Ухвала

від 24.05.2023 по справі 910/5244/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5244/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Поляков Б.М., Грек Б.М.)

у справі № 910/5244/22

за заявою Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд"

до Приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві) 08.05.2023 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/5244/22 разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз", визнано кредиторські вимоги Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд" до боржника в сумі 1007981,07 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/5244/22 визнано кредиторами Приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз": Товариство з обмеженою відповідальністю "Петроліум Ойл Юкрейн" на загальну суму 247503,09 грн; Приватне акціонерне товариство "Харківський комбікормовий завод" на загальну суму 379998,26 грн; Приватне акціонерне товариство "Укргазбуд" в особі відокремленого структурного підрозділу ККП Приватного акціонерного товариства " Укргазбуд" в розмірі 257488,00 грн; Приватне акціонерне товариство "Атоменергокомплект" в розмірі 13632989, 95 грн; Приватне акціонерне товариство "Укргазбуд" в розмірі 1091291,07 грн, а також відмовлено ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредиторських вимог до боржника в розмірі 31704,59 грн.

ГУ ДПС у м. Києві 30.03.3023, не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/5244/22 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/5244/22 у частині відмови у визнанні кредиторських вимог до боржника ГУ ДПС у м. Києві в розмірі 31704,59 грн та ухвалити нове рішення, яким визнати ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС кредитором Приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз". Крім того, в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/5244/22. У вказаному клопотанні скаржник зазначає, що через часті повітряні тривоги, а також обмежену кількість представників, які мають повноваження щодо представлення інтересів ГУ ДПС у м. Києві в судах, виникають затримки в обробці вхідної кореспонденції і вказані обставини ускладнили можливість підготувати та подати апеляційну скаргу в межах передбачених ГПК України строків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/5244/22 залишено без руху, визнано доводи скаржника щодо поновлення строку неповажними, зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки, шляхом надання інших підстав для поновлення строку та належних доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів усім учасникам справи листом з описом вкладення. Роз`яснено скаржнику що, в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

ГУ ДПС у м. Києві 24.04.2023 подана до Північного апеляційного господарського суду заява про усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/5244/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі № 910/5244/22 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м.Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовлено ГУ ДПС у м.Києві у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2023.

Відмовляючи ГУ ДПС у м.Києві у відновленні строку на апеляційне оскарження господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи зазначені в апеляційній скарзі на обґрунтування підстав про поновлення строку на апеляційне оскарження є аналогічними тим, які зазначені в заяві про усунення недоліків, вказані доводи визнані ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 неповажними, а відтак скаржником не надано інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд погоджується з такими висновками господарського суду апеляційної інстанції виходячи з такого.

За змістом частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Отже, вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в розумінні приписів статей 119 та 256 ГПК України можливе саме за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи якого підтверджено відповідними доказами.

Нормами процесуального закону чітко визначено строки вчинення процесуальних дій, порядок обчислення, початок відліку та їх закінчення. Процесуальні строки є обов`язковими як для суду, так і учасників судового процесу, оскільки визначають, зокрема, час протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.

Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Відповідно до статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).

Верховний Суд враховує, що повний текст ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/5244/22 доставлений ГУ ДПС у м. Києві в кабінет електронного суду 17.03.2023 о 13:37, а отже датою вручення судового рішення є 17.03.2023 і останній день звернення з апеляційною скаргою на вказане рішення спливає 27.03.2023, виходячи з вимог статті 256 ГПК України.

З 05 жовтня 2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України, зокрема, державні органи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 6 ГПК України).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Посилання скаржника на наявність постійних повітряних тривог, а також на те, що зменшилась чисельна кількість працівників ГУ ДПС у м. Києві і через велике навантаження справами та судовими засіданнями ускладнений процес вчасної обробки вхідної кореспонденції, а також на те, що є різним місцезнаходження структурного підрозділу, що займається супроводженням судових справ та центрального офісу, що ускладнює передачу поштової кореспонденції у зв`язку з їх розписом керівництвом, внаслідок чого пропущено строк на апеляційне оскарження, не є обґрунтованою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010) Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

За своїм змістом норма про можливість поновлення процесуальних строків є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Відповідно до частини 4 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до вимог статей 119, 261, 265 ГПК України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м.Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 слід відмовити та апеляційну скаргу повернути.

Приписами частини 2 статті 293 ГПК України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Отже, наведена норма закону надає Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 ГПК України, що повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Для Верховного Суду правильне застосовування Північним апеляційним господарським судом норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 24.04.2023 у справі № 910/5244/22 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

За таких обставин Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м.Києві на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі № 910/5244/22 на підставі частини 2 статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/5244/22 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков