Рішення

від 26.05.2023 по справі 750/1606/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/1606/23

Провадження № 2/750/528/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2023 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Логвіної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «ВВ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «ВВ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а саме, 13440 грн. реального збитку, 2160 грн. упущеної вигоди, перевести на відповідача права і обов`язки покупця за договором поставки № 161 від 09.01.2020 та стягнути з ОСОБА_1 3 відсотки річні у розмірі 1377, 27 грн., інфляційні втрати у розмірі 6006 грн. і пені у розмірі 10834, 89 грн., у зв`язку з порушенням умов договору.

Свої вимоги мотивує тим, що товариство визнано потерпілим у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12020250190000204 від 04.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 1, 2 ст.190 КК України. Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27.01.2023 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 190 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Цивільний позов у кримінальному провадженні, заявлений потерпілим ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» залишено без розгляду. Позивач зазначив, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням становить 13440 грн. реального збитку, 2160 грн. упущеної вигоди. Крім того, позивач зазначає, що порушення прав позивача сталось через неналежне виконання господарського договору, майно за яким фактично було одержано та використано відповідачем у власних цілях, то слід перевести права і обов`язки покупця на відповідача. У зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання з ОСОБА_1 позивач просить стягнути 3% річних, інфляційні втрати та пеню, оскільки позивач взяте на себе договірне зобов`язання виконав, а відповідач ні. Порушене майнове право позивача не відновлене вже більше трьох років.

Ухвалою суду від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.10.2021 кримінальне провадження № 120200030010000268 від 21.02.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, кримінальне провадження № 12020250190000204 від 04.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування. Цивільні позови у кримінальних провадженнях, заявлені потерпілими ТОВ «Виробнично-комерційна фірма «ВВ», ПП «СТВ-Луцьк», ТОВ «Нафталіта» залишено без розгляду.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08.12.2021 апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 в частині закриття кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2020 за № 12020250190000204 за ч.1,2 ст.190 КК України скасовано та призначено в цій частині новий судовий розгляд. В решті ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27.01.2023 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 190 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Як слідує з даної ухвали, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, зокрема у тому, 24.01.2020 року в денний час доби, реалізуючи заздалегідь виниклий злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи директором TOB «Спеценергоресурси» ЄДРПОУ 36776936, в приміщенні відділення «Нової пошти» № 1 за адресою: Черкаська область м. Корсунь-Шевченківський, вул. Героїв Майдану, 12а, отримав поштове відправлення - палети вагою 496 кг., від відправника TOB «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» ЄДРПОУ 14236166, за які, згідно договору поставки № 161 від 09.01.2020 укладеного між TOB «Виробничо- комерційна фірма «ВВ» ЄДРПОУ 14236166, мав здійснити оплату в сумі 15600 гривень, в продовж 20-ти банківських днів. В подальшому вищевказаної оплати на користь TOB «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» ЄДРПОУ 14236166 не здійснив, а отриманий товар власнику не повернув, завдавши TOB «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» ЄДРПОУ 14236166 матеріальних збитків на загальну суму 15600 гривень.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, статтею 1166 ЦК України встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає у тому, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини. На позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Пленум Верховного Суду України в п. 2 Постанови № 6 від 27 березня 1992 року (з наступними змінами та доповненнями) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначає, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає до відшкодування в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи наведені обставини, надавши оцінку зібраним доказам, а також виходячи із змісту ч. 6 ст. 82 ЦПК України, суд вважає доведеним обставину щодо вчинення відповідачем неправомірного діяння, а саме заволодіння переданим позивачем товаром (папір А4/80 «New Future Laser») та відповідно заподіяння такими діями матеріальних збитків на загальну суму 15600 грн.

Отже, беручи до уваги те, що презумпція вини, передбачена ч. ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України, відповідачем ОСОБА_1 у ході розгляду даної справи не спростована, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» 13440 грн. реального збитку, 2160 грн. упущеної вигоди.

При цьому, суд зазначає, що факт відсутності в ухвалі Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27 січня 2023 року висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, не може свідчити про відсутність цивільно-правової відповідальності у випадку заподіяння шкоди, факт якої в даному випадку є доведеним.

Підстава закриття кримінального провадження (за закінченням строків давності), ініціаторами застосування якої був обвинувачений та його захисник у кримінальному провадженні, не означає ні виправдання особи, ні визнання його невинним. При цьому, особа, яка вважає себе невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, вправі вимагати не застосування строків давності, а постановлення виправдовувального вироку, та таке процесуальне рішення має реабілітуючий характер.

Щодо застосування 3% річних інфляційних втрат та пені, які долучені до матеріалів справи, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерцйна фірма «ВВ» в особі директора Клюзко О.В. (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спеценергоресурси (в особі директора Дорошенка С.В. (Покупець) було укладено договір поставки № 161 від 09.01.2020.

Згідно пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується в порядку та умовах цього Договору, поставляти продукцію, визначену цим Договором та додатками до нього, а Покупець зобов`язується в порядку і на умовах цього Договору приймати та оплачувати таку продукцію.

Згідно пункту 8.2. Договору у випадку несвоєчасної, або не повної оплати Товару, відповідно цього Договору Покупец, на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити, Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період існування заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 712 ЦПК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договором відповідно до ч. 1статті 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1статті 628 Цивільного кодексу Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно достатті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 статті 656Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663Цивільного кодексуУкраїни продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 664 Цивільного кодексу Україниобов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1ст. 691 Цивільного кодексу Українипокупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно достатті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зазначено, що «стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Отже, суд погоджується з посиланнями сторони позивача на те, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовуються до деліктних зобов`язань з відшкодування шкоди.

Однак, статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом поданого стороною позивача розрахунку відповідно до положень ст. 625 ЦК України та умов договору, на суму заборгованості 15600 грн., інфляційні втрати за період з березня 2020 року по грудень 2022 року становлять 6006 грн., 3% річних за період 24.02.2020 по 06.02.2023 становить 1377, 27 грн., пеня за період з 24.02.2020 до 06.02.2023 становить 10834, 89 грн.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позов обгрунтований та підлягає задоволенню.

Оскільки позивач при подачі позову судовий збір не сплачувала відповідно до вимог ст.5 ЗУ «Про судовий збір», тому на підставі вимогст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1073 грн. 60 коп. судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 15, 16, 23, 1166,1167, 1177 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «ВВ» (місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 18, код ЄДРПОУ 14236166) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «ВВ» шкоду, завдану кримінальним правопорушенням реального збитку у розмірі 13440 грн., упущеної вигоди у розмірі 2160 грн., а всього 15600 грн.

Перевести на ОСОБА_1 права і обов`язки покупця за договором поставки № 161 від 09.01.2020.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «ВВ» 3% річні у розмірі 1377 грн. 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 6006 грн. та пені у сумі 10834 грн. 89 коп., а всього 18218 грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 1073 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: