Постанова

від 23.05.2023 по справі 914/2837/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. Справа №914/2837/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

позивача: Подать А.В.,

відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АПК АГРОРЕНТ від 01.03.2023 (вх. суду від 06.03.2023 №01-05/660/23)

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2023, повний текст рішення складено 15.02.2023,

у справі № 914/2837/22 (суддя Горецька З.В., м.Львів)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АПК АГРОРЕНТ, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково інженерне підприємство ТІЗ-КАРБОГАЗ, м. Львів,

про стягнення 2 478 303,69 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У листопаді 2022року ТОВ «АПК «АГРОРЕНТ» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Виробничо науково інженерне підприємство «ТІЗ-КАРБОГАЗ» про стягнення заборгованості 2 478 303,69 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14.12.2020 сторони уклали договір купівлі-продажу обладнання №1412/1, за умовами якого відповідач (продавець) взяв на себе зобов`язання передати позивачу (покупцю) відповідне обладнання до 15.01.2021. Позивач вказує, що протягом грудня-березня він перерахував відповідачу 1 800 000грн, однак останній своїх зобов`язань щодо поставки обладнання та його встановлення не виконав. У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 1 800 000грн основного боргу, 581 103,69грн інфляційних втрат та 3%річних в сумі 97 200грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 у справі № 914/2837/22 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що оплата в розмірі 1 800 000,00 грн проведена на виконання договору №1412/1 від 14.12.2020, оскільки призначенням платежу є передплата згідно з рахунку №7 від 23.12.2020, який не долучений до матеріалів справи, що, на думку суду, унеможливлює встановити дійсний характер правовідносин сторін та приналежність зазначених оплат до договору №1412/1 від 14.12.2020. Відтак суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

ТОВ «АПК «АГРОРЕНТ» (позивач) не погодилось з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки його доводам про те, що між сторонами не укладено інших договорів, ніж договір №1412/1 від 14.12.2020, а вся документація, крім безпосередньо договору, в тому числі і рахунки, були надіслані на адресу поставки- в м.Енергодар, вул. Комунальна, яке станом на даний момент є під окупацією і позивач не має доступу до всіх документів. Зазначає, що проведені ним платежі здійснювались у передбаченому п.5.1 договору порядку та графіку, що свідчить про їх пов`язаність з ним. Посилаючись на наявні у матеріалах докази, умови договору, відсутність заперечень відповідача, апелянт вважає, що суд першої інстанції не застосував передбаченого ст. 79 ГПК України стандарту доказування «вірогідність доказів» та прийняв необгрунтоване рішення. Також до апеляційної скарги скаржник долучив копію розпорядження директора ТОВ «АПК «АГРОРЕНТ» №22 від 23.12.20220 на здійснення оплат по договору №1412/1 від 14.12.2020 як додаткового доказу проведення ним оплат на виконання спірного договору.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 914/2837/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.

Подальший рух справи викладено в ухвалах суду.

Так, ухвалою від 09.05.2023 розгляд справи відкладено на 23.05.2023.

У судовому засіданні 23.05.2023 представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, копія апеляційної скарги надіслана відповідачу на електронну пошту 3273904713@mail.gov.ua, наявну в матеріалах справи (заяві представника відповідача про вступ у справу від 13.12.2022).

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

14.12.2020 ТОВ «ВИРОБНИЧО НАУКОВО ІНЖЕНЕРНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТІЗ - КАРБОГАЗ» (продавець) та ТОВ «АПК «АГРОРЕНТ» (покупець) уклали договір купівлі продажу обладнання №1412/1.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця обладнання, а покупець зобов`язується прийняти обладнання, роботи і оплатити їх на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування обладнання, його кількість, вартість зазначають в Специфікації Продавця (додаток №1 до даного договору), яка є невід`ємною частиною даного договору.

Поставка обладнання за вказаним Договором здійснюється Продавцем автомобільним транспортом на умовах DDР відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року. Адреса поставки: Запорізька обл., місто Енергодар, вул. Комунальна, буд. 1 (п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 3.2. договору поставка Обладнання та виконання робіт, передбачених п. 1.2. договору, продавцем здійснюється до 15 січня 2021 року.

Відповідно до п. 3.3. договору продавець надає покупцю разом з Обладнанням оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; акт приймання-передачі обладнання; паспорт на обладнання; паспорт на обладнання; інструкція з експлуатації обладнання; акт приймання-передачі виконаних робіт з монтажу та введення в експлуатацію.

Пунктом 3.4. передбачено, що приймання обладнання за кількістю здійснюється згідно з видатковими накладними та акту прийому-передачі. Видаткові накладні та акт прийому-передачі повинні бути підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені круглими печатками сторін.

Приймання ж робіт з монтажу та введення в експлуатацію обладнання здійснюється за актом приймання передачі виконаних робіт.

Загальна ціна договору відповідно до п. 4.1 становить 3 600 000,00 грн.

У п.5.1 договору передбачений порядок оплати, зокрема:

-360 000грн оплачується покупцем авансом згідно з виставленим рахунком-фактурою протягом 2 днів з моменту виставлення;

-360 000грн суми договору оплачується покупцем до 28.02.2021;

-1 080 000грн суми договору сплачується до 31.03.2021;

-1 800 000грн суми договору сплачується до 31.05.2021.

Відповідно до специфікації (додатку №1 до договору) сторони погодили наступний перелік Обладнання:

1. Горизонтальна ємність для зберігання рідкого СО2 типу Т-GРТ 50 (54 м3) з двохекранною пінополіуретановою ізоляцією (220 мм) і захисним кожухом із нержавіючої сталі (0,8 мм АІSI 430) + комплект арматури (корінні вентилі) + запобіжна арматура (запобіжні мембрани та клапана) у кількості 1 шт.;

2. Монтаж: обладнання;

3. Бункерна тензометрична вага (НГЗ 25т, НмГЗ 90кг d=е=10кг;

4. Система газифікації;

5. Система пониження тиску;

6. Запірна арматура.

Позивач долучив до матеріалів справи наступні платіжні документи:

-платіжне доручення №2654 від 24.12.2020 на суму 200 000грн з призначенням платежу «передплата згідно з рахунком №7 від 23.12.2020»;

- платіжне доручення №193 від 26.02.2021 на суму 400 000грн з призначенням платежу «передплата згідно з рахунком №7 від 23.12.2020»;

- платіжне доручення №210 від 02.03.2021 на суму 120 000грн з призначенням платежу «передплата згідно з рахунком №7 від 23.12.2020»;

- платіжне доручення №43 від 31.03.2021 на суму 1 080 000,00 грн з призначенням платежу «передплата згідно з рахунком №7 від 23.12.2020».

У зв`язку з тим, що продавець (відповідач) не поставив покупцю (позивачу) обумовлене договором обладнання, останній заявив до стягнення:

-1 800 000грн основного боргу,

- 581 103,69грн інфляційних втрат, нараховані за період лютого 2021року по жовтень 2022року,

- 97 200грн 3%річних, нарахованих за період з 16.01.2021 по 03.11.2022.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Як зазначено вище, предметом даного спору є стягнення заборгованості 2 478 303,69 грн у зв`язку з непоставкою відповідачем обумовленого договором купівлі-продажу обладнання №1412/1 від 14.12.2020.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок оплати передбаченого договором обладнання сторони погодили у п.5.1, зокрема:

-360 000грн оплачується покупцем авансом згідно з виставленим рахунком-фактурою протягом 2 днів з моменту виставлення;

-360 000грн суми договору оплачується покупцем до 28.02.2021;

-1 080 000грн суми договору сплачується до 31.03.2021;

-1 800 000грн суми договору сплачується до 31.05.2021.

Як на підтвердження своїх доводів про здійснення оплати на загальну суму 1 800 000грн передбаченого договором обладнання позивач долучив до матеріалів справи копії наступних платіжних документів:

-платіжне доручення №2654 від 24.12.2020 на суму 200 000грн з призначенням платежу «передплата згідно з рахунком №7 від 23.12.2020»;

- платіжне доручення №193 від 26.02.2021 на суму 400 000грн з призначенням платежу «передплата згідно з рахунком №7 від 23.12.2020»;

- платіжне доручення №210 від 02.03.2021 на суму 120 000грн з призначенням платежу «передплата згідно з рахунком №7 від 23.12.2020»;

- платіжне доручення №43 від 31.03.2021 на суму 1 080 000,00 грн з призначенням платежу «передплата згідно з рахунком №7 від 23.12.2020».

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Умовами п.3.2 договору сторони передбачили, що поставка Обладнання та виконання робіт, передбачених п. 1.2. договору, продавцем здійснюється до 15 січня 2021 року.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції, вказавши, що оскільки самого рахунку №7 від 23.12.2020 до матеріалів справи не долучено, дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами, що оплата в розмірі 1 800 000,00 грн проведена на виконання договору №1412/1 від 14.12.2020.

Однак, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, за умовами договору місцем поставки передбаченого договором обладнання сторонами погоджено м. Енергодар Запорізької області. Представник скаржника (позивача) повідомив апеляційний суд, що документація щодо договору №1412/1, в тому числі, виставлені відповідачем рахунки, знаходиться в м.Енергодар, яке відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією(затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309), належить до території тимчасово окупованої рф. У зв`язку з чим такий рахунок позивач не міг надати суду.

Поряд з тим, як зазначено вище, порядок та графік проведення оплати за обладнання сторони погодили у п.5.1, зокрема, протягом 2 днів з моменту виставлення рахунку-фактури покупець мав сплатити 360 000грн, до 28.02.2021 мали бути сплачені 360 000грн, до 31.03.2021 - 1 080 000грн. Тобто, до 31.03.2021 позивач мав сплатити 1 800 000грн.

З доданих позивачем платіжних доручень вбачається, що 24.12.2020 він сплатив 200 00грн, 26.02.2021- 400 000грн, 02.03.2021 -120 000грн, 31.03.2021 - 1 080 000,00 грн, що свідчить про те, що до 31.03.2021 позивач перерахував відповідачу 1 800 000грн, як це передбачено п.5.1. договору.

Доказів існування між сторонами інших договірних зобов`язань суду не надано. Відповідач доказів на спростування того, що отримані від позивача кошти стосувались іншого договору, ніж договору купівлі-продажу обладнання №1412/1 від 14.12.2020 суду також не надав.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Докази належного виконання продавцем(відповідачем) своїх зобов`язань щодо поставки обладнання у передбачений договором строк -до 15.01.2021 в матеріалах справи відсутні.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саму ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З урахуванням наведеного, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що перераховані ним 1 800 000грн стосуються укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу обладнання №1412/1 від 14.12.2020. Відтак, враховуючи відсутність доказів виконання продавцем (відповідачем) своїх зобов`язань щодо поставки обладнання у передбачений договором строк (до 15.01.2021), апеляційний суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення 1 800 000грн основного боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Верховний Суд у постанові від 08.12.2020 у справі №903/664/19 вказав, що сума попередньої оплати товару, яка одержана продавцем (постачальником), та має бути повернута на вимогу покупця в разі невиконання продавцем у встановлений договором строк свого обов`язку з передачі товару, є грошовим зобов`язанням.

У зв`язку з тим, що покупець (відповідач) не поставив позивачу обумовлене договором обладнання, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач здійснив нарахування 581 103,69грн інфляційних втрат за період з лютого 2021року по жовтень 2022року та 97 200грн 3%річних за період з 16.01.2021 по 03.11.2022.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок, апеляційний суд встановив, що такий проведений правильно, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3%річних підлягають до задоволення також.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що внаслідок нез`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості 2 478 303,69 грн, з яких 1 800 000грн основний борг, 581 103,69грн інфляційні втрати та 3%річних в сумі 97 200грн.

Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи судом першої та апеляційної інстанцій, належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АПК АГРОРЕНТ від 01.03.2023 (вх. суду від 06.03.2023 №01-05/660/23- задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 у справі № 914/2837/22

-скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АПК АГРОРЕНТ до ТОВ «Виробничо науково інженерне підприємство «ТІЗ-КАРБОГАЗ» задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо науково інженерне підприємство «ТІЗ-КАРБОГАЗ» (ідент.код 37656264, місцезнаходження: місто Львів, вул. Любінська, будинок 156, кв. 95) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АПК АГРОРЕНТ (ідент.код 42193623, місцезнаходження: місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 133А) 1 800 000грн основного боргу, 581 103,69грн інфляційних втрат, 97 200грн 3%річних, 37 174,56грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 55 761,83грн грн за перегляд справи апеляційним судом.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

4.Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 25.05.2023

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддяС.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець