Постанова

від 19.05.2023 по справі 910/21435/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2023 р. Справа№ 910/21435/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 07.06.2022

у справі № 910/21435/21 (суддя Босий В.П.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

про стягнення 41 546, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України про стягнення 41 546,00 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7936 від 29.09.2017, у зв`язку із чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 41 546, 00 грн., які складається із пені у розмірі 28 088,23 грн. та інфляційних у розмірі 13 457,77 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/21435/21 позов задоволено частково. На підставі рішення суду з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву пеню у розмірі 28 грн. 23 коп., інфляційні у розмірі 9 549 грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 2 056 грн. 43 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд дійшов висновків, що позивачем доведено несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання по сплаті на користь позивача орендної плати на підставі договору оренди, а отже на підставі п. 3.9 та 3.11 договору на відповідача покладена відповідальність у вигляді пені та неустойки. Одночасно судом встановлено арифметичну неправильність нарахування неустойки, яка нарахована позивачем у більшому розмірі та за розрахунком суду складає 9 549 , 03 грн. та підлягає стягненню з відповідача. Щодо нарахування пені, позивачем також допущено помилку при розрахунку, однак враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення пені у розмірі, заявленому позивачем 28 088,23 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/21435/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, що наявні у матеріалах справи та не прийнято аргументи відповідача в частині, що стосується безпідставності нарахування та стягнення штрафних санкцій з відповідача, зокрема пені та інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що фактично договір оренди розірвано з 21.05.2021, про що складено відповідні акти прийому - передачі майна. Однак у зв`язку із тим, що балансоутримувач та орендодавець всіляко ухилялись від повернення підписаного примірника акту прийому-передачі приміщення, відповідач, фактично не орендуючи приміщення продовжував сплачувати орендодавцю орендну плату. Апелянт переконаний, що починаючи з червні по жовтень 2021 у відповідача був відсутній обов`язок сплачувати орендну плату. Нарахування позивачем інфляційних втрат та пені є незаконним та необґрунтованим, оскільки відповідачем у строки, передбачені договором, було звільнено приміщення від обладнання, та передано підписані примірники актів прийому-передачі (повернення ) майна балансоутримувачу, про що письмово повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Пояснення позивача на апеляційну скаргу

Позивач подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що доводи апелянта не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, оскільки обставини, на які посилається скаржник, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені допустимими доказами.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору ( в редакції додаткової угоди № 7936/02) на суму заборгованості зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати. Оскільки відповідачем було сплачено заборгованість з орендної палати 14.05.2021 та 04.11.2021, позивачем правомірно було нараховано відповідно до умов договору пеню за період з 09.04.2021 по 03.11.2021.

Щодо посилання апелянта на розірвання договору оренди з 21.05.2021 на підставі листа ФДМУ по м. Києву від 12.05.2021 № 30-06-3784, позивач зазначає, що відповідач продовжував сплачувати орендну плату, що свідчить про фактичне продовження користування орендним майном та суперечливу, непослідовну поведінку відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується письмовими поясненнями сторін, 29.09.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець за договором) та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (ДП «Украерорух» орендар за договором) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7936.

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 493,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14 (підвал та на 1-25 поверхах), реєстровий номер майна 30218246.1. БЯШХФЛ004, що перебуває на балансі ДП «Укрсервіс Мінтрансу», код ЄДРПОУ 30218246, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 березня 2017 року і становить 9 184 300,00 грн.

Згідно пункту 1.2 договору майно передається в оренду з метою:

- 72,2 кв.м. - розміщення офісу (на 7-му поверсі);

- 421,7 кв.м. - розміщення обладнання, яке використовується для забезпечення безпеки польотів, організації фіксованого телефонного зв`язку.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 договору).

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29 вересня 2017 року до 29 серпня 2020 року включно.

Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 493,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14 (підвал та на 1-25 поверхах), реєстраційний номер майна 30218246.1.БЯШХФЛ004, що перебуває на балансі ДП «Укрсевіс Мінтрансу», код ЄДРПОУ 30218246.

На момент закінчення строку дії договору оренди № 7936 від 29.09.2017 діяв Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019.

Кабінетом Міністрів України на виконання п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ прийнято Постанову від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», якою затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (надалі по тексту Порядок).

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

- набрання чинності рішення Кабінетом Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону або 1 липня 2020.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступають раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Оскільки договір оренди № 7939 від 29.09.2017 припинив свою чинність після 01.07.2020, продовження строку його дії здійснювалось в Порядку, визначеному Закону 157-ІХ, а саме пункту 135 Порядку на продовження договору оренди без проведення аукціону.

14.08.2020 орендар звернувся до Регіонального відділення фонду державного майна по м. Києву листом № 1-14.4/8237/20 щодо продовження строку дії договору оренди № 7936 від 29.09.2017 на 2 роки 11 місяців, тобто до 29.07.2023.

Відповідно до п. 121 Порядку до укладення договору оренди або в день його підписання потенційний орендар зобов`язаний сплатити на рахунок орендодавця авансовий платіж у розмірі та порядку, передбаченому проектом договору оренди.

Регіональне відділення фонду державного майна по м. Києву прийняло Наказ № 667 від 25.03.2021 про задоволення заяви орендаря щодо продовження строку дії договору оренди № 7936 від 29.09.2017 без проведення аукціону на строк 2 роки 11 місяців.

19.04.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 7936/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2017 № 7936 шляхом викладення його у новій редакції (відповідно до примірного договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820).

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 7936/02) визначено, що орендна плата становить суму у розмірі 178 573,48 грн., за базовий місяць - серпень 2020 року.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається з урахуванням таких особливостей: якщо між датою визначення орендної плати за базовий місяць і датою підписання договору в новій редакції минуло більш як один повний календарний місяць, то розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

Орендна плата за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 7936/02).

Відповідно до п. 3.3 договору (в редакції додаткової угоди №7936/02) орендар сплачує орендну плату до державного бюджету у розмірі 70 % суми орендної плати та балансоутримувачу у розмірі 30% суми орендної плати, щомісяця до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди, - у випадку, передбаченому пунктом 182 Порядку.

Пунктом 9.1 договору оренди (в редакції додаткової угоди №7936/02) місячна орендна плата, що визначена на підставі абзацу четвертого ч.7 ст. 18 Закону 157-ІХ за базовий місяць - серпень 2020 року (без ПДВ) складає 178 573, 48 грн.

Пунктом 10.1. укладеного договору сторони погодили розмір авансового внеску у розмірі 2 місячних орендних плат, що без ПДВ складає 357 146, 96 грн.

Крім того, пунктом 11 договору сторони визначили суму забезпечувального депозиту, який складає 2 (дві) місячні орендні плати, але у будь-якому разі у розмірі не меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати станом не перше число місяця, в якому укладається цей договір. У гривневому еквіваленті розмір забезпечувального депозиту складає 357 146, 95 грн.

Пунктом 3.9 договору (в редакції додаткової угоди №7936/02) встановлено, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно з п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди №7936/02) у разі припинення договору орендар зобов`язаний:

- звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом;

- сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, відшкодування податку на землю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди;

- відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого майна), або в разі демонтажу чи іншого вилучення невід`ємних поліпшень/капітального ремонту.

Відповідно до п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди №7936/02) протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, відшкодування податку на землю, в акті повернення з оренди орендованого майна. Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю.

Орендар зобов`язаний:

- підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від балансоутримувача і одночасно повернути балансоутримувачу два примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди (у разі, коли доступ до об`єкта оренди забезпечується ключами);

- звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів.

Не пізніше ніж на четвертий робочий день після припинення договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого майна або письмово повідомити орендодавцю про відмову орендаря від підписання акта та/або створення перешкод орендарем у доступі до орендованого майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних орендарем примірників акта.

Пунктом 4.3 договору (в редакції додаткової угоди № 7936/02) передбачено, що майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Згідно з п. 4.4 договору (в редакції додаткової угоди № 7936/02) якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування майном після дати припинення цього договору.

Відповідно до п.12.1 договору (в редакції додаткової угоди № 7936/02) строк його дії складає 2 роки та 11 місяців та діє до 29.07.2023.

Спір у справі виник у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати орендної плати на підставі договору (в редакції додаткової угоди № 7936/02) за період 01.05.2021 по 01.10.2021 у розмірі 690 893, 60грн., які були сплачені 04.11.2021, у зв`язку із чим позивачем нараховано пеню у розмірі 28 088,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 457,77 грн., які він просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонам договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 14 від 29.09.2017) підтверджується факт передачі в оренду позивачем, прийняття відповідачем та користування ним об`єктами оренди за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.3 договору у відповідач зобов`язаний був сплачувати позивачу орендну плату до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди.

Так, за твердженням позивача, відповідачем несвоєчасно була сплачена орендна плата за договором, що не заперечується та не спростовано відповідачем.

В той же час, заперечуючи проти позову відповідач стверджує про те, що договір було розірвано починаючи з 18.05.2021, а тому обов`язок щодо сплати орендної плати був відсутній, у зв`язку з чим пеня та інфляційні нараховані позивачем незаконно.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У відповідності до п. 6.1. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 нарахування орендної плати припиняється у разі припинення договору оренди з дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди орендарем та підприємством-балансоутримувачем.

Згідно з п. 6.4. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 орендар за користування об`єктом оренди сплачує орендну плату, витрати підприємства -балансоутримувача на утримання орендованого майна та інші платежі, зазначені у підпункті 6.5 цього Положення, незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до п. 6.5. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 крім орендної плати орендар сплачує: податки та збори у розмірах та порядку, визначених законодавством України; компенсацію витрат підприємств - балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, та плату за комунальні послуги відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством - балансоутримувачем або відповідними особами, що надають такі послуги, а у разі встановлення орендної плати у розмірі 1 гривня на рік, експлуатаційні витрати підприємства - балансоутримувача відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством - балансоутримувачем; послуги страховика.

Посилання апелянта про розірвання договору оренди з 18.05.2021 та про безпідставне нарахування позивачем орендних платежів а травень,червень, липень, серпень, вересень 2021 року, оскільки після проведення погоджувальних зустрічей та консультацій з позивач почав використовувати орендовані приміщення з жовтня 2021 на підставі додаткової угоди від № 7936/02 від 19 квітня 2021 про внесення змін до договору оренди № 7936 від 29.09.2017, колегія не приймає до уваги, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, інших договорів оренди після 19.04.2021 між сторонами, крім додаткової угоди № 7936/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2017 № 7936, не укладалось. Відповідачем було сплачено заборгованість за період з травня по вересень 2021 року у жовтні 2021 на підставі виставлених позивачем рахунків, що свідчить про визнання відповідачем заборгованості.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача орендної плати на підставі Договору. Відповідачем факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Відповідно до приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

В статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено приписами частини другої ст. 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення майна орендарем).

Так, сторонами за взаємною згодою визначено умови п. 3.9 та 3.11 Договору (в редакції додаткової угоди №7936/02), відповідно до яких на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати, а припинення Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити, зокрема, пеню та неустойку (за наявності).

Тобто, на період фактичного користування майном на відповідача поширюється і відповідальність за несвоєчасне внесення орендних платежів, обумовлених договором між сторонами.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 28 088,23 грн., яка розрахована за загальний період з 09.04.2021 по 03.11.2021 з дотриманням положень частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, викладений у позові, суд апеляційної інстанції погоджується

з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем арифметично невірно розраховано інфляційні, що призвело до необґрунтованого збільшення їх розміру, а саме:

- за травень 2021 року орендар мав сплатити 137 655,55 грн. не пізніше 15.06.2021, проте сплатив 04.11.2021, відтак інфляційні підлягають нарахуванню за період з 16.06.2021 по 03.11.2021, отже інфляційні становлять 2 764,78 грн., а не 3 327,59 грн., як зазначено позивачем:

- за червень 2021 року орендар мав сплатити 137 930,86 грн. не пізніше 15.07.2021, проте сплатив 04.11.2021, відтак інфляційні підлягають нарахуванню за період з 16.07.2021 по 03.11.2021, отже інфляційні становлять 2 629,76 грн., а не 3 052,29 грн., як розраховано позивачем;

- за серпень 2021 року орендар мав сплатити 137 792,65 грн. не пізніше 15.09.2021, проте сплатив 04.11.2021, відтак інфляційні підлягають нарахуванню за період з 16.09.2021 по 03.11.2021, отже інфляційні становлять 1 240,13 грн., а не 2 908,53 грн., як розраховано позивачем;

- за вересень 2021 року орендар мав сплатити 139 446,16 грн. не пізніше 15.10.2021, проте сплатив 04.11.2021, відтак інфляційні підлягають нарахуванню за період з 16.10.2021. Одночасно, в даному випадку, прострочення сплати заборгованості становило менше повного місяця, у зв`язку з чим, враховуючи пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013, на таку заборгованість інфляційні нарахування не здійснюються.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 9 549,03 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 28 088,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9 549,03 грн. В іншій частині позовних вимог, а саме інфляційних втрат у розмірі 3 908,74 грн. слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегія вважає необґрунтованими, такими, що зводяться до намагань апелянта здійснити переоцінку обставин справи, правильно встановлених судом першої інстанції та не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильність викладених в судовому рішенні висновків.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, отже рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/21435/21 обґрунтованим, таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/21435/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/21435/21 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/21435/21 повернути до Господарського суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 24.05.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка