Ухвала
від 25.05.2023 по справі 911/861/21
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 травня 2023 року

м. Київ

Cправа № 911/861/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 (колегія суддів: Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю., Станік С. Р.) та рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2021 (суддя Карпечкін Т. П.) у справі

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" про стягнення 115 039,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль") звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (далі - ТОВ "Київріанта") 115 039,41 грн, з яких: 2 676,98 грн - основний борг, 254,78 грн - пеня, 111 900 грн - штраф за ненадання довідок за період березень 2020 року, липень 2020 року - січень 2021 року про чистий дохід відповідача, 62,61 грн - три проценти річних, 145,04 грн - інфляційні втрати.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем умов договору оренди № 1580 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 11.06.2014, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області як орендодавцем та ТОВ "Київріанта" як орендарем, зокрема приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D" загальною площею 174,8 кв. м, балансоутримувачем якого є ДП "МА "Бориспіль". Крім того, позовні вимоги позивач мотивував неналежним виконанням відповідачем договору від 11.06.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 80.1-14/1-33, укладеного між ДП "МА "Бориспіль" як балансоутримувачем і ТОВ "Київріанта" як орендарем.

26.05.2021 Господарський суд Київської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023, повний текст якої складено 14.04.2023, про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 278,90 грн основного боргу, 17,50 грн пені, 6,84 грн трьох процентів річних та 20 400 грн пені за неналежне виконання негрошового зобов`язання. У решті позову відмовив.

04.05.2023 ДП "МА "Бориспіль" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, що надійшла до суду 09.05.2023, в якій просить скасувати ці судові рішення у відмовлених частинах позовних вимог та ухвалити у них нове - про задоволення позову повністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.

У касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивувавши причини пропуску цього строку тим, що повний текст оскаржуваної постанови він отримав 18.04.2023 через сервіс "Електронний суд", про що надав відповідні докази.

Колегія суддів вважає, що встановлений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строк на касаційне оскарження пропущений ДП "МА "Бориспіль" з поважних причин і клопотання про поновлення такого строку підлягає задоволенню.

Утім, перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

У силу пункту 2 частини третьої статті 287 цього ж Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з приписами частин п`ятої та сьомої статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 163 цього ж Кодексу встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270,00 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення 115 039,41 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто справа є малозначною.

ДП "МА "Бориспіль" у касаційній скарзі стверджує, що справа є малозначною, проте на виконання підпунктів "а", "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає про те, що ця справа матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на те, що суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо належного виконання відповідачем пункту 2.2.2 договору оренди від 09.09.2014 № 80.1-14/1-33 стосовно його обов`язку щомісячного подання до бухгалтерії позивача довідок про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності в орендованому приміщенні, у випадку ненадання яких він має сплатити штраф у передбаченому пунктом 4.3 договору розмірі.

Виняткове значення скаржник обґрунтував помилковістю висновку суду апеляційної інстанції, який установив належне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань з надання позивачу передбачених пунктом 2.2.2 договору довідок про чистий дохід, адже це, на його думку, призведе до порушення орендарями умов договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг, оскільки позивач буде позбавлений можливості розраховувати розмір плати за послугу «підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування», що призведе до збитків позивача у вигляді не одержаного останнім доходу.

На його переконання, обставини, встановлені у цій справі, позбавлять його можливості спростувати ці ж самі обставини під час розгляду судом справи № 911/3275/21, предметом спору в якій є зобов`язання відповідача надати такі довідки.

Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а", "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Наведені у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних обґрунтувань і наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах. Адже аргументи касаційної скарги зводяться лише до намагання переконати суд касаційної інстанції щодо неналежного виконання відповідачем умов договорів.

Доводи ДП "МА "Бориспіль" зводяться до переоцінки встановлених судами обставин щодо належного виконання відповідачем умов договорів, що не є питанням права, яке має суттєве значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому не містить випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Загалом скаржник намагається переконати суд касаційної інстанції в тому, що ухилення відповідача від надання довідок про чистий дохід та касових звітів є порушенням, яке перешкоджає визначенню розміру платежів за договором про відшкодування, та позбавляє позивача того, на що він розраховував під час його укладення (отримання компенсацій у належному розмірі), вважаючи помилковим при цьому висновок судів про те, що зобов`язання відповідача є виконаними, що підтверджується описом вкладення та чеком про відправку повідомлень, адже суди не дослідили змісту наданих відповідачем довідок про чистий дохід.

Тобто посилання скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням власного їх викладення, при цьому сама по собі незгода сторони з оцінкою судом конкретних обставин справи не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, ДП "МА "Бориспіль" не навело обґрунтувань, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання про застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Слід звернути увагу на те, що алгоритм і порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони її обґрунтовують. Оцінка доказів відбувається у порядку статті 86ГПК України за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Утім, скаржник не сформулював питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тоді як навів аргументи, спрямовані лише на переоцінку доказів, зроблену судами попередніх інстанцій.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника, то у цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

За оцінкою колегії суддів касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які би свідчили про виняткове значення для скаржника, оскільки незгода з ухваленим рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, тому що настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Колегія суддів вважає, що аргументи та мотиви скаржника не є переконливими, доречними і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 про те, що дана справа містить правове питання щодо застосування норми права і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

У касаційній скарзі скаржник фактично заперечує встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак у контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову в цьому спорі, колегія суддів вважає, що скаржник не дотримався умов допуску справи до касаційного оскарження, в якій предметом позову є стягнення, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Скаржник у касаційній скарзі не довів наявності виключних випадків, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами попередніх інстанцій, то колегія суддів відзначає те, що можливість реалізувати свої процесуальні права залежить від суб`єктивної волі скаржника.

Законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці ЄСПЛ та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Отже, обставин, з яких би вбачалася необхідність перегляду цієї справи у суді касаційної інстанції, з огляду на вищенаведені мотиви не наведено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП МА "Бориспіль" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, пунктом 2 частини третьої статті 287 та пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Поновити Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 911/861/21.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/861/21 за касаційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2021.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

5. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику, а її копію залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л. І. Рогач

Дата ухвалення рішення25.05.2023
Оприлюднено29.05.2023

Судовий реєстр по справі —911/861/21

Ухвала від 05.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 25.05.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 16.05.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Постанова від 09.02.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 01.12.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 25.10.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 14.09.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 21.07.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 29.05.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 07.02.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні