Рішення

від 15.05.2023 по справі 354/524/18

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/524/18

Провадження по справі № 2/354/44/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Яремче

Яремчанський міськийсуд Івано-Франківськоїобласті вскладі головуючогосудді ЄрмакН.В.,за участюсекретаря Балашової Т.А.,представників третьоїособи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.ЯремчеІвано-Франківськоїобласті,цивільну справуза позовом ОСОБА_4 до Яремчанської міської ради, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати недійсними та скасувати рішення 22-ої сесії Яремчанської міської ради VII-гo скликання вiд 24.05.2018 № 342-22/2018 «Про розгляд земельних питань» про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 , що проживає по АДРЕСА_1 , в частині: а) земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель i споруд (п. 3.6. рішення); б) земельної ділянки площею 0,0225 га для ведення особистого селянського господарства (п. 3.7. рішення); в) земельної ділянки площею 0,0272 га для ведення особистого селянського господарства (п. 3.8. рішення).

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням 22-ої ceciї Яремчанської міської ради VII-го скликання від 24.05.2018 № 342-22/2018 «Про розгляд земельних питань» було протиправно затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , що проживає по АДРЕСА_1 . Незаконність i необґрунтованість цього рішення полягає у тому, що icнyє спір між позивачем та ОСОБА_1 . Раніше, 28.09.2017 рішенням 16-ої ceciї Яремчанської міської ради VII-го скликання від № 264-16/201 «Про розгляд земельних питань», пунктами 9.3.,9.4,9.5. було відкладено затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж зазначених земельних ділянок в натурі (на місцевості) через наявність спору мiж позивачем та ОСОБА_1 , який на той час розглядався Яремчанським міським судом (справа N 354/738/14-ц), щодо незаконності передачі земельної ділянки площею 0,1600 га по АДРЕСА_1 . Вбачається, що п.п. 3.6.,3.7.,3.8. (про затвердження технічної документації гр. ОСОБА_1 ) рішення Яремчанської міськради вiд 24.05.2018 № 342-22/2018 «Про розгляд земельних питань» прийнято на підставі наданої депутатам 24.05.2018р. керівником юридичного відділу виконкому міськради недостовірної (неправдивої) інформації про, начебто, відсутність (завершення) спору між позивачем та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,1600 га, що не відповідало дійсності. Затверджена міськрадою 24.05.2018р. технічна документація на земельні ділянки (площею, відповідно, 0,1000 та, 0,0225 та 0,0272 га) не відповідає рішенню виконавчого комітету міськради вiд 20.12.1994 № 136 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність» про передачу гр. ОСОБА_6 земельних ділянок: а) земельної ділянки площею 0,0800 га - для будівництва та обслуговування

житлового будинку, господарських будівель i споруд; б) земельної ділянки площею 0,0500 га - для ведення особистого підсобного господарства; в) земельної ділянки площею 0,0300 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель i споруд. Отже, рішенням виконкому міськради вiд 20.12.1994 № 136 гр. ОСОБА_1 (на той час - неповнолітній ОСОБА_6 ) було надано дві земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель i споруд (0,0800 га i 0,0300 га) i одну земельну ділянку (0,0500 га) - для ведення особистого підсобного господарства; рішенням же міськради вiд 24.05.2018 № 342-22/2018 затверджено технічну документацію на одну земельну ділянку (0,1000 га) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель i споруд та дві земельної ділянки (0,0225 га та 0,0272 га) для ведення особистого селянського господарства. Тобто, рішенням міської ради вiд 24.05.2018 № 342-22/2018 всупереч порядку, визначеному Земельним кодексом України, відбулася необґрунтована зміна розмірів земельних ділянок та їх цільового призначення, визначених раніше рішенням виконкому міськради вiд 20.12.1994 № 136. Отже, міськрадою рішення щодо передачі ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ) у приватну власність земельних ділянок площею 0,0225 га, 0,0272 га та 0,1000 га із зазначеним цільовим призначенням не приймалося; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок приватної власності, цільове призначення яких змінюється, в порядку, встановленому законом, не розроблялися, не погоджувалися та рішення Яремчанською міськрадою про затвердження таких проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок i зміну їх цільового призначення не приймалося.

Розташування спірної земельної ділянки площею 0,1600 га по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться 1/2 частина належного позивачу житлового будинку (з 23.02.2010р. - окремий житловий будинок) підтверджується державним актом ОСОБА_1 на право приватної власності на земельну ділянку вiд 17.07.1995р. серії III-IФ № 046666, реєстраційний номер 0003999, дійсність якого оспорюється. Отже, на земельній ділянці площею 0,1600 га по АДРЕСА_1 , розташований належний позивачу житловий будинок, що був придбаний (як 1/2 частина будинку) за договором міни вiд 05.11.1999р. та новозбудований житловий будинок АДРЕСА_1 , належний гр. ОСОБА_1 . Також, рішення виконкому міськради вiд 24.06.1981 № 133 «Про виділ з будинковолодіння та врегулювання землекористування» втратило чинність 24.06.1991р., - оскільки земля по АДРЕСА_1 , була передана співвласникам житлового будинку у тимчасове користування. Тому, із введенням в дію Кодексу № 561-XII співвласники цього житлового будинку набули право користування 1/2 частиною земельної ділянки кожен, тобто по 0,0800 га по АДРЕСА_1 - звідси у виконкому міськради 20.12.1994р. не було повноважень i законних підстав щодо передачі всієї земельної ділянки площею 0,1600 га лише одному співвласнику 1/2 частини житлового будинку: тоді неповнолітній ОСОБА_6 . i позбавлення неправомірно права користування 1/2 частиною земельної ділянки іншого співвласника житлового будинку. Iз отриманням по АДРЕСА_1 , всієї земельної ділянки площею 0,1600 га проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не виготовлявся, не узгоджувався i не затверджувався, а також технічна документація по складанню державного акту на право приватної власності на земельку ділянку ОСОБА_7 не виготовлялися. Тобто, було порушено механізм набуття права власності на земельку ділянку, та виготовлення технічної документації по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2018 року (суддя Іванов А.П.) відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 08 травня 2019 року (суддя Польська М.В.) цивільну справу прийнято до провадження.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2019 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2019 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2020 року (суддя Остап`юк М.В.) цивільну справу прийнято до провадження.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2021 року призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2021 року залучено до участі у цивільній справі правонаступника відповідача.

Ухвалами Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2021 року задоволені клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2021 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2021 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 08 липня 2022 року відмовлено у заяві позивача про відвід судді.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2022 рокузадоволено заяву про самовідвід судді Остап`юк М.В.

Ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2022 року (суддя Єрмак Н.В.) цивільну справу прийнято до провадження.

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження, тощо): не застосовувалися.

Позивач в судовому засіданні 25.04.2023 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. В судове засідання 15.05.2023 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача - Яремчанської міської ради Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав, зазначивши, що рішення Яремчанської міської ради є законним, обґрунтованим та прийнятим в межах повноважень Яремчанської міської ради.

Третя особа ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовної заяви, просили відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на правову допомогу.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є власником 2/3 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Співвласником 1/3 частки вказаного будинку є рідна сестра позивача - ОСОБА_5 .

Житловий будинок позивача за адресою: АДРЕСА_2 , та житловий будинок з господарськими будівлями, якому присвоєна адреса: АДРЕСА_2 , розташовані на одній земельній ділянці.

Станом на 1981 рік по АДРЕСА_1 знаходилося домоволодіння АДРЕСА_2 .

24 червня 1981 року на підставі рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області № 133 відбулося виділення будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по половині. Надано в тимчасове користування земельні ділянки: ОСОБА_8 у розмірі 208 кв. м, а ОСОБА_10 - 1 542 кв. м. Відповідно до пункту 5 рішення міської ради подвір`я домоволодіння залишено у загальному користуванні громадян у зв`язку із неможливістю його реального поділу через скупченість розміщених будівель.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-

Франківської області від 22 вересня 1982 року № 03 пункт 5 рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24 червня 1981 року № 133 про те, що подвір`я є подвір`ям загального користування, відмінено.

02 липня 1981 року ОСОБА_8 подарував належну йому половину житлового будинку з відповідною частиною господарських приміщень ОСОБА_11 .

28 квітня 1999 року ОСОБА_11 подарував 1/2 частину вказаного будинку разом із відповідною частиною господарських будівель (літню кухню, чотири стайні, погріб, вбиральню, криницю, огорожу, тощо) - ОСОБА_12 .

05 листопада 1999 року ОСОБА_12 обміняв вказану 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями на двокімнатну квартиру з відповідними господарськими приміщеннями по АДРЕСА_5 , ОСОБА_4 , його матері - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Отже, останні стали новими співвласниками половини будинку АДРЕСА_2 та відповідної частини господарських приміщень по АДРЕСА_1 .

У подальшому мати ОСОБА_4 - ОСОБА_13 - успадкувала після смерті ОСОБА_14 його частку та набула право власності на 2/3 частки будинку, яка після смерті останньої у 2018 році у рівних частинах перейшла у порядку спадкування до її дітей: ОСОБА_4 та його сестри - ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 жовтня 1994 року, яке посвідчене державним нотаріусом Яремчанської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області і зареєстроване в реєстрі за № Д-323, ОСОБА_15 отримала право власності за заповітом на належну її бабі - ОСОБА_9 1/2 частку житла з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 23 лютого 2010 року № 24 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належала у рівних частках ОСОБА_14 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 визнано одним цілим будинком.

Рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136 ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки для обслуговування будівель та підсобного господарства, площею 0,08 га, 0,05 га та 0,03 га, розташованих по АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення 17 липня 1995 року ОСОБА_1 отримала державний акт серії ІІІ-ІФ № 046666 на право власності на земельну ділянку для обслуговування будівель та особистого підсобного господарства, площею 0,16 га.

Житловий будинок позивача за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок з господарськими будівлями ОСОБА_1 , якому присвоєна адреса: АДРЕСА_2 , розташовані на одній спільній земельній ділянці, яка згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 належить лише ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі № 9104/107635/12 позов матері позивача - ОСОБА_13 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області задоволено. Зобов`язано Яремчанську міську раду Івано-Франківської області розглянути заяву ОСОБА_13 про скасування рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136 та державного акту від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 на право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,16 га по АДРЕСА_2 .

Рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24 липня 2014 року № 492-27/2014 «Про розгляд земельних питань» відмінено пункт 48 додатку № 3 рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136 в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,16 га, по АДРЕСА_1 для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства (пункти 22, 22.1 рішення міської ради).

Разом з тим, рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 у справі № 354/246/16-ц, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними пункти 22 та 22.1 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24 липня 2014 року № 492-27/2014 «Про розгляд земельних питань» про відміну пункту 48 додатку № 3 рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136 в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,16 га, по АДРЕСА_1 для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства. У решті позову відмовлено.

На підставі рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24 травня 2018 року № 342-22/2018 «Про розгляд земельних питань» спірна земельна ділянка була розділена, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості): площею 0,1000 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0225 га - для ведення сільського господарства та площею 0,0272 га - для ведення особистого селянського господарства. Земельним ділянкам присвоєно відповідні кадастрові номери та проведено державну реєстрацію права власності, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Із графічних креслень приватного підприємства «Карпати-Інфо», за результами проведення окремої процесуальної дії вбачається, що земельна ділянка згідно державного акту на право приватної власності на землю від 17 липня 1995 року включала в себе також і частину земельної ділянки, на якій розташований будинок позивача. Разом з тим, виділена нова земельна ділянка для будівництва житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, кадастровий номер 2611000000:05:011:0225, ОСОБА_1 не включає в себе землю під житловим будинком по АДРЕСА_1 .

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини десятої статті 59Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання недійсним акта суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Статтею 41Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. ч. 2, 3ст.78ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст.116ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 122ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.153ЗК України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У ч. 1 ст.155ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (ч. 2 ст. 158 ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з ч. 1 ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 12ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.26Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо регулювання земельних відносин. Отже, згідно із ч. 1 ст.26цього жЗакону рада в межах своїх повноважень приймає акти у формі рішень.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, які перейшли у її власність після прийняття Яремчанською міською радою Івано-Франківської області ряду рішень щодо надання їй дозволу на розробку технічної документації та передачу їх у приватну власність.

Згідно зі ст.21ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 19Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 була власником земельної ділянки відповідно до державного акту на земельну ділянку старого зразка від 17.07.1995 сесії ІІІ-ІФ№046666. У 2017 році в зв`язку зі зміною законодавства ОСОБА_1 звернулася до міськвиконкому для затвердження технічної документації із встановлення меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських

будинків та споруд для подальшого оформлення земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства. Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, перевіривши надану технічну документацію, встановила, що документація виготовлена відповідно до законодавства України, та, в свою чергу, винесла рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі.

Таким чином, Яремчанська міська рада Івано-Франківської області діяла в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлено справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Згідно з вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Крім того, у постанові від 17 жовтня 2018 року під час розгляду справи № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року під час розгляду справи № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) не вбачала підстав для відступу від цього висновку.

При цьому, скасування рішення сесії міської ради про надання ОСОБА_1 , дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку не є ефективним захистом прав позивача, оскільки виготовлення технічної документації із землеустрою, на відміну від її затвердження, є стадією процесу отримання прав на земельну ділянку, що безпосередньо не порушує прав позивача, так як вказане рішення вже реалізовано, на підставі нього затверджена технічна документація і ОСОБА_1 зареєструвала право власності на землю. Отже, скасування рішення міської ради про надання такого дозволу не є ефективним захистом прав позивача, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 911/1563/17.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що права позивача порушені міською радою, оскільки, звертаючись до суду з даним позовом, позивач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних доказів того, що під час винесення спірних рішень про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі, міською радою були порушені його права.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.

ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з позивача на користь третьої особи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18300 грн.

Розмір витрат підтверджується договором про надання правової допомоги та актом приймання-передачі до договору.

Згідно ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (ч. 12 ст. 141 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про надання правової допомоги б/н від 05 травня 2021 року.

Третя особа ОСОБА_1 у поясненнях просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником третьої особи ОСОБА_1 - адвокатом Саварин С.С. надано договір про надання правничої допомоги від 05.05.2021 року, додаткову угоду №2 до договору про надання праничої допомоги, акт виконаних робіт від 24.04.2023 року до договору про надання правничої допомоги від 24.03.2021 року, квитанцію № 407718 від 07.04.2021 про сплату 6000 грн., квитанцію № 076204 від 24.04.2023 про сплату 12300 грн.

Оскільки, представником третьої особи ОСОБА_1 - адвокатом Саварин С.С. в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 18300 грн., суд вважає, що вимоги третьої особи підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищенаведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовувідмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , понесені витрати на правову допомогу у сумі 18 300 (вісімнадцять тисяч триста) гривень.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Позивач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ),

Відповідач: Яремчанська міська рада Івано-Франківської області (78501, м.Яремче, вул.Свободи, 266, Івано-Франківської області),

Третя особа: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ),

Третя особа: ОСОБА_5 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2023 року.

Головуючий суддя: Н.В.Єрмак