Ухвала

від 12.09.2022 по справі 309/2308/15-к

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 309/2308/15-к

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

12.09.2022 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження № 11-кп/4806/433/22 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 18.07.2022 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого за ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Хустського районного суду знаходиться кримінальне провадження № 309/2308/15-к (1-кп/309/220/20) про обвинувачення, крім інших, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України.

Прокурор Мар?яна МОЛНАР в судовому засіданні місцевого суду заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з тих підстав, що продовжують існувати ризики, передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України: цей обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати останньому іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 10.12.2018 відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжувався неодноразово ухвалами того ж суду.

Ухвалою місцевого суду від 19.05.2022 строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено до 18.07.2022 включно.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбаченихст.177 КПК України, для зміни стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, місцевим удом не встановлено. Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які приймались до уваги при обранні та продовженні ОСОБА_7 запобіжного заходу суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 триває, свідки та потерпілі ще не допитані, підстав для зміни чи скасування обраного йому запобіжного заходу немає, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні шести злочинів, передбачених ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України, Хустський районний суд постановив ухвалу від 18.07.2022 про задоволення наведеного вище клопотання прокурора ОСОБА_8 та продовжив тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 16.09.2022 включно, на шістдесят днів.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 просить скасувати зазначену вище ухвалу місцевого суду від 18.07.2022, відмовити у задоволенні наведеного вище клопотання прокурора ОСОБА_8 , розглянути дане провадження без участі сторони захисту.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_9 посилається на те, що він вважає оскаржувану ним в апеляційному порядку у даній справі ухвалу місцевого суду такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права (положень ст.ст. 132,177,183 КПК України) та підлягає скасуванню.

Підставами апеляційного провадження є наступні.

Обвинуваченого ОСОБА_7 тримають під ватою без відповідних підстав та обґрунтування.

На день подачі даної апеляційної скарги в місцевому суді не відбулося жодного судового засідання, які не призначаються.

Протягом всього цього періоду апелянта в телефонному режимі повідомляли, що до цього місцевого суду надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 і є необхідність участі цього захисника в розгляді наведеного вище клопотання прокурора ОСОБА_8 .

Є незрозумілим, на думку захисника, що саме забезпечує у даній справі запобіжний захід.

Обвинувачений не витримує морально кожне судове засідання, яке дає йому надію отримати свободу, але строки тримання під вартою продовжуються.

За період перебування справи в суді з 2015 року обвинувачений зазнав неабияких страждань, а за вчинені відповідні злочини він відбув покарання в достатній мірі.

Також захисник наводить в апеляційній скарзі детальний опис судових засідань місцевого суду у даній справі, проведених за останній рік:

- 15.06.2021 справу призначено на 15.07.2021, з матеріалів справи незрозуміло чому, але немає ніяких відомостей про вказане засідання. Є журнал судового засідання, проведеного 21.07.2021, в якому обвинуваченому продовжили строк тримання під вартою;

- 21.07.2021 розгляд справи відкладено на 27.08.2021 через неявку трьох обвинувачених, після чого розгляд справи відкладено на 09.09.2021;

- 09.09.2021 розгляд справи відкладено на 17.09.2021 та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_10 (журнал судових засідань за 17.09.2021 в матеріалах даної справи відсутній).

Згідно довідки секретаря судового засідання місцевого суду від 19.10.2021 судове засідання у даній справі не відбулося через карантинні заходи, таке відкладено на 18.11.2021.

Жодних повідомлень чи викликів за період з 09.09 по 21.11.2021 матеріали даної справи не містять.

В матеріалах цієї справи наявне повідомлення від 22.11.2021 без підтвердження його направлення, в якому вказано, що наступне судове засідання відбудеться 17.01.2022.

Згідно журналу судового засідання від 18.03.2021 продовжено строки тримання під вартою ОСОБА_10 до 19.05.2021 без вирішення жодних інших процесуальних питань.

Згідно ухвал цього ж суду від 19.05.2021, 18.07.2022 ОСОБА_11 продовжено строк тримання під вартою.

Тобто за вказаний період відсутні будь-які відомості про здійснення виклику відповідних обвинувачених в судові засідання, які відбуваються виключно для продовження строків тримання під вартою ОСОБА_12 .

Питання про розгляд справи навіть не ставиться на розгляд.

На даний час грубо порушено права обвинуваченого, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, згідно ст. 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов?язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В даному випадку обвинувачений позбавлений права на розгляд його справи у розумні строки через безпідставне, з порушенням національного законодавства, об?єднання значної кількості кримінальних проваджень, складом суду який призначено з порушенням норм закону.

ЄСПЛ неодноразово визнавав порушення Україною розумних строків і в справах з менш тривалим утримання обвинувачених під вартою.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В даному випадку всупереч вказаних захисником доводів обвинувачений перебуває під найсуворішим, безальтернативним запобіжним заходом два роки та десять місяців.

Фактично обвинувачений відбуває покарання без вироку суду, свою роль запобіжний захід втратив через значний проміжок часу, в той же час справа не розглядається вже шість років.

З шести обвинувачених у справі тільки у ОСОБА_10 наявний запобіжний захід.

В даній справі порушується ряд засад кримінального провадження: верховенство права; законність; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; доступ до правосуддя та обов?язковість судових рішень; розумні строки.

Щодо підстав продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 захисник ОСОБА_9 посилається на наступне.

13.12.2018 ухвалою слідчого судді до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави.

За період з 13.12.2018 у справі відбулося близько п?яти десятків судових засідань.

Місцевий суд неодноразово задовольняв клопотання сторони обвинувачення про об?єднання матеріалів кримінальних проваджень та приєднання до даної справи нових проваджень.

Саме з ініціативи сторони обвинувачення дана справа стала надто об?ємною та її розгляд у розумні строки є неможливим.

Двадцять один раз сторона обвинувачення просить суд продовжити тримання ОСОБА_7 під вартою, не змінюючи підстав для цього, зі створенням умов, які фактично не дають можливості розглядати цю справу в розумні строки.

ОСОБА_7 перебуває під вартою три роки вісім місяців.

Обвинуваченому на час його затримання виповнилося дев`ятнадцять років, станом на сьогодні йому двадцять два роки.

Обвинувачений ОСОБА_7 має молодий вік, потрапив під варту, будучи дитиною з несформованою особистістю, на час подій, які ставляться йому в обвинуваченні він ще був неповнолітнім.

Матеріали справи містять ряд позитивних характеристик на обвинуваченого виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, він має постійне місце проживання, сім?ю.

Тривале тримання під вартою ОСОБА_7 без доведеності законності для цього, необхідності, обґрунтованості є недоцільним.

Кримінальне провадження перебуває у місцевому суду з 2015 року, на даний момент не досліджено жодного доказу, розгляд справи по суті не розпочато.

Фактично судове рішення не містить обґрунтування підстав продовження строків тримання під вартою, а має лише формальні посилання на норми КПК України та ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу.

Згідно позиції, висловленої Конституційним Судом України у рішенні від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017 запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з його рішенням від 15.12.2016 у справі «Ігнатов проти України» судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов?язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження.

В даному випадку оскаржене захисником наразі рішення суду не відповідає вказаному верховенству права, суд у своєму рішенні вказує лише наявність ризиків, які передбачені КПК України, не перераховуючи їх, не посилається на жодні обставини справи, фактично не обґрунтовує своє рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

Згідно рішень ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови», «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без зазначення підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватися від правосуддя або вчиняти нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою.

Аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкодити належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами.

Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин.

Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Згідно рішення «Штепа проти України» ЄСПЛ вказав на наступні порушення норм Конвенції.

Під час досудового слідства та судового розгляду суди за клопотанням прокуратури продовжували строк тримання заявниці під вартою двадцять разів.

Обґрунтовуючи свої постанови щодо тривалого тримання заявниці під вартою, суди посилалися на підстави, аналогічні наведеним в ухвалі суду від 13.07.2014.

Тяжкість висунутих проти заявниці обвинувачень та ризик її переховування чи перешкоджання слідству згадувалися у первинній постанові про обрання їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою (там само).

Проте з плином часу це обґрунтування не змінилося та далі складалося з тих самих шаблонних та стереотипних висновків.

Крім того, розглянувши справу заявниці 13.02.2015, районний суд залишив без змін обраний заявниці запобіжний захід у виді тримання під вартою, жодним чином не обґрунтувавши своє рішення.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Сілін проти України» саме національні суди повинні організовувати провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним. Проте, на думку Суду, у цій справі національний суд не діяв з належною ретельністю.

Отже, було порушено пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції.

В даній справі судовий розгляд чотири рази розпочинався знову, за вказаний час справу розглядало двадцять суддів.

Перший злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_13 , вчинено ще в 2015 році, на той час обвинуваченому виповнилося п?ятнадцять років, вироку по вказаному факту не має і на даний час.

Захисник вважає, що обставини справи надають суду можливість на даному етапі застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без жодної шкоди для судового розгляду, вказаний запобіжний захід повністю забезпечить належну процесуальну поведінку та унеможливить ризики, наведені стороною обвинувачення.

Щодо не визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, захисник обґрунтовує свою апеляційну скаргу у даній справі наступним.

Місцевий суд жодним чином не обґрунтував безальтернативність запобіжного заходу, ухвала не містить жодної згадки про причину не призначення альтернативного виду забезпечення кримінального провадження.

В даному випадку захисник вважає за необхідне звернути вагу на позицію, висловлену Конституційним Судом України у рішенні від 25.06.2019 № 7-р/2019 положення частини п?ятої статті 176 Кодексу допускає застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на підставі суто формального судового рішення, що порушує принцип верховенства права.

В оспорюваній нормі обґрунтовується необхідність тримання під вартою тяжкістю злочину, що не забезпечує балансу між метою його застосування у кримінальному провадженні та правом особи на свободу і особисту недоторканність.

Суд повинен в кожному випадку розглядати обставини справи індивідуально, а рішення про не визначення розміру застави повинно бути мотивоване.

Згідно правової позиції ЄСПЛ, сформульованої, зокрема, у рішеннях у справпх «Марченко проти України», «Ілійков проти Болгарії», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовження, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів; якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано.

Захисник ОСОБА_9 вважає оскаржену ним у даній справі ухвалу місцевого загального суду в цій частині незаконною, такою, що не відповідає принципу верховенства права.

Учасники на розгляд даної справи не з`явилися, обвинувачений ОСОБА_7 , який перебуває під вартою, не заявляв клопотання про забезпечення його участі у розгляді даної справи в апеляційному суді, а його захисник заявив клопотання розглянути дану справу без участі сторони захисту та обвинувачення, що не перешкоджає апеляційному розгляду без учасників з урахуванням положення ст.422-1 КПК України.

Вивчивши матеріали даної справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд визнає, що вказана вище апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 не підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, а також за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України, які відносяться до тяжких.

Апеляційний суд погоджується з висновком Хустського районного суду Закарпатської області про те, що наведене вище клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є обґрунтованим і є підстави для його задоволення з урахуванням того, що наведені у ньому наявні на даний момент наступні ризики продовжують існувати:

- обвинувачений ОСОБА_7 може може переховуватисявід суду, знищити або спотворити речові докази, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Будь-яких підстав, які б унеможливлювали застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні як суду першої інстанції, так і апеляційного суду не встановлено та сторонами не наведено, тривалість розгляду місцевим судом справи по суті та перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на даний час не може бути підставою для зміни/скасування застосованого щодо нього найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Згідно обвинувального акту від 19.10.2017 (а.с. 41-44) ОСОБА_7 обвинувачується також у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинено повторно за таких обставин.

17.09.2017, біля 21 год. 30 хв., в м. Хуст, по вул. Небесної Сотні, поблизу ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 Закарпатської області, ОСОБА_7 , маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, відкрито підбіг ззаду до ОСОБА_14 і зірвав з його шиї належний останньому золотий ланцюжок вагою 19,6 г, спричинивши цьому потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 12567 грн 75 коп.

Частиною другою статті 186 КК України передбачено кримінальну відповідальність за грабіж (відкрите викрадення чужого майна), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Згідно п.1,3 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема:

- щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

- щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 23.05.2017, справа № 309/1576/17, клопотання слідчого СВ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_15 , погоджене прокурором Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_8 задоволено, застосовано відносно підозрюваного за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його проживання, в АДРЕСА_1 з покладенням на нього обов?язків: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає та зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із вказаного вище зареєстрованого місця проживання в період з 19 до 07 год. наступного дня; повідомляти слідчого прокурора або суд про зміну свого місця проживання; прибувати до слідчого, суду за першою вимогою.

Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 13.10.2017, справа № 309/3186/17, клопотання слідчого СВ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_16 , погоджене прокурором Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_8 задоволено, застосовано відносно підозрюваного за ч.2 ст.186 КК України ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 11.12.2017 включно, з визначенням розміру застави 64000 грн з покладенням на нього, у разі сплати застави, відповідних обов?язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалою слідчогосудді Хустськогорайонного судувід 27.09.2018,справа №309/2825/18,клопотання слідчогоСВ ХустськогоВП ГУНПв Закарпатськійобласті ОСОБА_17 ,погоджене прокуроромХустської місцевоїпрокуратури ОСОБА_18 залишено беззадоволення,застосовано відноснопідозрюваного зач.2ст.186КК України ОСОБА_7 запобіжний західу видідомашнього арештуз покладеннямна ньогообов?язків,передбачених такожч.5ст.194КПК України: 1) прибувати до слідчого за кожною його вимогою, 2) цілодобово не залишати місце свого постійного проживання за вказаною вище адресою, 3) здати, при наявності, на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз?яснено підозрюваному на той час ОСОБА_7 , що в разі не виконання ним зазначених вище обов?язків, до нього може бути застосовано інший більш суворий запобіжний захід.

Підозра ОСОБА_7 у справі № 309/2825/18 полягала у тому, що він 03.08.2018, біля 12 год., у провулку біля Хустської ЗОШ № 2, по вул. Свободи, в м. Хуст Закарпатської області, повторно, з метою нападу, поєднаного з насильством та заволодіння чужим майном, підійшов до ОСОБА_19 , яка проходила вказаний провулок, із застосуванням насильства над потерпілою, яке виразилося у нанесенні двох ударів рукою, стиснутою в кулак в область спини останньої, зірвав з її шиї золотий ланцюжок вагою 13 г, заволодівши цим майном, спричинивши потерпілій матеріальної шкоди в сумі 13746 грн 54 коп.

Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 10.12.2018, справа № 309/3733/18, клопотання слідчого СВ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_17 задоволено, застосовано відносно підозрюваного за ч.2 ст.185 КК України ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 10.12.2018 до 07.02.2019 включно, без визначення розміру застави.

Постановляючи наведену вище ухвалу від 10.12.2018, справа № 309/3733/18, слідчий суддя застосував положення п.3 ч.4 ст.183 КПК України.

З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що Хустським районним судом Закарпатської області під час розгляду даної справи з ухваленням оскаржуваного у даній справі захисником ОСОБА_9 судового рішення від 18.07.2022 (а.с. 57-59) враховано обставини даної справи, верховенство права та положення кримінального процесуального закону, пов?язаного із застосуванням запобіжного заходу, зокрема, у виді тримання під вартою та законно використав своє право не визначати розмір застави. Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду та вчиняти інші злочини залишається актуальним.

Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою, місцевий суд надав обґрунтовану оцінку фактичним обставинам кримінального провадження.

Із зазначеної ухвали Хустського районного суду від 18.07.2022 та матеріалів даного провадження вбачається, що наведені судом обставини, на підставі яких він дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 перевірялися при розгляді відповідного клопотання прокурора.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Розглядаючи клопотання прокурора як про застосування, так і про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , місцевий суд дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання вказаного запобіжного заходу, а саме: мети і підстав застосування запобіжного заходу, продовження його дії; обставини, що враховуються при його обранні і дав їм належну оцінку.

Апеляційний суд визнає, що оскаржена ухвала Хустського районного суду про продовження строку дії застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 є законна та обґрунтована.

З урахуванням наведеного та особи обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційний суд визнає, що в даному випадку місцевий суд у відповідності з вимогами ст.ст. 176-178,183,193,194 КПК України розглянув клопотання прокурора та з урахуванням тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , вказаних вище даних про його особу і обставин кримінального провадження, при відсутності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, дійшов до правильного висновку про необхідність застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 177,183,199,404,407,418,419,422-1 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 18.07.2022 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого за ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України ОСОБА_5 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: