Постанова

від 25.05.2023 по справі 640/19780/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19780/22 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Сістем Трейд» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Сістем Трейд» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра Сістем Трейд» звернулося до суду з позовом, в якому просить:

- скасувати рішення від 07.12.2021 №3480989/42530843 комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яким відмовлено у реєстрації коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати розрахунок коригування №1 від 29.11.2021 на загальну суму 1356805,56 грн до податкової накладної №9 від 16.11.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року визнано неповажними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Астра Сістем Трейд» строку звернення до суду з даним позовом. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Сістем Трейд» повернуто позивачу.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у частині обґрунтування поважності пропущення строку на звернення з позовом до адміністративного суду не надано належних та достатніх доказів, а також за відсутності інших обґрунтувань позивача щодо наявності поважних причин для подання відповідного позову поза межами встановленого строку, позов підлягає поверненню на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України та відповідно до вимог ч. 2 ст.123 КАС України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що позивачем пропущений строк звернення до суду з поважних причин, а саме з огляду на введення воєнного стану.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Сістем Трейд» залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання вказаної ухвали, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Зокрема, в ухвалі суду від 21.11.2022 зазначено, що позивач оскаржує рішення відповідача від 07.12.2021, за результатами оскарження якого Рішенням Державної податкової служби України від 23.12.2021 № 59011/42530843/2 скарга залишена без задоволення, а до суду ж з даним позовом позивач звернувся 11.11.2022.

Встановлені обставини свідчать про те, що позивач звернувся до суду з пропуском як шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, так і тримісячного строку звернення до суду.

06.12.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Так, у вказаній заяві представник позивача зазначає, що згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. А відповідно до ст. 102 ПК України строк давності щодо спорів платника податків та контролюючого органу становить 1095 днів. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

Таким чином, представник позивача зазначає, що строк звернення до суду становить 1095 днів, а не 6 місяців, як визначив суд.

Крім того, представник позивача посилається на введення в Україні воєнного стану й призупинення роботи позивача. Місто Київ з початку введення воєнного стану регулярно зазнає ракетних обстрілів. Документація позивача та первинні документи знаходяться в офісі позивача у м. Києві, а бухгалтер підприємства виїхав за кордон й був необхідний час для відправки документації за кордон та її отримання. У серпні 2022 року позивач почав пошук юристів, що значно ускладнювалось тим, що багато юридичних компаній міста Києва призупинили свою господарську діяльність. 02.08.2022 позивач уклад Договір № 07/22 про надання правової допомоги з ТОВ «Юридична компанія «Профекто», після чого остання почала аналізувати необхідну документацію для подачі позову.

Розглянувши вказану заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність зазначених позивачем підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Судом наголошено, що позивач пропустив як тримісячний та і шестимісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску, не повідомив. При цьому в даних правовідносин застосовується саме зазначений строк звернення до суду, а не строк у 1095 днів, як вказує позивач.

Інших підстав, які б свідчили про існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду з даним позовом та могли бути визнані судом поважними, заявник не зазначив.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до п.9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Колегія суддів визнає безпідставними доводи заявника апеляційної скарги щодо необхідності застосування строку 1095 днів до заявлених позовних вимог

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18 здійснив правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 02 липня 2020 року по справі № 1.380.2019.006119 (адміністративне провадження № К/9901/13872/20), у справах за адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Отже, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної (коригування) в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною четвертою статті 122 КАС України і становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 520/3902/2020.

Враховуючи, що позивач у позовній заяві оскаржує рішення відповідача від 07.12.2021, за результатами оскарження якого Рішенням Державної податкової служби України від 23.12.2021 № 59011/42530843/2 скарга залишена без задоволення, до суду з даним позовом позивач звернувся 11.11.2022, (тобто більше ніж через 10 місяців), суд першої інстанції вірно встановив порушення позивачем тримісячного (а також шестимісячного) строку на звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі у відповідності до вимог ст. 122 КАС України

Суд першої інстанції вірно зазначив, що безпідставними є посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 та твердження про те, що у вказаній постанові Верховний Суд підтвердив строк звернення до суду протягом 1095 днів, позаяк Верховний Суд у вказаній постанові не тільки дійшов протилежного висновку, а і підтвердив висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18.

Щодо інших підстав, зазначених у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що на їх підтвердження не надано жодного доказу.

Уведення воєнного стану, військова агресія та регулярні ракетні обстріли міста Києва є загальновідомими обставинами.

Крім того, два місяці з тримісячного строку звернення до суду, визначеного частиною четвертою статті 122 КАС України, фактично сплинули до початку військової агресії.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року», місто Київ та Київська область відсутні у зазначеному Переліку.

Колегія суддів вказує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що подає позов та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо подання позовної заяви у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

При цьому, колегія суддів наголошує, що питання поновлення строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення такого строку у всіх абсолютно випадках.

Посилання апелянта на те, що введення воєнного стану в Україні є поважною причиною для поновлення процесуальних строків судом у розрізі спірних правовідносин є необґрунтованим, оскільки активні бойові дії у місті Києві припинилися на початку квітня 2022 року, а саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення процесуального строку на подання позовної заяви.

Суд апеляційної інстанції не вбачає поважних причин у зволіканні подання позовної заяви на такий тривалий термін (десять місяців).

Доводи апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими, так як апелянт зазначає, оброблення відповідного обсягу справ, велике навантаження на одну штатну одиницю, неукомплектованість штату є виключно проблемою внутрішньої організації роботи останнього та не є поважними причинами пропуску процесуального строку, оскільки не є обставинами, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До числа таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк, однак наведені у клопотанні обставини не належать до таких обставин.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгі»).

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, п. 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, п. 33).

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Більше того, поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

За змістом частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, позивачем не наведено причин, наявність яких йому перешкоджала оскаржити дії суб`єкта владних повноважень у визначений строк.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви є обґрунтованою, тому відсутні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Сістем Трейд» - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25.05.2023.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова