Рішення
від 24.05.2023 по справі 910/236/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2023Справа № 910/236/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за первісним позовом Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» (64031, Харківська обл., Кегичівський р-н, село Андріївка) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» (04108, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПРАВДИ, будинок 19/3, приміщення 196) стягнення заборгованості у розмірі 1 211 898 грн. 02 коп. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» (04108, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПРАВДИ, будинок 19/3, приміщення 196) до проПриватного підприємства «АНДРІЇВКА» (64031, Харківська обл., Кегичівський р-н, село Андріївка) стягнення пені у розмірі 2 193 570 грн. 52 коп.Представники:

від Позивача: Михайлов В.Л. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Пономаренко В.І. (представник на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство «АНДРІЇВКА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 1 211 898 грн. 02 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 року відкрито провадження у справі №910/236/23, постановлено здійснювати розгляд справи порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

09.02.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

09.02.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» надійшла зустрічна позовна заява до Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» про стягнення пені у розмірі 2 193 570 грн. 52 коп.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» до Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» про стягнення пені у розмірі 2 193 570 грн. 52 коп. до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» до Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» про стягнення пені у розмірі 2 193 570 грн. 52 коп. об`єднано в одне провадження з первісним позовом Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» про стягнення заборгованості у розмірі 1 211 898 грн. 02 коп. по справі №910/236/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2023 року.

03.03.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла відповідь на відзив.

14.03.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.03.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 року заяву Позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи; встановлено Позивачу строк до семи днів з дня отримання відповіді на відзив на зустрічний позов для надання заперечень; встановлено Відповідачу строк до семи днів з дня отримання відзиву на зустрічний позов для надання заперечень, продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 05.04.2023 року.

28.03.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшов відзив на зустрічний позов та заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 року заяву Приватного підприємства "АНДРІЇВКА" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

30.03.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшов відзив на зустрічний позов та заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

04.04.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

05.04.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

05.04.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, частково задоволено клопотання Відповідача про витребування доказів. Зобов`язано Позивача надати інформацію з посиланням на належні докази щодо укладання інших договорів про придбання техніки, зокрема комбайну зернозбирального марки CLAAS LEXION 7700, рік випуску 2020, свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований 31.08.2022 року та навантажувача телескопічного марки JCB TM420 UN3, рік випуску 2020, свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований 04.10.2022 року. Встановлено Позивачу строк до 15.04.2023 року для подання витребуваних доказів. Відкладено підготовче судове засідання на 03.05.2023 року.

03.05.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення по справі та витребувані судом докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 17.05.2023 року.

16.05.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.05.2023 року.

В судовому засіданні 24 травня 2023 року представник Позивача за первісним позовом підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити, відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник Відповідача за первісним позовом заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в її задоволенні, задовольнити зустрічний позов.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 24 травня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

20.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» (Продавець) та Приватним підприємством «АНДРІЇВКА» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №201221-Х-БУ, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує бувший у використанні зернозбиральний комбайн CLAAS LEXION 7600 TT в кількості та комплектності, зазначених в Специфікації (Додаток №2), що є невід`ємною частиною цього Договору, на умовах, передбачених цим Договором. (т.1 а.с.20-26)

Найменування, кількість, комплектність і ціна товару, зазначені в Специфікації (Додаток №2), формується Продавцем на підставі письмової заявки Покупця (Додаток №1) до цього Договору. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.3.1 Договору загальна вартість Товару становить 12 118 980 гривень 30 копійок, в т.ч. ПДВ - 20%, що на дату, що передує даті підписання цього Договору (17.12.2021 р.) становить 393 000 євро 00 євроцентів, по відношенню 1 Євро - 30,8371 грн., відповідно до курсу Договору*. Вартість Товару включає всі необхідні митні платежі, а також податки і всі інші платежі, пов`язані із ввезенням Товару в Україну для вільного продажу (на умовах DАР-Покупець).

Відповідно до п.3.2 Договору оплата за Договором здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в безготівковій формі (для покупців - юридичних і фізичних осіб) або шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок Проданих в готівковій формі через касу (для Покупця - фізичних осіб). Датою оплати за цим Договором вважається дата зарахування грошових кошів на розрахунковий рахунок Продавця.

У п.3.3 Договору визначено, що Покупець зобов`язується здійснити оплату за цим договором в наступному порядку:

3.3.1. Суму в українській гривні, еквівалентну сумі 39 300 євро 00 євроцентів, перераховану Продавцем за курсом Договору* оплатити в термін до « 24» грудня 2021 року;

3.3.2. Суму в українській гривні, еквівалентну сумі 353 700 євро 00 євроцентів, перераховану Продавцем за курсом Договору* оплатити в термін до « 20» лютого 2022 року включно.

Право власності на придбаний Товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами акту прийому-передачі та видаткової накладної за умови належного виконання Покупцем п.п. 3.3.1-п.п. 3.3.2 цього Договору, тобто 100% оплати за товар. (п.3.4 Договору)

Умови поставки Товару: DАР - Покупець Харківська обл., Кегичівський р-н, село Андріївка. (п.4.1 Договору)

Згідно з п.4.2 Договору Продавець зобов`язується поставити обумовлений Товар Покупцю в термін не пізніше 30 (тридцяти) календарних див з моменту сумлінного виконання Покупцем пл.3.2.1., п.п.3.2.2. цього Договору, тобто 100% оплати за Товар. Товар передається Покупцю на умовах DAP склад Покупця, розташованого за адресою: Украйна, Харківська обл., Кегичівський р-п, село Андріївка.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за прострочення оплати за Договором Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та штраф у розмірі 1% від суми прострочення з кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.8.1 Договору Сторони погодилися, що в разі виникнення форс-мажорних обставин (дії обставин непереборної сили, які не залежать від волі Сторін), а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, пожеж, повеней, малих стихійних лих або сезонних природних явищ, які унеможливлюють виконання, Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин. У разі, коли дії форс-мажорних обставин тривають більш ніж 180 календарних днів, кожна із Сторін має право на розірвання цього договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, якщо вона повідомить про це іншу сторону не пізніше ніж за 10 календарних днів до моменту розірвання.

Про початок дії форс-мажорних обставин Сторони зобов`язуються повідомити одна одну не пізніше 5 робочих днів з моменту їх настання електронною поштою або факсимільним зв`язком. (п.8.4 Договору)

Специфікацією до Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року Сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» виставило рахунок на оплату №18 від 20.12.2021 року на суму 1 211 898 грн. 02 коп., а Приватне підприємство «АНДРІЇВКА» в свою чергу здійснило оплату вказаного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням №1850 від 23.12.2021 року на суму 1 211 898 грн. 02 коп. (т.1 а.с.27-28)

17.06.2022 року Позивачем з електронної пошти andreevka2003@gmail.com на адресу електронної пошти i.ovcharenko@agridelivery.com.ua було надіслано лист про настання форс-мажорних обставин за Договором купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року з 24.02.2022 року, а тому просив розглянути питання про припинення Договору та повернення авансу, до якого було долучено лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року. (т.1 а.с.29-33)

24.08.2022 року Відповідачем з електронної пошти v.aleksandrov@agridelivery.com.ua на адресу електронної пошти andreevka2003@gmail.com було надіслано повідомлення про настання форс-мажорних обставин за Договором купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року, до якого було долучено лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року. (т.1 а.с.34-38)

Листом №125 від 16.09.2022 р. Позивач повідомив Відповідача про розірвання Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року на підставі п.8.1 договору та просив повернути сплачені грошові кошти, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення 23.09.2022 р. (т.1 а.с.39-43)

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, Позивач зазначає, що у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, Договір купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року є розірваним з 04.10.2022 року, проте Відповідач не здійснив повернення попередньої оплати у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» перед Позивачем становить 1 211 898 грн. 02 коп.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову, Відповідач зазначає, що електронний лист на адресу електронної пошти i.ovcharenko@agridelivery.com.ua є неналежним доказом, оскільки вказана адреса не погоджена Сторонами, а тому Позивачем не надано доказів існування форс-мажорних обставин й їх впливу на виконання його зобов`язань за договором, доказів вчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем всупереч умов Договору не здійснено перерахування попередньої оплати у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» пеню у розмірі 2 193 570 грн. 52 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У п.3.3 Договору визначено, що Покупець зобов`язується здійснити оплату за цим договором в наступному порядку:

Згідно з ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Проте, як встановлено Судом, всупереч умов Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року Позивачем не було здійснено перерахування на користь Продавця суми попередньої оплати, передбаченої п.п.3.3.2 Договору, а саме суму в українській гривні, еквівалентну сумі 353 700 євро 00 євроцентів, перераховану Продавцем за курсом Договору* в термін до « 20» лютого 2022 року включно.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар

Таким чином, враховуючи умови Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року, обов`язок Відповідача із здійснення поставки товару на суму в розмірі 12 118 980 гривень 30 копійок, в т.ч. ПДВ - 20%, що на дату, що передує даті підписання цього Договору (17.12.2021 р.) становить 393 000 євро 00 євроцентів, виникає лише після перерахування Позивачем суми попередньої оплати, передбаченої п.п. 3.3.1-п.п. 3.3.2 цього Договору.

Відповідно до ст. ст. 655, 663, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Згідно з ч.1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Оскільки вищезазначеними умовами Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року обов`язки сторін за черговістю їх виконання поставлені у залежність один від одного, виходячи із правової природи цього договору та його змісту, можна дійти висновку, що у такому випадку має місце зустрічне виконання зобов`язання.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими частиною другою статті 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина третя статті 538 Цивільного кодексу України).

Зі змісту вказаної норми права вбачається, що право зупинити виконання свого обов`язку сторона має у разі невиконання іншою стороною у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі.

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання.

Отже, за зазначеними вимогами закону (стаття 538 ЦК України), у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 903/154/19, від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі №910/2849/18).

Таким чином, Суд зазначає, що в даному випадку, у зв`язку з нездійсненням Покупцем його зобов`язання з перерахування 100% попередньої оплати відповідно до п.3.3 Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року, у Продавця не виникло зобов`язання з поставки товару, обумовленого Договором.

В той же час, Суд зазначає, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України неодноразово продовжувався вказаний строк, зокрема, Указом Президента від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) с надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим), доводи позивача з цього приводу є необґрунтованими.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладений у постанові від 21 вересня 2022 року у cправі №911/589/21, про те, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п.5.21 постанови).

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №910/15264/21, де вказано:

-відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

- надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

- невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

- між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 30 травня 2022 року у cправі №922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відповідно до ст.13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 зазначив, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

На підтвердження повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» про настання форс-мажорних обставин за Договором купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року Приватним підприємством «АНДРІЇВКА» надано лист, який було надіслано 17.06.2022 року з електронної пошти andreevka2003@gmail.com на адресу електронної пошти i.ovcharenko@agridelivery.com.ua про настання форс-мажорних обставин за Договором купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року з 24.02.2022 року, до якого було долучено лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року. (т.1 а.с.29-33)

Верховний Суд у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив, що на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У частині 2 ст. 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У ч. 3 зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20 та 14.12.2021 у справі №910/17662/19).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20.

Окрім цього, Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Відповідач за первісним позовом зазначав, що електронний лист на адресу електронної пошти i.ovcharenko@agridelivery.com.ua є неналежним доказом, оскільки вказана адреса не погоджена Сторонами у договорі.

Судом враховано, що Сторонами у Договорі купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року не були узгоджені адреси електронної пошти сторін, зокрема, у розділі 11, проте пунктом 8.4 Договору чітко визначено, що про початок дії форс-мажорних обставин Сторони зобов`язуються повідомити одна одну не пізніше 5 робочих днів з моменту їх настання електронною поштою або факсимільним зв`язком.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2021 року з адреси електронної пошти представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» - спеціаліста відділу продажів Овчаренко І.О. i.ovcharenko@agridelivery.com.ua на адресу електронної пошти Позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 були надіслані скан - копії договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року, що визначений в якості підстави позову, специфікації, підписані директором Відповідача й скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ», рахунок на оплату та установчі документи Відповідача. (т.1 а.с.138-154)

За таких підстав, оскільки умовами Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року не були узгоджені адреси електронної пошти сторін, а Відповідачем з адреси електронної пошти i.ovcharenko@agridelivery.com.ua надсилались на адресу Позивача вищезазначені документи, з урахуванням того, що Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження не перебування спеціаліста відділу продажів Овчаренко І.О. в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» й наявність доменного імені agridelivery.com.ua в адресі електронної пошти останнього, Суд приходить до висновку, що електронний лист Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» від 17.06.2022 року, надісланий з електронної пошти andreevka2003@gmail.com на адресу електронної пошти i.ovcharenko@agridelivery.com.ua про настання форс-мажорних обставин, був отриманий уповноваженою особою Відповідача.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» 24.08.2022 року з електронної пошти v.aleksandrov@agridelivery.com.ua на адресу електронної пошти andreevka2003@gmail.com було надіслано повідомлення про настання форс-мажорних обставин за Договором купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року, до якого було долучено лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року. (т.1 а.с.34-38) У поданій заяві по суті спору Позивач не заперечував факт отримання вказаного електронного листа.

Суд зазначає, що обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема, висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (ст. 75 ГПК України). У поданих заявах по суті спори кожна із Сторін визнає настання форс-мажорних обставин під час виконання умов Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року з посиланням на лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року. Отже, Суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням встановлених обставин справи та наявних у справі доказів. При цьому, пунктом 8.2 Договору не передбачено обов`язковість отримання сертифікату Торгово-промислової палати, оскільки міститься посилання про підтвердження відповідним документом, в даному випадку - листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що на виконання умов Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року Сторонами було повідомлено одна одну про настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022 року під час виконання вказаного правочину, проте з пропущенням строку, визначеного Договором, а саме 17.06.2022 р. та 24.08.2022 р. відповідно.

Статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч.3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що дія форс - мажорних обставин триває більше 180 календарних днів, Позивач скористався своїм правом, передбаченим п.8.1 Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року, на розірвання вказаного договору, повідомивши про це іншу сторону, а тому Договір купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року є розірваним з 04.10.2022 року.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається у позовній заяві, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що Договір купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року є розірваним з 04.10.2022 року, сплачені Позивачем грошові кошти у загальному розмірі 1 211 898 грн. 02 коп. підлягають поверненню, у зв`язку з тим, що правова підстава зберігання вказаних грошових коштів Відповідачем припинена, а тому позовні вимоги Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» заборгованості у розмірі 1 211 898 грн. 02 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача в частині вчинення дій, спрямованих на виконання умов договору шляхом укладення контракту №024-21 від 21.12.2021 р., контракту №023-21 від 20.12.2021 р., перерахування грошових коштів на виконання умов вказаних контрактів, оскільки виконання умов вказаних правочинів не є предметом розгляду у даній справі. (т.1 а.с.107-118) Крім того, за умовами вказаних контрактів термін поставки становить не пізніше 15.03.2022 року, проте матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження отримання вказаного товару Відповідачем. Також Суд звертає увагу, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2022 року між Адвокатським об`єднанням «Справар» (надалі - Адвокатське об`єднання) та Приватним підприємством «АНДРІЇВКА» (надалі - Клієнт) було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №2212/22-ПД-01, за змістом якого Адвокатське об`єднання зобов?язується здійснити захист, представництво або надали інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клінг зобов?язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. (т.1 а.с.46-50)

Додатковою угодою №1 від 26.12.2022 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги №2212/22-ПД-01 Сторони узгодили, що Адвокатське об`єднання здійснює представництво інтересів Клієнта у справі за позовом Клієнта до. ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» та надає іншу професійну правничу допомогу, пов?язану із представництвом та захистом прав та інтересів Клієнта під час судового розгляду справи у Господарському суді м. Києва. (т.1 а.с.51)

Згідно з п.2 Додаткової угоди Сторонами визначено: обсяг та зміст правової допомоги, а також розмір гонорару за правову допомогу, надану Клієнту, у зв?язку з підготовкою та розглядом позовної заяви у Господарському суді. м. Києва у справі про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 1 211 898,02 грн. Опис робіт: юридична консультація клієнта щодо судового розгляду справи 700 грн, правовий аналіз представлених клієнтом документів, підготовка доказів, виготовлення копій документів 1000 грн.; моніторинг судової практики з аналогічних питань 1300 грн.; підготовка та затвердження позовної заяви - 3000 грн.; підготовка клопотань та заяв по суті справи, а також представництво прав та інтересів Клієнта під час розгляду справи у суді першої інстанції - 6000 грн. Розмір гонорару за правову допомогу складає 12 000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано Акт надання послуг №131 від 26.12.2022 р. на суму 6000 грн. (т.1 а.с.52)

Судом встановлено, що Михайлов В.Л. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю ИТ №2104 від 11.04.2018 року. (т.1 а.с. 45)

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому вимоги Позивача є обґрунтованими та з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. 00 коп. відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» до Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» про стягнення пені у розмірі 2 193 570 грн. 52 коп., Суд зазначає.

Як встановлено вище Судом, Приватним підприємством «АНДРІЇВКА» всупереч норм чинного законодавства України та умов Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року не було здійснено перерахування на користь Продавця суми попередньої оплати, передбаченої п.п.3.3.2 Договору, а саме суми в українській гривні, еквівалентну сумі 353 700 євро 00 євроцентів, перераховану Продавцем за курсом Договору* в термін до « 20» лютого 2022 року включно.

Суд у розгляді даного спору виходить з того, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

За умовами спірного Договору сторони між собою погодили поставку товару на умовах 100% попередньої оплати. У подальшому, тобто після здійснення 100% попередньої оплати за товар, за домовленостями сторін поставка товару мала відбутись на умовах DAP склад Покупця, розташованого за адресою: Украйна, Харківська обл., Кегичівський р-п, село Андріївка.

Отже, між сторонами Договору має місце зустрічне виконання зобов`язання.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею 538 Цивільного кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

Стаття 693 ЦК України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

Аналіз положень статті 693 ЦК України свідчить, що умова стосовно обов`язку покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем має бути передбачена договором. Ключовою відмінністю попередньої оплати є сплата як усієї вартості товару, так і її частини (авансу) до моменту передачі товару. Отже, для кваліфікації розрахунків за договором необхідно встановити момент оплати, який обов`язково має передувати отриманню цього товару.

Судом встановлено, що відповідно до вимог статті 530 ЦК України та умов п.п.3.3 Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року Покупець зобов`язується здійснити оплату за цим договором в наступному порядку:

З точки зору виконання такі зобов`язання (зокрема, за договором поставки) є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Поряд з цим варто врахувати і те, що якщо жодна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі №910/2849/18, від 10.02.2020 у справі №914/1253/18, від 29.01.22020 у справі №903/154/19 зазначено, що за зазначеними вимогами закону (стаття 538 ЦК України), у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

Так, під час розгляду даної справи Судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів здійснення поставки Продавцем товару Покупцю та перехід (набуття) Покупцем права власності на товар на умовах, визначених Договором купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року. Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення Продавця про готовність здійснення поставки або вимог про необхідність здійснення попередньої оплати, передбаченої п.п.3.3.2 Договору.

За таких підстав, нездійснення поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» на користь Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» на виконання умов Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року при відсутності перерахування 100% попередньої оплати, передбаченої п.3.3 Договору, не надає Продавцю права вимагати оплати такого товару.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 відзначено, що стягнення інфляційних і річних процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і неустойка. Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 викладено правову позицію щодо того, що вимога про стягнення пені є акцесорною, додатковою до основного, залежить від основного і поділяє його долю, тому відповідно, для можливості стягнення пені повинна бути основна вимога про стягнення заборгованості з оплати товару або встановлення факту оплати товару з порушенням строків.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» не наділено правом на стягнення з Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» суми попередньої оплати за Договором купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року, тобто відсутня основна вимога, а тому Продавець не має права вимагати стягнення пені, яка є акцесорною, додатковою до основного, залежить від основного і поділяє його долю відповідно до вимог статей 538, 692, 693 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року по справі №903/154/19.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач за зустрічним позовом просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 21.02.2022 р. по 16.09.2022 р. у розмірі 2 193 570 грн. 52 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст.ст. 530, 538, 693 Цивільного кодексу України, Суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» про стягнення з Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» пені у розмірі 2 193 570 грн. 52 коп. задоволенню не підлягають, у зв`язку з відсутністю основного зобов`язання щодо стягнення суми попередньої оплати і, як наслідок, стягнення пені за порушення оплати суми попередньої оплати, передбаченої п.п.3.3.2 Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року.

При цьому, Суд зазначає, що реалізація Сторонами свободи договору, які вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, у пункті 5.5 Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року погодили розміри майнової відповідальності Покупця за порушення термінів оплати товару у вигляді пені, не має юридичного значення з урахуванням відсутньої вимоги на таке стягнення.

Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, Відповідач зазначає, що у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин під час виконання умов Договору купівлі - продажу №201221-Х-БУ від 20.12.2021 року, він звільняється від відповідальності за неналежне виконання умов вказаного договору. Проте, Судом не розглядаються вказані заперечення Відповідача з огляду на необґрунтованість вимог Позивача за зустрічним позовом.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» до Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» про стягнення пені у розмірі 2 193 570 грн. 52 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Первісний позов Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» (04108, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПРАВДИ, будинок 19/3, приміщення 196, Ідентифікаційний код юридичної особи 43211192) на користь Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» (64031, Харківська обл., Кегичівський р-н, село Андріївка, Ідентифікаційний код юридичної особи 32081117) заборгованість у розмірі 1 211 898 (один мільйон двісті одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн. 02 коп., судовий збір у розмірі 18 178 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят всім) грн. 47 (сорок сім) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ДЕЛІВЕРІ» до Приватного підприємства «АНДРІЇВКА» про стягнення пені у розмірі 2 193 570 грн. 52 коп. - відмовити у повному обсязі.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 травня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	24.05.2023
Оприлюднено	30.05.2023
Номер документу	111121179
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Чинчин О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 24.05.2023 по справі 910/236/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/236/23

Рішення від 24.05.2023

Ухвала від 17.05.2023

Ухвала від 29.03.2023

Ухвала від 15.03.2023

Ухвала від 15.03.2023

Ухвала від 15.03.2023

Ухвала від 20.02.2023

Ухвала від 09.01.2023

Рішення
від 24.05.2023 по справі 910/236/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА