Рішення

від 26.05.2023 по справі 927/451/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/451/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Баланс Агро Центр,

код ЄДРПОУ 37770322, вул. Сім`ї Стешенків, буд. 1, офіс 5 , м. Київ, 03148

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Південь-Північ,

код ЄДРПОУ 37960742, вул. Шевченка, буд. 5, смт. Березна, Чернігівський район, Чернігівська область, 15622

Предмет спору: про стягнення 102 882,40 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Баланс Агро Центр звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Південь-Північ, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 102 882,40 грн, з яких 20 000,00 грн основної заборгованості, 8714,15 грн 3% річних, 24 135,17 грн інфляційних втрат, 20 828,08 грн пені та 29 205,00 грн штрафу.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 28.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 28.03.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Судом отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР), у якому зазначено місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Північ»: 15622, Чернігівська область, смт. Березна, вул. Шевченко, 5.

Ухвала суду від 28.03.2023, направлена відповідачу за цією адресою, була повернута на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою. Дата проставлення відмітки 07.04.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать відомості про місцезнаходження юридичної особи та інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон та/або адреса електронної пошти (ч. 2 ст. 9 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст. 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості щодо зміни місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю АС-Трейд та інформації для здійснення зв`язку з цією юридичною особою у Єдиному державному реєстрі відсутні.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено, зокрема, у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Таким чином, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення йому ухвали від 28.03.2023 є 07.04.2023.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву на позов є 24.04.2023.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №134 від 14.03.2018, в зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 20000,00 грн, на яку позивачем нараховано та заявлено до стягнення 8714,15 грн 3 % річних, 24 135,17 грн інфляційних втрат, 20 828,08 грн пені та 29 205,00 грн штрафу.

Відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

14.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баланс Агро Центр» (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь-Північ» (далі Покупець) укладено договір № 134 (далі Договір) (а.с. 16-18).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця мінеральні добрива (надалі Товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються специфікацією, яка є невідємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах, обумовлених сторонами в додатках до даного договору (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору Специфікації після погодження сторонами є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна та загальна вартість товару за кожну партію товару поставки встановлюється сторонами у специфікації, що є додатком до цього договору.

Загальна ціна договору визначається як загальна вартість всіх партій поставок товару за цим договором (п. 5.3 Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати 100 % вартості товару на поточний рахунок постачальника протягом 3 робочих днів з дати підписання договору, якщо інший термін не зазначено у Специфікації.

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі прострочення грошового зобов`язання за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період такого прострочення, за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

У випадку прострочення покупцем строків оплати товару, визначених в Специфікаціях, останній зобов`язаний сплатити постачальникові штраф у розмірі 5 % від загальної вартості неоплаченого товару, яка зазначена в Специфікації, за кожен місяць прострочення такої оплати (п. 7.2 Договору).

Згідно п. 7.8 Договору відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України сторони домовилися про збільшення строку позовної давності, що застосовуються до правовідносин цього договору та таких, що пов`язані з ним, та встановлюють його тривалість у 5 років.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє 1 рік, але з урахуванням п. 9.2 Договору. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про свій намір припинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору, то строк дії Договору продовжується на кожен наступний календарний рік (п. 9.1, 9.2 Договору).

Між сторонами 19.04.2018 підписано Специфікацію № 1 до Договору (а.с. 46), згідно якої товар - Карбамід в біг-бегах має бути відвантажений покупцю у кількості 39,75 т, на загальну суму 409 425,00 грн з ПДВ.

Оплата товару за цією Специфікацією повинна бути здійснена згідно рахунку-фактури. Оплата здійснюється за даним графіком: 286 597,50 грн до 20.04.2018, 122827,50 грн до 01.08.2018 (п. 1 Специфікації № 1).

Відвантаження товару здійснюється у строки не пізніше 15 банківських днів з моменту надходження платежу у кількості не менш ніж 286 597,50 грн на поточний рахунок постачальника та підписання даної угоди. При зміні умов оплати термін відвантаження може бути змінений постачальником в односторонньому порядку (п. 3 Специфікації № 1).

Згідно п. 5 Специфікації № 1 остаточна кількість товару, що була поставлена постачальником покупцю визначається у видаткових накладних, які підписані сторонами та які є невід`ємними частинами договору.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 684 від 19.04.2018 на суму 409 425,00 грн (а.с. 47).

Платіжним дорученням № 37 від 20.04.2018 відповідач здійснив оплату в сумі 288400,00 грн з призначенням платежу «оплата за карбамід згідно рахунку № 684 від 19.04.2018» (а.с. 44).

