Рішення

від 18.05.2023 по справі 910/13651/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2023Справа № 910/13651/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислова фірма «Корн ЛТД»

до Київської міської ради

третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною

за участі представників:

від позивача - Третьяков Д.І. (уповноважений представник);

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - Геращенко В.І. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-промислова фірма «Корн ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2019 між позивачем та відповідачем було поновлено Договір оренди земельної ділянки , відповідно до якого позивач орендує у відповідача земельну ділянку визначену цим Договором, що належать до земель комунальної власності територіальної громади м. Києва, із річною орендною платою за ці земельні ділянки у розмірі 5 відсотків від її нормативної грошової оцінки. 13.09.2022 відповідачем прийнято рішення №5449/5490, яким установлено, що у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) у розмірі « 0» відсотка. Позивач листом від 20.10.2022 №23 направив відповідачу підписану з боку позивача спірну Додаткову угоду до Договору оренди з проханням укласти та підписати вказану Додаткову угоду, із застосуванням у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 орендної ставки в розмірі 0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідач листом №05716-13756 від 12.11.2022 повідомив позивача, що рішення про внесення змін до спірного Договору оренди Київською міською радою не приймалось, а рішення від 13.09.2022 №5449/5490 не містить обов`язку внесення відповідних змін до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок, а тому залишив без задоволення пропозицію позивача щодо підписання спірної Додаткової угоди до Договору оренди. На підставі викладеного позивач просить суд визнати укладеною додаткову угоду між позивачем та відповідача до Договору оренди земельної ділянки у визначеній редакції.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону. Разом із тим, ані у рішенні відповідача від 13.09.2022 №5449/5490, ані у Договорі оренди не вказано про зобов`язання сторін укласти додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 27.06.2019 в частині зміни відсоткової ставки за період з 01.03.2022 до 31.05.2022.

Третя особа заперечила проти задоволення позову, вказавши на відсутність у позивача порушеного права. Також зазначив, що позивач не звертався із заявою (клопотанням) про прийняття рішення Київською міською ради про внесення змін або укладення додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 27.06.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.07.1997 між Київською міською радою (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислова фірма «Корн ЛТД» (далі - Орендар) укладено Договір про поновлення договору на право тимчасового користування на умовах оренди, відповідно до умов якого поновлено на 10 років Договір на право тимчасового користування на умовах оренди, укладений між Київською міською державною адміністрацію та Орендарем 29.07.1997 у визначеній редакції (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.07.1997 №1040, рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1892/5956 передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п.2.1. Договору Об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру , рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1892/5956 та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:90:126:0007; місце розташування - вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва; цільове призначення - 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку; розмір (площа) - 0,8668 га.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 5% від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за Земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до п.4.3. Договору розмірі орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття рішення Київською міською радою про внесення змін до цього Договору і укладення договору про внесення відповідних змін до цього Договору та з урахуванням п.4.4. даного Договору.

Згідно з п.4.4. Договору розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених Договором, зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, погіршення стану орендованої Земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Після прийняття рішення Київської міської ради про внесення змін до цього Договору в частині розміру річної орендної плати Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.

Орендна плата вноситься Орендарем рівними частками за податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. (п.4.6. Договору)

Відповідно до п.11.1. Договору всі зміни та /або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

13.09.2022 Київською міською радою прийнято рішення № 5449/5490 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», відповідно до п. 1.3. якого пункт 19.13 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 вирішено доповнити абзацом такого змісту: «Установити, що з 01.03.2022 по 31.05.2022 застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка».

20.10.2022 позивач звернувся до відповідача з листом №23 від 20.10.2022 у якому просив у 20-ти денний строк після отримання цього листа укласти спірну Додаткову угоду до Договору оренди у запропонованій ним редакції, відповідно до якої пропонував доповнити пункт 4.2 розділу 4 Договору оренди новим пунктом 4.2.1 наступного змісту: « 4.2.1. З 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за Земельну ділянку у розмірі 0 (нуль) відсотків від її нормативної грошової оцінки» (пункт 1 Додаткової угоди).

У відповідь на вказаний лист відповідач своїм листом №05716-13756 від 12.11.2022 повідомив ТОВ Комерційно-промислову фірму «Корн-ЛТД» про відхилення пропозиції останнього щодо підписання додаткової угоди до Договору та зазначив, що рішення про внесення змін, зокрема, до Договору оренди земельної ділянки від 29.07.1197 №90-5-00026 (у редакції договору від 27.06.2019 №207) Київською міською радою не приймалось, а рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490 не містить обов`язку внесення відповідних змін до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів (абзац 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із статтею 15 Закону України «Про оренду землі» однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Так, згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частиною 3 статті 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини 7 статті 179 ГК України).

Господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 181 ГК України).

Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з частиною 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частинами 2, 3, 4 статті 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 632, 651 ЦК України, статті 188 ГК України та статті 30 Закону України «Про оренду землі» слід дійти висновку про те, що за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності цієї згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Припис абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, частина перша статті 627 ЦК України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом «найменших негативних наслідків» для сторін договору.

Позивачем усупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України не доведено суду сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України.

За умовами пункту 4.4 Договору однією з підстав перегляду розміру орендної плати є прийняття рішення Київською міською радою про внесення змін до цього Договору в частині розміру річної орендної плати.

Рішенням від 13.09.2022 не було встановлено обов`язку для сторін укласти відповідну додаткову угоду щодо внесення змін до Договору оренди.

Суд також зазначає, що відповідно до частини 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідачем не заперечується право позивача у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 застосовувати ставку орендної плати за Земельні ділянки у розмірі 0 (нуль) відсотків від її нормативної грошової оцінки», а лише вказується на те, що враховуючи положення пункту 3 частини першої статті 3, частини першої статті 627 ЦК України обов`язку в укладенні додаткової угоди щодо внесення відповідних змін до Договору оренди у нього не існує.

Отже, позивачем не доведено суду порушення саме відповідачем його майнового права та інтересу у спірний період з 01.03.2022 по 31.05.2022 застосовувати ставку орендної плати за Земельні ділянки у розмірі 0 (нуль) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відсутність порушеного права встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи те, що позивачем не доведено суду порушення відповідачем його майнового права (чи інтересу) на застосування ставки орендної плати за земельну ділянку у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 у розмірі 0% від її нормативної грошової оцінки без необхідності укладання відповідної додаткової угоди до Договору оренди, то у позові слід відмовити з цієї підстави.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 25.05.2023

Суддя Я.В. Маринченко