Постанова

від 24.05.2023 по справі 640/26860/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/26860/21

адміністративне провадження № К/990/8250/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Епель О.В., Губської Л.В., Карпушової О.В. у справі № 640/26860/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» (далі - позивач, ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2021 № 00443980702 та № 00444000702.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2022 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві форми «П» від 07.06.2021 № 00443980702 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (задекларованих збитків) у розмірі 22 623 150 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві форми «В4» від 07.06.2021 № 00444000702 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 4 152 319 грн.

Стягнуто на користь ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України судовий збір у розмірі 22 700,00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2022 скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» до ГУ ДПС у м. Києві задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 № 00443980702 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 11 601 132,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 № 00444000702 в частині зменшення від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 1 947 915,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» понесені ним судові витрати в розмірі 11 486,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник податку на додану вартість.

Основними видами економічної діяльності є: неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.41); роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.42); видання іншого програмного забезпечення (код КВЕД 58.29); діяльність у сфері проводного електрозв`язку (код КВЕД 61.10); діяльність у сфері безпородного електрозв`язку (код КВЕД 61.20) та інша діяльність у сфері електрозв`язку (код КВЕД 61.90).

ГУ ДПС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 12.07.2017 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 03.03.2021 № 17725/26-15-07-02-04-17/41457291.

Відповідно до висновків указаного акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 60 887 275,00 грн, у тому числі за 2018 рік на суму 11 039 717,00 грн та за 9 місяців 2019 року - 49 847 657,00 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 4 633 618,00 грн;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за квітень 2019 року.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки від 03.03.2021 № 17725/26-15-07-02-04-17/41457291, скориставшись наданим пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17, п. 86.7 ст. 86 ПК України правом, ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» 18.03.2021 звернулося до ГУ ДПС у м. Києві з письмовими запереченнями про повний перегляд висновків акта перевірки.

У ході розгляду вказаних заперечень ініційовано проведення документальної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» зі спірних питань.

Із 20.04.2021 по 30.04.2021 відповідно до п. 78.2 ст. 78 ПК України, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 16.04.2021 №3381-и, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань, що стали предметом письмових заперечень.

У ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки переглянуті висновки ГУ ДПС у м. Києві, в результаті чого скасовано висновки про порушення в частині:

- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 38 264 125,00 грн;

- завищення від`ємного значення податку па додану вартість у сумі 481 299,00 грн.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 13.05.2021 №38754/26-15-07-02-04-17/41457291, відповідно до якого встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 cт. 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 22 623 150,00 грн, зокрема за 3 квартали 2019 року на суму 22 623 150,00 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 4 152 319,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві 07.06.2021 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00443980702, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (задекларованих збитків) в розмірі 22 623 150,00 грн;

- № 00444000702, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на 4 152 319,00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2022 залишити в силі як таке, що прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме суд апеляційної інстанції застосував норми п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах:

1. За висновком про наявність податкової інформації щодо відсутності у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів як доказ відсутності реальності здійснених господарських операцій (постанови Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 810/3790/17, від 10.11.2021 у справі № 160/12941/19, від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19, від 08.12.2021 у справі № 280/3306/19, від 17.02.2022 у справі № 160/7333/19, від 11.05.2022 у справі № 826/6126/18, від 22.06.2022 у справі № 400/988/20, від 17.08.2022 у справі № 240/936/20 у справі № 240/936/20.

У вказаних постановах зазначено, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС. Проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

2. За висновком про факт наявності кримінальних проваджень, в яких згадуються контрагенти як доказ відсутності реальності здійснених господарських операцій (постанови Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 640/16576/19, від 21.09.2022 у справі № 560/48/19, від 27.10.2022 у справі № 640/19561/18, від 03.11.2022 у справі № 640/22431/19, від 01.12.2022 у справі № 320/5878/19, від 07.12.2022 у справі № 640/24426/19.

3. За висновком про документальне підтвердження витрат із придбання маркетингових послуг та доказів їх зв`язку з господарською діяльністю платника (постанови Верховного Суду від 24.02.2022 у справі № 809/4373/15, від 25.11.2022 у справі № 820/2176/16).

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві уважає постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022 законною та обґрунтованою, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

Верховний Суд здійснює касаційний перегляд справи у межах вимог касаційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України.

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У статтях 138-140 ПК України визначено перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, що б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, які не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, які мають ознаки нереальності.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд України у постанові від 20.01.2016 у справі №826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд апеляційної інстанції встановив, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій із придбання послуг у контрагентів: ТОВ «МЕТРОДОМ», ТОВ «МЕТРОПОСТ», ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ».

Так, предметом господарських операцій із указаними контрагентами були послуги з розробки, організації та проведення маркетингових промо-активностей та заходів, а також послуги з оформлення магазинів повітряними кульками та послуги з доставки рекламних матеріалів (наліпки).

Аналізуючи надані позивачем первинні документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердження ділової мети, зокрема отримання ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» економічного профіциту від залучення відповідних послуг саме для його господарської діяльності.

Також, проаналізувавши фотозвіти, надані позивачем, які містяться в матеріалах цієї справи /зокрема т. 7 а.с.1-5, 13, 17-18, 21, 25-27, 30-32, 36-39, 45, 50-54, 58-61, т.6 а.с. 84-93, 100, 109-112, 120-127, 132-139, 146-153, 158-165, 168, 177-184, 197, 200, 205, 208, 212-215, 219-223, 226-227, 231-234, т5 а.с.1-4, 190, 199, 202, 205, 208, 211, 214, 219, 224, 231-235, 238-239, 244, 250-251, т. 4 а.с. 4, 15-16, 35, 47-52 тощо/ суд апеляційної інстанції встановив, що з таких звітів не вбачається, що відповідні послуги були надані саме позивачу та безпосередньо вказаними ним контрагентами: ТОВ «МЕТРОДОМ», ТОВ «МЕТРОПОСТ», ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ», а також, що результати таких послуг використані в господарській діяльності позивача та мають відповідне економічне обґрунтування.

Крім того, з первинних документів та фотозвітів, на які посилається ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» в обґрунтування своєї правової позиції, неможливо встановити кількісні та вартісні показники формування ціни відповідних послуг.

Колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції у цьому контексті обґрунтовано врахував і те, що основними видами економічної діяльності контрагентів позивача: ТОВ «МЕТРОДОМ» і ТОВ «МЕТРОПОСТ» є кур`єрська доставка, а не надання відповідних послуг.

Більше того, з матеріалів перевірки вбачається, що всі три вказані контрагенти: ТОВ «МЕТРОДОМ», ТОВ «МЕТРОПОСТ», ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» не мають жодних матеріально-технічних ресурсів та практичної можливості для виконання зобов`язань, які були покладені на них згідно із договорами про надання послуг, укладеними з ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ», а також, що вказані контрагенти не залучали третіх осіб та не придбавали відповідні товари, які є необхідними для надання спірних послуг.

Додатково суд апеляційної інстанції врахував, що в рамках кримінальних проваджень № 42018101050000128 від 23.06.2018 та № 32019100000000291 від 04.04.2019 встановлено, що ТОВ «МЕТРОДОМ» здійснює формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з підприємствами з ознаками фіктивності, а також згідно з рішенням ДПС від 04.02.2020 № 22357 є ризиковим платником податків.

Аналогічні дані установлені щодо ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ» у рамках кримінального провадження № 32018100060000092 від 25.07.2018.

Щодо доводу скаржника з посиланням на правову позицію Верховного Суду про відсутність вироку суду відносно вказаних контрагентів, то за встановлених у справі обставин це не впливає та не спростовує факт встановлення контролюючим органом відсутності у цих підприємств відповідних матеріально-технічних засобів для надання послуг позивачу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що позивачем не підтверджено реальний характер спірних господарських операцій із ТОВ «МЕТРОДОМ», ТОВ «МЕТРОПОСТ» та ТОВ «АМБРЕЛЛА ЕДЖЕНСІ».

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у ряді постанов.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Однак, ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Аналіз висновків суду апеляційної інстанції у цій справі та в наведених скаржником постановах суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Таким чином, судові рішення, на які посилається позивач, ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, - є безпідставним.

Переглянувши постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022 у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.В. Дашутін О.О. Шишов М.М. Яковенко