Рішення

від 23.05.2023 по справі 711/1210/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1210/20

Провадження № 2/711/298/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18травня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Господарка 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати послуги з управління багатоквартирним будинком, -

в с т а н о в и в :

ОСББ «Господарка 1», через свого представника адвоката Харченка О.М., який діяв на підставі договору про надання правничої допомоги від 03.01.2020р., звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому після уточнення позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Господарка 1» заборгованість з оплати послуг по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 1470,27 грн., заборгованість за утеплення будинку 2378,70 грн., а також судовий збір в розмірі 2102 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4624,06 грн. (а.с. 2 том 2).

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Всупереч вимог закону відповідачка не здійснювала належним чином оплату внесків з оплати послуг ОСББ, як співвласник багатоквартирного будинку, внаслідок чого за період з липня 2018 року по лютий 2020 року за нею обліковується заборгованість в розмірі 1470,27 грн. Також відповідачка не виконала свого обов`язку зі сплати платежу за дольову участь в утепленні фасаду багатоквартирного будинку в сумі 2378,70 грн. Внаслідок несвоєчасності сплати відповідних щомісячних платежів позивачем було нараховано компенсаційні нарахування у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме: три відсотки річних в сумі 37,37 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 39,82 грн. За період розгляду справи, у зв`язку із примусовим виконанням заочного рішення суду, яке в подальшому було скасоване судом, з відповідачки було стягнуто 1788,96 грн., які зараховані позивачем в якості погашення заборгованості зі сплати компенсаційних виплат (37,37 грн. та 39,82 грн.) та часткової оплати витрат позивача на правничу допомогу (1711,77 грн.), а отже залишились непогашеними суми заборгованості з оплати послуг ОСББ по утриманню будинку за період з липня 2018 року по лютий 2020 року в сумі 1470,27 грн., внесок за утеплення будинку в сумі 2378,70 грн. та судові витрати в сумі 6726,06 грн. (судовий збір 2102 грн.; витрати на правничу допомогу 4624,06 грн.).

Відповідачка заперечила проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем неправильно здійснено обчислення розміру нарахувань, оскільки за підрахунком відповідачки в неї немає заборгованості, враховуючи взаєморозрахунки сторін за період з липня 2018 року по грудень 2020 року.

05.03.2020р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20.05.2020р. судом ухвалено заочне рішення у справі, яким позовні вимоги в їх первинній редакції задоволені в повному обсязі і ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Господарка 1» заборгованість за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 1294,64 грн., 3% річних - 37,37 грн., інфляційних - 39,82 грн., заборгованість за утеплення будинку - 2378,70 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3935,83 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн.

19.01.2021р. відповідачка звернулась до суду з заявою про перегляд та скасування заочного рішення суду. За наслідками розгляду такої заяви 18.02.2021р. судом постановлено ухвалу, якою скасовано заочне рішення суду від 20.05.2020р., а справу призначено до розгляду.

09.03.2021р. на адресу суду надійшов відзив відповідачки проти позову, в якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень проти позову у відзиві вказується, що позивачем неправильно здійснено обчислення розміру заборгованості. Відповідачка вказує на необґрунтованість вимог щодо наявності в неї заборгованості з оплати утеплення будинку, оскільки кошти на таке утеплення закладені в тариф з оплати послуг ОСББ (фонд капітального ремонту 3 грн/кв.м), а відтак в неї відсутнє зобов`язання про сплату 2378,70 грн. за дольову участь у витратах на утеплення. Також у відзиві зазначається, що за період з липня 2018 року по грудень 2020 року позивач мав нарахувати відповідачці вартість послуг з управління будинком та його утеплення в загальному розмірі 7366,03 грн. Оскільки за такий період відповідачкою сплачено 9381,55 грн. (7158,98 грн. особисті кошти відповідачки; 1382,57 грн. державна субсидія; 840 грн. стягнуті державною виконавчою службою кошти в примусовому порядку під час виконання заочного рішення суду по даній справі), то у неї відсутня заборгованість перед позивачем.

03.06.2021р. за клопотанням сторони позивача судом зупинено провадження у справі та розпочато процедуру врегулювання спору за участю судді.

01.07.2021р. судом постановлено ухвалу про припинення врегулювання спору за участю судді та поновлено провадження у справі, внаслідок чого здійснено повторний автоматизований розподіл справи.

08.07.2021р. справа прийнята до провадження судді Скляренко В.М. з визначенням проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

24.05.2022р. від Придніпровського ВДВС у м. Черкаси на адресу суду надійшла копія постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Господарка 1» заборгованості в розмірі 3750,53 грн., виданого задля виконання заочного рішення суду від 20.05.2020р. Одночасно з копією постанови державного виконавця на адресу суду було повернуто оригінал відповідного виконавчого листа.

13.10.2022р. позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позовні вимоги викладені в такій редакції, яка стала предметом розгляду справи по суті (а.с. 2 том 2).

18.05.2023р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення до відзиву представника відповідачки адвокат Кожем`як М.О., яка діє на підставі довіреності від 12.10.2020р., в яких зазначено, що сторона відповідача заперечує проти уточнених позовних вимог в повному обсязі та наполягає на ухваленні судом рішення про відмову у позові. В поясненнях вказується, що за період з липня 2018 року по січень 2020 року відповідачці було нараховано заборгованість з оплати послуг ОСББ на суму 5868,95 грн., а фактично нею за цей період сплачено на користь позивача 5089,70 грн. (3900 грн. особисті кошти відповідачки; 1189,70 грн. державна субсидія). Окрім того, під час примусового виконання заочного рішення суду по даній справі з відповідачки на користь позивача стягнуто 6841,61 грн., а відтак загальна сума коштів, що надійшли за рахунок коштів відповідачки на користь позивача складає 11931,31 грн., що перевищує розмір позовних вимог з врахуванням судових витрат позивача (10575,03 грн.).

Під час судових засідань з розгляду справи представник позивача Клиновий О.М., який є керівником ОСББ «Господарка 1», підтримав уточнені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні (с/з 02.09.2022р., 30.01.2023р.).

Представник відповідача адвокат Кожем`як М.О., яка діє на підставі довіреності від 12.10.2020р., під час судових засідань з розгляду справи заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просила суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову (с/з 02.09.2022р., 30.01.2023р).

Сторони були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте у судове засідання 18.05.2023р. не з`явилися, що в контексті положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 34,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.01.2020р. № 198441358 /т. 1 а.с. 9/.

Балансоутримувачем багатоквартирного будинку є ОСББ «Господарка 1» (код ЄДРПОУ 35220862, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 18.06.2007р. /т. 1 а.с. 3/, актом прийому-передачі об`єктів нерухомості (майна) від 20.08.2007р. /т. 1 а.с. 4/).

Рішенням загальних зборів ОСББ «Господарка 1» (протокол № 2 від 06.04.2017р.) прийнято рішення про затвердження з 01.05.2017р. тарифу на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 3,80 грн. за 1кв.м. загальної площі квартири та на фонд капітального ремонту будинку 1,50 грн. за 1кв.м. загальної площі квартири /т. 1 а.с. 7/.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Господарка 1» (протокол № 2 від 02.08.2018р.) прийнято рішення про затвердження тарифу на утримання будинку та прибудинкової території з 01.08.2018р. у розмірі 5,30 грн. за 1кв.м. загальної площі квартири та на фонд капітального ремонту будинку 3,00 грн. за 1кв.м. загальної площі квартири. /т. 1 а.с. 8/

Рішеннями загальних зборів ОСББ «Господарка 1» (протоколи № 2 від 03.09.2015р. та №1 від 05.05.2016р.) прийнято рішення про проведення 100% утеплення будинку. Цим же рішенням визначено, що роботи по капітальному ремонту в 2016 році провести шляхом залучення коштів по програмі спів фінансування ОСББ. /т. 1 а.с. 6/.

Згідно протоколу №2 від 05.05.2016р. загальних зборів членів ОСББ «Господарка 1» прийнято рішення про проведення у 2016 році капітального ремонту фасаду житлового будинку шляхом утеплення (6 черга) (завершити утеплення на 100%) за рахунок ОСББ (фонд капітального ремонту) 30%, за рахунок власників квартир 30%, місцевий бюджет 40% /т. 1 а.с. 148/.

Згідно загальної оборотної відомості членських внесків з оплати послуг ОСББ «Господарка 1» станом на 31.01.2020р. за відповідачкою наявна заборгованість з оплати послуг ОСББ на загальну суму 1470,27 грн. /т. 2 а.с. 84-96/.

Згідно оборотної відомості нарахування та оплати наданих відповідачці послуг ОСББ «Господарка 1» у липні 2018 року відповідачці нараховано платіж в розмірі 3069,72 грн. в якості внеску за дольову участь співвласника багатоквартирного будинку у витратах за утеплення будинку. У жовтні 2018 року позивачем зараховано в якості погашення заборгованості відповідачки за утеплення будинку суму коштів в розмірі 691,02 грн., внаслідок чого з листопада 2018 року за відповідачкою обраховується залишок заборгованості за дольову участь співвласника багатоквартирного будинку у витратах за утеплення будинку в розмірі 2378,70 грн. /т. 1 а.с. 10, т. 2 а.с. 3/.

Згідно довідки за вих. №03 від 03.01.2020р., підписаної головою правління ОСББ «Господарка 1» Клиновим О.М., розрахунок вартості утеплення в 2016 році фасаду будинку АДРЕСА_2 здійснений на підставі того, що площа утеплення по квартирі АДРЕСА_3 складає 24,6кв.м., а загальна вартість робіт по утепленню 8856 грн., з яких 5535 грн. внесок ОСББ, а 3321 грн. внесок власника квартири /т. 1 а.с. 11/.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не має зауважень щодо якості та належності виконання послуг позивачем в період до січня 2020 року включно. При цьому аналіз змісту відомостей розрахунку вартості послуг позивача /т. 1 а.с. 165-166, т. 2 а.с. 3/ свідчить, що розмір щомісячних внесків членів ОСББ з оплати послуг ОСББ розраховувався наступним чином: липень 2018 року тариф 5,30 грн/кв.м. (дольова участь 3,80 грн/кв.м; фонд капітального ремонту 1,50 грн/кв.м.) + 2,50 грн. за користування коморою, тобто щомісячний платіж складає 187,47 грн. (5,30 грн. * 34,9 кв.м. + 2,50 грн.); серпень 2018 року по січень 2020 року тариф 8,30 грн/кв.м. (дольова участь 5,30 грн/кв.м.; фонд капітального ремонту 3 грн/кв.м.) + 2,50 грн. за користування коморою, тобто щомісячний платіж складає 292,17 грн. (8,30 грн. * 34,9 кв.м. + 2,50 грн.).

Загалом за період з липня 2018 року по січень 2020 року включно позивачем було нараховано відповідачці в якості оплати послуг ОСББ суму в розмірі 5446,53 грн., а оскільки станом на 01.07.2018 за відповідачкою обраховувалась заборгованість в розмірі 422,42 грн., то загальна вартість послуг ОСББ за такий період складає 5868,95 грн.

За період з липня 2018 року по січень 2020 року включно відповідачкою сплачено на користь позивача в якості оплати послуг ОСББ суму коштів в розмірі 3900 грн., яка складається з наступних платежів: за жовтень 2018 року 1500 грн.; за липень 2019 року 500 грн.; за вересень 2019 року 500 грн.; за жовтень 2019 року 500 грн.; за грудень 2019 року 400 грн.; за січень 2020 року 500 грн.). Також у вказаний період на користь позивача надійшло 1189,70 грн. в рахунок оплати послуг ОСББ відповідачкою за кошти державної субсидії. Зазначені обставини справи підтверджуються відповідними банківськими квитанціями /т. 1 а.с. 84-87, т. 2 а.с. 11, 13-14/, повідомленнями про призначення субсидії /т. 1 а.с. 112-113/, а також відображені в оборотній відомості членських внесків з оплати послуг ОСББ «Господарка 1» /т. 2 а.с. 84-96/. Таким чином, за вказаний період в рахунок оплати зобов`язань відповідачки перед позивачем на користь останнього надійшло 5089,70 грн. (3900 грн. + 1189,70 грн.).

Оскільки відповідачка в добровільному порядку не здійснювала своєчасного погашення заборгованості з оплати послуг ОСББ, чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання, то позивачем було нараховано відповідачці компенсаційні виплати, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, розмір яких на момент звернення до суду складав 37,37 грн. 3% річних та 39,82 грн. інфляційні нарахування.

За наслідками заочного розгляду даної справи судом було ухвалено рішення 20.05.2020р., яким позовні вимоги в їх первинній редакції задоволені в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Господарка 1» заборгованість за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 1294,64 грн., 3% річних - 37,37 грн., інфляційних - 39,82 грн., заборгованість за утеплення будинку - 2378,70 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3935,83 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн. Таким чином заочним рішенням від 20.05.2020р. суд стягнув з відповідачки на користь позивача суму заборгованості з оплати послуг ОСББ в розмірі 3750,53 грн. та судові витрати в розмірі 6037,83 грн.

На виконання заочного рішення суду від 20.05.2020р. позивачу було видано два виконавчі листи на підставі яких Придніпровським ВДВС у м. Черкаси було розпочате примусове виконання заочного рішення в рамках виконавчих проваджень №63609683 (стягнення судових витрат в сумі 6037,83) та №63609750 (стягнення заборгованості з оплати послуг ОСББ в сумі 3750,53 грн.).

26.10.2021р. було закінчене виконавче провадження №63609750, а 27.10.2021р. №63609683. Обидва виконавчі провадження закінчені на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із скасуванням заочного рішення суду. В той же час в рамках виконавчого провадження №63609683 з відповідачки було примусово стягнуто на користь позивача в рахунок погашення заборгованості суму коштів в розмірі 2996,09 грн. Зазначені обставини підтверджуються листом Другого відділу ДВС у м. Черкаси від 11.05.2023 №5255/26.25-47/29422.

На теперішній час позивач вважає, що стягнуті в примусовому порядку з відповідачки кошти слід зарахувати на погашення її зобов`язання зі сплати позивачу компенсаційних виплат (три відсотки річних та інфляційні нарахування) та відшкодування витрат з оплати правничої допомоги. Натомість заборгованість з оплати послуг по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 1470,27 грн. та заборгованість за утеплення будинку в розмірі 2378,70 грн., а також інша частина судових витрат, до теперішнього часу не сплачені відповідачкою в добровільному порядку, внаслідок чого позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Тож між сторонами існує спір щодо обов`язку відповідачки по здійсненню оплати житлово-комунальних послуг, який виник з правовідносин, що регулюються нормами Житлового кодексу України (далі ЖК), Цивільного кодексу України (далі ЦК), Закону України від 09.11.2017р. №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон №2189), Закону України від 14.05.2015р. №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі Закон №417) тощо.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК, яка передбачає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 7 Закону №417 передбачено, що співвласники квартир у багатоквартирному будинку зобов`язані, зокрема:

- забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;

- забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;

- виконувати рішення зборів співвласників;

- забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;

- забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом;

- своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону №417 кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 Закону №417 витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 2189).

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 1 цього Закону №2189 споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний чи колективний споживач. Крім того, згідно ч. 1 ст. 9 Закону №2189 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За змістом ст. ст. 67-68, 162 ЖК наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Предметом позовних вимог в даній справі є зобов`язання відповідачки зі сплати послуг по утриманню будинку, що складається з щомісячних платежів, а також зобов`язання зі сплати внеску за дольову участь співвласника багатоквартирного будинку у витратах за утеплення фасаду будинку.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що управління багатоквартирним будинком, в якому відповідачка має власну квартиру площею 34,9 кв.м., здійснюється об`єднанням співвласників такого будинку. Рішенням загальних зборів співвласників був затверджений тариф на утримання будинку та прибудинкової території: з 01.05.2017р. 5,30 грн. з 1кв.м загальної площі квартири; з 01.08.2018р. 8,30 грн. з 1кв.м. загальної площі квартири. Додатково до розміру щомісячного платежу позивачем додавалася сума в розмірі 2,50 грн. за користування відповідачкою коморою. За таких обставин позивач правомірно та обґрунтовано здійснював нарахування щомісячних платежів по квартирі відповідачки в розмірі 187,47 грн. на місяць (5,30 грн. * 34,9 кв.м. + 2,50 грн.) за липень 2018 року та в розмірі 292,17грн.(8,30грн.*34,9кв.м.+2,50грн.) на місяць в період часу з 01.08.2018р. до 31.01.2020р., а відповідачка зобов`язана була здійснювати оплату таких внесків.

В цьому аспекті суд не приймає доводи представника відповідача, викладені у додаткових поясненнях до відзиву, щодо необґрунтованості нарахування позивачем до щомісячного платежу з оплати вартості послуг ОСББ плати за користування коморою в розмірі 2,50 грн.

Слід звернути увагу, що згідно ч. 1, 2 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Аналіз змісту ч. 2 ст. 82 ЦПК України свідчить, що відповідна норма передбачає правило заборони суперечливої поведінки учасника судового провадження, яка базується на засадах добросовісності. Натомість визнання фактів та обставин може бути як свідомим, з високим ступенем упевненості в об`єктивності визнання, так і здійсненим внаслідок емоційного сплеску, тиску, помилкових міркувань, а тому цивільний процесуальний закон передбачає право сторони відмовитись від визнання обставин. В той же час лише вказівки на відмову від визнаних обставин недостатньо для прийняття такої відмови, оскільки підстави відмови від визнання обставин учасником справи повинні бути доведені. Доведення передбачає надання пояснень, підтверджень їх відповідними доказами та переконання суду у тому, що учасник справи визнав ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною.

Сторона відповідача до початку розгляду справи по суті (під час перегляду заочного рішення суду від 20.05.2020р. та у письмовому відзиві) не заперечувала обставин розрахунку розміру щомісячних платежів з оплати послуг ОСББ, до складу якого входить 2,50 грн. за користування коморою, хоча знала про нарахування їй такої плати. Зміст заперечень відповідачки проти позовних вимог зводився до невизнання суми боргу за дольову участь відповідачки у витратах на утеплення будинку та неправильного обчислення позивачем суми заборгованості через неврахування всіх здійснених відповідачкою платежів.

Отже судом не встановлено будь-яких обставин для прийняття відмови відповідачки від визнання обґрунтованості нарахування позивачем до складу щомісячного платежу з оплати послуг ОСББ плати за користування коморою в розмірі 2,50 грн., оскільки стороною відповідача не доведено обставин, які б дозволяли суду прийняти таку відмову у відповідності до ч. 2 ст. 82 ЦПК України.

Аналіз змісту відомостей, що наявні у загальній оборотній відомості членських внесків з оплати послуг ОСББ «Господарка 1» /т. 2 а.с. 84-96/ свідчить, що станом на 31.01.2020 року за відповідачкою обліковувалась заборгованість з оплати послуг ОСББ на загальну суму 1470,27 грн. При цьому суд бере до уваги, що відповідачкою здійснювалась сплата внесків нерегулярно, внаслідок чого в період з січня 2017 року по її особовому рахунку періодично обліковувалась наявність заборгованості. Натомість накопичення розміру заборгованості фактично почалося з січня 2018 року, оскільки на початок січня 2018 року по особовому рахунку відповідачки була наявна переплата в розмірі 19,64 грн., а в подальшому в період часу до 31.01.2020р. постійно обліковувалась заборгованість в різних сумах, яка станом на 31.01.2020 року складала 1470,27 грн.

Загалом за період з липня 2018 року по січень 2020 року включно відповідачка мала зобов`язання перед позивачем з оплати послуг ОСББ суму в розмірі 5868,95 грн., з яких 5446,53 грн. нарахування вартості послуг ОСББ за період з липня 2018 року по січень 2020 року включно, а 422,42 грн. заборгованість станом на 01.07.2018р.

За період з липня 2018 року по січень 2020 року включно в рахунок оплати зобов`язань відповідачки перед позивачем на користь останнього надійшло 5089,70 грн., з яких 3900 грн. особисті кошти відповідачки, а 1189,70 грн. кошти державної субсидії.

Таким чином, за спірний період залишок заборгованості відповідачки перед позивачем складає 779,25 грн. (5868,95 грн. - 5089,70 грн.), а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості з оплати внеску за дольову участь співвласника багатоквартирного будинку у витратах за утеплення фасаду будинку, то суд виходить з наступного.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що рішення про проведення у 2016 році капітального ремонту фасаду житлового будинку шляхом утеплення було прийнято загальними зборами членів ОСББ, що оформлено протоколом №2 від 05.05.2016р. Цим же рішенням зборів членів ОСББ було визначено, що оплата вартості робіт по утепленню здійснюватиметься за рахунок ОСББ (фонд капітального ремонту) 30%, за рахунок власників квартир 30%, місцевий бюджет 40% /т. 1 а.с. 148/. Таким чином, доводи відповідачки про те, що в рахунок щомісячного тарифу з оплати послуг ОСББ вже включені витрати на утеплення за рахунок ставки на фонд капітального ремонту, як підстава для звільнення відповідачки від зобов`язання брати дольову участь у витратах на утеплення за особисті кошти, є необґрунтованими.

На підтвердження обґрунтованості вимог про стягнення з відповідачки заборгованості з оплати внеску на утеплення позивач надав суду рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку та довідку за вих. №03 від 03.01.2020р. /т. 1 а.с. 11/. Надаючи оцінку обґрунтованості таких вимог в контексті наданих позивачем суду доказів суд виходить з наступного.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, саме до обов`язку позивача як надавача послуг належить обов`язок доказування обставин щодо розміру заборгованості відповідачки та обґрунтованості здійсненого розрахунку.

Всупереч положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не надано суду достатніх доказів, з точки зору їх належності та допустимості, на підтвердження загального розміру витрат на утеплення (договір підряду з виконавцем робіт; акт прийому-передачі виконаних робіт; документ про оплату робіт з утеплення тощо).

У постанові від 22.09.2021р. у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021р. у справі №910/14452/20 зазначив, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, суд не може вважати доведеними обставини, про які стверджує одна сторона і заперечує інша, якщо вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин стороною позивача не надано суду доказів, які з точки зору достовірності, достатності та взаємозв`язку свідчили б про обґрунтованість обчисленого позивачем розміру заборгованості відповідачки з оплати внеску за дольову участь співвласника багатоквартирного будинку у витратах за утеплення фасаду будинку.

В цьому контексті суд звертає увагу, що та обставина, що позивачем у жовтні 2018 року зараховано в рахунок виконання зобов`язання відповідачки з оплати внеску за дольову участь в утепленні будинку 691,02 грн., не є підтвердженням визнання відповідачкою боргу за утеплення. Судом встановлено, що 06.11.2018р. відповідачкою здійснено платіж на користь позивача в розмірі 1500 грн. із зазначенням призначення платежу «квартплата від ОСОБА_1 , 5037», що підтверджується відповідним меморіальним ордером /т. 2 а.с. 14/. Зазначені кошти були самостійно розподілені позивачем і частина їх зарахована на погашення заборгованості відповідачки з оплати послуг ОСББ (808,98 грн.), а інша частина на погашення заборгованості за дольову участь в утепленні (691,02 грн.).

Натомість, на момент вчинення такого платежу по особовому рахунку відповідачки станом на 01.11.2018р. обчислювалась заборгованість в розмірі 1126,12 грн. (833,95 грн. [заборгованість на початок жовтня 2018 року] + 292,17 грн. [нарахування за жовтень 2018 року]). Після такого платежу відповідачка тривалий час не здійснювала оплати послуг позивача, оскільки наступний платіж з оплати послуг за квартплату вчинений відповідачкою вже 26.07.2019р., що підтверджується відповідними банківськими квитанціями /т. 1 а.с. 87, т. 2 а.с. 13/ та відомостями руху коштів по особовому рахунку відповідачки /т. 2 а.с. 91-94/. Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами існував спір щодо порядку зарахування позивачем коштів, які надходили від відповідачки на рахунок позивача. Будь-яких відомостей про те, що зазначені кошти мали бути зараховані позивачем на виконання зобов`язання відповідачки зі сплати внеску за дольову участь в утепленні, судом не встановлено.

Таким чином суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано підстав для зарахування частини коштів в сумі 691,02 грн. від здійсненого відповідачкою 06.11.2018р. платежу в розмірі 1500 грн. в рахунок виконання нею її зобов`язання зі сплати внеску за дольову участь в утепленні, як і не обґрунтовано та не доведено належним чином розміру зобов`язання відповідачки з оплати внеску за дольову участь в утепленні. Внаслідок цього позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості з оплати внесків на утеплення не підлягають задоволенню, а сума коштів в розмірі 691,02 грн. (частина платежу від 06.11.2018р.) підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості відповідачки з оплати послуг ОСББ.

Отже, станом на 31.01.2020р. розмір заборгованості відповідачки перед позивачем з оплати послуг ОСББ по особовому рахунку складав 1470,27 грн., але до зазначеної суми позивачем безпідставно не зараховано частину платежу від 06.11.2018р. в розмірі 691,02 грн., а відтак розмір заборгованості відповідачки фактично складає 779,25 грн. (1470,27 грн. 691,02 грн.).

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст.611 ЦК, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачка мала перед позивачем невиконане грошове зобов`язання з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком, що виникло за період з липня 2018 року по січень 2020 року включно в загальному розмірі 779,25 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, за загальним правилом, передбаченим ст. 599 ЦК, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин, відповідачка зобов`язана сплатити позивачеві інфляційні нарахування та три відсотки річних нараховані на суму заборгованості.

Згідно наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат та трьох відсотків річних за період з липня 2018 року по січень 2020 року їх розмір складає 39,82 грн. та 37,37 грн. відповідно. Аналіз змісту наданого розрахунку свідчить, що він здійснений у відповідності до порядку, встановленого законом, і арифметично обчислений правильно, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Таким чином обґрунтованими та правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача суми коштів в розмірі 856,44 грн., яка складається з наступних сум: заборгованість з оплати послуг ОСББ 779,25 грн.; інфляційні нарахування 39,82 грн.; три відсотки річних 37,37 грн.

В той же час судом встановлено, що під час судового провадження у зв`язку із ухваленням судом по справі заочного рішення від 20.05.2020р., яке в подальшому було скасовано, з відповідачки на користь позивача в примусовому порядку було стягнуто 2996,09 грн. в рамках виконавчого провадження №63609683 про стягнення судових витрат. За своєю сутністю відповідні грошові кошти в контексті положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК є безпідставно набутими коштами, внаслідок чого у позивача виникає зобов`язання з повернення таких коштів відповідачці, а у відповідачки виникає право вимагати застосування наслідків повороту виконання судового рішення.

Особливості вирішення питань про поворот виконання рішення суду регламентовані у ст. 444 ЦПК України. За змістом положень цієї норми закону у випадку повторного розгляду справи суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він, зокрема, задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (п. 4 ч. 2 ст. 444 ЦПК України). Натомість, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (ч. 5 ст. 444 ЦПК України).

Суд бере до уваги, що до суду не надходило окремої заяви відповідачки про здійснення судом повороту виконання заочного рішення суду від 20.05.2020р. Разом з тим, у додаткових поясненнях представник відповідачки вказувала, що стягнуті з відповідачки в примусовому порядку на користь позивача грошові кошти слід врахувати при вирішенні змісту зобов`язальних правовідносин між сторонами справи.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес таким чином, щоб у сторін не залишалось невирішених питань спірних правовідносин.

Згідно ст. 601 ЦК зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, оскільки у відповідачки наявне зобов`язання зі сплати позивачу суми коштів в розмірі 856,44 грн. Беручи до уваги, що під час примусового виконання скасованого заочного рішення суду з відповідачки було стягнуто на користь позивача суму коштів в розмірі 2996,09 грн., то задля належної реалізації завдань цивільного судочинства суд вважає за необхідне застосувати взаємозалік грошових зобов`язань між сторонами, внаслідок чого приходить до висновку про відсутність на теперішній час у відповідачки невиконаного грошового зобов`язання перед позивачем, оскільки воно перекривається сумою грошових коштів, набутих позивачем від відповідачки під час примусового виконання заочного рішення суду від 20.05.2020р.

За таких обставин суд доходить висновку про необхідність ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідні судові витрати по справі складаються із витрат, понесених позивачем (судовий збір, сплачений при поданні позову в розмірі 2102 грн., та витрати з оплати правової допомоги в розмірі 6335,83 грн.).

По обставинам спірних правовідносин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в межах суми 856,44 грн., що складає 22,25% від загальної ціни позову (3848,97 грн.), а отже на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу має бути відшкодовано за рахунок відповідачки 467,70 грн. судового збору (2102 грн. * 22,25%).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014р. (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п. 268).

Частиною шостою статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідачки витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 6335,83 грн. Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката під час розгляду даної справи, представником позивача до суду надано:

- договір про надання правничої допомоги від 03.01.2020р., укладений позивачем із адвокатом Харченко О.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 02.07.2007р. №264) та додаток № 1 до такого договору з описом виконаних робіт на суму 3935,83 грн. /т. 1 а.с. 14-17/;

- платіжне доручення № 11 від 06.02.2020р. про оплату правничої допомоги на суму 3935,83 грн. /т. 1 а.с. 18/;

- ордер на надання правничої допомоги адвоката Макеєва В.Ф. серії СА №1011834 від 02.06.2021р. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000856 від 15.01.2018р.) /т. 1 а.с. 151-152/;

- платіжне доручення № 75 від 01.06.2021р. про оплату правничої допомоги на суму 2400 грн. /т. 1 а.с. 167/.

Відповідачка у заяві про перегляд заочного рішення вказувала, що вимога про стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3935,83 грн. не підлягає задоволенню. Свою позицію обґрунтовувала тим, що вона є пенсіонером, не має додаткового доходу окрім пенсії в розмірі 2100 грн., а також не має придбаного майна, внаслідок чого стягнення з неї таких витрат на професійну правничу допомогу створить для неї скрутне матеріальне становище. Інших заперечень проти розміру витрат позивача на правничу допомогу відповідачка не надавала.

Беручи до уваги зміст заперечень відповідачки щодо розміру витрат позивача на правову допомоги, розмір ціни позову, особливості спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних представниками позивача робіт (в тому числі кількість додатково поданих стороною позивача доказів у зв`язку із відповідними клопотаннями сторони відповідача), кількість судових засідань за участю представників позивача, тривалість розгляду справи, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем обсягу витрат на правову допомогу, оскільки розмір таких витрат відповідає критеріям пропорційності, реальності та обґрунтованості.

Таким чином, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України позивачу має бути відшкодовано за рахунок відповідачки 22,25% від загальної вартості понесених позивачем витрат на правничу допомогу, що складає 1409,72 грн. (6335,83 грн. * 22,25%).

Отже загальний сукупний розмір судових витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачки складає 1877,42 грн. (467,70 грн. + 1409,72 грн.).

Разом з тим, з урахуванням того, що на момент розгляду справи у позивача існує зобов`язання з повернення відповідачці стягнутих з неї в примусовому порядку на виконання скасованого заочного рішення суду грошових коштів, то на підставі положень ст. 2, ч. 9 ст. 10, ст. 11, ч. 10 ст. 141, ч. 12 ст. 265 ЦПК України слід застосувати взаємозалік грошових зобов`язань між сторонами і при вирішення питання про розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи, що під час примусового виконання скасованого заочного рішення суду з відповідачки було стягнуто на користь позивача суму коштів в розмірі 2996,09 грн., яка є більшою ніж сума коштів, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за наслідками розгляду даної справи (2733,86 грн., з яких: 856,44 грн. розмір обґрунтованих позовних вимог; 1877,42 грн. розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню), то підстави для покладання на відповідачку обов`язку з відшкодування судових витрат також відсутні, оскільки таке грошове зобов`язання перекривається сумою грошових коштів, набутих позивачем від відповідачки під час примусового виконання заочного рішення суду від 20.05.2020р.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 10-13, 81, 89, 131, 137, 141, 263-266, 273 суд, -

вирішив:

В задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Господарка 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати послуги з управління багатоквартирним будинком відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 23 травня 2023 року.

Головуючий: В.М. Скляренко