Рішення

від 26.05.2023 по справі 917/56/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2023м. ДніпроСправа № 917/56/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області (смт. Диканька, Полтавський район, Полтавська область) в інтересах держави, в особі Диканської селищної ради (смт. Диканька, Полтавський район, Полтавська область) та в особі Комунального некомерційного підприємства "Диканська лікарня планового лікування" (смт. Диканька, Полтавський район, Полтавська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (м. Дніпро)

про стягнення грошових коштів у розмірі 96 327 грн. 23 коп.

Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Диканської селищної ради (далі - позивач-1) та в особі Комунального некомерційного підприємства "Диканська лікарня планового лікування" (далі - позивач-2), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (далі - відповідач) грошові кошти у розмірі 96 327 грн. 23 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- КНП "Диканська ЛПЛ" проведено відкриті торги щодо закупівлі товару за кодом (код 09120000-6 згідно з ДК 021:2015 (газове паливо) в обсягах 107000 куб. м, з очікуваною вартістю 700 000 грн. 00 коп.;

- під час оцінки тендерних пропозицій, яка проводилася автоматично електронною системою закупівель на основі методики оцінки, зазначеної в тендерній документації шляхом застосування процедури електронного аукціону найбільш вигідною пропозицією визнано пропозицію ТОВ "Екотехноінвест";

- за результатом проведення торгів переможцем визначено вказаного учасника, між КНП "Диканська ЛПЛ" та ТОВ "Екотехноінвест" укладено договір № 41 від 03.02.2020 про постачання природного газу. Предметом даного договору є природний газ (код 09120000-6 згідно з ДК 021:2015 (газове паливо) обсягом 107 000 куб. м;

- згідно з пунктом 3.1. договору ціна природного газу становить 4 249 грн. 99065 коп. за 1000 куб. м з ПДВ. Загальна сума договору становить 454 749 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ), загальний обсяг поставки природного газу становить 107 000,00 куб. метрів;

- у подальшому, 28.08.2020, 15.09.2020, 28.09.2020, 27.10.2020, 29.10.2020, 27.11.2020 сторони укладають 6 додаткових угод, якими збільшують ціну за одиницю товару, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 28.08.2020 збільшено ціну за 1 000 куб. м природного газу до 4 397 грн. 18 коп. за річний обсяг постачання газу зменшено до 104 825,00 куб. м;

- додатковою угодою № 3 від 15.09.2020 збільшено ціну за 1 000 куб. м природного газу до 4 786 грн. 40 коп. за річний обсяг постачання газу зменшено до 99 734,00 куб. м;

- додатковою угодою № 4 від 28.09.2020 збільшено ціну за 1 000 куб. м природного газу до 5 265 грн. 00 коп. за річний обсяг постачання газу зменшено до 94 513 куб. м;

- додатковою угодою № 5 від 27.10.2020 збільшено ціну за 1 000 куб. м природного газу до 5 790 грн. 00 коп. за річний обсяг постачання газу зменшено до 89 788,00 куб. м;

- додатковою угодою № 6 від 29.10.2020 збільшено ціну за 1 000 куб. м природного газу до 6 325 грн. 00 коп. за річний обсяг постачання газу зменшено до 86 131,00 куб. м;

- додатковою угодою № 7 від 27.11.2020 збільшено ціну за 1 000 куб. м природного газу до 6 861 грн. 00 грн. за річний обсяг постачання газу зменшено до 83 096 куб. м;

- таким чином, замовником придбано товар (природний газ) у ТОВ "Екотехноінвест" за завищеною ціною унаслідок неправомірного укладання додаткових угод № 1 від 28.08.2020; № 3 від 15.09.2020; № 4 від 28.09.2020; № 5 від 27.10.2020; № 6 від 29.10.2020; № 7 від 27.11.2020 на збільшення ціни за одиницю товару за відсутності правомірного підтвердження коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення, що є порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі";

- внаслідок порушення пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладанні додаткових угод № 1 від 28.08.2020; № 3 від 15.09.2020; № 4 від 28.09.2020; № 5 від 27.10.2020; № 6 від 29.10.2020; № 7 від 27.11.2020, замовником, зайво (надмірно) сплачено кошти у розмірі 96 327 грн. 23 коп.;

- у відповідності до частини 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 вказаного закону. Аналізом актів-прийому передачі поставленого газу та платіжних документів про сплату за нього установлено, що з урахуванням нікчемності зазначених додаткових угод замовником за спожитий газ, здійснено переплату в сумі 96 327 грн. 23 коп., які підлягають поверненню.

Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано листи до Диканської селищної ради та КНП "Диканська ПТТ" та наголошено на необхідності вжиття заходів щодо відшкодування збитків, у тому числі, в судовому порядку. Проте, Диканська селищна рада та КНП КНП "Диканська ПТТ" Диканської селищної ради, залишили листи прокуратури без реагування та самостійно заходи щодо усунення виявлених порушень у судовому порядку не вжили, тому, на даний час, державні інтереси залишаються незахищеними.

Крім того, прокурор просить суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Північно-Східний офіс Держаудитслужби та Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, вказуючи про те, що відповідно до положення про Державну аудиторську службу України, остання є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Для виконання покладених завдань органи Держаудитслужби наділені повноваженнями щодо проведення моніторингу публічних закупівель та звернення до суду із позовами на захист інтересів держави. У той же час, враховуючи те, що вказаний державний орган може звертати до суду лише у випадку, коли ним здійснювався державний фінансовий контроль; та щодо предмета спору, який прямо визначений Положенням, в Управління Північно-Східного Держаудитслужби відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом цієї категорії.

Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.01.2023 матеріали справи №917/56/23 були направлені за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

У подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 матеріали справи № 917/56/23 передані за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2023 матеріали справи № 917/56/23 передано для розгляду судді Фещенко Ю.В.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 11.11.2022 державним реєстратором проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", а саме: зміни найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" на Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", а також змінену місцезнаходження на "проспект Поля Олександра, будинок 59, м.Дніпро, 49031" (а.с.105-120).

Враховуючи вказане, належним відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (проспект Поля Олександра, будинок 59, м. Дніпро, 49031; ідентифікаційний код 34933742).

Також суд встановив, що подана позовна заява відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, суд вважає за необхідне залучити Північно-Східний офіс Держаудитслужби та Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 18.04.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачів - Північно-Східний офіс Держаудитслужби та Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області.

Від третіх осіб-1,2 надійшли пояснення щодо позову (вх. суду № 22532/23 від 09.05.2023, вх. суду № 22536/23 від 09.05.2023), в яких вони простять суд задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі, посилаючись на таке:

- додаткова угода № 1 до договору № 41 від 03.02.2020 укладена з порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Публічні закупівлі" (в частині не підтвердження коливання ціни природного газу) та суперечить положенням постанов Верховного Суду, в яких висловлена правова позиція щодо належного підтвердження коливання ціни за одиницю товару на ринку;

- відповідно до статті 37 Закону України "Публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 вказаного закону, отже, згідно із статтею 37 Закону України "Публічні закупівлі" додаткова угода № 1 є нікчемною;

- додаткові угоди на збільшення ціни № 3 від 15.09.2020; № 4 від 28.09.2020; № 5 від 27.10.2020; № 6 від 29.10.2020; № 7 від 27.11.2020 до договору від 03.02.2020 № 41, укладені після додаткової угоди № 1 від 28.08.2020, є похідними від неї та, відповідно, розрахунки ціни кожної з наступних додаткових угод здійснені з урахуванням ціни товару, визначеної додатковою угодою № 1 від 28.08.2020, яка укладена із порушенням пункту 2 частини 4 Закону України "Публічні закупівлі";

- додаткові угоди на збільшення ціни № 1 від 28.08.2020; № 3 від 15.09.2020; № 4 від 28.09.2020; № 5 від 27.10.2020; № 6 від 29.10.2020; № 7 від 27.11.2020 до договору № 41 від 03.02.2020, укладені із порушенням вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Публічні закупівлі" та є нікчемними в силу статті 37 Закону України "Публічні закупівлі";

- постачальник ТОВ "Екотехноінвест" під час направлення пропозиції замовнику про підвищення ціни діяв недобросовісно;

- укладення додаткових угод № 1, 3-7 до договору № 41 з порушенням положень зазначеного договору та вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Публічні закупівлі", що призвело до підвищення ціни за одиницю товару, суперечить принципам процедур закупівель та зумовлює неефективне, нераціональне використання бюджетних коштів;

- також, вищезазначене суперечить інтересам держави та має негативний вплив для бюджету.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою відповідача є eybrwjedboh@dropmail.com (а.с.119).

Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала суду від 10.04.2023 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- прокуратурі на електронну пошту dykanka_prok@ukr.net, яка зазначена у позовній заяві;

- позивачу-1 на електронну пошту 21046503@mail.gov.ua, яка зазначена у позовній заяві;

- позивачу-2 на електронну пошту info@dykanka-crl.pl.com, яка зазначена у позовній заяві;

- відповідачу на електронну пошту etitradegas@gmail.com, яку зазначено у позовній заяві та на офіційну електронну пошту eybrwjedboh@dropmail.com, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який залучений до матеріалів справи;

- третім особам-1,2 на електронну пошту poltava@dkrs.gov.ua, яка зазначена у позовній заяві.

Так, зокрема, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 18.04.2023 була доставлена відповідачу на його офіційну електронну пошту eybrwjedboh@dropmail.com, - 21.04.2023 (а.с.190).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 21.04.2023 отримав ухвалу суду від 18.04.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача (а.с.190).

Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

На підтвердження адреси відповідача в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: проспект Поля Олександра, будинок 59, м. Дніпро, 49031, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.105-120).

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 18.04.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 147-151).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 18.04.2023 вважається врученою відповідачу засобами поштового зв`язку 08.05.2023.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав прокурора та позивачів на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 18.04.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату доставки ухвали суду відповідачу на його офіційну електронну адресу (21.04.2023), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 08.05.2023.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпро (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Отже, станом на 26.05.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що строк розгляду даної справи закінчується 19.06.2023, отже у даному випадку судом було надано відповідачу достатній строк для висловлення його правової позиції та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для стягнення надмірно сплачених коштів за договором про постачання природного газу.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:

1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;

2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;

3) наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;

4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів ( далі у тексті Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Крім того, з урахуванням статей1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (статті 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Правовідносини, пов`язані із використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) укладенням угод до договору закупівлю товарів, на підставі яких витрачаються ці кошти, не відповідає суспільним інтересам.

Виконання зобов`язань за договором, укладеним за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, може призвести до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідатиме меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими у статті 5 даного Закону.

Замовником та стороною за договором, а отже і позивачем по справі є КНП "Диканська ЛПЛ" Диканської селищної ради. Засновником, власником та органом управління майном підприємства є Диканська селищна рада.

З урахуванням викладеного, Диканською окружною прокуратурою Полтавської області, на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано листи до Диканської селищної ради та КНП "Диканська ЛПЛ", та наголошено на необхідності вжиття заходів щодо відшкодування завданих збитків, у тому числі, в судовому порядку.

Проте, Диканська селищна рада та КНП "Диканська ЛПЛ" Диканської селищної ради, залишили листи Диканської окружної прокуратури Полтавської області, без реагування та самостійно заходи щодо усунення виявлених порушень у судовому порядку не вжили, а тому, на даний час, державні інтереси залишаються незахищеними.

Подальше зволікання із вжиттям відповідних судових заходів може призвести до втрати можливості судового захисту інтересів держави у зв`язку із закінченням перебігу строку позовної давності.

Враховуючи викладене, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із позовом у зв`язку із доведеною бездіяльністю вказаних компетентних органів та необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.

Як зазначено в преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад.

З наведеного слідує, що потреби територіальної громади у певних товарах, роботах та послугах, реалізуються виключно через правовий механізм публічних закупівель.

Оскільки закупівля замовником послуг для забезпечення потреб територіальної громади є публічною закупівлею, тому правильне застосування Закону України "Про публічні закупівлі" входить в поняття "інтерес держави", на захист якого прокурором подано цей позов.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (стаття 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" у свою чергу, унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотної шкоди не тільки інтересам територіальної громади, але й інтересам держави. Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені у цьому Законі. Дотримуватися цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

Більше того, неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави. Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) нікчемних договорів, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства, оскільки пасивна поведінка позивачів такому відновленню не сприяє.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 зазначає, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Ураховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженими органами державної влади допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для внесення позову прокурором в інтересах держави.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб`єктами владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктами владних повноважень заходів щодо захисту економічних інтересів держави, що проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень. Вказане підтверджує наявність "виключного випадку" для звернення прокурора з даним позовом до суду з урахуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.

Зокрема, як вбачається з Огляду судової практики Європейського суду з прав людини, який опубліковано на сайті ЄСПЛ: "Роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права" - ЄСПЛ "никає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні по звичайних цивільних справах. Розглядаючи кожен випадок індивідуально, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципам статті 6 Конвенції про право на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом, дотримання змагальності процесу, рівноправності сторін, права на доступ до суду, принципу правової певності, внаслідок чого в окремих випадках, зокрема у справі "Менчинська проти Російської Федерації" 15.01.2009, Суд дійшов висновку, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави у даній справ не порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на наступне.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання раціонального витрачання коштів місцевого бюджету, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивачів.

Слід також відзначити, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю серед іншого є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна у бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів тощо.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до Положення про Північно-Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, Північно-Східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи - управління в Луганській, Полтавській, Сумській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління. Офіс здійснює контроль за діяльністю управлінь. (пункт 7 Положення про Північно-Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016).

Для виконання покладених завдань органи Держаудитслужби наділені повноваженнями щодо проведення моніторингу публічних закупівель та звернення до суду із позовами на захист інтересів держави.

У відповідності до вимог пунктів 3, 4, 9 частини 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Процесуальним прокурором у рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42022172020000022 від 02.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України, керуючись статтями 36, 71, 93 Кримінального процесуального кодексу України, пунктами 3.1, 3.2 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 № 346/1025/685/53, скеровано листа до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області щодо виділення спеціаліста для участі у досудовому розслідуванні по вищезазначеному кримінальному провадженні для надання відповідей та консультацій щодо діяльності Комунального некомерційного підприємства "Диканська лікарня планового лікування" Диканської селищної ради (на дату здійснення закупівлі, що підлягає перевірці - Комунальне некомерційне підприємство "Диканська лікарня планового лікування Диканської районної ради").

Управлінням Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області 09.09.2022 складено довідку (висновок) про результати участі залучених спеціалістів у рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню від 02.08.2022 №42022172020000022.

У той же час, враховуючи те, що вказаний державний орган може звертатися до суду лише у випадку, коли ним здійснювався державний фінансовий контроль та щодо предмета спору, який прямо визначений Положенням, в Управління Північно-Східного Держаудитслужби відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, отже Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області виступає у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача. Аналогічний правовий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 21.03.2019 у справі № 912/898/18.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як зазначає прокурор, у ході досудового розслідування кримінального провадження №42022172020000022, розпочатого 02.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України, встановлені порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладання Комунальним некомерційним підприємством "Диканська лікарня планового лікування" Диканської селищної ради (на час укладання спірних додаткових угод - Комунальне некомерційне підприємство "Диканська лікарня планового лікування" Диканської районної ради (далі - КНП "Диканська ЛПЛ", Замовник) та ТОВ "Екотехноінвест", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", додаткових угод до договору № 41 від 03.03.2020 на постачання природного газу, унаслідок чого, територіальній громаді завдано збитків на суму 96 327 грн. 23 коп., які залишаються не відшкодованими.

Так, КНП "Диканська ЛПЛ" проведено відкриті торги щодо закупівлі товару за кодом (код 09120000-6 згiдно ДК 021:2015 (газове паливо) в обсягах 107 000 куб. м. з очікуваною вартістю 700 000 грн. 00 коп.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті "Prozorro - публічні закупівлі" за № UA-2020-01-06-000083-c.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися:

- ТОВ "Екотехноінвест" з пропозицією 454 749 UAH з ПДВ;

- ТОВ "Кастум" з пропозицією 454 750 UAH з ПДВ;

- ТОВ "Сервіс Групп ЛТД" з пропозицією. 584 220 UAH з ПДВ.

Під час оцінки тендерних пропозицій, яка проводилася автоматично електронною системою закупівель на основі методики оцінки, зазначеної в тендерній документації шляхом застосування процедури електронного аукціону найбільш економічно вигідною пропозицією визнано пропозицію ТОВ "Екотехноінвест", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12".

За результатом проведення торгів переможцем аукціону визначено вказаного учасника, між КНП "Диканська ЛПЛ" та ТОВ "Екотехноінвест", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", укладено договір №41 від 03.02.2020 про постачання природного газу.

Предметом вказаного договору є природний газ (код 09120000-6 згiдно ДК 021:2015 (газове паливо) обсягом 107 000 куб. м.

Згідно з пунктом 3.1. договору цiна природного газу становить 4 249 грн. 99065 коп. за 1000 куб. м. з ПДВ.

Загальна сума договору становить 454 749,00 грн. (у тому числі ПДВ), загальний обсяг поставки природного газу становить 107 000,00 куб. метрів.

Однак, 28.08.2020, 15.09.2020, 28.09.2020, 27.10.2020, 29.10.2020, 27.11.2020 сторони уклали 6 додаткових угод, якими була збільшена ціну за одиницю товару.

Враховуючи вищевикладене, процесуальним прокурором у рамках досудового розслідування кримінального провадження №42022172020000022 від 02.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України, керуючись статтями 36, 71, 93 Кримінального процесуального кодексу України, пунктами 3.1, 3.2 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 №346/1025/685/53, скеровано листа до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області щодо виділення спеціаліста для участі у досудовому розслідуванні по вищезазначеному кримінальному провадженні для надання відповідей та консультацій щодо діяльності Комунального некомерційного підприємства "Диканська лікарня планового лікування" Диканської селищної ради (на дату здійснення закупівлі, що підлягає перевірці - Комунальне некомерційне підприємство "Диканська лікарня планового лікування Диканської районної ради").

Під час участі спеціаліста у досудовому розслідуванні по кримінальному провадженню поставлено питання, які необхідно дослідити, а саме: дотримання законодавства при укладанні договору від 03.02.2020 № 41 та додаткових угод до нього, а також у разі порушення норм чинного законодавства при укладанні договору від 03.02.2020 № 41 та додаткових угод до нього, здійснення розрахунку суми зайво (надміру) сплачених коштів.

Управлінням Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області 09.09.2022 складено довідку (висновок) про результати участі залучених спеціалістів у рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню від 02.08.2022 №42022172020000022 та встановлено наступне.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що розрахунковим періодом за договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки Споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 3.7.1. договору передбачено, що розрахунок по оплаті вартості фактичних обсягів природного газу здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 5.1.1. договору передбачено, що Постачальник має право не раніше ніж через 60 днів з дня підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару, при цьому зменшуючи обсяг продукції, яка постачається в межах суми договору, але не більше ніж 10% від ціни за одиницю товару, встановленої на день підписання договору. Така зміна ціни повинна бути фінансово та економічно обґрунтованою в письмовому вигляді, з наданням документу від уповноваженого на те органу (Інспекції по цінам, Торгово-промисловою палатою України (або її структурними підрозділами) та ін.).

Пунктом 5.1.2. договору передбачено, що Постачальник має право не частіше ніж 15 днів з моменту останньої зміни ціни за одиницю товару збільшувати вартість товару, у разі коливання вартості товару на ринку та/або з інших причин, які впливають на формування ціни товару постачальника.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що договір набирає чинності, з моменту його підписання та діє в частині поставок природного газу з 01.02.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

У подальшому, 28.08.2020, 15.09.2020, 28.09.2020, 27.10.2020, 29.10.2020, 27.11.2020 року сторони уклали 6 додаткових угод, якими збільшили ціну за одиницю товару, а саме:

Додатковою угодою №1 від 28.08.2020 збільшено ціну за 1 000 куб. м природного газу до 4 397,18 грн., а річний обсяг постачання газу зменшено до 104 825,00 куб.м.

Пунктом 4 додаткової угоди № 1 передбачено, що, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови даної додаткової угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.08.2020.

Згідно з довідкою спеціалістів Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області, експертний висновок Київської Торгово-промислової палати України №Ц-810/1 від 04.08.2020 містить інформацію про середньозважену ціну на природний газ ресурсу червня 2020 року станом на 03.08.2020.

Експертний висновок Київської Торгово-промислової палати України № Ц-810/3 від 04.08.2020 містить інформацію про середньозважену ціну природного газу ресурсу серпня 2020 року станом на 03.08.2020.

Таким чином, вищевказані експертні висновки не відображають коливання ціни природного газу на ринку в період між датою укладання договору (03.02.2020) та між датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 1 (01.08.2020), оскільки містять інформацію про ціни на природний газ станом на одну дату - 03.08.2020.

Водночас, ціна природного газу станом на 03.08.2020 не входить у період між датою укладання договору (03.02.2020) та між датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди №1 (01.08.2020).

Таким чином, додаткова угода від 28.08.2020 № 1 укладена з порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в частині не підтвердження коливання ціни природного газу на ринку).

Додатковою угодою №3 від 15.09.2020 збільшено ціну за 1 000 куб. м газу до 4 786,40 грн., а річний обсяг постачання газу зменшено до 99 734,00 куб.м.

Пунктом 4 додаткової угоди № 3 передбачено, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови даної додаткової угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.08.2020.

Цінова довідка Київської Торгово-промислової палати України № Ц-869 від 18.08.2020 направлена Постачальником Замовнику листом від 31.08.2020 № 0110.

Згідно з довідкою спеціалістів Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області, цінова довідка Київської Торгово-промислової палати України № Ц-869 від 18.08.2020 не підтверджує факт коливання ціни такого товару на ринку між датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди №1 (01.08.2020) та датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 3 (01.08.2020), оскільки містить інформацію про ціну природного газу ресурсу вересня 2020 року станом на одну дату - 17.08.2020, без підтвердження коливання ціни такого товару протягом вищевказаного періоду.

Водночас, ціна природного газу станом на 17.08.2020 не входить у період між датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 1 (01.08.2020) та між датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 3 (01.08.2020).

Разом із цим, пунктом 5.1.2. договору передбачено, що постачальник має право не частіше ніж 15 днів з моменту останньої зміни ціни за одиницю товару збільшувати вартість товару, у разі коливання вартості товару на ринку та/або з інших причин, які впливають на формування ціни товару постачальника.

Тобто, перегляд ціни на природний газ відбувся всупереч пункту 5.1.2. договору, оскільки між попередньою зміною ціни (дата, передбачена пунктом 4 додаткової угоди № 1 (01.08.2020)) та датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 3 (01.08.2020) не сплинув 15-денний термін, передбачений вищевказаним пунктом договору.

Таким чином, додаткова угода від 15.09.2020 № 3 укладена з порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в частині не підтвердження коливання ціни природного газу на ринку), пункту 5.1.2 договору.

Додатковою угодою № 4 від 28.09.2020 збільшено ціну за 1 000 куб. м газу до 5 265,00 грн., а річний обсяг постачання газу зменшено до 94 513 куб.м.

Пунктом 4 додаткової угоди № 4 передбачено, що, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 15.09.2020.

Цінова довідка Київської Торгово-промислової палати України № Ц-967 від 04.09.2020 направлена Постачальником Замовнику листом від 04.09.2020 № 0111.

Згідно з довідкою спеціалістів Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області, цінова довідка Київської Торгово-промислової палати України № Ц-967 від 04.09.2020 не підтверджує факт коливання ціни такого товару на ринку між датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 3 (01.08.2020) та датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 4 (15.09.2020), оскільки містить інформацію про ціну природнього газу ресурсу вересня станом на одну дату - 02.09.2020, без підтвердження коливання ціни такого товару протягом вищевказаного періоду.

Таким чином, додаткова угода від 28.09.2020 № 4 укладена з порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в частині не підтвердження коливання ціни природного газу на ринку).

Додатковою угодою № 5 від 27.10.2020 збільшено ціну за 1 000 куб. м газу до 5 790,00 грн., а річний обсяг постачання газу зменшено до 89 788 куб.м.

Пунктом 4 додаткової угоди № 5 передбачено, що, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.10.2020.

Цінова довідка Київської Торгово-промислової палати України № Ц-968/1 від 11.09.2020 направлена Постачальником Замовнику листом від 15.09.2020 №0112.

Згідно з довідкою спеціалістів Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області, експертний висновок № Ц-968/1 від 11.09.2020 не підтверджує факт коливання ціни такого товару на ринку між датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 4 (15.09.2020) та датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 5 (01.10.2020), оскільки містить інформацію про середньозважену ціну природного газу ресурсу жовтня 2020 року станом на одну дату - 03.09.2020.

Окрім того, ціна природного газу станом на 03.09.2020 не входить у період між датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 4 (15.09.2020) та датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 5 (01.10.2020).

Таким чином, додаткова угода від 27.10.2020 № 5 укладена з порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в частині не підтвердження коливання ціни природного газу на ринку).

Додатковою угодою №6 від 29.10.2020 збільшено ціну за 1 000 куб. м газу до 6 325,44 грн., а річний обсяг постачання газу зменшено до 86 131куб.м.

Пунктом 4 додаткової угоди № 6 передбачено, що, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 15.10.2020.

Цінова довідка Київської Торгово-промислової палати України № Ц-1150/2 від 15.10.2020 направлена Постачальником Замовнику листом від 17.10.2020 № 960-20.

Згідно з довідкою спеціалістів Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області, експертний висновок № Ц-1150/2 від 15.10.2020 не підтверджує факт коливання ціни такого товару на ринку між датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 5 та датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 6 (15.10.2020), оскільки містить інформацію про середньозважену ціну природного газу ресурсу жовтня 2020 року станом на одну дату - 08.10.2020.

Таким чином, додаткова угода від 29.10.2020 № 6 укладена з порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в частині не підтвердження коливання ціни природного газу на ринку).

Додатковою угодою № 7 від 27.11.2020 збільшено ціну за 1 000 куб. м газу до 6 861,00 грн., а річний обсяг постачання газу зменшено до 83 096 куб.м.

Пунктом 2 додаткової угоди встановлено, що Постачальник здійснює постачання природного газу Споживачеві обсягом 83 096,00 куб.м.

Згідно з довідкою спеціалістів Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області, експертний висновок № Ц-1225 від 02.11.2020 не підтверджує факт коливання ціни такого товару на ринку між датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 6 (15.10.2020) та датою, передбаченою пунктом 4 додаткової угоди № 7 (15.11.2020), оскільки містить інформацію про середньозважену ціну природного газу ресурсу листопада 2020 року станом на одну дату - 30.10.2020.

Таким чином, додаткова угода від 27.11.2020 № 7 укладена з порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в частині не підтвердження коливання ціни природного газу на ринку).

Окрім того, сторонами було укладено додаткові угоди № 2 від 28.08.2020 та № 8 від 21.12.2020, що не стосувалися зміни ціни за одиницю товару.

Таким чином, Замовником придбано товар (природний газ) у ТОВ "Екотехноінвест", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", за завищеною ціною унаслідок неправомірного укладання додаткових угод № 1 від 28.08.2020; № 3 від 15.09.2020; № 4 від 28.09.2020; № 5 від 27.10.2020; № 6 від 29.10.2020; № 7 від 27.11.2020 на збільшення ціни за одиницю товару за відсутності правомірного підтвердження коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення, що є порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи вищевикладене, внаслідок порушення пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладанні додаткових угод № 1 від 28.08.2020; № 3 від 15.09.2020; № 4 від 28.09.2020; № 5 від 27.10.2020; № 6 від 29.10.2020; № 7 від 27.11.2020, замовником, зайво (надмірно) сплачено кошти у розмірі 96 327 грн. 23 коп.

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон, в редакції чинній на час укладення договору) є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

З аналізу положень Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (стаття 651) та Господарського кодексу України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Основними принципами здійснення закупівель є: добросовісна конкуренція серед учасників, максимальна економія та ефективність, відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель, недискримінація учасників, об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій, запобігання корупційним діям і зловживанням (стаття 3 Закону).

У частині 1 статті 36 Закону визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Таким чином, КНП "Диканська ЛПЛ", яке мало беззаперечне право на отримання газу в обсязі і за ціною, визначених в укладеному сторонами договорі № 41 від 03.02.2020, підписано Додаткові угоди № 1 від 28.08.2020; № 3 від 15.09.2020; № 4 від 28.09.2020; № 5 від 27.10.2020; № 6 від 29.10.2020; № 7 від 27.11.2020, замовником, зайво (надмірно) сплачено кошти у розмірі 96 327 грн. 23 коп., внаслідок чого ціна 1 000 м3 газу збільшилася на 2 611 грн. від ціни, визначеної договором, а обсяг поставки газу за договором зменшився на 23 904 тис м3.

Метою регулювання, передбаченого статтею 36 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (пункт 124) наголошено, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до статті 5 Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Перемога у тендері ТОВ "Екотехноінвест", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Верховний суд у постанові від 18.06.2021 по справі № 927/491/19 звертає увагу, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою таст.3 Закону "Про публічні закупівлі".

Укладення Додаткових угод до Договору № 41 від 03.02.2020 про збільшення ціни за одиницю товару свідчить про порушення статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Така поведінка постачальника дає достатні підстави вважати, що відповідач, з метою одержати перемогу у відкритих торгах, міг навмисно занизити пропоновану ціну газу, а після укладення договору збільшити ціну шляхом укладення додаткових угод, що і було зроблено.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Такі висновки відповідають подібним правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.

Відповідно до пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, вказане Міністерство надає роз`яснення щодо застосування законодавства у сфері публічних закупівель.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 вказано, про можливість внесення змін в договір, в частині зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків. Водночас зазначено, що внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Норми Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 передбачають, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто, відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони мають право змінювати ціну договору за умови документального підтвердження наявності коливання ціни на товар, що є предметом договору.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

У результаті укладення додаткових угод ціна природного газу за цим Договором за 1000 м3збільшилась з 4 249,99065 грн. до 6 861 грн., тобто на 61 % від ціни, зазначеної в договорі.

Вищевикладене вказує на те, що TOB "Екотехноінвест", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", занизило пропоновану ціну газу на торгах, з метою отримання перемоги у відкритих торгах, яку і планували збільшити після укладення договору шляхом укладення додаткових угод.

Отже, беручи участь у процедурі публічних закупівель TOB "Екотехноінвест", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування, рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання.

Крім того, необхідно зазначити, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

У відповідності до частини 1 статті 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 1 статті 36 цього Закону.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. частин 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 910/17258/17 зазначено, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, що помилково не урахував суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у справі (пункт 5.7.).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону (пункт 84).

Отже, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Таким чином, додаткові угоди № 1, 2, 4, 5 до Договору є нікчемними в силу закону.

Аналогічної правової позиції у аналогічних правовідносинах дотримується Верховний суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 909/703/19.

Враховуючи викладене, Додаткові угоди № 1 від 28.08.2020; № 3 від 15.09.2020; № 4 від 28.09.2020; № 5 від 27.10.2020; № 6 від 29.10.2020; № 7 від 27.11.2020 є нікчемними в силу статей 36, 37 Закону "Про публічні закупівлі".

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду (постанова від 18.06.2021 по справі №927/491/19).

Аналогічних висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження №14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У відповідності до статті Закону "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

До договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України передбачено, що кількість товару, який продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Аналізом актів-прийому передачі поставленого газу та платіжних документів про сплату за нього установлено, що з урахуванням нікчемності зазначених додаткових угод замовником за спожитий газ, здійснено переплату в сумі 96 327 грн. 23 коп., яка підлягають поверненню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави, в особі Диканської селищної ради та в особі Комунального некомерційного підприємства "Диканська лікарня планового лікування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" про стягнення грошових коштів у розмірі 96 327 грн. 23 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (проспект Поля Олександра, будинок 59, м. Дніпро, 49031; ідентифікаційний код 34933742) на користь Диканської селищної ради (вулиця Незалежності, будинок 133, смт. Диканька, Полтавський район, Полтавська область, 38500; ідентифікаційний код 21046503) 96 327 грн. 23 коп. - надмірно сплачених грошових коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (проспект Поля Олександра, будинок 59, м. Дніпро, 49031; ідентифікаційний код 34933742) на користь Полтавської обласної прокуратури (38500, м. Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави, будинок 7; ідентифікаційний код 02910060) 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 26.05.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко