від 18.06.2021 року та даними акту попередньої перевірки від 20.04.2015 року № 531/16-03-17-01-10/ НОМЕР_1 , чим порушено п.177.2 ст. 177, пп.177.4.5 п.177.4 ст. 177 ПК України.

Відповідно до пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України у редакції, яка діяла до 23.05.2020 року до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно).

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач як фізична особа-підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування до 23.05.2020 року не мав права включити до складу витрат суму сплаченого земельного податку за використання в господарській діяльності земельної ділянки.

Таким чином, проведеною перевіркою правомірно встановлено завищення інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг відображених у графі 7 додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017-2019 роки по причині включення до складу інших витрат сум земельного податку у 2017 році у сумі 47331,90 грн у 2018 році у сумі 44668,50 грн та у 2019 році у сумі 44035,20 грн.

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є надання в оренду власного майна (цех по виготовленню борошняних та кондитерських виробів), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить йому на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 07.06.2006 року.

Згідно договору дарування від 20.03.2020 року, зареєстрованого у реєстрі за № 848, ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 нерухоме майно цех по виготовленню борошняних та кондитерських виробів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 204889325 від 20.03.2020 року, власником цеху по виготовленню борошняних та кондитерських виробів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2020 року № 51717049.

Станом на 01.01.2020 року дебіторська заборгованість ТОВ «СІМІРАМ» (код ЄДРПОУ 37667040) перед ФОП ОСОБА_1 становить 229139,18 грн., що підтверджується наданими на перевірку документами, відповіддю платника на лист від 18.06.2021 року № 22692/6/16-31-07-10-15 (вх. №27050/6/16-31 від 13.07.2021 року) та розгорнутою інформацією в розрізі договорів, періодів виникнення та погашення дебіторської заборгованості, наданої ФОП Сниткіним 08.07.2021 року на запит перевіряючого № 1 від 07.07.2021 року.

Згідно банківських виписок за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року встановлено, що отриманий дохід у загальній сумі 659907,02 грн складається із доходу, отриманого як погашення дебіторської заборгованості від надання в оренду власного майна у сумі 229139,18 грн. (21.09.2020 року у сумі 33200,00 грн. з призначенням платежу оренда згідно договору № 3 від 13.05.2011 року, № 5 від 01.08.2011 року, № 1 від 03.01.2012 року та 21.10.2020 року у сумі 195939,20 грн. з призначенням платежу оренда згідно договору № 1 від 03.01.2012 року, № 2 від 30.11.2012 року, № 2 від 03.07.2017 року) від підприємства ТОВ «СІМІРАМ» (код ЄДРПОУ 37667040) на підставі договорів оренди № 3 від 13.05.2011 року, № 5 від 01.08.2011 року, № 1 від 03.01.2012 року, № 2 від 30.11.2012 року, № 2 від 03.01.2017 року та доходу від надання майна в оренду у 2020 році у сумі 430767,84 грн.

Згідно додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року ФОП ОСОБА_1 задекларовано суму витрат, пов`язаних з отриманими у 2020 році доходами (вартість комунальних послуг та будівельних матеріалів, заробітної плати) у сумі 508149,05 грн.

За висновками контролюючого органу, платником документально не підтверджено витрати, які є собівартістю наданих послуг оренди у 2011 році ТОВ «СІМІРАМ» (код ЄДРПОУ 37667040), оплату за які отримано від контрагента у 2020 році у сумі 229139,18 грн.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом за 2020 рік і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця, понесеними у 2020 році у сумі 151757,97грн., документально не підтверджена перевіркою сума витрат складає 77381,21 грн (229139,18 грн 151757,97 грн=77381,21 грн.).

Відповідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремленні підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.2 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Перелік витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначений п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Відповідно до пп. 177.4.5 п177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця документально не підтверджені витрати.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено завищення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів за 2020 рік на суму 77381,21 грн, чим порушено п.177.2, пп.177.4.5 п.177.4 ст. 177 ПК України.

Колегія суддів не погоджується з розрахунком суми витрат 77381,21 грн, на яку, за висновком контролюючого органу, завищено витрати у 2020 році, адже як зазначає сам відповідач в акті перевірки згідно банківських виписок за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року позивачем отримано дохід у загальній сумі 659907,02 грн, в тому числі 229139,18 грн від погашення дебіторської заборгованості від надання в оренду власного майна та згідно додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року ФОП ОСОБА_1 задекларовано суму витрат, пов`язаних з отриманими у 2020 році доходами (вартість комунальних послуг та будівельних матеріалів, заробітної плати), у сумі 508149,05 грн., тобто витрати у сумі 508149,05 грн. можуть зменшити загальний оподатковуваний дохід, отриманий у 2020 році, з отриманням якого вони понесені. Оскільки 659907,02 грн. доходу включає в себе і дохід 229139,18 грн., то висновок контролюючого органу про можливість зменшення загального оподатковуваного доходу на 508149,05 грн. не узгоджується з проведеним розрахунком завищеної суми витрат 77381,21 грн. (229139,18 грн. 151757,97 грн.).

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску із суми доходу, на який нараховується єдиний внесок у період у період 2015-2021 рр. у розмірі 22% (2015 рік 34,7%), задекларованого ФОП ОСОБА_1 , встановлено його заниження у сумі 34152,38 грн.: за 2017 рік у сумі 15952,70 грн., за 2019 рік у сумі 9687,78 грн., за 2020 рік у сумі 8511,90 грн., що відбулося по причині заниження суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

У зв`язку з викладеним встановлено порушення фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 34152,38 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 15952,70 грн., за 2019 рік у сумі 9687,78 грн., за 2020 рік у сумі 8511,90 грн.

Відповідно до пп.1.6. п.161 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» ПК України платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Кодексу.

Платниками військового збору є особи визначені п.162.1 ст.162 ПК України.

Відповідно до пп.162.1.1. п.162.1 ст.162 ПК України платником збору є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп.163.1.1. п.163.1 ст.162 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. п.177.2 ПК України зазначено, що об`єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому п. 57.1 ст. 57, ст. 168 ПК України, за ставкою 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, відповідно до пп.161.1.3 п.161 ПК України.

Об`єктом оподаткування фізичної особи підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Ставка збору складає 1,5 відсотка об`єкта оподаткування (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Самозайнята особа ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 року по 09.04.2021 року перебував на загальній системі оподаткування.

Відповідно до пп.1.1 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України підприємець нараховував та сплачував військовий збір у розмірі 1,5% з чистого доходу нарахованого у податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2017-2021 роки у сумі 16602,61 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 355,67 грн., за 2018 рік у сумі 11764,39 грн., за 2019 рік у сумі 2206,18 грн., за 2020 рік у сумі 2276,37 грн., за 2021 рік у сумі 0,00 грн.

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором встановлено його заниження в сумі 12396,28 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 1308,01 грн., за 2018 рік у сумі 9267,02 грн., за 2019 рік у сумі 660,53 грн., за 2020 рік у сумі 1160,72 грн, внаслідок порушень, виявлених стосовно правильності обчислення податку на доходи фізичних осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваних рішень в частині визначення відповідних зобов`язань, визначених контролюючим органом у зв`язку з порушенням, а саме: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області № 00055670710 від 11.08.2021 року у частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем у сумі 1160,72 грн; податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області № 00055680710 від 11.08.2021 року у частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 13928,62 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області № Ф-00055340710 від 11.08.2021 року у частині визначення ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску у сумі 8511,90 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску ГУ ДПС у Полтавській області №00055350710 від 11.08.2021 року у частині визначення ОСОБА_1 штрафної санкції у сумі 851,19 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00055620710 про застосування штрафу у розмірі 4475,93 грн за платежем з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п. 181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої третьої групи.

Згідно п.183.1, п.183.2 ст.183 ПК України будь яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто оподатковуваних операцій, визначеного у ст.181 цього Кодексу.

У п.183.6 ст.183 ПК України зазначено, що у разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.

У відповідності до п.183.10 ст.183 ПК України будь яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Пунктом 9 розд. 1 Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289 визначено, що податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу.

Підпунктом 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, що підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183 ПК України ФОП ОСОБА_1 при перевищенні загальної суми доходу отриманого від здійснення операцій з реалізації продукції (надання послуг) протягом останніх 12 календарних місяців, 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), не було подано до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДПС у Полтавській області реєстраційної заяви платника податку на додану вартість. Дохід отриманий ФОП ОСОБА_1 був зазначений в книзі обліку доходів і витрат 60/663 та надійшов у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на розрахункові рахунки.

Обсяг оподатковуваних операцій 1000000 грн. ФОП ОСОБА_1 вперше досягнуто у грудні 2019 року, реєстраційна заява для реєстрації платником податку на додану вартість повинна була бути подана до 10.01.2020 року.

У відповідь на запит перевіряючого за № 4 від 12.07.2021 року щодо нереєстрації платником податку на додану вартість після досягнення оподатковуваних операцій 1000000 грн., який вручено 12.07.2021 року довіреній особі ОСОБА_1 ОСОБА_3 , 13.07.2021 року надано пояснення, в якому підтверджено надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок у сумі 1265898,36 грн, проте зазначено що дана сума включає в себе суми сплати заборгованості за попередні періоди (тобто такі, що є другою подією), загальна сума таких надходжень протягом січня грудня 2019 року складає 282551,89 грн.

Зазначене пояснення не спростовує порушення, оскільки відповідно до п. 181.1 ст.181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої третьої групи.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.08.2021 року № 00055390710, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 91 376,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 71304,00 грн, за штрафними санкціями - 20072,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

ФОП ОСОБА_1 у 2020 році отримано дохід у розмірі 659907,02 грн., у тому числі у сумі 229139,18 грн. як погашення дебіторської заборгованості ТОВ «Сімірам» за договорами оренди № 3 від 13.05.2011 року, № 5 від 01.08.2011 року, № 1 від 03.01.2012 року, № 2 від 30.11.2012 року, Договір оренди № 2 від 03.01.2017 року, суми податку на додану вартість від надання яких були включені до складу зобов`язань попередніх періодів та доходу у сумі 430767,80 грн., який отримано від надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна у поточному 2020 році та 2019 році після анулювання реєстрації платником ПДВ.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Таким чином база оподаткування ПДВ складає за січень 2020 року - 89518,50 грн., за лютий 2020 року - 117534,79 грн., за березень 2020 року - 103239,45 грн., за квітень 2020 року - 30057,07 грн., за травень 2020 року - 53106,97 грн., за червень 2020 року - 72733,70 грн., за липень 2020 року - 11397,77 грн., за серпень 2020 року - -3470,85 грн., за вересень 2020 року - 1132,10 грн., жовтень 2020 року - -50423,13 грн., листопад 2020 року 1000,00 грн., грудень 2020 року 2000,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 11.01.2020 року по 09.04.2020 року встановлено їх заниження на загальну суму 71304 грн. в тому числі за січень 2020 року на 14920 грн., за лютий 2020 року на 19589 грн., за березень 2020 року на 17207 грн., за квітень 2020 року на 5010 грн., за травень 2020 року на 8851 грн., за червень 2020 року на 12122 грн., за липень 2020 року на 1900 грн., за серпень на « 578» грн. за вересень 2020 року на 189 грн., за жовтень на «-8404» грн., за листопад 2020 року на 167 грн., за грудень 2020 року на 333 грн., чим порушено п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183, п.187.1 ст.187 ПК України.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене вбачається з приписів частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вказані перевіркою порушення позивач не спростував, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірне прийняття оскаржуваних рішень ( у відповідних частинах).

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Державної податкової служби України у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Курило Постанова у повному обсязі складена і підписана 25 травня 2023 року.