Позивачем на виконання умов Договору та Специфікації № 1 поставлено відповідачу товар на загальну суму 409 425,00 грн на підставі видаткової накладної № 873 від 27.04.2018 (а.с. 24).

Вказана накладна підписана та скріплена печатками сторін.

Згідно п. 1 Специфікації № 1 до Договору оплата товару покупцем повинна бути здійснена наступним чином: до 20.04.2018 286 597,50 грн, до 01.08.2018 122 827,50 грн.

В обумовлений термін відповідач оплату поставленого товару не здійснив.

Отже, прострочення виконання відповідачем зобов`язань починається з 02.08.2018.

Відповідач з порушенням умов оплати частково оплатив отриманий товар в загальній сумі 101 025,00 грн: виписка банку від 14.12.2018 на суму 21 025,00 грн з призначенням платежу «оплата за добриво згідно договору № 134 від 14.03.2018», платіжне доручення № 1184 від 01.12.2020 на суму 40 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за добрива згідно рахунку № 984 від 19.04.2018», платіжне доручення № 1191 від 24.12.2020 на суму 30 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за добрива згідно рахунку № 984 від 19.04.2018», платіжне доручення № 1201 від 21.01.2021 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу «оплата за добрива згідно рахунку № 984 від 19.04.2018».

Сума заборгованості відповідача за поставлений по Договору товар становить 20 000,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 10 від 14.09.2020, в якій просив сплатити заборгованість, зазначив, що у випадку незадоволення претензії до боржника будуть застосовані господарські санкції.

08.02.2023 позивачем було направлено відповідачу претензію № 2 від 07.02.2022, в якій просив сплатити заборгованість в сумі 20 000,00 грн та нараховану пеню, 3 % річних, інфляційні втрати та штраф у строк не більше 3 днів з моменту отримання претензії.

Позивачем здійснено відстеження поштового відправлення на сайті «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором 6100259200888 (претензія, направлена відповідачу), де станом на 25.02.2023 зазначено «повернення за зворотньою адресою: за закінченням терміну зберігання».

Звертаючись до суду, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару по Договору в сумі 20 000,00 грн, а тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення 8714,15 грн 3 % річних, 24 135,17 грн інфляційних втрат, 20 828,08 грн пені та 29 205,00 грн штрафу.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 409 425,00 грн згідно видаткової накладної № 873 від 27.04.2018.

Згідно п. 1 Специфікації № 1 до Договору оплата товару покупцем повинна бути здійснена наступним чином: до 20.04.2018 286 597,50 грн, до 01.08.2018 122 827,50 грн.

Відповідач здійснив оплату товару на суму 288 00,00 грн, що підтверджується платіжним доручення № 37 від 20.04.2018 з призначенням платежу «оплата за карбамід згідно рахунку № 684 від 19.04.2018».

Однак, в установлений термін до 01.08.2018, відповідачем оплата товару не проведена.

Отже, прострочення виконання відповідачем зобов`язань починається з 02.08.2018.

Відповідачем з порушенням терміну оплати проведено платежі на загальну суму 101025,00 грн, що підтверджується випискою банку від 14.12.2018 на суму 21 025,00 грн з призначенням платежу «оплата за добриво згідно договору № 134 від 14.03.2018», платіжними дорученнями № 1184 від 01.12.2020 на суму 40 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за добрива згідно рахунку № 984 від 19.04.2018», № 1191 від 24.12.2020 на суму 30 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за добрива згідно рахунку № 984 від 19.04.2018», № 1201 від 21.01.2021 на суму 10 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за добрива згідно рахунку № 984 від 19.04.2018».

Відповідачем здійснено оплати за поставлений товар в загальній сумі 389 425,00 грн

Отже, заборгованість відповідача становить 20 000,00 грн.

Відповідач доказів оплати заборгованості за поставлений товар суду не надав.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив своєчасно кошти за поставлений товар по Договору, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені та штрафу.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару по Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення 20 828,08 грн пені за період з 02.08.2018 по 01.02.2019 та 29 205,00 грн штрафу за період з 02.08.2018 по 15.12.2018.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі прострочення грошового зобов`язання за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період такого прострочення, за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

У випадку прострочення покупцем строків оплати товару, визначених в Специфікаціях, останній зобов`язаний сплатити постачальникові штраф у розмірі 5 % від загальної вартості неоплаченого товару, яка зазначена в Специфікації, за кожен місяць прострочення такої оплати (п. 7.2 Договору).

Згідно п. 7.8 Договору відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України сторони домовилися про збільшення строку позовної давності, що застосовуються до правовідносин цього договору та таких, що пов`язані з ним, та встановлюють його тривалість у 5 років.

Отже, сторони передбачили в Договорі інший строк позовної давності щодо стягнення штрафу та пені, ніж обумовлено нормами ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, дійшов висновку про неправомірне її нарахування.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені її нарахування проведено за 184 дні з 02.08.2018 по 06.09.2018 на суму боргу 121 025,00 грн, з 07.09.2018 по 14.12.2018 на суму боргу 121 025,00 грн, з 15.12.2018 по 01.02.2019 на суму боргу 100 000,00 грн.

Нарахування пені здійснюється за кожен повний день прострочення зобов`язання.

Отже, в період часу, за який здійснюється стягнення пені не включається день фактичної сплати суми заборгованості.

Такий самий порядок нарахування застосовується і при поділі строку оплати грошового зобов`язання на періоди у зв`язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, а відтак до першого періоду прострочення основної суми заборгованості не включається день здійснення часткової оплати, натомість такий день включається до наступного періоду прострочення вже зменшеної суми заборгованості.

Таким чином розрахунок пені має проводитися з суми заборгованості в розмірі 121025,00 грн за період з 02.08.2018 по 13.12.2018 та з 100 000,00 грн з 14.12.2018 по 01.02.2019.

За перерахунком суду, розмір пені складає 20 807,34 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Сторони у Договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що у випадку прострочення покупцем строків оплати товару, визначених в Специфікаціях, останній зобов`язаний сплатити постачальникові штраф у розмірі 5 % від загальної вартості неоплаченого товару, яка зазначена в Специфікації, за кожен місяць прострочення такої оплати.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу, дійшов висновку про його правомірне нарахування.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача 8714,15 грн - 3 % річних за період з 02.08.2018 по 20.03.2023 та 24 135,17 грн інфляційних втрат за період з серпня 2018 року по лютий 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Згідно п. 7.8 Договору відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України сторони домовилися про збільшення строку позовної давності, що застосовуються до правовідносин цього договору та таких, що пов`язані з ним, та встановлюють його тривалість у 5 років.

Отже, сторони передбачили в Договорі інший строк позовної давності щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, ніж обумовлено нормами ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Згідно наданого позивачем розрахунку 3 % річних нарахування проведено за період з 02.08.2018 14.12.2018 на суму боргу 121 025,00 грн, за період з 15.12.2018 по 01.12.2020 на суму боргу 100 000,00 грн, за період з 02.12.2020 по 24.12.2020 на суму боргу 60 000,00 грн, з 25.12.2020 по 21.01.2021 на суму боргу 30 000,00 грн та за період з 22.01.2021 по 20.03.2023 на суму боргу 20 000,00 грн.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про неправильне їх нарахування з аналогічних підстав щодо порядку нарахування 3 % річних з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, про які суд зазначав вище щодо розрахунку пені.

Таким чином розрахунок 3 % річних має проводитися з суми заборгованості в розмірі 121 025,00 грн за період з 02.08.2018 по 13.12.2018, з суми заборгованості в розмірі 100 000,00 грн за період з 14.12.2020 по 23.12.2020, з суми заборгованості 60 000,00 грн за період з 01.12.2020 по 23.12.2020, з суми заборгованості 30 000,00 грн за період з 24.12.2020 по 20.01.2021, з суми заборгованості 20 000,00 грн за період з 21.01.2021 по 20.03.2023.

За перерахунком суду, розмір 3 % річних складає 8705,87 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх правомірне нарахування.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в частині задоволених позовних вимог, становить 2683,24 грн.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 14 000,00 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір № 0202/1 про консультування та надання правової допомоги від 02.02.2023, укладений з Адвокатським бюро «Оріщенко» та позивачем (далі Договір); додаткову угоду № 1 від 15.03.2023 до Договору № 0202/1 про консультування та надання правової допомоги від 02.02.2023; акт надання послуг № 5 від 10.02.2023 про надання юридичних послуг на суму 3500,00 грн; рахунок на оплату № 3 від 03.02.2023 за юридичні послуги на суму 3500,00 грн; платіжну інструкцію № 4329 від 06.02.2023 на суму 3500,00 грн з призначенням платежу «оплата за юридичні послуги згідно рахунку № 3 від 03.02.2023»; ордер на надання правової допомоги від 22.03.2023 серія АХ № 1122336 на ім`я адвоката Оріщенко Н.С.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 847 від 24.02.2017, видане Оріщенко Н.С..

Згідно з п. 1.1 Договору клієнт доручив, а Адвокатське бюро прийняло доручення щодо надання клієнту усіх видів правової допомоги, передбаченої Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при здійсненні представництва інтересів клієнат та його захисту в будь-яких державних та недержавних установах, органах місцевого самоврядування, підприємствах та організаціях будь-якої форми власності, а також надання інших юридичних послуг, що стосуватимуться стягнення заборгованості з ТОВ «Південь-Північ» на користь клієнта за договором поставки № 134 від 14.03.2018, а також надання інших юридичних послуг, що будуть необхідні клієнту.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що відповідно до умов Договору Адвокатське бюро може надавати клієнту наступні послуги:

3.1.1. Правовий аналіз наданих клієнтом документів щодо укладання та виконання договору поставки № 134 від 14.03.2018 з ТОВ «Південь-Північ»;

3.1.2. Усна консультація щодо можливості та порядку стягнення заборгованості за договором поставки № 134 від 14.03.2018;

3.1.3. Здійснення розрахунку можливих штрафних санкцій на суму заборгованості;

3.1.4. Складання та в разі необхідності направлення претензії до ТОВ «Південь-Північ».

Згідно п. 3.2 Договору інші додаткові послуги, пов`язані із досягненням поставлених перед Адвокатським бюро завдань, в тому числі складання, підготовка та подання інших документів, підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості, представництво інтересів в суді, окремо погоджуються сторонами.

Відповідно до п. 4.1 Договору за надання юридичних послуг, обсяг яких передбачений п. 3.1 Договору, клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському бюро винагороду, що становить 3500,00 грн.

Вартість додаткових юридичних послуг за цим договором окремо погоджується сторонами шляхом укладення додаткової угоди (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 4.4 Договору клієнт зобов`язаний протягом трьох днів з дня отримання акту надання послуг підписати та повернути примірник акту Адвокатському бюро або надати письмову мотивовану відповідь щодо відмови у підписання такого акту. У разі непідписання акту наданих послуг протягом встановленого строку та ненадання мотивованої відповіді щодо відмови у підписанні акту, послуги вважаються прийнятими у повному обсязі без заперечень.

10.02.2023 між сторонами підписано акт надання послуг № 5, відповідно до якого позивачу було надано юридичні послуги на суму 3500,00 грн.

Позивачем вказані послуги оплачені, що підтверджується платіжною інструкцією № 4329 від 06.02.2023 на суму 3500,00 грн.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 сторони погодили наступний перелік та вартість додаткових послуг, що надаються за договором, а саме:

1. Складання, підготовка та подання позовної заяви від ТОВ «Баланс Агро Центр» до ТОВ «Південь-Північ» про стягнення заборгованості за договором № 134 від 14.03.2018, в тому числі складання розрахунку позовних вимог, розрахунку судових витрат, формування додатків до позовної заяви, направлення позовної заяви відповідачу - одиниця виміру документ 8000,00 грн.

2. Захист інтересів клієнта у відповідній господарській справі шляхом участі у судових засіданнях одиниця виміру судове засідання 1000,00 грн.

3. Складання, підготовка, направлення відповідачу та подання до суду необхідних документів по суті справи (відповіді на відзив на позовну заяву, пояснень) у відповідній господарській справі одиниця виміру документ 1000,00 грн.

4. Складання, підготовка, направлення відповідачу та подання до суду необхідних процесуальних документів (заяв та клопотань з процесуальних питань) у відповідній господарській справі одиниця виміру документ 500,00 грн.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Позивачем на підставі ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу відповідна заява про намір подати докази наданої правничої допомоги не заявлялась.

Акту прийому-передачі послуг з правничої допомоги, підписаного сторонами по Додатковій угоді № 1 до Договору, позивачем суду не надано.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.

Отже адвокатом фактично надані послуги позивачу, які обумовлені договором від 02.02.2023, які полягають в правовому аналізі наданих клієнтом документів щодо укладання та виконання договору поставки № 134 від 14.03.2018 з ТОВ «Південь-Північ», складанні та направленні претензії до ТОВ «Південь-Північ», до якої додано розрахунок штрафних санкцій.

Будь-яких інших доказів, які підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 14 000,00 грн, суду також не надано.

Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 3500,00 грн.

Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає стягненню з відповідача, становить 3499,01 грн.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Південь-Північ (код ЄДРПОУ 37960742, вул. Шевченка, буд. 5, смт. Березна, Чернігівський район, Чернігівська область, 15622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Баланс Агро Центр (код ЄДРПОУ 37770322, вул. Сім`ї Стешенків, буд. 1, офіс 5 , м. Київ, 03148) заборгованість у сумі 20 000,00 грн, пеню в сумі 20 807,34 грн, штраф в сумі 29 205,00 грн, 3 % річних в сумі 8705,87 грн, інфляційні втрати 24 135,17 грн, 2683,24 грн витрат зі сплати судового збору та 3499,01 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун