Постанова

від 16.05.2023 по справі 440/8882/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 р. Справа № 440/8882/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 (суддя О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 05.12.22) по справі № 440/8882/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомаш-Лубни»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомаш-Лубни" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2022 №0000051810, прийняте ГУ ДПС у Полтавській області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.01.2022 №0000051810.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Гизила Д.В.в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити.

Представник позивача - Христич О.С. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Автомаш-Лубни" зареєстроване в якості юридичної особи 25.07.2022, номер запису про реєстрацію юридичної особи в ЄДР 1005861070018000643 /а.с. 9/.

02.12.2021 посадовою особою контролюючого органу відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статей 75, 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік ТОВ "Автомаш-Лубни" (код ЄДРПОУ 31580305), результати якої оформлені актом від 02.12.2021 №10428/16-31-18-10-10/31580305 /а.с. 15-17/.

За результатами перевірки встановлено, що товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 рік 13.02.2018 №9298710239. Відповідно до пп. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 ПК України граничний термін подання річної податкової декларації - 01.03.2018. Вказана декларація подана за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №897 від 20.10.2015 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 №467) "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1415/27860. Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік (№9298710239 від 13.02.2018) ТОВ "Автомаш-Лубни" узгоджена сума грошового зобов`язання, яка підлягає сплаті, становить 58393,00 грн. Згідно з п. 57.1 ст.57 ПК України граничний строк сплати податкового зобов`язання за податковою декларацією з податку на прибуток за 2017 рік - 11.03.2018. Зараховано наявною переплатою 18393,00 грн. На порушення п. 57.1 ст.57 ПК України сплата проведена товариством 12.03.2018 в сумі 25100,00 грн платіжним дорученням №1895 із затримкою на 1 календарний день.

Відтак, за висновком акту від 02.12.2021 №10428/16-31-18-10-10/31580305 встановлено несвоєчасну сплату та несвоєчасне подання ТОВ "Автомаш-Лубни" платіжного доручення на сплату узгодженої суми грошового зобов`язання за податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2017 рік в розмірі 25000,00 грн, чим порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України /а.с. 17/.

На підставі висновку акту перевірки від 02.12.2021 №10428/16-31-18-10-10/31580305 ГУ ДПС у Полтавській області 04.01.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051810, яким до товариства застосовано штраф на суму 6250,00 грн грн /а.с. 22-23/.

В результаті оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 04.01.2022 №0000051810 в адміністративному порядку скарга платника податків була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін /а.с. 24-27, 32-33/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, щоТОВ "Автомаш-Лубни" своєчасно виконало податковий обов`язок зі сплати податкового зобов`язання, самостійно визначеного позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, так як останній платіж у розмірі 25100,00 грн був здійснений платником 12.03.2018, тобто у перший робочий день після вихідних та святкових днів, які припали на період з 08 по 11 березня 2018 року.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції було неповно та неналежним чином досліджено докази та обставини справи, що призвело до неправомірного застосування норм права. Зокрема, апелянт звертає увагу, що ТОВ "Автомаш-Лубни" мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податковим кодексом України передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у статтях 16, 36 ПК України. Таким чином, створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов, які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що такі дії (бездіяльність) ним вчинені умисно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України:

- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Як визначено підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом норм статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 38.3. статті 38 ПК України).

Згідно з підпунктом 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 ПК України (в редакції чинній з 01.01.2018 станом на дату виникнення спірних правовідносин) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Як слідує з матеріалів справи, 13.02.2018 ТОВ "Автомаш-Лубни" подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 рік (№9298710239) /а.с. 71-73/.

При цьому, строк подання вказаної декларації згідно з підпунктом 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 ПК України становив до 01.03.2018.

У зв`язку з цим, контролюючий орган проти своєчасності подання позивачем вказаної вище декларації до податкового органу не заперечував.

Порядок сплати податку на прибуток підприємств встановлений у пункті 57.1 статті 57 ПК України.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з поданою податковою декларацією узгоджена сума грошового зобов`язання, яка підлягає сплаті ТОВ "Автомаш-Лубни", становить 58393,00 грн.

Водночас, десятий календарний день, що настав за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік припадав на 11.03.2018.

Відповідно до витягу з облікової картки позивача з податку на прибуток приватних підприємств товариством сплачено: - 02.02.2021 податкове зобов`язання у розмірі 15000,00 грн; - 27.02.2018 податкове зобов`язання у розмірі 18393,00 грн /а.с. 74/.

У подальшому, 12.03.2018, тобто у перший робочий день після вихідних та святкових днів, які припали на період з 08 по 11 березня 2018 року, позивачем було сплачено податкове зобов`язання за податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2017 рік у розмірі 25100,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1895 від 12.0.3.2018 /а.с. 14/.

Спірним питанням цієї справи є відсутність станом на 01.01.2018 норми у податковому законодавстві, яка б визначала перенесення строку у випадку, коли граничний строк сплати податків припадає на вихідний (святковий) день.

При цьому, Податковий кодекс України (в редакції чинній з 01.01.2018) визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20 статті 49 Податкового кодексу України).

Водночас, у Європейській конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16 травня 1972 року, підписаній державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 визначено, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін "diesadquem" означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Згідно пункту 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, здійснення позивачем сплати узгодженого податкового зобов`язання у перший робочий день після вихідного дня виключає наявність в діях позивача складу податкового правопорушення, внаслідок чого застосування штрафних санкцій не можна вважати правомірним, а оскаржуване ППР підлягає скасуванню.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 15.03.2021 у справі №0440/6793/18, від 12.04.2019 у справі №809/1577/ 17, від 20.08.2019 у справі №1640/3125/18, від 18.05.2018 у справі №812/1312/17, яку суд першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ч.5 ст.242 КАС України врахував при розгляді справи по суті.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно притягнуто позивача до відповідальності у вигляді штрафу за несплату узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Водночас, докази, на які відповідач посилається в обґрунтування апеляційної скарги, не підтверджують правомірність накладення на позивача штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 04.01.2022 №0000051810 та були спростовані в ході судового розгляду справи.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.01.2022 №0000051810, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч. 2ст. 2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 по справі № 440/8882/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 25.05.23.