Постанова

від 24.05.2023 по справі 240/39259/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/39259/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

24 травня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції ФСС України у Житомирській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих коштів в розмірі 18977,07 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.01.1999 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував, зокрема, на обліку в Бердичівському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області як платник страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 був страхувальником застрахованої особи ОСОБА_2 , тобто сплачував страхові внески за найманого працівника.

Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується Актом форми 1/14 від 21.02.2014 про нещасний випадок (тілесні ушкодження, травма лівої руки), пов`язаний з виробництвом щодо ОСОБА_2 , який стався під час роботи останнього 05.02.2014 у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до виписки із Акту огляду МСЕК від 06 липня 2021 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги визначено ступінь втрати працездатності 40%: 1 виробнича травма 05.02.2014 - 20%; 2 виробнича травма 12.02.2016 - 20%, з 15.06.2021 по 01.08.2023.

Постановою Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції ФСС України у Житомирській області від 06 липня 2021 року №539/52 "Про продовження раніше призначеної страхової виплати", постановлено продовжити потерпілому ОСОБА_2 щомісячну грошову виплати суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в сумі 827,97 грн., у зв`язку з повторним встановленням стійкої втрати професійної працездатності -20%.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 30.08.2021 державним реєстратором була проведена реєстраційна дія щодо припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за його власним рішенням.

16.09.2021 року управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України к Житомирській області на ім`я фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було направлено претензію №10-2043 від 15 вересня 2021 року про сплату капіталізованих коштів у сумі 18977,07 грн., що підтверджується копією квитанції та описом вкладення у цінний лист.

Враховуючи, що вказана сума капіталізованих платежів відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (Закон №1105-XIV) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду, серед іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.

Згідно ч.2 ст.15 Закону №1105-XIV роботодавець зобов`язаний, зокрема: надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Частиною 1 статті 35 Закону №1105-XIV визначено коло осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, з-поміж яких, зокрема: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.35 Закону №1105-XIV усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Припинення підприємницької діяльності фізичної особи також має наслідком втрату такою особою статусу учасника правовідносин, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, зокрема обов`язків страхувальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно ст.1205 Цивільного кодексу України у разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно зі статтею 53 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.3 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.12.2019 №986 (Порядок №986), капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Згідно п.4 Порядку №986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що законодавець зобов`язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням Порядку №986. Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.

Згідно ст.609 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Разом з цим, відповідальною особою стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов`язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи.

Отже, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Відповідач припинив підприємницьку діяльність через державну реєстрацію її припинення. До цієї реєстрації у позивача не було підстав провадити капіталізацію страхових платежів, оскільки ФОП ОСОБА_1 до дати реєстрації припинення підприємницької діяльності здійснював таку і зобов`язаний був сплачувати страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законом. Підстава провести капіталізацію платежів і вимагати їх сплати виникла тоді, коли відповідач позбувся статусу суб`єкта підприємницької діяльності поза процедурою банкрутства. При цьому, звернення із позовом до суду обумовлене тим, що відповідачем не виплачено суму капіталізованих страхових платежів в добровільному порядку.

Аналогічна позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2020 №809/1738/17.

Стосовно доводів відповідача щодо того, що потерпілому ОСОБА_3 , згідно висновками МСЕК від 06.07.2021 року встановлена втрата працездатності 40%, з врахуванням травми отриманої пізніше на іншому підприємстві, та 3 гр. інвалідності, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься розрахунок потреби в капіталізації коштів ОСОБА_1 для розрахунку з потерпілим ОСОБА_2 на виробництві відповідно до якого при вирахуванні розміру щомісячної виплати (827,97 грн.) враховувалась ступінь втрати працездатності - 20 %, тобто тільки за травму отриману 05 лютого 2014 року в наслідок нещасного випадку, що стався в столярному цеху фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Отже, з аналізу викладеного, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності, тому капіталізовані кошти у сумі 18977,07 грн. підлягають стягненню з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.