Рішення

від 26.05.2023 по справі 922/1017/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1017/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан" (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Кочетоцька, 65) про стягнення 25685,36 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан" про стягнення 25685,36 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 23727,96 грн., 3% річних у розмірі 356,13 грн., інфляційні втрати у розмірі 1601,27 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №286Ха від 01.09.2021 в частині здійснення своєчасної та повної оплати вартості спожитої електричної енергії за період березень-травень 2022 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2023 (суддя Бринцев О.В.) позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням ВРП від 21.03.2023 звільнено суддю Бринцева О.В. з посади судді Господарського суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Враховуючи зазначене вище, призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/1017/23, про що керівником апарату суду складено та підписано відповідне Розпорядження № 62/2023 від 23.03.2023.

Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями, для розгляду справи № 922/1017/23 визначено головуючого суддю: Сальнікова Г.І., про що керівником апарату суду складено та підписано відповідний Протокол від 23.03.2023.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.03.2023 прийнято справу №922/1017/23 до розгляду. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копія ухвали господарського суду Харківської області від 28.03.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в якій значиться причина повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 28.03.2023 з дотриманням вимог статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за наступною веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кан" (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №286Ха (надалі - договір), відповідно до умов пункту 1.2. якого, умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018. №312 (далі- ПРРЕЕ) та є однаковими для всіх споживачів.

Умовами пункту 2.1. договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору.

Умовами пункту 5.1. договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до договору.

Відповідно до пункту 5.5. договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Пункту 5.6. договору передбачено, що розрахунки споживача за договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Пунктом 5.7. договору погоджено, що оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Відповідно до пункту 13.1. договору договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні та сплати рахунку (квитанції) постачальника. Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань.

Додатком №1 до договору є заява-приєднання відповідача, відповідно до якої керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу на сайті постачальника в мережі Інтернет, відповідач приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу. Найменування оператора системи розподілу, з яким споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії: АТ "Харківобленерго". Початок постачання з 01.09.2021 р.

Додатком №2 до договору є комерційна пропозиція "Вільна (строкова)" постачальника електричної енергії ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" (надалі - комерційна пропозиція).

Умовами пункту 4.1. комерційної пропозиції погоджено, що розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору шляхом перерахування коштів тільки на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті постачальника.

Пунктом 5.1. комерційної пропозиції передбачено, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється: не пізніше до 25 числа попереднього періоду 50% від заявленого обсягу; не пізніше ніж на 15-й день розрахункового періоду 50% від заявленого обсягу; остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду після здійснення нарахування постачальником.

Відповідно до пункту 7.1. комерційної пропозиції у разі, якщо споживач порушив терміни (строки) оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, до дати повної оплати (датою оплати вважається день зарахування коштів на рахунок постачальника), та 3% річних від суми боргу. Санкції сплачуються споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення на розрахунковий рахунок для оплати пені.

Пунктом 6.4. комерційної пропозиції визначено, що акт прийняття-передавання оформлюється постачальником у день формування рахунку за фактично спожиту електричну енергію або за вимогою споживача.

Додатком №4 до договору погоджено прогнозовані обсяги постачання електричної енергії споживачу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем формувалися та видавалися рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу АТ "Харківобленерго" у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, та глави 9.14 Розділу IХ, глави 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311. Відповідна інформація підтверджена довідкою АТ "Харківобленерго" про фактичні обсяги купівлі електричної енергії.

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії, позивачем додатково сформовано та направлено на адресу споживача рахунки за розрахунковий період: березень-травень 2022 р., а саме: №286Ха від 09.04.2022 за березень 2022 р. у розмірі 11226,25 грн.; №286Ха від 09.05.2022 за квітень 2022 р. у розмірі 10876,56 грн.; №286Ха від 09.06.2022 за травень 2022 у розмірі 10649,62 грн.

Матеріали справи свідчать, що з метою оплати здійснених нарахувань у розмірі 32752,43 грн. за період: березень-травень 2022 р., відповідачем проведено часткову оплату на загальну суму 9024,47 грн., яка частково зарахована позивачем для оплати боргу за спожиту електроенергію в березні 2022 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано про належне виконання взятих на себе договірних зобов`язань перед відповідачем. Натомість відповідачем порушено взяті на себе договірні зобов`язання перед позивачем в частині здійснення своєчасної та повної оплати вартості спожитої електричної енергії та здійснено лише часткову сплату заборгованості за період: березень-травень 2022 р., а тому перед позивачем залишається не сплаченою заборгованість у розмірі 23727,96 грн. Так, залишились несплаченими: частина нарахування за розрахунковий період березень 2022 р. у розмірі 2201,78 грн., за розрахунковий період квітень 2022 р. у розмірі 10876,56 грн. та за розрахунковий період травень 2022 р. у розмірі 10649,62 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з статтею 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею- продажем, постачанням електричної енергії, регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII та Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018р (далі - ПРРЕЕ).

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього Договору.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем формувалися та видавалися рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу АТ "Харківобленерго" у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, та глави 9.14 Розділу IХ, глави 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311. Відповідна інформація підтверджена довідкою АТ "Харківобленерго" про фактичні обсяги купівлі електричної енергії.

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії, позивачем було сформовано та направлено на адресу споживача рахунки за розрахунковий період: березень-травень 2022 р., а саме: № 286Ха від 09.04.2022 р. за березень 2022 р. у розмірі 11226,25 грн.; № 286Ха від 09.05.2022 р. за квітень 2022 р. у розмірі 10876,56 грн.; № 286Ха від 09.06.2022 р. за травень 2022 р. у розмірі 10649,62 грн. Всього - 32752,43 грн.

Відповідно до акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень 2022 р. на виконання умов договору постачання електричної енергії №208Ха від 01.09.2021 р. позивач передав відповідачу: у березні 2022 р. електричну енергію у обсязі 2606 кВт/год. на суму 11226,25 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за квітень 2022 р. на виконання умов договору постачання електричної енергії №208Ха від 01.09.2021 р. позивач передав відповідачу: у квітні 2022 р. електричну енергію у обсязі 2494 кВт/год. на суму 10876,56 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за травень 2022 р. на виконання умов договору постачання електричної енергії №208Ха від 01.09.2021 р. позивач передав відповідачу: у травні 2022 р. електричну енергію у обсязі 2446 кВт/год. на суму 10649,62 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи також вбачається, що в рахунок погашення здійснених нарахувань за розрахунковий період - березень 2022 р., відповідачем проведено лише часткову оплату у розмірі 9024,47 грн., яка частково зарахована позивачем для оплати боргу за спожиту електроенергію в березні 2022 р.

У відповідності до частини 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з пунктом 6.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Таким чином, із обставин справи та наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів, судом достеменно встановлено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленої електричної енергії за період березень-травень 2022 року, що свідчить про прострочення відповідачем виконання взятих на себе договірних зобов`язань. Доказів незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою відповідачем суду не представлено. Доказів протилежного наведеного судом також не надано.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 23727,96 грн., є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, жодним чином не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1601,27 грн., та 3% річних у розмірі 356,13 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правомірність та правильність здійснено позивачем розрахунку інфляційних втрат у розмірі 1601,27 грн. та 3% річних у розмірі 356,13 грн., суд зазначає, що подані нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунки з огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1601,27 грн. та 3% річних у розмірі 356,13 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан" (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Кочетоцька, 65, код ЄДРПОУ 24677629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, 7, код ЄДРПОУ 42086719) основну заборгованість у розмірі 23727,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 1601,27 грн., 3% річних у розмірі 356,13 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2680,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "26" травня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова