Рішення

від 26.05.2023 по справі 569/7094/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/7094/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2023 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Фурдись В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної власності на земельну ділянку звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та визначити, що частки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у праві спільної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0574 га, кадастровий номер 5610100000:01:013:0380 цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 становлять по кожному.

В судове засідання відповідач не з`явився, однак подав до суду письмову заяву про визнання позову у якій зазначив, що заявлені позовні вимоги визнає повністю та просить суд їх задоволити, провести розгляд справи без його участі, як відповідача у справі.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що сторони по справі є рідними братами.

08 липня 2015 року матір сторін ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений Табінським О.І. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1092 відповідно до якого, розуміючи значення своїх дій, добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і морального, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй на праві приватної власності частку в праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 заповідає своєму синові, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З дослідженого в судовому засіданні рішення Рівненської міської ради (восьме скликання) від 09 грудня 2021 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передачу безоплатно у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельної ділянки на АДРЕСА_1 на якій розташований об`єкт нерухомого майна вбачається, що було вирішено: 1.Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 2.На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 1995 року (р.№1-2969) передати громадянам ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 574 м.кв. на АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:013:0380) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельну ділянку передати за рахунок земель житлової та громадської забудови Рівненської міської територіальної громади.

З дослідженого в судовому засідання Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №299053545 від 11 лютого 2022 року вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5610100000:01:013:0380, площею 0,0574 га належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Оскільки за життя спадкодавця ОСОБА_3 не було визначено часток у вищезазначеній земельній ділянці, яка належить позивачу та його матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформити спадкове майно ОСОБА_1 у позасудовому порядку немає можливості.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.1 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно доп.гч.1ст.87ЗК Україниправо спільноїчасткової власностіна земельнуділянку виникає: за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч.1,3-5 ст.89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7 лютого 2014 року частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після цього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені позовні вимог знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, визнаними відповідачем, а тому вони підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,

354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної власності на земельну ділянку задоволити.

Визначити, що частки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у праві спільної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0574 га, кадастровий номер 5610100000:01:013:0380 цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (Присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 становлять по кожному.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_3

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов